Ухвала суду № 62035837, 17.10.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/7095/15-ц 17.10.2016 17.10.2016 17.10.2016

Провадження №22-ц/784/2220/16

Справа №489/7095/15-ц

Провадження №22-ц/784/2220/16 Суддя по 1 інстанції: Губницький Д.Г.

Категорія: 44 Суддя-доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1

Ухвала

Іменем України

17 жовтня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Самчишиної Н.В.,

суддів - Лисенка П.П., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Лептугою С.С.,

за участю:

- представника позивача ОСОБА_2,

- відповідача ОСОБА_3, діючої також в інтересах малолітнього ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, діючої також в інтересах малолітнього ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 серпня 2016 року у справі за позовом Будинкоуправління № 1 квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва до ОСОБА_3, діючої також в інтересах малолітнього ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаєва, орган опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради, про виселення, без надання іншого жилого приміщення,

встановила:

У листопаді 2015 року Будинкоуправління № 1 квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва (далі - Будинкоуправління №1) звернулося з позовом до ОСОБА_3, діючої також в інтересах малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, про виселення із кімнати № 231 гуртожитку по проспекту Миру, 62 А в м. Миколаєві, без надання іншого жилого приміщення.

Позивач вказував, що гуртожиток є власністю Міністерства оборони України й перебуває на балансі та оперативному управлінні Будинкоуправління № 1. Гуртожиток надається для тимчасового проживання військовослужбовців та членів їх сімей.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 06 серпня 2014 року виселено ОСОБА_6 (чоловіка відповідача ОСОБА_3А.) із зазначеної кімнати гуртожитку без надання іншого службового приміщення.

Під час виконання цього рішення, встановлено, що в даній кімнаті гуртожитку без правових підстав проживає ОСОБА_3 з малолітнім сином ОСОБА_4.

Посилаючись на те, що відповідач та її син не мають жодної правової підстави на проживання в даній кімнаті, добровільно займану площу не звільняють, вони підлягають виселенню із гуртожитку на підставі ст.ст. 124, 132 ЖК України, без надання іншого жилого приміщення.

Заперечуючи проти позову відповідачі посилались на неналежність позивача та безпідставність позовних вимог.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 червня 2016 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаєва.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 серпня 2016 року позов задоволено.

-2-

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, діюча також в інтересах малолітнього ОСОБА_4, посилаючись на те, що позивач є неналежним, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову Будинкоуправління № 1.

В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач посилався на її необґрунтованість.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов Будинкоуправління № 1, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є належним, відповідачі, члени сімї ОСОБА_6, якого знято з реєстрації в спірній кімнаті 25 вересня 2015 року, не зареєстровані в гуртожитку, самостійного права на проживання в ньому не мали та не набули, а тому підлягають виселенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

За змістом статей 6, 127 ЖК жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Гуртожитки можуть використовуватися для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.

Відповідно до ст. 132 ЖК України сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчилися у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з роботою чи навчанням.

Інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у ст. 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням іншого жилого приміщення.

Правовідносини щодо користування та забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців та членів їх сімей, найманих працівників регулюється житловим законодавством та Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 03 серпня 2006 року № 1081 і Інструкцією про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оборони України від 30 листопада 2011 року № 737 (зареєстрована МЮ України 10 січня 2012 року за № 24/20337). Розділом V цієї Інструкції також передбачені підстави надання житлової площі в гуртожитку та виселення з нього й інших осіб, які працюють (або працювали) у військових частинах, а також і гарантії дотримання їх житлових прав, передбачені чинним законодавством. Зокрема, пунктом 5.10 визначено, що особа звільнена з військової служби і має вислугу менше ніж 10 років, підлягає виселенню зі службового жилого приміщення з усіма членами сімї, які з нею проживають, крім випадків передбачених чинним законодавством. У разі, якщо особа, звільнена з військової служби не перебуває на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов у ЗС України, вона підлягає виселенню з гуртожитку з усіма членами сімї, які з нею проживають, крім випадків, передбачених чинним законодавством, незалежно від кількості вислуги років у календарному обчисленні.

-3-

Судом установлено, що 12 червня 2009 року відповідач ОСОБА_3 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб. Від даного шлюбу вони мають малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.17.,18).

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 06 серпня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 листопада 2014 року, позов Будинкоуправління № 1 задоволено та виселено ОСОБА_6 з кімнати № 231 гуртожитку по проспекту Миру, 62 А в м. Миколаєві без надання іншого службового приміщення.

З обставин, встановлених судовими рішеннями слідує, що ОСОБА_6 з 10 квітня 1996 року (до реєстрації шлюбу з ОСОБА_3А.) був прийнятий монтажником внутрішніх сантехнічних систем та обладнання у військову частину А 1739. У звязку з тим, він був зареєстрований у кімнаті № 231 гуртожитку військової частини А 1739 по проспекту Миру, 62-А в м. Миколаєві.12 жовтня 1998 року ОСОБА_6 звільнений з роботи за власним бажанням. Проте, не звільнив кімнату гуртожитку. На обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, він не перебував. Суди дійшли висновку, що оскільки ОСОБА_6 звільнився за власним бажанням, мав стаж менше 10 років, на обліку не перебував, то відповідно до п. 5.10 Інструкції та ст. 124 ЖК України підлягав виселенню без надання іншого приміщення .

На виконання цього рішення апеляційного суду, 25 вересня 2015 року ОСОБА_6 виселено та знято з реєстраційного обліку.

З акту обстеження житла від 26 жовтня 2015 року, складеному працівниками позивача, вбачається, що в спірній кімнаті проживають члени сімї ОСОБА_6, без реєстрації, відповідачі ОСОБА_3 з малолітнім сином ОСОБА_4

Вказані обставини сторони не оспорювали.

Іншого матеріали справи не містять.

Отже, встановивши те, що члени сімї ОСОБА_6- ОСОБА_3 з сином ОСОБА_4 проживають в спірній кімнаті гуртожитку без реєстрації, самостійного права на проживання не мали і не набули, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що відповідно до п. 5.10 вищезазначеної Інструкції та ст. 124 ЖК України вони підлягали виселенню без надання іншого приміщення.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що позивач є неналежним, є безпідставними.

Так, із матеріалів справи вбачається, що Будинкоуправління № 1 є самостійною юридичною особою (правонаступником будинкоуправління № 1 Миколаївської квартирно-експлуатаційної частини району), структурним підрозділом Міністерства оборони України, що здійснює управління будинком гуртожитку для малосімейних військовослужбовців, який перебуває у нього на балансі та належить на праві власності державі.

Згідно зі ст. 18 ЖК України управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом. За змістом ст. 61 ЖК України у справах, що виникають із договору найму жилого приміщення позивачем може бути власник або балансоутримувач житла - створений ним орган управління житловим фондом.

Управління державним військовим майном (до якого відноситься і житловий фонд), яке закріплене за військовими частинами, установами та організаціями Збройних Сил України, здійснює Міністерство оборони України у відповідності до ст. 14 Закону України від 6 грудня 1991 року «Про Збройні Сили України» та ст. ст. 1-4 Закону України від 21 вересня 1999 року «Про правовий режим майна у Збройних Силах України».

Відповідно до ч. 3 ст. 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

-4-

Відповідно до п. 5.13 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оборони України від 30 листопада 2011 року № 737 (зареєстрована МЮ України 10 січня 2012 року за № 24/20337) усі спори щодо виселення із гуртожитків вирішуються в судовому порядку, а здійснення представництва в судових органах покладається на орган, на балансі якого перебуває гуртожиток.

Отже, балансоутримувач гуртожитку, яким є позивач, має належний обсяг делегованих йому повноважень у відповідності до вимог чинного законодавства. А тому є належним позивачем у даній справі.

Таким чином, апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення судом вимог цивільного та процесуального законодавства, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, діючої також в інтересах малолітнього ОСОБА_4 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: П.П. Лисенко

ОСОБА_7