Постанова № 62031762, 08.09.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2016 року м.Київ 810/1959/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» до Києо-Святошинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області та Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про спонукання до виконання певних дій та про стягнення коштів.

Суть спору:Товариство з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області та Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, у якому просило суд:

- стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Васт-Транс» суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за січень 2012 року у розмірі 98 678, 00 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Васт-Транс» пеню на рівні 120 % облікової ставки Національного банку України за період з 03.04.2012 по 07.06.2016 у розмірі 68 582,98 грн.

29.08.2016 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання вих.№156 від 29.08.2016 (вх.№13159/16 від 29.08.2016) про зміну назви відповідача по справі, Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на Києво-Святошинську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області.

Також до Київського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява про зміну позовних вимог вих.№157 від 29.08.2016 (вх.№13125/16 від 29.08.2016), у якій позивач просить суд викласти прохальну частину позовної заяви у наступній редакції:

- зобов'язати Києво-Святошинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області подати органу, що здійснює казначейське обслуговування коштів, висновок про відшкодування ТОВ «Васт-Транс» суми податку на додану вартість у розмірі 98 678, 00 грн. за січень 2012 року;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Васт-Транс» пеню на рівні 120 % облікової ставки Національного банку України за період з 11.06.2013 по 29.08.2016 у розмірі 61683,16 грн.

У судовому засіданні 31.08.2016 було змінено назву відповідача з Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на Києво-Святошинську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області та прийнято заяву позивача про зміну позовних вимог, про що судом були прийняті усні ухвали без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до журналу судового засідання. Отже, розгляд справи здійснюється з урахуванням зменшених позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в порядку, визначеному Податковим кодексом України, ТОВ «Васт-Транс» подало до ДПІ у Києво-Святошинському районі податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2012 року разом із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування у загальній сумі 98 678,00 грн.

Позивач стверджує, що відповідачем не було встановлено жодних порушень при визначенні позивачем суми відшкодування, а відтак було підтверджено правомірність заявленої до відшкодування суми ПДВ у розмірі 98 678,00 грн.

Разом з тим, всупереч пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу, відповідачем – ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області, у встановлені порядок та строки не подала до органу казначейства висновок про суму бюджетного відшкодування ПДВ, що призвело до неперерахування на рахунок позивача суми бюджетного відшкодування, чим порушено права та законні інтереси ТОВ «Васт-Транс» як добросовісного платника податків. У зв’язку з цим позивач просить суд зобов'язати Києво-Святошинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області подати органу, що здійснює казначейське обслуговування коштів, висновок про відшкодування ТОВ «Васт-Транс» суми податку на додану вартість у розмірі 98 678, 00 грн. за січень 2012 року.

Крім того, позивач зазначив про те, що несвоєчасна виплата відповідної суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2012 року надає йому право на отримання пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного Банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення, яка за розрахунками позивача становить 61 683,16 грн.

Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначило про те, що на адресу відповідача не надходив висновок Державної податкової інспекції Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про суму бюджетного відшкодування за січень 2012 року, яка має бути перерахована ТОВ «Васт-Транс». У зв’язку з цим, відповідач вважає, що він не зобов’язаний здійснювати перерахування відповідної суми бюджетного відшкодування ПДВ на користь позивача і, відповідно, здійснювати виплату нарахованої позивачем пені.

Крім того, відповідач також вважає, що правильним способом захисту прав платника податків у спірних правовідносинах є вимога про зобов’язання податкового органу до виконання покладених на нього законом і підзаконними нормативно-правовими актами обов’язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Тому, оскільки обраний позивачем спосіб захисту прав не відповідає вимогам нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини, відповідач вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області у поданих через канцелярію суду поясненнях по справі №12-13/640-4558 від 29.08.2016 (вх.№13319/16 від 01.09.2016) просило суд здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача.

Присутній у судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження.

Присутній у судовому засіданні представник Києво-Святошинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС проти задоволення вказаного клопотання представника позивача не заперечував.

Вказане клопотання позивача було прийнято судом, про що було постановлено усну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до журналу судового засідання.

У зв’язку з цим, подальший розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження.

Згідно із ч.4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Вищий адміністративний суд України в пункті 11 Листа від 30.11.2009 р. № 1619/10/13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.

На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» зареєстровано платником податку на додану вартість у Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 13831221 від 06.04.1999.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.02.2012 Товариством з обмеженою відповідальністю “Васт-Транс” було подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2012 року, у рядку 23.1 якої позивачем було зазначено суму від’ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 98 678,00 грн.

До вказаної податкової звітності позивачем було додано розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1), довідку про залишок суми від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишаються непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2), розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4).

Відповідно до квитанції № 2 податкову декларацію позивача з податку на додану вартість за січень 2012 року разом з вказаними додатками було прийнято ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області та зареєстровано за №9006786192.20.02.2012.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до Міністерства доході і зборів України із листом №456 від 02.08.2013, у якому просив вищевказаний податковий орган надати інформацію щодо відшкодування ТОВ «Васт-Транс» бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Міністерство доходів і зборів України листом №9989/99-99-15-011-01-15 від 29.08.2013 повідомило позивачу про те, що заявлені позивачем до бюджетного відшкодування суми перебувають на перевірці достовірності їх нарахування ТОВ «Васт-Транс».

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області із листом №789 від 10.10.2013, у якому просив відповідача відшкодувати суму бюджетного відшкодування з урахування пені, у тому числі за січень 2012 року.

Також позивачем було надіслано на адресу податкового органу лист №790 від 10.10.2013, у якому ТОВ «Васт-Транс» просило відповідача подати висновок органу, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню із бюджету, зокрема, за січень 2012 року.

Вказані листи були прийняті відповідачем, про що свідчать відбитки штемпелю податкового органу за №3696/10 та №3696/10 від 10.10.2013.

Крім того, позивач звертався до Управління Державного казначейства у Києво-Святошинському районі Київської області із запитом №788 від 10.10.2013, у якому просив вказаний територіальний орган Державної казначейської служби України надати інформацію щодо отримання ним висновків щодо бюджетного відшкодування по ТОВ «Васт-Транс», зокрема, за січень 2012 року та причин невідшкодування позивачу відповідних сум грошових коштів.

Вказаний запит був прийнятий Управлінням Державного казначейства у Києво-Святшинському районі Київської області, що підтверджується відбитком штемпелю б/н від 10.10.2013. Проте, будь-якої відповіді відповідач позивачу не надав.

В подальшому позивач звертався до ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області із листом №88 від 19.05.2015, у якому просило контролюючий орган надати інформацію про результати здійснення камеральних перевірок за період з січня 2007 по березень 2015 року.

Розглянувши вказаний лист, ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області листом «Про наданні інформації» №3895/10/10-13-15-01 від 26.05.2015 повідомила позивачу про те, що відповідно до наказу ДПС України «Про затвердження Регламенту опрацювання податкових декларацій з податку на додану вартість, за якими задекларовано від’ємне значення та/або бюджетне відшкодування податку на додану вартість» №52 від 19.02.2012 висновок та довідка у формі висновку складаються в одному примірнику та не надаються платникам податків для ознайомлення та підписання.

Надалі позивач звертався до ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області із листом аналогічного змісту №108 від 04.06.2015.

ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області листом «Про надання інформації» №3895/10/10-13-15-01 від 26.05.2015 повідомила позивачу про те, що відповідно до наказу ДПС України «Про затвердження Регламенту опрацювання податкових декларацій з податку на додану вартість, за якими задекларовано від’ємне значення та/або бюджетне відшкодування податку на додану вартість» №52 від 19.02.2012 висновок та довідка у формі висновку складаються в одному примірнику та не надаються платникам податків для ознайомлення та підписання.

Крім того, позивач звертався до відповідача із листом №115 від 04.06.2015, у якому просив податковий орган надати інформацію про направлення до органу, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновків по ТОВ «Васт-Транс» із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню, у тому числі, за січень 2012 року.

ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області листом «Про надання інформації» №7202/10/10-13-15-01 від 11.06.2015 повідомила позивачу про неможливість надання запитуваної інформації, у зв’язку із проведенням СВ ПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області виїмки про провадженню кримінальної справи, яку порушено за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Надалі позивач звертався до відповідача із запитом на інформацію №184 від 21.08.2015, у якому просив податковий орган надати інформацію щодо направлення до органу, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновків по ТОВ «Васт-Транс» із зазначенням сум, що підлягають відшкодування, зокрема, за січень 2012 року на суму 98 678,00 грн.

ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області листом «Про надання інформації» №1077/10/10-13-15-01 від 31.08.2015 повідомив позивачу про те, що відповідь на запитувану інформацію буде надана відповідачем в межах та в строках, визначених Законом України «Про доступ до публічної інформації», п.1 ст. 253 Цивільного кодексу України.

Проте, позивачу відповіді на запитувану інформацію надано не було, суму податку на додану вартість у розмірі 98 678,00 грн. відшкодовано не було.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає наступне.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції станом на момент виникнення спірних відносин) бюджетне відшкодування – це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків закріплено у статті 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно із п.200.6 ст.200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до п.200.8 ст.200 Податкового кодексу України до декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Пунктом 200.10 ст.200 Податкового кодексу України встановлено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно до п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.200.12 ст.200 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби (п.200.13 ст. 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.200.17 ст.200 Податкового кодексу України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України.

Отже, у разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених п.п.200.7-200.8 ст.200 Податкового кодексу України вимог, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом державної податкової служби за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов’язаний у п’ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Протягом п’яти операційних днів після отримання зазначеного висновку орган Державного казначейства України повинен видати платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

При цьому, суд звертає увагу на те, що передумовою направлення до органу казначейства висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету є проведення камеральної перевірки (пункт 200.10 статті 200 Податкового кодексу України), або ж документальної перевірки, у разі, коли податковий орган вважає, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства (пункт 200.11 статті 200 Податкового кодексу України).

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про проведення податковим органом камеральної або документальної перевірки.

У зв’язку з цим, суд дійшов висновку про те, що на момент звернення позивача із даним позовом до суду, ані камеральна, ані документальна перевірка даних, відображених в декларації з ПДВ за січень 2012 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Траст» проведена не була, а тому відповідачем не було вчинено встановлених вимогами чинного законодавства дій щодо підтвердження достовірності заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додатку вартість за січень 2012 року у розмірі 98 678,00 грн.

При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України в редакції з 01.01.2016 сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою контролюючим органом з дня, наступного за днем закінчення терміну проведення камеральної перевірки, у разі якщо камеральна перевірка проведена не була або за результатами проведення перевірки податкове повідомлення-рішення не було надіслано платнику податку у строк, визначений цим Кодексом.

Частиною 2 статті 45 Бюджетного кодексу України зазначено, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Механізм взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість визначений Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 39 від 17.01.2011 (далі-Порядок № 39).

Відповідно до п. 6 Порядку №39 у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог статей 73 і 83 Податкового кодексу України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування податку на додану вартість (далі - висновок), в якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету.

Згідно із п. 7 Порядку № 39 орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов'язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом: трьох робочих днів після закінчення камеральної перевірки податкової декларації платника податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Пунктом 8 Порядку № 39 визначено, що державна податкова служба надсилає на постійній основі до Державної казначейської служби узагальнену інформацію про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках. Порядок та строки надсилання такої інформації визначаються Державною податковою службою.

Відповідно до п. 9 Порядку № 39 на підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Отже, з урахуванням вищенаведених норм законодавства, суд дійшов висновку про те, що у разі підтвердження достовірності нарахованої позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (Києво-Святошинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області) зобов’язана скласти та надіслати Головному управлінню Державної казначейської служби України в Київській області висновок про суму відшкодування податку на додану вартість.

Проте, як зазначено вище, відповідачем не було надано суду доказів, які б свідчили про складання податковим органом висновку про підтвердження суми від'ємного значення ПДВ, заявленого позивачем до бюджетного відшкодування у розмірі 98678,00 грн.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження направлення Києво-Святошинською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного Управління ДФС у Київській області такого висновку територіальному органу Державної казначейської служби України у Київській області.

Отже, з огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що податковим органом не було своєчасно проведено камеральну або документальну перевірки, не підготовлено відповідний висновок, та, відповідно не направлено на адресу територіального органу Державного казначейства України висновок із зазначенням вищевказаної суми, яка підлягає відшкодуванню позивачу, що на думку суду, свідчить про протиправну бездіяльність з боку відповідача.

Відповідно до п.200.23 ст.200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Згідно з п.200.17 ст.200 Податкового кодексу України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивач має право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 98 678,00 грн. та ця сума була узгоджена контролюючим органом його конклюдентними діями.

При цьому, зміст викладених положень Податкового кодексу України та Порядку свідчить, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 Податкового кодексу України та Порядком, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації у п’ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку.

Тобто чинним законодавством безальтернативно визначений алгоритм дій платника податків, контролюючого органу та органу казначейства у правовідносинах, пов’язаних з отриманням бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок у банку (системі електронного адміністрування ПДВ).

Цей порядок (алгоритм) не передбачає можливості отримання бюджетного відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум ПДВ, заявлених до відшкодування або окремо від здійснення такого контролю.

Зокрема, таке розуміння вищевказаних положень законодавства міститься в постанові Верховний Суд України від 16.09.2015 (справа № 21-881а15).

Так, у вказаній постанові Верховний Суд України дійшов висновку про те, що відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

У зв’язку з цим Верховний Суд України зазначив, що правильним способом захисту позивача є вимога про зобов’язання відповідача до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов’язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Таким чином, суд погоджується з правомірністю позовних вимог в частині спонукання Києво-Святошинську ОДПІ ГУ ДФУ у Київській області у Київській області вчинити ті дії, від виконання яких відповідач безпідставно ухилився, а саме: подати до органу Державної казначейської служби України висновок із зазначення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету за податковою декларацією позивача з ПДВ за січень 2012 року в розмірі 98678 грн. Отже, в цій частині позов підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України пені за несвоєчасне перерахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2012 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України суми податку не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 % облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Враховуючи те, що Києво-Святошинською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області не було відшкодовано позивачу бюджетне відшкодування, позивач набув право на нарахування пені у порядку, встановленому п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України.

При цьому, неподання податковим органом після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв’язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред’явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Так, зокрема такої позиції притримується Верховний Суд України в постанові від 03.06.2014 (справа № 21-131а14).

На день розгляду справи позивач не отримав бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за січень 2012 року у розмірі 98 678,00 грн.

Як зазначено вище, податкова декларація з ПДВ за січень 2012 року, в якому позивачем визначена вищевказана сума бюджетного відшкодування ПДВ, була прийнята податковим органом 20.02.2012.

Отже, з урахуванням приписів п. 200.12 та 200.13 ст. 200 ПК України, положень п.п. 8 та 9 Порядку № 39, суд дійшов висновку про те, що останнім днем, коли відповідачі були зобов’язані завершити вчинення відповідних дій та виплатити позивачу бюджетне відшкодування ПДВ за січень 2012 року є 02.04.2012. В свою чергу, право на нарахування пені у позивача виникає з наступного дня, тобто з 03.04.2012.

Як вбачається зі змісту уточнених позовних вимог, позивач просить суд стягнути з Державного бюджету України пеню за період з 11.06.2013 по 29.08.2016. Отже, кінцевою датою нарахування пені у цій справі є 29.08.2016.

За розрахунками позивача сума пені за вказаний період становить 61 683,00 грн.

Судом було здійснено перерахунок суми пені за заявлений позивачем період, та встановлено, що розмір пені, який підлягає стягненню з держави на користь позивача за порушення строків повернення суми бюджетного відшкодування за період з 11.06.2013 по 29.08.2016, складає 28 613,92 грн. (98 678,00 грн. х 7,5 % (облікова ставка НБУ на момент виникнення пені, тобто на 03.04.2012) х 120% : 365 дн. х 1176 дн. (кількість днів прострочення).

При цьому, суд звертає увагу на те, що з синтаксичного тлумачення пункту 200.23 статті 200 ПК України вбачається, що при обчисленні пені має враховуватися облікова ставка НБУ, встановлена на момент виникнення пені, протягом строку дії такої пені, включаючи день погашення. Отже, облікова ставка НБУ фіксується на момент виникнення пені та у разі зміни розміру ставки протягом строку нарахування пені, такі зміни при обчисленні не враховуються.

Таким чином, у даному випадку при обчисленні пені має враховуватися облікова ставка на рівні 7,5% річних, яка була введена Постановою Правління Національного банку України від 21.03.2012 №102.

Отже, позивачем було невірно визначено розмір пені, яка підлягає відшкодуванню.

Таким чином позов підлягає частковому задоволенню.

При цьому, частково задовольняючи адміністративний позов суд враховує, що бездіяльність відповідачів, розумних і правових підстав якої судом під час розгляду справи не встановлено, спричинила затримку у бюджетному відшкодуванні ПДВ.

Бездіяльність відповідачів щодо ненарахування на користь позивача відповідної суми бюджетного відшкодування є підтвердженням неспроможності виконання відповідачами, зокрема, податковим органом, власних функцій та обов’язків, спрямованих на реалізацію платниками податків передбачених чинними законами та Конституцією України прав, що змушує останніх постійно звертатись до суду за їх захистом.

Відповідно до ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Вказане свідчить про те, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Суд займає активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.

У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі “Горнсбі проти Греції” суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п.40).

Оскільки дане рішення суду в частині, що стосується бюджетного відшкодування, має зобов’язальний характер, а обставини, встановлені під час розгляду справи, дають суду обґрунтовані підстави вважати, що відповідач може ухилятись від його виконання, суд вважає за необхідне встановити контроль за виконанням постанови у даній справі шляхом зобов’язання Києво-Святошинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області подати до суду звіт про його виконання у місячний строк з моменту набрання даним рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Судом встановлено, що позивачем за звернення з позовною заявою до суду, було сплачено судовий збір у розмірі 3783,42 грн., у той час як за подання вимоги немайнового характеру (про спонукання подати висновок) позивачеві слід було сплатити судовий збір в розмірі 1378 грн., за подання вимоги майнового характеру (про стягнення пені) слід було сплатити 1378 грн. (1,5 відсотка ціни позову, проте не менше 1 мінімальної заробітної плати), всього – 2756 грн. Таким чином, зайве сплачений судовий збір в розмірі 1027,42 грн. підлягає поверненню позивачеві за його заявою.

Враховуючи те, що судом задоволено позовну вимогу немайнового характеру та частково одну позовну вимогу майнового характеру про стягнення пені у розмірі 28 613,92 грн., у той час як позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 61683,16 грн., сума судового збору, яка підлягає присудженню позивачу, становить 2 017,23 грн.

При цьому, суд звертає увагу на те, що саме неподання Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області до органу, що здійснює казначейське обслуговування, висновку із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, зумовило неотримання позивачем суми бюджетного відшкодування, що в свою чергу, свідчить про відсутність вини з боку Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області в неотриманні відповідного висновку від податкового органу.

У зв’язку з цим, суд вважає, що сума судового збору повинна бути стягнута саме з податкового органу, з вини якого позивач не отримав бюджетне відшкодування за січень 2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити частково

2.Зобов’язати Києво-Святошинську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» з Державного бюджету України суми податку на додану вартість за січень 2012 року у розмірі 98 678 (дев’яносто вісім тисяч шістсот сімдесят вісім) грн. 00 коп.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Васт-Транс” пеню у розмірі 28 613 (двадцять вісім тисяч шістсот тринадцять) грн. 92 коп. за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за січень 2012 року.

4.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Васт-Транс” (08113, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петрушки, вулиця Лісна, будинок 1, ідентифікаційний код 30367782) судовий збір у сумі 2017 (дві тисячі сімнадцять) грн. 23 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень – Києво-Святошинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Ломоносова, будинок 34, ідентифікаційний код 39471029).

5.Зобов’язати Києво-Святошинську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області надати суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.