Постанова № 62031476, 06.10.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2016 р. Справа№ 910/24980/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Буравльова С.І.

Ткаченка Б.О.

при секретарі Єременко К.Л.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_2, дов. № 1488 від 12.06.2015р.

від відповідача-1: не з'явились

від відповідача-2: Башинський О.Д., дов. № 6-40 від 11.01.2016р.

від третьої особи-1: Ваховська І.Б., дов. № 062/02/17-7515 від 22.07.2016р.

від третьої особи-2: Безносик А.О., дов. № 225КМД-3170 від 03.10.2016р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу

Київради (Київської міської державної адміністрації)

"Київкомунсервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 28.07.2016 року

у справі № 910/24980/15 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7

до 1) Комунального управління "Шляхово-

експлуатаційне управління по ремонту та утриманню

автомобільних шляхів та споруд на них

Шевченківського району" м. Києва

2) Комунального підприємства виконавчого органу

Київради (Київської міської державної адміністрації)

"Київкомунсервіс"

треті особи 1) Департамент комунальної власності м. Києва

виконавчого органу Київської міської ради (Київської

міської державної адміністрації)

2) Київська міська рада

про визнання договорів недійсними

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_7 звернувся до Господарського суду міста Києва до відповідачів Комунального управління "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них" Шевченківського району м. Києва, Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс", треті особи - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київська міська рада про визнання недійсним Договору №47 від 14.11.2007 про передачу в оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Києва та додаткового договору від 01.08.2009 до Договору оренди нерухомого майна (громадських вбиралень громадського типу) від 14.11.2007 №47.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.05.2015 позивачу стало відомо, що на все майно, що перебуває у власності ФОП ОСОБА_7 накладено арешт на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2013р. у справі №910/20285/13.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.07.2016р. у справі № 910/24980/15 позов задоволено. Визнано недійсним договір про передачу в оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Києва від 14.11.2007 №47, укладений між Комунальним підприємством "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району" м. Києва та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 та Додатковий договір від 01.08.2009 до Договору оренди нерухомого майна (громадських вбиралень стаціонарного типу) від 14.11.2007 №47. Стягнуто з Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району" м. Києва на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 1250 (одна тисяча двісті п'ятдесят) грн. витрат на правову допомогу та 609 (шістсот дев'ять) грн. витрат зі сплати судового збору. Стягнуто з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 1250 (одна тисяча двісті п'ятдесят) грн. витрат на правову допомогу та 609 (шістсот дев'ять) грн. витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 28.07.2016р. у справі № 910/24980/15 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 19.08.2016 р. апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" у справі № 910/24980/15 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Буравльов С.І., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2016 у справі № 910/24980/15 у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Буравльов С.І., Ткаченко Б.О. апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 06.10.2016 р.

Представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення Господарського суду м. Києва від 28.07.2016р. у справі № 910/24980/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представники третіх осіб підтримали доводи апеляційної скарги, просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 28.07.2016р. у справі № 910/24980/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

02.08.2007 за підписом ОСОБА_7 з метою участі в конкурсі по отриманню в оренду громадської вбиральні загальною площею 101 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 до Головного управління комунальної власності міста Києва було подано заяву про участь у конкурсі на право оренди громадської вбиральні площею 101 кв.м за адресою АДРЕСА_1; конкурсну пропозицію на використання та благоустрій орендного приміщення площею 101 кв.м за адресою: АДРЕСА_1; умови конкурсу на право оренди нежилого приміщення за адресою АДРЕСА_1; копію свідоцтва про державну реєстрацію СПД ОСОБА_7; копію паспорта ОСОБА_7; копію ідентифікаційного коду ОСОБА_7; довідку про штатний розклад працівників обслуговуючих громадську вбиральню за адресою: АДРЕСА_1; квитанцію про сплату реєстраційного збору за участь у конкурсі ОСОБА_7 згідно реєстру від 27.07.2007.

Рішенням Київської міської ради №419/3253 від 01.10.2007 ОСОБА_7, як переможцю конкурсу, передано майно територіальної громади міста Києва в оренду, а саме громадську вбиральню загальною площею 101 кв.м, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

14.11.2007 між Комунальним підприємством "Шляхово-експлуатаційне управління по утриманню автошляхів та споруд на них" Шевченківського району (орендодавець) та СПД-ФО ОСОБА_7 (орендар) укладено договір №47 про передачу в оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Києва відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Київради від 01.10.2007 №419/3253 передає, а орендар, як переможець конкурсу, приймає в оренду нежилі приміщення (об'єкт оренди) за адресою: АДРЕСА_1, для організації громадської вбиральні з правом надбудови.

Відповідно до п.2.1. Договору об'єктом оренди є нежилі приміщення, загальною площею 101,00 кв.м, згідно з План-Схемою, що складає невід'ємну частину цього договору; устаткування, інвентар та інше майно (за наявності) згідно з переліком, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п.3.1. Договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату та податок на землю. Запропонований учасником конкурсу розмір орендної плати становить 50,00 грн. за 1 кв.м. Таким чином, розмір орендної плати за місяць на дату підписання договору становить 5050 грн., в тому числі ПДВ 841,67 грн.

Пунктом 3.2. Договору визначено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням інфляції за поточний місяць.

Відповідно до п.9.1. Договору, цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 13.10.2010.

На підтвердження передачі орендарю зазначеного приміщення сторонами було підписано акт прийому-передачі приміщення по АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено Додатковий договір від 01.08.2009, відповідно до умов якого сторони погодили внести зміни, зокрема, до преамбули Договору оренди та визначити орендодавцем - Комунальне підприємство "Київкомунсервіс".

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що документів на участь у конкурсі не подавав, спірного договору та додаткової угоди не підписував, і взагалі не був обізнаний про укладання зазначених договорів та подання вищеперерахованих документів фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7, підпис позивача на всіх документах підроблений.

З метою повного та всебічного дослідження обставин, ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.12.2015 по справі № 910/24980/15 було призначено судову почеркознавчу експертизу.

За результатами проведення експертизи експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_8 та ОСОБА_9 складено Висновок №895/896/16-32 від 15.06.2016.

Так відповідно до зазначеного висновку:

Підпис від імені Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 в пункті "Орендар" розділу 10 "Юридичні особи та банківські реквізити сторін" в оригіналі договору №47 про передачу в оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, укладеного між КП ШЕУ Шевченківського району міста Києва та СПД ФО ОСОБА_7, від 14.11.2007 - виконаний не ОСОБА_7, а іншою особою.

Підпис від імені Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 в оригіналі Акту прийому-передачі приміщення по АДРЕСА_1 від 14.11.2007, який є додатком до договору №47 від 14.11.2007, - виконаний не ОСОБА_7, а іншою особою.

Підпис від імені Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 в пункті "Орендар" в оригіналі Додаткового договору б/н від 01.08.2009 до Договору оренди нерухомого майна (громадських вбиралень стаціонарного типу) від 14.11.2007 за №47- виконаний не ОСОБА_7, а іншою особою.

Підпис від імені Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 в оригіналі конкурсної пропозиції СПД ОСОБА_7 на використання та благоустрій орендного приміщення площею 101 м. кв. за адресою по АДРЕСА_1, від 01.08.2007 - виконаний не ОСОБА_7, а іншою особою.

Підпис від імені Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на електрофотокопії умов конкурсу на право оренди нежилого приміщення за адресою АДРЕСА_1, які надавались для участі СПД ОСОБА_7в конкурсі на право оренди громадської вбиральні площею 101 м. кв. за адресою по АДРЕСА_1, - виконаний не ОСОБА_7, а іншою особою.

Підписи від імені Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на електрофотокопії сторінок паспорта ОСОБА_7 (серія СН 594769, виданого Харківським РУ ГУ МВС України в місті Києві 21.10.1997 року), яка надавалась для участі СПД ОСОБА_7 в конкурсі на право оренди громадської вбиральні площею 101 м. кв. за адресою по АДРЕСА_1, - виконані не ОСОБА_7, а іншою особою.

Підпис від імені Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на електрофотокопії довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_7 (видана ДПІ у Харківському районі м. Києва 10.02.1999 року), яка надавалась для участі СПД ОСОБА_7 в конкурсі на право оренди громадської вбиральні площею 101 м. кв. за адресою АДРЕСА_1, - виконаний не ОСОБА_7, а іншою особою.

Підпис від імені Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на електрофотокопії довідки №1379 про штатний розклад працівників обслуговуючих громадську вбиральню за адресою по АДРЕСА_1, КП "Шляхово-експлуатаційного управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району м. Києва" від 19.12.2006, яка надавалась для участі СПД ОСОБА_7 в конкурсі на право оренди громадської вбиральні площею 101 м. кв. за адресою по АДРЕСА_1, виконаний не ОСОБА_7, а іншою особою.

Таким чином, судовими експертами було встановлено, що зазначені спірні правочини Фізична особа-підприємець ОСОБА_7 не підписував.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань.

Згідно із частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами першою - третьою та шостою статті 203 ЦК України передбачено, що: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до пункту 3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.

Згідно з положеннями ч.ч.1, 5 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Враховуючи, що позивачем не подавалось заявок на участь в конкурсі на отримання в оренду комунального майна, не підписувались спірні договори, акт приймання-передачі, за відсутності доказів надання відповідних довіреностей іншим особам на участь у вказаному конкурсі та укладання від імені позивача спірного договору, та за відсутності доказів виконання позивачем вказаного договору, що могло б свідчити про визнання такого договору, судом встановлено, що Договір про передачу в оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Києва №47 від 14.11.2007, укладений між Комунальним підприємством "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утримання автомобільних шляхів та споруд на них" Шевченківського району міста Києва та СПД-ФО ОСОБА_7 та Додатковий договір від 01.08.2009 до Договору оренди нерухомого майна (громадських вбиралень стаціонарного типу) від 14.11.2007 №47, укладені поза межами волевиявлення орендаря за договором, не відповідають внутрішній волі позивача, та, відповідно, є недійсними правочинами в силу положень ст. 215 ЦК України.

Крім того, доводи відповідача 2 про належне виконання позивачем спірного договору та додаткової угоди, що встановлено рішенням Господарського суду м. Києва від 22.12.2008 у справі №51/135, судом не приймаються судом до уваги, оскільки як вбачається з тексту вказаного рішення позивач - ФОП ОСОБА_7 у вказаному судовому засіданні присутній не був, як не був присутній і уповноважений представник позивача, а висновок суду щодо належного виконання позивачем своїх обов'язків за спірним договором ґрунтується на наявній в матеріалах вказаної справи копії договору страхування орендованого майна. Проте, оскільки матеріали справи №51/135 знищені за закінченням строку зберігання, суд позбавлений можливості перевірити чи подавались вказані докази у згаданій справі (копія договору страхування) саме позивачем чи уповноваженим ним представником.

Щодо заяви відповідача-2 про застосування позовної давності та відмову у задоволенні позову, у зв'язку з пропуском позивачем позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до пункту 2.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" щодо вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, застосовується загальна позовна давність. Перебіг позовної давності починається, за загальним правилом, від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи, що предметом позову у даній справі є вимоги про визнання недійсними договору та додаткової угоди до нього, щодо вказаних вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, застосовується загальна позовна давність, незалежно від того, на захист яких саме прав пред'явлений позов про визнання правочину недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з вказаним позовом 21.09.2015.

Як зазначає позивач, ОСОБА_7 дізнався про порушення своїх прав у 2015 році, на підтвердження чого надав суду копію заяви до ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві та копію апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2013 по справі №910/20285/13, яка подана до Київського апеляційного господарського суду 04.06.2015, таким чином, позивачем не пропущено строку позовної давності.

Щодо вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на оплату послуг адвоката в сумі 5000 грн., слід зазначити таке.

Відповідно до п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", відшкодування адвокатських витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, зокрема, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Факт оплати позивачем послуг адвоката на суму 5000 грн. підтверджений квитанцією до прибуткового касового ордера №4 від 18.09.2015.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат по оплаті послуг адвоката є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо обмеження розміру покладених на відповідача витрат на оплату послуг адвоката сумою у 2500 грн., оскільки враховуючи категорію складності справи, в межах якої позивачем отримано адвокатські послуги, об'єм роботи проведеної адвокатом при підготуванні позовної заяви та під час розгляду справи, та з метою дотримання співмірності між заявленими позовними вимогами і витратами, здійсненими позивачем на оплату адвокатських послуг,

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 28.07.2016р. у справі № 910/24980/15 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 28.07.2016р. у справі № 910/24980/15 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/24680/15 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді С.І. Буравльов

Б.О. Ткаченко