Постанова № 62031392, 13.10.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2016 р. Справа№ 910/1201/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Алданової С.О.

Шапрана В.В.

секретар: Горбунова М.Є.

за участю представників

позивача: Рабчун Р.О., Земляна І.О.;

відповідача: Залунін К.В.;

третьої особи: Васьківський Л.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Компанії "БЕНК ОФ САЙПРЕС ПАБЛІК КОМПАНІ

ЛІМІТЕД" (BANK ОF CYPRUS PUBLIC COMPANY

LIMITED")

на рішення Господарського суду міста Києва

від 19.02.2014р.

у справі №910/1201/14 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техменеджмент"

до Дочірнього підприємства "Строй-Маркет Груп"

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача Компанія "БЕНК ОФ САЙПРЕС ПАБЛІК КОМПАНІ

ЛІМІТЕД" (BANK ОF CYPRUS PUBLIC COMPANY

LIMITED")

про стягнення 504 214,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техменеджмент" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Строй - Маркет Груп" заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги №2 від 26.12.2013р. у розмірі 504 214,38 грн. (з них: 500 000 грн. - основний борг, 780,82 грн. - 3% річних, 3 383,56 грн. - пеня, 50,00 грн. - штраф), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що борг виник внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань з повернення грошових коштів позивачу.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не надав, у зв'язку з чим справа розглядалася місцевим господарським судом на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.02.2014р. у справі №910/1201/14 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 28.02.2014р.) позов було задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 500 000,00 грн. основного боргу, 780,82 грн. 3% річних, 3 383,56 грн. пені, 50,00 грн. штрафу та 10 084,29 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, Компанія "БЕНК ОФ САЙПРЕС ПАБЛІК КОМПАНІ ЛІМІТЕД" (BANK ОF CYPRUS PUBLIC COMPANY LIMITED") звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2014р. у справі №910/1201/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного по суті заявлених вимог рішення. Зокрема, апелянт звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступні обставини:

- Компанія "БЕНК ОФ САЙПРЕС ПАБЛІК КОМПАНІ ЛІМІТЕД" є кредитором відповідача, а тому наділена відповідними правами та має охоронювані законом інтереси, в тому числі право на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі;

- внаслідок винесення рішення у даній справі про стягнення заборгованості з відповідача погіршилося становище апелянта, як кредитора, оскільки зменшилася ймовірність погашення заборгованості відповідача перед апелянтом;

- Окружним адміністративним судом м. Києва розглядалась справа №826/420/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХМЕНЕДЖМЕНТ" до ДПІ у Дніпровському районі, Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії. В межах розгляду даної справи судом було встановлено, що ДПІ у Дніпровському районі на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Техменеджмент" відносно підтвердження взаємовідносин із платниками податків - покупцями ДП "Строй-Маркет Груп", ДП Фуршет Центр" та ДП "Фуршет-Регіон" за період з 01.03.2014р. по 31.03.2014р. та постачальниками товарів (робіт, послуг), які в подальшому були реалізовані ДП "Строй-Маркет Груп", ДП Фуршет Центр" та ДП "Фуршет-Регіон" за період з 01.03.2014р. по 31.03.2014р., за результатами якої складено відповідний акт від 03.12.2014р. №3145/26-53-22-01-21-38871601. У висновку акта перевірки зазначено, що перевіркою встановлено відсутність реальності здійснення господарських операцій позивача по взаємовідносинах з ДП "Строй-Маркет Груп", ДП "Фуршет Центр" та ДП "Фуршет-Регіон" у березні 2014 року";

- враховуючи недійсність укладеного між позивачем і відповідачем Договору, рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2014р. у справі №910/1201/14 є незаконним та безпідставним, а отже, підлягає скасуванню;

- ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2014р. було порушено провадження у справі №910/1201/14 та запропоновано сторонам надати низку документів (пояснень) та доказів. Відповідач в судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав. Акт звірки на вимогу суду також не було складено сторонами. Незважаючи на це, судом було винесено рішення по суті спору, хоча у суду був строк для відкладення розгляду справи на іншу дату, передбачений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України. Тобто, висновок суду першої інстанції про невиконання відповідачем обов'язку щодо повернення фінансової допомоги не базується на належних доказах;

- порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час розгляду справи та винесення рішення призвело до недоведеності факту існування заборгованості за укладеним між позивачем та відповідачем договором.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2016р., апеляційну скаргу Компанії "БЕНК ОФ САЙПРЕС ПАБЛІК КОМПАНІ ЛІМІТЕД" (BANK ОF CYPRUS PUBLIC COMPANY LIMITED") передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Алданової С.О., Шапрана В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2016р. (головуючий суддя Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Шапран В.В.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 08.09.2016р.

07.09.2016р. через Відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечував проти доводів скарги, просив суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

08.09.2016р. через Відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Компанії "БЕНК ОФ САЙПРЕС ПАБЛІК КОМПАНІ ЛІМІТЕД" (BANK ОF CYPRUS PUBLIC COMPANY LIMITED") надійшло клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи.

В судовому засіданні 08.09.2016р. представник Компанії "БЕНК ОФ САЙПРЕС ПАБЛІК КОМПАНІ ЛІМІТЕД" (BANK ОF CYPRUS PUBLIC COMPANY LIMITED") зазначив про те, що не отримував відзиву позивача на апеляційну скаргу та просить надати можливість ознайомитися з ним.

В судовому засіданні 08.09.2016р. представники позивача та відповідача зазначили про те, що також вважають за необхідне ознайомитися з клопотанням про призначення у справі судово-економічної експертизи.

В судовому засіданні 08.09.2016р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 15.09.2016р.

09.09.2016р. через Відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення на клопотання про призначення експертизи.

14.09.2016р. через Відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли: доповнення до заперечень на клопотання про призначення судово-економічної експертизи та клопотання про припинення апеляційного провадження, у зв'язку з тим, що в даному випадку права Компанії "БЕНК ОФ САЙПРЕС ПАБЛІК КОМПАНІ ЛІМІТЕД" (BANK ОF CYPRUS PUBLIC COMPANY LIMITED") не порушуються рішенням Господарського суду міста Києва від 19.02.2014р. у справі №910/1201/14.

В судовому засіданні 15.09.2016р. представник Компанії "БЕНК ОФ САЙПРЕС ПАБЛІК КОМПАНІ ЛІМІТЕД" (BANK ОF CYPRUS PUBLIC COMPANY LIMITED") підтримав клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи для встановлення факту проведення між позивачем та відповідачем фінансових розрахунків за договором поворотної фінансової допомоги №2 від 26.12.2013р.

В судовому засіданні 15.09.2016р. представники позивача та відповідача заперечували проти клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи, просили суд відмовити в задоволенні вказаного клопотання у зв'язку з його безпідставністю.

В судовому засіданні 15.09.2016р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 19.09.2016р.

В судовому засіданні 19.09.2016р. представники сторін та Компанії "БЕНК ОФ САЙПРЕС ПАБЛІК КОМПАНІ ЛІМІТЕД" (BANK ОF CYPRUS PUBLIC COMPANY LIMITED") підтримали пояснення, надані у попередньому судовому засіданні.

В судовому засіданні 19.09.2016р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 22.09.2016р.

21.09.2016р. через Відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання, призначене на 22.09.2016р.

В судове засідання 22.09.2016р. з'явилися представники позивача та апелянта. Представник відповідача не з'явився.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2016р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, клопотання відповідача було задоволено, розгляд справи відкладено на 13.10.2016р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2016р., на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Компанію "БЕНК ОФ САЙПРЕС ПАБЛІК КОМПАНІ ЛІМІТЕД" (BANK ОF CYPRUS PUBLIC COMPANY LIMITED") (далі - третя особа).

В судовому засіданні 13.10.2016р. представник третьої особи підтримав клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи та просив суд вказане клопотання задовольнити. Заперечував проти клопотання позивача про припинення провадження у справі. Окрім того, просив суд задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2014р. у справі №910/1201/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні 13.10.2016р. представники позивача та відповідача заперечували проти клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи, просили суд в задоволенні цього клопотання відмовити. Підтримали клопотання про припинення апеляційного провадження у даній справі. Також представники позивача та відповідача заперечували проти апеляційної скарги Компанії "БЕНК ОФ САЙПРЕС ПАБЛІК КОМПАНІ ЛІМІТЕД" (BANK ОF CYPRUS PUBLIC COMPANY LIMITED"), просили суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права або припинити апеляційне провадження.

Колегія суддів вирішила відмовити в задоволенні клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Водночас, згідно з ч.1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.

З наведених правових норм вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи (аналогічна правова позиція наведена в п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012р. (із змінами та доповненнями) «Про деякі питання практики призначення судової експертизи»).

В обґрунтування клопотання про призначення судово-економічної експертизи, апелянт посилався, зокрема, на те, що договір поворотної фінансової допомоги №2 від 26.12.2013р., вимоги про стягнення за яким є предметом розгляду у даній справі, було укладено між позивачем та відповідачем без наміру на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Водночас в даному випадку дійсність чи недійсність вказаного договору не входить до предмету доказування у даній справі.

Окрім того, апелянтом не обґрунтовано з урахуванням наявних в матеріалах справи документів, зокрема, договору поворотної фінансової допомоги №2 від 26.12.2013р. і платіжного доручення №1 від 27.12.2013р. про перерахування грошових коштів позивачем на рахунок відповідача з відміткою банку про проведення та виконання цього платіжного доручення, які саме докази на його думку не можуть замінити висновок експерта та з'ясування яких саме питань у даній справі потребує спеціальних знань.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для призначення судово-економічної експертизи у даній справі.

Колегія суддів вирішила відмовити в задоволенні клопотання позивача про припинення апеляційного провадження, оскільки в процесі перегляду справи суд дійшов висновку про те, що рішення у даній справі впливає на права апелянта і залучив останнього до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, про що було винесено відповідну ухвалу від 13.10.2016р.

В судовому засіданні 13.10.2016р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

26.12.2013р. між позивачем, як позикодавцем, та відповідачем, як позичальником, було укладено договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №2 (далі - Договір) (том справи - 1, аркуш справи - 7).

За умовами Договору (п.п.1.1, 2.1, 3.1) позикодавець передав у власність позичальнику грошові кошти в розмірі, установленому Договором, а позичальник зобов'язується повернути їх позикодавцю. Сума позики за Договором становить 500 000,00 грн. Позикодавець перераховує суму позики в безготівковому порядку на поточний рахунок позичальника.

Строки надання і повернення позики обумовлені в розділі 4 Договору, згідно з яким позикодавець надає позичальнику позику у розмірі 500 000,00 грн. до 08.01.2014р. включно. Позичальник повинен 08.01.2014р. повернути позикодавцю позику у розмірі 500 000,00 грн. в порядку, встановленому Договором.

Сума позики підлягає поверненню шляхом її перерахування на поточний рахунок позикодавця. Днем повернення позики (її частини) вважається день зарахування суми позики (її частини) на поточний рахунок позикодавця (п.п.5.2, 5.3 Договору).

При простроченні повернення позики (її частини) позичальник сплачує штраф у розмірі 0,01% від неповерненої суми позики. При простроченні повернення позики (її частини) позичальник додатково до штрафу, передбаченого п.6.1 Договору, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки. При цьому позичальник зобов'язаний повернути суму позики (її неповернену частину в разі дострокового повернення частини позики), збільшену з урахуванням індексу інфляції за весь строк прострочення (п.п.6.1, 6.2 Договору).

В п.7.1 Договору передбачено, що останній набуває чинності з моменту зарахування суми позики, вказаної в п.2.1 Договору на поточний рахунок позичальника та діє до 08.01.2014р. включно.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що на виконання умов Договору він перерахував відповідачу грошові кошти, але відповідач не повернув їх у встановлені Договором строки, що призвело до виникнення заборгованості.

Позивач звернувся до відповідача з претензією вих.№10/01/01 від 10.01.2014р. (том справи - 1, аркуш справи - 9), в якій просив повернути позику в розмірі 500 000,00 грн.

Однак звернення позивача було залишено відповідачем без належного реагування, борг погашений не був.

Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку погасити заборгованість, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду і, окрім вимог про стягнення 500 000,00 грн. основного боргу, просив суд стягнути з відповідача 780,82 грн. 3% річних, 3 383,56 грн. пені та 50,00 грн. штрафу.

Місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги, визнавши їх документально підтвердженими та нормативно обґрунтованими.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу.

В ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ст. 1046 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

В процесі судового розгляду встановлено, що на виконання умов Договору позивач перерахував відповідачу грошові кошти у сумі 500 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 27.12.2013р. (том справи - 1, аркуш справи - 8).

Вказане платіжне доручення було проведено ПАТ «КБ «Актив-Банк» 30.12.2013р., про що свідчить відповідна відмітка на платіжному дорученні із зазначенням дати та підпису відповідальної особи.

В порушення умов укладеного між сторонами Договору, відповідач не повернув отриману від позивача позику до 08.01.2014р.

Претензія позивача щодо повернення коштів також була залишена відповідачем без реагування.

Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Станом на дату звернення позивача з даним позовом до Господарського суду міста Києва та винесення рішення у даній справі заборгованість відповідача перед позивачем становила 500 000,00 грн. Доказів, які б свідчили про протилежне суду не надано.

В судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду представник відповідача не заперечував наявність боргу перед позивачем.

Таким чином, забрані у справі матеріали свідчать про неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 500 000,00 грн.

Зважаючи на відсутність доказів повного або часткового погашення боргу відповідачем за укладеним з позивачем Договором, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 500 000,00 грн. основного боргу.

Колегією суддів враховано посилання третьої особи в апеляційній скарзі на недійсність укладеного між сторонами Договору. Однак третьою особою не надано доказів у розумінні ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про наявність обставин, з якими законодавство пов'язує недійсність правочину та/або судового рішення про визнання вказаного Договору недійсним повністю чи в якійсь його частині, тощо.

В своїй апеляційній скарзі третя особа зазначала про те, що суд розглянув справу, хоча відповідач в судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав. Акт звірки на вимогу суду також не було складено сторонами. Зважаючи на викладене, третя особа вважає, що місцевий господарський суд повинен був відкласти розгляд справи на іншу дату, натомість судом було винесено рішення по суті спору, яке не ґрунтується на належних доказах.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України передумовою для відкладення розгляду справи на іншу дату є наявність обставин, які об'єктивно унеможливлюють розгляд справи у даному конкретному судовому засіданні.

Натомість від відповідача на адресу суду не надійшло ані витребуваних судом відзиву та доказів, ані будь-яких заяв чи клопотань, зокрема, щодо відкладення розгляду справи.

Згідно з положеннями ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладення розгляду справи та оголошення в судовому засіданні перерви є правом, а не обов'язком суду.

Водночас, норми ст. 75 названого Кодексу надають суду право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На дату винесення судом першої інстанції оскаржуваного відповідачем рішення в матеріалах справи були наявні докази належного повідомлення відповідача про місце, дату та час судового розгляду. Жодних клопотань від відповідача не надійшло. Обставини, які б зумовлювали неможливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами, були відсутні.

Тобто, в даному випадку місцевим господарським судом під час розгляду даної справи було дотримано вимоги Господарського процесуального кодексу України.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про протилежне ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції надано не було.

Окрім того, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України участь в судових засіданнях, надання пояснень та доказів, участь в дослідженні доказів, ознайомлення з матеріалами справи, тощо є виключно правами сторони, якими вона, як безпосередній учасник судового процесу, користується на власний розсуд.

Отримавши ухвалу місцевого господарського суду про порушення провадження у справі №910/1201/14 від 03.02.2014р., відповідач мав право викласти свою позицію з приводу обставин, викладених в позовній заяві, надати докази на спростування доводів позивача та на підтвердження власної позиції по суті спору у даній справі, а також у разі необхідності звернутися до суду із відповідними заявами (клопотаннями). Однак відповідач за власним бажанням не скористався своїми процесуальними правами.

При цьому, в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду представник відповідача надав пояснення, в яких зазначив про те, що повноважний представник не з'явився у засідання Господарського суду міста Києва, оскільки позовні вимоги ним були визнані у повному обсязі і наявність боргу за укладеним з позивачем Договором не заперечувалася.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Третьою особою не надано належних та допустимих доказів на спростування висновків місцевого господарського суду.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, тоді як місцевим господарським судом було надано належну оцінку поданим доказам, у повному обсязі з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування рішення відсутні і апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання скарги покладаються на третю особу (апелянта).

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Компанії "БЕНК ОФ САЙПРЕС ПАБЛІК КОМПАНІ ЛІМІТЕД" (BANK ОF CYPRUS PUBLIC COMPANY LIMITED") залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2014р. у справі №910/1201/14 - без змін.

2. Матеріали справи №910/1201/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді С.О. Алданова

В.В. Шапран