Постанова № 62031361, 11.10.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2016 р. Справа№ 910/30343/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Яковлєва М.Л.

Тищенко О.В.

секретар Каніковський А.О.

за участю представників:

від позивача: Касперов О.П. (представник за довіреністю)

від відповідача-1: Раєнко В.А. (представник за довіреністю)

від відповідача-2: Яковлева В.М. (представник за довіреністю)

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд"

на рішення господарського суду міста Києва

від 15.02.2016р.

у справі №910/30343/15 (суддя Пригунова А.Б.)

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адмініструванню недержавних пенсійних фондів "Фінансова компанія "Партнер-Капітал", яке діє від власного імені в інтересах Пайового венчурного інвестиційного фонду "Інвестбудпартнер" недеверсифікованого виду закритого типу

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія Фарелл"

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адмініструванню недержавних пенсійних фондів "Фінансова компанія "Партнер-Капітал", яке діє від власного імені в інтересах Пайового венчурного інвестиційного фонду "Інвестбудпартнер" недеверсифікованого виду закритого типу та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент", в якому просить суд визнати недійсним договір цесії від 17.09.2015р. №1709-15/1, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адмініструванню недержавних пенсійних фондів "Фінансова компанія "Партнер-капітал", яке діє від власного імені в інтересах Пайового венчурного інвестиційного фонду "Інвестбудпартнер" недеверсифікованого виду закритого типу та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент" з моменту його вчинення.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю у відповідача-1 права вимоги до Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд", що унеможливлює передачу такого права за відповідним правочином; також позивач стверджує, що укладаючи оспорюваний договір цесії від 17.09.2015 р. № 1709-15/1, відповідачі фактично змінили стягувача на стадії виконавчого провадження, не змінюючи кредитора у зобов'язанні, в той час як уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди суперечить нормам чинного законодавства України та є підставою для визнання договору цесії від 17.09.2015 р. № 1709-15/1 недійсним у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.12.2015 р. залучено до участі у розгляді даної справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Фарелл".

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.02.2016 р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2016р. та прийняти нове, яким задовольнити позов ДП МОУ "Укрвійськбуд" про визнання недійсним договору цесії від 17.09.2015р. №1709-15/1.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник зазначає, що виходячи з умов договору цесії його предметом є уступка права солідарної вимоги, яка виникла на підставі рішення господарського суду Київської області від 27.09.2011 р. у справі №32/214-48/98/12/090-11, при цьому в договорі відсутнє будь-яке посилання на правочин, за яким відповідач-1 набув права вимоги до позивача щодо погашення облігацій. На думку позивача, враховуючи відсутність в договорі цесії посилання на правочин, за яким було набуті права вимоги, що відступається, а також зважаючи на те, що позивач не укладав правочинів щодо виконання солідарного зобов'язання по погашенню іменних безпроцентних цільових облігацій серії «А», емітованих третьою особою, тому в цій частині відповідач-1 не набув права вимоги до позивача за правочином, а відтак не може передати такі права вимоги, оскільки це суперечить нормам ст. ст. 513, 517 ЦК України; отже, при укладанні оспорюваного договору цесії відповідачі не замінили кредитора у зобов'язанні в порядку, передбаченому чинним законодавством, а фактично замінили стягувача на стадії виконання судового рішення, незважаючи на те, що уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена, що є підставою для визнання недійсним договору цесії. Крім того скаржник зазначає, що в договорі поруки №13 від 30.06.2006 р. не встановлений строк виконання основного зобов'язання, та в зв'язку з тим, що протягом року від дня укладення договору поруки позов до ДП МОУ "Укрвійськбуд" не було пред'явлено, на підставі ч.4 ст.559 ЦК України порука припинилась, в зв'язку з чим правочин про солідарний обов'язок ДП МОУ "Укрвійськбуд" щодо повного та своєчасного виконання зобов'язань по погашенню безвідсоткових цільових облігацій (серія В) відсутній, а відтак відсутні підстави для відступлення права вимоги ТОВ "Партнер-Капітал" до ДП МОУ "Укрвійськбуд" щодо погашення безвідсоткових цільових облігацій (серія В). Листом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 13.03.2009 р. №11/02/3848 підтверджується той факт, що іменні безпроцентних цільових облігацій серії А, В, С, D, E в кількості 2158877 штук, емітованих ТОВ "Виробнича компанія Фарелл" не забезпечені порукою ДП МОУ "Укрвійськбуд". Також скаржник зазначає, що судом першої інстанції не встановлено обставин наявності або відсутності оригіналу договору поруки №14 від 30.06.2006 р., шляхом огляду договору поруки №14 від 30.06.2006 р., та в порушення ст. ст. 39, 43, 65, 82 ГПК України виніс необґрунтоване та незаконне рішення у даній справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Алданова С.О., судді Мартюк А.І., Дикунська С.Я.) від 09.03.2016р. апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" було прийнято до провадження і розгляд справи призначено на 21.03.2016р.

18.03.2016 р. через відділ документального забезпечення від відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, рішення суду - без змін. У відзиві відповідач-2 зокрема зазначає, що доводи скаржника про те, що укладаючи оспорюваний правочин відповідачі, не змінюючи кредитора у зобов'язанні, замінили стягувача на стадії виконання судового рішення, не відповідають змісту оспорюваного договору, оскільки предметом вказаного договору є передача первісним кредитором новому кредитору права вимоги до позивача та ТОВ "Виробнича компанія Фарелл" щодо виконання солідарного обов'язку сплати 179908,95 грн., що відповідає загальній номінальній вартості 9165 штук іменних безпроцентних цільових облігацій емітента серії В та сплати 5720024,26 грн., що відповідає загальній номінальній вартості 291392 штук іменних безпроцентних цільових облігацій емітента серії А, проспект емісії випуску яких опублікований у Віснику «Цінні папери» від 15.11.2006 р. №263-264 (1775). При цьому оспорюваним договором не вирішувались процесуальні питання, пов'язані з виконанням судового рішення та заміною стягувача у виконавчому провадженні. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, а тому заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав сторін спірних правовідносин і не впливає на правомірність цесії.

21.03.2016 р. через відділ документального забезпечення від відповідача-1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, рішення суду - без змін. У відзиві відповідач-1 зокрема зазначає, що договір цесії містить пряме посилання на правочини, за якими відповідач-1 набув право вимоги до позивача, а саме: договір позики (що посвідчений фактом володіння облігаціями) та договір поруки,; всі права та вимоги відповідача-1 до третьої особи та позивача, а також всі підстави їх виникнення, в тому числі і правочини, та всі правовідносини, що існують між позивачем та відповідачем-1 вже встановлені як факти, що не потребують доведення, оскільки встановлені у постанові Вищого господарського суду України від 23.02.2011 р. №32/214, рішенні господарського суду Київської області від 27.09.2014 р. №32/214-48/98/12/090-11, що набули законної сили. На думку відповідача-1 всі твердження позивача щодо не укладання позивачем правочинів щодо солідарного виконання зобов'язань по погашенню облігацій спростовуються матеріалами справи, а також рішеннями судів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Алданова С.О., судді Мартюк А.І., Дикунська С.Я.) від 21.03.2016р. розгляд справи було відкладено на 04.04.2016р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Алданова С.О., судді Мартюк А.І., Дикунська С.Я.) від 04.04.2016р. розгляд справи відкладено на 18.04.2016р.

04.04.2016 р. через відділ документального забезпечення від позивача надійшли додаткові пояснення.

15.04.2016 р. через відділ документального забезпечення від відповідача-1 надійшли додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Алданова С.О., судді Мартюк А.І., Дикунська С.Я.) від 18.04.2016р. розгляд справи було відкладено на 16.05.2016р.

16.05.2016р. судом оголошено перерву у судовому засіданні у справі до 17.05.2016р.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 р. у справі №910/30343/15 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/30343/15 передано на розгляд колегії суддів, у складі: головуючий суддя: Алданова С.О., судді Зубець Л.П., Дикунська С.Я.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі: головуючий суддя: Алданова С.О., судді Зубець Л.П., Дикунська С.Я.) від 17.05.2016р. розгляд справи було відкладено на 06.06.2016р.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 р. №09-52/2074/16 у справі № 910/30343/15 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/30343/15 передано на розгляд колегії суддів, у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 р. (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.06.2016 р.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 р. у справі №910/30343/15 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/30343/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 р. (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Гончаров С.А., Тищенко О.В.) апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.07.2016 р.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 р. у справі №910/30343/15 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/30343/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Ільєнок Т.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Ільєнок Т.В., Тарасенко К.В.) від 19.07.2016 року прийнято до провадження апеляційні скарги Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.09.2016 року.

14.09.2016р. розгляд справи не відбувався, у зв'язку з перебуванням головуючої судді Іоннікової І.А. на лікарняному.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 р. у справі №910/30343/15 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/30343/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Яковлєв М.Л., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Яковлєв М.Л., Тищенко О.В.) від 20.09.2016 року прийнято до провадження апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.10.2016 року.

В судове засідання апеляційної інстанції представник третьої особи не з'явився.

Оскільки явка представників сторін, третьої особи у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін, третьої особи про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представника третьої особи.

Представники сторін надали в судовому засіданні пояснення по суті спору.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

17.09.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адмініструванню недержавних пенсійних фондів "Фінансова компанія "Партнер-Капітал", яке діє від власного імені в інтересах Пайового венчурного інвестиційного фонду "Інвестбудпартнер" недеверсифікованого виду закритого типу (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент" (цесіонарій) укладено договір цесії №1709-15/1, за умовами якого цедент передає цесіонарію, а цесіонарій набуває право солідарної вимоги, належне цеденту і стає кредитором наступних солідарних боржників: поручителя - Державного підприємства Міністерства оборони "Укрбуд Девелопмент" та емітента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Фарелл" щодо виконання наступного солідарного обов'язку, а саме: сплати 179908,95 грн., що відповідає загальній номінальній вартості 9165 штук іменних безпроцентних (цільових) облігацій серії В та сплати 5720024,26 грн., що відповідає загальній номінальній вартості 291392 штук іменних безпроцентних (цільових) облігацій емітента серії , проспект емісії випуску яких опублікований у Віснику "Цінні папери" від 15.11.2006 р. №263-264 (1775).

Відповідно до п. 1.3. договору, наявність у відповідача-1 права вимоги, що відступається підтверджується: проспектом емісії, випуск яких опублікований у Віснику "Цінні папери" від 15.11.2006 р. № 263-264 (1775); рішенням господарського суду Київської області від 27.09.2011 р. у справі №32/214-48/98/12/090-11; наказом господарського суду Київської області від 14.10.2011 р. у справі №32/214-48/98/12/090-11; постановою про відкриття виконавчого провадження від 25.01.2013 р. за номером 36106449 про примусове виконання наказу господарського суду Київської області від 14.10.2011 р. у справі №32/214-48/98/12/090-11.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зокрема стверджує, що укладаючи оспорюваний договір цесії від 17.09.2015 р. №1709-15/1, відповідачі фактично змінили стягувача на стадії виконавчого провадження, не змінюючи кредитора у зобов'язанні, в той час як уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди суперечить нормам чинного законодавства України та є підставою для визнання договору цесії від 17.09.2015 р. №1709-15/1 недійсним у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України також передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За правилами ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як встановлено колегією суддів, 09.12.2005 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Фарелл" та Державним підприємством Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" укладені інвестиційні договори на будівництво житлових будинків №405/2005 та №406/2005, за умовами яких позивач та третя особа зобов'язались спроектувати та побудувати десятиповерховий 189-ти квартирний житловий будинок, а також десятиповерховий 209-ти квартирний житловий будинок, на земельній ділянці по вул. Горького в місті Борисполі.

Відповідно до проспекту емісії випуску облігацій Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Фарелл", опублікованого у Віснику "Цінні папери" від 15.11.2006 р. №263-264 (1775), третя особа зобов'язалась за кошти, залучені шляхом продажу цільових облігацій, здійснити будівництво 189-квартирного та 209-квартирного житлового будинку по вул. Горького в місті Борисполі Київської області та передати власникам цільових облігацій відповідну кількість квадратних метрів у об'єктах, що відповідають кількості придбаних цільових облігацій.

Відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку врегульовані Законом України "Про цінні папери та фондовий ринок".

Статтею 1 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що проспект емісії цінних паперів - документ, який містить інформацію про відкрите (публічне) розміщення цінних паперів.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення. Цільові облігації - облігації, виконання зобов'язань за якими дозволяється товарами та/або послугами відповідно до вимог, встановлених умовами розміщення таких облігацій.

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 194 Цивільного кодексу України, цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Згідно з ч. 2 ст. 198 Цивільного кодексу України відмова від виконання зобов'язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов'язання або на його недійсність не допускається.

Колегією суддів встановлено, що 30.06.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Фарелл" та Державним підприємством Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" укладено договори поруки № 13 та №14, відповідно до яких позивач поручився перед кредиторами третьої особи за виконання обов'язку щодо повного та своєчасного виконання зобов'язань по погашенню безвідсоткових цільових облігацій емітованих Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Фарелл" на фінансування будівництва 189-ти квартирного та 209-ти квартирного житлового будинку по вул. Горького в місті Борисполі.

Оригінали вказаних договорів, надані представником відповідача-1, були оглянуті колегією суддів в судовому засіданні апеляційної інстанції 11.10.2016 р.

У суду вказані документи не викликають сумнівів щодо їх достовірності, а тому судом приймаються вказані договори (належним чином копії яких містяться в матеріалах справи) в якості належного доказу та враховуються при розгляді справи по суті.

Рішенням господарського суду Київської області від 27.09.2011 р. у справі №32/214-48/98/12/090-11 присуджено до стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Фарелл" та Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адмініструванню недержавних пенсійних фондів "Фінансова компанія "Партнер-Капітал", яке діє від власного імені в інтересах Пайового венчурного інвестиційного фонду "Інвестбудпартнер" недеверсифікованого виду закритого типу грошові кошти у розмірі 179908,95 грн., що відповідає номінальній вартості облігацій серії "В" у кількості 9165 штук та 5720024,26 грн., що відповідає номінальній вартості облігацій серії А у кількості 291392 штук.

Зі змісту вказаного рішення вбачається, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з укладенням між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адмініструванню недержавних пенсійних фондів "Фінансова компанія "Партнер-капітал", яке дії від власного імені і в інтересах пайового венчурного інвестиційного фонду "Інвестбудпартнер" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Фарелл" договорів купівлі-продажу, предметом яких є цінні папери останнього - облігації серії А та В відповідно до проспекту емісії, опублікованого у Віснику "Цінні папери" від 15.11.2006 р. №263-264 (1775).

При цьому висновки суду про солідарне стягнення грошових коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Фарелл" та Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" обґрунтовані наявністю забезпечувального зобов'язання позивача за виконання третьою особою своїх зобов'язань перед інвесторами щодо погашення безвідсоткових цільових облігацій відповідно до договору поруки №13 від 30.06.2006 р.

Крім того, у проспекті емісії випуску облігацій Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Фарелл", опублікованого у Віснику "Цінні папери" від 15.11.2006 р. №263-264 (1775) вказано, що Державне підприємство Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" є поручителем Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Фарелл" за виконання останнім своїх зобов'язань перед інвесторами щодо погашення безвідсоткових цільових облігацій відповідно до договорів поруки №13 від 30.06.2006 р. та №14 від 30.06.2006 р.

Отже, як вірно зазначив місцевий господарський суд, товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адмініструванню недержавних пенсійних фондів "Фінансова компанія "Партнер-Капітал", яке діє від власного імені в інтересах Пайового венчурного інвестиційного фонду "Інвестбудпартнер" недеверсифікованого виду закритого типу набуло прав кредитора по відношенню до третьої особи за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Фарелл" щодо погашення безвідсоткових цільових облігацій, поручителем за якими є Державне підприємство Міністерства оборони України "Укрвійськбуд".

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч.1 ст.553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ст. 554 Цивільного кодексу України).

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Фарелл" та Державне підприємство Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" виступили солідарними боржниками перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адмініструванню недержавних пенсійних фондів "Фінансова компанія "Партнер-Капітал", яке діє від власного імені в інтересах Пайового венчурного інвестиційного фонду "Інвестбудпартнер" недеверсифікованого виду закритого типу.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

За приписами ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 519 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

За таких обставин, за договором цесії від 17.09.2015 р. №1709-15/1 відповідачем-1 передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент" право вимагати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Фарелл", як боржника, та Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд", як поручителя, виконання зобов'язання щодо сплати 179908,95 грн., що відповідає загальній номінальній вартості 9165 штук іменних безпроцентних (цільових) облігацій серії В та сплати 5720024,26 грн., що відповідає загальній номінальній вартості 291392 штук іменних безпроцентних (цільових) облігацій емітента серії, проспект емісії випуску яких опублікований у Віснику "Цінні папери" від 15.11.2006 р. № 263-264 (1775).

Отже, солідарний обов'язок виник не з рішення господарського суду Київської області від 27.09.2011 р. у справі №32/214-48/98/12/090-11, як стверджує позивач, а з цивільно-правових угод, предметом яких є цінні папери останнього - облігації серії А та В відповідно до проспекту емісії, опублікованого у Віснику "Цінні папери" від 15.11.2006 р. №263-264 (1775) та договорів поруки №13 від 30.06.2006 р. та №14 від 30.06.2006 р., що врегульовано, зокрема, нормами ст. 554 Цивільного кодексу України.

Доводи позивача, що при укладанні оспорюваного договору цесії відповідачі не замінили кредитора у зобов'язанні в порядку, передбаченому чинним законодавством, а фактично замінили стягувача на стадії виконання судового рішення, незважаючи на те, що уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена, що є підставою для визнання недійсним договору цесії, з посиланням на те, що такого ж висновку дійшов Верховний суд України у постанові від 19.08.2014 р. у справі №923/945/13 визнаються судом необґрунтованими з огляду на наступне.

Колегією суддів враховані висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 19.08.2014 р. у справі №923/945/13. Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 19.08.2014 р. у справі 923/945/13 щодо застосування ст. 512 Цивільного кодексу України ґрунтуються на інших фактичних обставинах, ніж у даній справі та, відповідно, в силу ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України не є обов'язковими для суду. Так, предметом оспорюваного правочину у справі №923/945/13 є саме відступлення права вимоги за судовим рішенням, тоді як у справі №910/30343/15 відступлено право вимоги, яке виникло з правочину, що відповідає загальним принципам, закріпленим у ст.ст. 3, 11, 512 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

При цьому, за приписами ст. 3 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується, зокрема, на принципах свободи договору, а також справедливості добросовісності та розумності.

За змістом ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені цим кодексом. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

З огляду на викладене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених ним обґрунтувань, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2016р. у справі №910/30343/15 залишити без змін.

Матеріали справи №910/30343/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді М.Л. Яковлєв

О.В. Тищенко