Рішення № 62030456, 12.10.2016, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" жовтня 2016 р. Справа № 906/628/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Гребенніковій Н.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. №407 від 29.09.2016р.

від відповідача: ОСОБА_2 дов. №13/10 від 13.10.2015р.

В засіданні суду 11.10.16р. оголошувалась перерва до 15:00 год. 12.10.16р. на підставі ст. 77 ГПК України.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" (м. Київ)

до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Металоконструкція" (с. Краснопіль, Чуднівського р-ну, Житомирської обл.)

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Завод Перспектива" (с. Краснопіль, Чуднівського р-ну, Житомирської обл.)

про стягнення 594510,05 грн.

ПАТ АБ "Укргазбанк" просить в судовому порядку стягнути з ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Металоконструкція" 553276,38, грн. процентів за користування кредитними коштами в сумі 435200,00 грн за період з 19.06.2010року по 01.06.2011р., в сумі 319753,68 грн за період з 02.06.2011р. по 26.07.2011р., в сумі 279753,68 грн за період з 27.07.2011р. по 06.06.16року включно та пені в загальній сумі 41233,67 грн за прострочення сплати процентів за період з 07.06.2015р. по 06.06.16р. включно з посиланням на укладений між сторонами Кредитний договір №78 від 29.09.2008р.

Ухвалою від 30.06.2016року суд порушив провадження у справі, вжив заходи щодо підготовки справи до розгляду та призначив засідання суду на 19.07.2016р.

В засіданні 19.07.16р. суд розпочав розгляд справи по суті.

Ухвалою від 19.07.2016р. суд відклав розгляд справи та вжив заходи щодо розгляду справи в наступному засіданні суду по суті.

Ухвалою від 19.09.2016р. господарський суд продовжив строк вирішення спору по 30 вересня 2016 р., залучив третьою особою на стороні відповідача майнового поручителя ТОВ "Завод Перспектива" (с. Краснопіль), відклав розгляд справи на 29.09.16р.

29.09.2016р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення справи у зв'язку із необхідністю здійснення процесуальних дій відповідно до вимог ухвали суду від 19.09.16р. та просить розглянути справу у більш тривалий строк.

29.09.2016р. на адресу суду від третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості останньому ознайомитися з матеріалами справи.

Ухвалою від 29.09.2016р. господарський суд продовжив строк вирішення спору по 15 жовтня 2016 р., відклав розгляд справи на 11.10.16р. Засідання суду після перерви було продовжено 12.10.16р.

В ході судового вирішення спору представник позивача просив позов задовольнити з підстав , у ньому викладених.

Заперечуючи проти позову, відповідач заявив про застосування строку позовної давності до вимог позивача , посилаючись на те, що згідно з п.1.3.2 Кредитного договору№78 від 29.09.2008р., позичальник зобов'язаний повернути кредит в термін до 28.09.2010р. , тому перебіг позовної давності щодо вимог позивача до відповідача розпочався 29.09.10р. і закінчився 28.09.2013р. (а.с.49).

У відзиві на позов відповідач також наполягає на доводах про пропуск позивачем строку позовної давності до заявлених вимог та, додатково, доводить, що позивач вже задовольнив всі свої вимоги за Кредитним договором №78 від 29.09.2008р. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки , що належить третій особі. Вважає, що рішення суду у цій справі про стягнення боргу з позичальника свідчитиме про фактичне подвоєння суми заборгованості , яка належить до виплати кредиторові.

На думку відповідача, позов банку підлягає залишенню без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст. 81 ГПК України, оскільки позивач не подав на вимоги суду вірні розрахунки позовних вимог , оскільки позивач всупереч нормам закону заявив вимоги за період, що виходить за межі позовної давності (а.с.)

Заперечуючи проти позову, третя особа також доводить, що вимоги банку про стягнення процентів за користування кредитом за період за період з 19.06.2010року по 06.06.16року включно та пені за прострочення їх сплати за період з 07.06.2015р. по 06.06.16р. задоволені шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду у справі № 906/1250/15. Доводить, що позивач в черговий раз на свій розсуд, всупереч нормам закону, проводить розрахунки заборгованості за період , що виходить за межі позовної давності ( а.с.).

Спростовуючи заперечення відповідача та третьої особи проти позову, позивач наполягає на тому, що оскільки основна сума боргу за кредитом не погашена, що не заперечується відповідачем та третьою особою, банк вправі нараховувати та стягувати проценти за користування кредитом до дати повного її погашення, а також нараховувати та стягувати пеню за порушення строку виконання зобов'язання зі сплати процентів. Наявність судових рішень про стягнення боргу за рахунок предмету іпотеки не припиняє кредитні зобов'язання , оскільки останні припиняються виконанням, проведеним належним чином , як це передбачено у ст. 599 ЦК України. Доводи відповідача та третьої особи на пропуск позовної давності до заявлених вимог не заслуговують на увагу , оскільки початок позовної давності у три роки для стягнення процентів обчислюється з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником зобов'язання з їх оплати (а.с.).

Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2008р. між ВАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк" (правонаступник - ПАТ Акціонерний банк "Укргазбанк" (надалі за текстом -Банк) та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Металоконструкція" (надалі за текстом - Позичальник) був укладений Кредитний договір № 78 (надалі за текстом - Кредитний Договір №78), згідно якого Банк надає Позичальнику кредит в сумі 675 200 грн. з цільовим призначенням на поповнення обігових коштів терміном кредитування з 29 вересня 2008р. строком на 24 місяці (а.с. 11-17).

Позичальник, згідно п. 1.3.2. Кредитного договору №78, зобов'язався у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 28 вересня 2010р.

За використання кредитних коштів у межах встановленого терміну кредитування , а саме з 29 вересня 2008р. по 28 вересня 2010р. включно, процентна ставка встановлюється в розмірі 21 % річних (п. 1.4.1. Кредитного договору №78).

Однак за користування кредитними коштами понад термін, визначений в п. 1.3. цього Договору, тобто, після 28 вересня 2010 - процентна ставка встановлюється в розмірі 31% річних (п. 1.4.2. Кредитного договору №78).

У п. 1.4.3. Кредитного договору №78 передбачено, що нарахування процентів по цьому договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом, виходячи з фактичної кількості календарних днів у році. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом, починаючи з дня надання кредиту, до дня повного погашення заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів за користування кредитом враховується перший та не враховується останній день користування кредитом.

За умовою п. п. 1.4.4 Кредитного договору №78, проценти сплачуються один раз на місяць, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п. 1.3. цього Договору, в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання цього договору.

У пункті 5.3. Кредитного договору №78 передбачена відповідальність Позичальника за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів користування кредитом у формі пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період існування заборгованості, обчисленої від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов'язань від дня виникнення такого прострочення до повного погашення заборгованості.

В абзаці 2 п. 5.3 Кредитного договору №78 сторони домовились, що у відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування пені за прострочення виконання зобов'язань (щодо строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом) припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п.5.10 Кредитного договору №78 сторони також погодили , що строк позовної давності (крім вимог про стягнення неустойки) за цим Договором становить три роки у відповідності до чинного законодавства України. Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення пені.

За умовою п. 6.9 Кредитного договору № 78 строк його дії становить - з моменту набрання ним юридичної сили по 28 вересня 2011р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, що лишились невиконаними з будь-яких причин. Припинення (закінчення) строку дії договору не тягне за собою припинення зобов'язань, що випливають з цього договору, також у випадку, якщо такі зобов'язання виникли після припинення (закінчення) строку дії договору на підставі зобов'язань, що лишились невиконаними на момент закінчення строку дії договору.

У п. 2.1. Кредитного договору №78 сторони домовились, що забезпеченням зобов'язань за Кредитним договором №78 є Договір іпотеки (без оформлення заставної) від 29.09.2008р., за яким Банком прийнято в іпотеку нерухоме майно - комплекс будівель і споруд загальною площею 3972, 1 кв.м., що розташований за адресою: Житомирська обл., Чуднівський р-н, с. Краснопіль, вул. Чуднівська, 77-а.

За умовою п. 6.10 Кредитного договору №78, Договір іпотеки (без оформлення заставної) від 29 вересня 2008року, укладений між Банком та ТОВ "Завод "Перспектива" (надалі за текстом - Майновий поручитель) , є його невід'ємною частиною ( а.с. 11-18).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 21.12.2010р. у справі №11/1087, залишеним в силі постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.02.2011р. та постановою Вищого господарського суду України від 07.06.2011р., звернуто стягнення на предмет іпотеки Майнового поручителя для погашення вимог Банку за наданим кредитом Позичальнику на суму 435200, 00 грн, а також нарахованих, але несплачених процентів станом на 18.06.2010р. на суму 34553,68 грн, і пені в сумі 3275,57 грн., нарахованої за прострочення сплати процентів шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно Договору іпотеки, укладеного між Банком та Майновим поручителем ( надалі за текстом - Рішення суду №11/1087) ( а. с. 29-33).

07 серпня 2015року Банк звернувся з новим позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності Майновому поручителю для погашення заборгованості Позичальника за Кредитним договором № 78, яка утворилась після прийняття Рішення у справі №11/1087 , та яка, з врахуванням останньої заяви Банку про зменшення розміру позовних вимог від 07.12.2015р. за вих. №117/44130/2015р., складала 287 874, 58 грн. - проценти, нараховані за період з 07.08.2012р. по 01.12.2015р. та 42 694, 16 грн. - пеня, нарахована за період з 02.12.2014р. по 01.12.2015р. за прострочення в їх оплаті.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 12.07.2016 р. у справі № 906/1250/15, залишеним в силі постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.09.16р., в рахунок погашення заборгованості Позичальника перед Банком за Кредитним договором від 29.09.2008року № 78 в загальній сумі 297 301,11 грн., з яких 260 313,09 грн. - проценти за користування кредитом, нараховані за період з 07.08.2012року по 07.08.2015року включно із суми простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 279 753,68 грн. та 36 988,02 грн. - пеня за прострочення сплати процентів, нарахована за період з 07.08.14року по 07.08.15року, звернуто стягнення на нерухоме майно Майнового поручителя, передане в іпотеку за Договором іпотеки без оформлення заставної від 29.09.2008р.( надалі за текстом - Рішення суду №906/1250/15) (а.с.).

За цим позовом Банк просить задовольнити свої вимоги за нарахованими процентами за користування кредитними коштами в сумі 279753,68грн. за період з 19.06.2010року по 06.06.16року включно на загальну суму 553276,38, грн. та пені в загальній сумі 41233,67 грн за прострочення сплати процентів за період з 07.06.2015р. по 06.06.16р. включно на підставі Кредитного договору № 78 у спосіб сплати грошових коштів Позичальником.

На дату винесення рішення суду Банк не змінив розмір та склад позовних вимог , та спосіб їх задоволення - стягнення грошових коштів.

Позичальник та Майновий поручитель до дати винесення рішення у цій справі позов не визнали, посилаючись на пропуск Банком позовної давності за вимогами та на відсутність в останнього права на звернення з цим позовом до суду за наявності Рішення суду № 11/1087 та Рішення суду № 906/1250/15 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Водночас доказів погашення вимог Банку, визнаних в судовому порядку безспірними, або у спосіб сплати грошових коштів , або продажу предмету іпотеки, не подали.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами спору докази на підтвердження своїх вимог та заперечень за правилами ст.ст. 4-7, 33 та 43 ГПК України, господарський суд прийшов до висновку позов задовольнити частково, виходячи з наступного.

Доводи Позичальника та Майнового поручителя про те, що Банк не вправі , за наявності Рішення суду № 11/1087 та Рішення суду № 906/1250/15 про звернення стягнення на предмет іпотеки Майнового поручителя, вимагати задоволення своїх вимог за процентами та пенею, нарахованою за прострочення їх сплати, у спосіб сплати грошових коштів Позичальником, оскільки це свідчитиме про фактичне подвоєння суми заборгованості, не заслуговують на увагу.

Так, судом при вирішенні цього спору достовірно встановлено, що за Рішенням суду № 11/1087 предметом стягнення за рахунок майна Майнового поручителя були надані Позичальнику за Кредитним договором № 78 кредитні кошти в розмірі 435200,00грн , нараховані, але несплачені проценти за користування цими коштами станом на 18.06.2010р. на суму 34553,68 грн, а також пеня за прострочення сплати процентів. При цьому, у Рішенні суду № 11/1087 не встановлено , що стягнута на користь Банку пеня за прострочення сплати процентів в сумі 3275,57 грн нарахована останнім за період після 18.06.2010р. , однак до дати винесення судом цього рішення - 21.12.2010р.

Таким чином, за Рішенням суду № 11/1087 фактичним боржником перед Банком за невиконання Позичальником умов Кредитного договору № 78 щодо повернення кредитних коштів, нарахованих процентів за користування ними та пені за прострочення сплати процентів станом на 18.06.2010року є виключно Майновий поручитель.

В свою чергу, у Рішенні суду № 906/1250/15, на підставі положень ст.252, ст.254,ст. 509, 530,ч.1 ст. 543, ст.549,554, ч.2 ст.589, 599, 631, 1049, Цивільного кодексу України, ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 17,38, 41 Закону України "Про іпотеку" та Рішення суду №11/1087, встановлено факт існування простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 279 753,68 грн., непогашеної Позичальником грошовими коштами або за рахунок продажу предмета іпотеки Майнового поручителя у виконавчому провадженні з примусового виконання Рішення суду №11/1087 , а відтак, наявність у Банку права на стягнення за рахунок предмету іпотеки процентів за користування кредитом в загальній сумі 260 313,09 грн., нарахованих за період прострочення з 07.08.2012 року по 07.08.2015року включно за ставкою 31% та пені за прострочення їх сплати в загальній сумі 36 988,02 грн., нарахованої за період з 07.08.14року по 07.08.15року включно в межах строку позовної давності та по дату звернення Банку з позовом до суду - 07.08.15року.

У Рішенні суду № 906/1250/15 встановлено відсутність підстав як для застосування до спірних правовідносин п.2 ч.1ст. 80 , так і п.2 ч.1 ст. 81 ГПК України, оскільки Банк заявив про звернення стягнення на предмет іпотеки для погашення боргу за процентами, нарахованими за новий період прострочення, а саме після 19 червня 2010 року та за пенею , нарахованою на прострочені проценти у новому періоді, а ч.1 ст. 11 Закону України "Про іпотеку" передбачає відповідальність майнового поручителя перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки, яка згідно Договору іпотеки становить 844000,00 грн, тоді як за Рішенням суду № 11/1087 звернуто стягнення на суму, що її не перевищує - 473029,25грн.

У Рішенні суду № 906/1250/15 також встановлено, що вимоги Банку за процентами, нарахованими з 08.08.15р. по 01.12.15 р., тобто, після звернення з позовом до суду 07.08.15р., судом до розгляду по суті за цим позовом не прийнято, а також не прийнято до розгляду по суті вимоги Банку за пенею, нарахованою за період з 08.08.15року по 01.12.15р. на прострочені проценти.

Таким чином, Рішенням суду № 906/1250/15 період нарахування процентів за користування кредитними коштами в розмірі 279753,68 грн та пені за прострочення в їх сплаті з 08.08.15р. по 01.12.15 р. не розглядався як спірний.

Розглядаючи по суті вимоги Банку за цим позовом, суд встановив, що Банк визнає безспірним той факт , що заборгованість Позичальника з повернення йому кредитних коштів у розмірі 435200,00 грн існувала у період з 19.06.2010року по 01.06.2011р., в сумі 319753,68 грн за період з 02.06.2011р. по 26.07.2011р., в сумі 279753,68 грн за період з 27.07.2011р. по 06.06.16року включно, і що процента ставка з 27.07.2011року встановлена на рівні 31%.

За цим позовом Банк дійсно вимагає стягнути з Позичальника грошовими коштами нараховані ним проценти за період з 19.06.2010року по 06.06.16року включно, у який входить період стягнення цих процентів за рахунок предмета іпотеки з 07.08.2012 року по 07.08.2015року включно, про що вже є Рішення суду № 906/1250/15.

Так само, за цим позовом Банк дійсно вимагає стягнути з Позичальника грошовими коштами пеню, нараховану за період з 07.06.2015року по 06.06.2016р., у який входить період стягнення цієї пені за рахунок предмета іпотеки з 07.06.15 року по 07.08.15року включно, про що вже є Рішення суду № 906/1250/15.

Однак зазначене не дає підстав суду погодитись з доводами Позичальника та третьої особи про те , що Банк не вправі стягувати за цим позовом з Позичальника проценти, нараховані за період 07.08.2012 року по 07.08.2015року включно, та пеню, нараховану з 07.06.15 року по 07.08.15року включно, оскільки за цими вимогами вже відповідає Майновий поручитель за Рішенням суду № 906/1250/15, а відтак, виникає фактичне подвоєння суми заборгованості, яка належить до виплати Банку.

Насамперед суд звертає увагу Позичальника на те, що за приписами ст. 111 -28 ГПК України обов'язковим до господарського суду є висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, а не у листах Верховного Суду України, в тому числі, у листі від 01.02.2015року "Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна".

Так, у постанові Верховного Суду України від 03.02.2016 року у цивільній справі 6-1080цс15 (№ в реєстрі 55797285) викладено наступну правову позицію: звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня.

Окрім того, майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки (ст. 11 цього Закону).

Частиною 1 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо ( постанова ВСУ від 24.10.2011р. у господарській справі 3-107гс11, № в реєстрі 19310004).

В разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням ( ч.2 ст. 11 Закону України "Про іпотеку" ).

Оскільки Майновий поручитель не задовольнив безспірні вимоги Банку за рахунок предмета іпотеки за Рішенням суду № 906/1250/15, останній правомірно звернувся з позовом до Позичальника про стягнення процентів, нарахованих за період 07.08.2012 року по 07.08.2015року включно, та пені, нарахованої з 07.06.15 року по 07.08.15року.

Стосовно вимог Банку за цим позовом стягнути проценти, нараховані, починаючи з 19.06.2010року.

Відповідач та третя особа , заявили про застосування позовної давності до цих вимог Банку в цілому, однак не врахували особливостей дії кредитних зобов'язань в часі , і зокрема.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлено спеціальну позовну давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права чи про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Аналізуючи норми статей 261, 530, 631 ЦК України, слід дійти висновку про те, що в разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу до закінчення строку виконання останнього зобов'язання має право заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими відсотками, а також стягнути несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом щомісячні платежі (з відсотками) в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. В останньому випадку, перебіг позовної давності буде починатись залежно від закінчення строку сплати кожного зі щомісячних платежів.

Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 6 листопада 2013 року (№ 6-116цс13), 19 березня 2014 року (№ 6-20цс14), 18 червня 2014 року (№ 6-61цс14) та 03 червня 2015року ( 6-31цс15).

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а тому лише з часу зарахування на банківський рахунок сум, стягнутих за рішенням суду або добровільно сплачених позичальником на вимогу про дострокове повернення позики ці зобов'язання вважатимуться припиненими.

Таким чином, як закінчення строку повернення позики (кредиту) - 28.09.10р., так і закінчення строку дії Кредитного договору № 78 - 28.09.11р. та ухвалення Рішення суду №11/1087 та Рішення суду №906/1250/15 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за змістом частини третьої статті 1049 ЦК України, не припиняє обов'язку Позичальника сплачувати Банку проценти за користування грошима, передбачені Кредитним договором №78 за процентною ставкою у розмірі 31% .

І про такі наслідки Позичальнику було відомо, оскільки у п. 6.9 Кредитного договору № 78 він погодився , що закінчення строку дії договору ( 28.09.11р.) не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, що лишились невиконаними з будь-яких причин. Припинення (закінчення) строку дії договору не тягне за собою припинення зобов'язань, що випливають з цього договору, також у випадку, якщо такі зобов'язання виникли після припинення (закінчення) строку дії договору на підставі зобов'язань, що лишились невиконаними на момент закінчення строку дії договору.

Однак Позичальник не довів факт виконання ним зобов'язання перед Банком у повному обсязі та належним чином.

Банк звернуся з цим позовом до суду 23.06.2016року.

Таким чином, за цим позовом суд вважає обґрунтованими до стягнення з Позичальника проценти за користування кредитом, нараховані за період з 23.06.2013 року по 06.06.2016 року включно із суми простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 279 753,68 грн. на загальну суму 297009,62 грн. В решті вимоги Банку за процентами, нарахованими з 19.06.10року по 22.06.13р. включно вважаються такими, що заявлені поза межами строку позовної давності, тому у їх стягненні в сумі 256266, 76 грн суд відмовляє.

Вимоги Банку про стягнення пені в сумі 41233,67 грн за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом за період з 07.06.2015р. по 06.06.2016р. також підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Виходячи із змісту ч.3 ст. 549 ЦК України, пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

За загальним правилом, що випливає із Цивільного кодексу України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не обмежується.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як встановлено судом, у пункті 5.3. Кредитного договору №78 передбачена відповідальність Позичальника за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів користування кредитом у формі пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період існування заборгованості, обчисленої від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов'язань від дня виникнення такого прострочення до повного погашення заборгованості.

В абзаці 2 п. 5.3 Кредитного договору №78 сторони домовились, що у відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування пені за прострочення виконання зобов'язань (щодо строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом) припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, сторони домовились, що період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання зі сплати процентів кожного місяця становить один рік, а позовна давність до пені, нарахованої по кожному дню - також один рік.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання зі сплати процентів згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає кожного 5-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом , та якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання зі сплати процентів буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано ( за загальним правилом - кожне 6-е число місяця, наступного за місяцем користування кредитом).

На підставі вищевикладеного та ст. ст. 4-7 та 43 ГПК України, судом здійснено самостійно розрахунок цієї позовної вимоги з врахуванням змісту досягнутих домовленостей про строк сплати процентів, період нарахування пені та позовну давність до її стягнення в судовому порядку.

Розрахунок пені :

- проценти за червень 2014року в сумі 7127,97 грн. підлягали сплаті 07.07.14р., пеня нараховувалась з 08.07.14р. по 08.07.15р. включно , та є обґрунтованою до стягнення лише за період з 23.06.15р. по 08.07.15р. в сумі 187, 48 грн.;

- проценти за липень 2014року в сумі 7365,57 грн. підлягали сплаті 05.08.14р., пеня нараховувалась з 06.08.14р. по 06.08.15р. включно , та є обґрунтованою до стягнення лише за період з 23.06.15р. по 06.08.15р. в сумі 544, 85 грн.;

- проценти за серпень 2014року в сумі 7365,57 грн. підлягали сплаті 05.09.14р., пеня нараховувалась з 06.09.14р. по 06.09.15р. включно , та є обґрунтованою до стягнення лише за період з 23.06.15р. по 06.09.15р. в сумі 908, 08 грн.;

- проценти за вересень 2014року в сумі 7127,97 грн. підлягали сплаті 06.10.14р., пеня нараховувалась з 07.10.14р. по 07.10.15р. включно , та є обґрунтованою до стягнення лише за період з 23.06.15р. по 07.10.15р. в сумі 1180, 31 грн.;

- проценти за жовтень 2014року в сумі 7365,57 грн. підлягали сплаті 05.11.14р., пеня нараховувалась з 06.11.14р. по 06.11.15р. включно , та є обґрунтованою до стягнення лише за період з 23.06.15р. по 06.11.15р. в сумі 1486, 03 грн.;

- проценти за листопад 2014року в сумі 7127,97 грн. підлягали сплаті 05.12.14р., пеня нараховувалась з 06.12.14р. по 06.12.15р. включно , та є обґрунтованою до стягнення лише за період з 23.06.15р. по 06.12.15р. в сумі 1695, 87 грн.;

- проценти за грудень 2014року в сумі 7365,57 грн. підлягали сплаті 05.01.15р., пеня нараховувалась з 06.01.15р. по 06.01.16р. включно , та є обґрунтованою до стягнення лише за період з 23.06.15р. по 06.01.16 р. в сумі 2027, 51 грн.;

- проценти за січень 2015 року в сумі 7365,57 грн. підлягали сплаті 05.02.15р., пеня нараховувалась з 06.02.15р. по 06.02.16р. включно , та є обґрунтованою до стягнення лише за період з 23.06.15р. по 06.02.16 р. в сумі 2302, 00 грн.;

- проценти за лютий 2015 року в сумі 6652,77 грн. підлягали сплаті 05.03.15р., пеня нараховувалась з 06.03.15р. по 06.03.16р. включно , та є обґрунтованою до стягнення лише за період з 23.06.15р. по 06.03.16 р. в сумі 2311, 17грн.;

- проценти за березень 2015 року в сумі 7365,57 грн. підлягали сплаті 06.04.15р., пеня нараховувалась з 07.04.15р. по 07.04.16р. включно , та є обґрунтованою до стягнення лише за період з 23.06.15р. по 07.04.16 р. в сумі 2842, 15 грн.;

- проценти за квітень 2015 року в сумі 7127,97 грн. підлягали сплаті 05.05.15р., пеня нараховувалась з 06.05.15р. по 06.05.16р. включно , та є обґрунтованою до стягнення лише за період з 23.06.15р. по 06.05.16 р. в сумі 2981, 44 грн.;

- проценти за травень 2015 року в сумі 7365,57грн. підлягали сплаті 05.06.15р., пеня нараховувалась з 06.06.15р. по 06.06.16р. включно, та є обґрунтованою до стягнення лише за період з 23.06.15р. по 06.06.16 р. в сумі 3313, 46 грн.;

- проценти за червень 2015 року в сумі 7127,97 грн. підлягали сплаті 06.07.15р., пеня нараховувалась з 07.07.15р. по 06.06.16р. включно , та є обґрунтованою до стягнення лише за період з 07.07.15р. по 06.06.16 р. в сумі 3042,53 грн.;

- проценти за липень 2015 року в сумі 7365,57 грн. підлягали сплаті 05.08.15р., пеня нараховувалась з 06.08.15р. по 06.06.16р. включно , та є обґрунтованою до стягнення лише за період з 06.08.15р. по 06.06.16 р. в сумі 2780, 72 грн.;

- проценти за серпень 2015 року в сумі 7365,57 грн. підлягали сплаті 07.09.15р., пеня на які нараховувалась з 08.09.15р. по 06.06.16р. включно , та є обґрунтованою до стягнення лише за період з 08.09.15р. по 06.06.16 р. в сумі 2394,48 грн.;

- проценти за вересень 2015 року в сумі 7127,97 грн. підлягали сплаті 05.10.15р., пеня нараховувалась з 06.10.15р. по 06.06.16р. включно , та є обґрунтованою до стягнення лише за період з 06.10.15р. по 06.06.16 р. в сумі 2043,45 грн.;

- проценти за жовтень 2015 року в сумі 7365,57 грн. підлягали сплаті 05.11.15р., пеня нараховувалась з 06.11.15р. по 06.06.16р. включно , та є обґрунтованою до стягнення лише за період з 06.11.15р. по 06.06.16 р. в сумі 1836, 31 грн.;

- проценти за листопад 2015 року в сумі 7127,97 грн. підлягали сплаті 07.12.15р., пеня нараховувалась з 08.12.15р. по 06.06.16р. включно , та є обґрунтованою до стягнення лише за період з 08.12.15р. по 06.06.16 р. в сумі 1502,11грн.;

- проценти за грудень 2015 року в сумі 7365,57 грн. підлягали сплаті 05.01.16р., пеня нараховувалась з 06.01.16р. по 06.06.16р. включно , та є обґрунтованою до стягнення лише за період з 06.01.16р. по 06.06.16 р. в сумі 1294, 81 грн.;

- проценти за січень 2016 року в сумі 7345,44 грн. підлягали сплаті 05.02.16р., пеня нараховувалась з 06.02.16р. по 06.06.16р. включно , та є обґрунтованою до стягнення лише за період з 06.02.16р. по 06.06.16 р. в сумі 1017,52 грн.;

- проценти за лютий 2016 року в сумі 6871,55 грн. підлягали сплаті 07.03.16р., пеня нараховувалась з 08.03.16р. по 06.06.16р. включно , та є обґрунтованою до стягнення лише за період з 08.03.16р. по 06.06.16 р. в сумі 695, 79 грн.;

- проценти за березень 2016 року в сумі 7345,44 грн. підлягали сплаті 05.04.16р., пеня нараховувалась з 06.04.16р. по 06.06.16р. включно , та є обґрунтованою до стягнення лише за період з 06.04.16р. по 06.06.16 р. в сумі 487, 69 грн.,

- проценти за квітень 2016 року в сумі 7108,50 грн. підлягали сплаті 05.05.16р., пеня нараховувалась з 06.05.16р. по 06.06.16р. включно , та є обґрунтованою до стягнення лише за період з 06.05.16р. по 06.06.16 р. в сумі 231,90 грн.;

- проценти за травень 2016 року в сумі 7345,44 грн. підлягали сплаті 06.06.16р., пеня почала нараховуватись лише з 07.06.16р. , тому не входить в спірний період за цим позовом.

Загалом обґрунтованою до стягнення є пеня в сумі 39 107,66 грн. Відмовляє суд у стягненні 2126,01 грн. пені, заявленої поза межами строку позовної давності.

Відповідно до ч.5 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4-3,4-7, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Металоконструкція" (Житомирська область, Чуднівський район, с. Краснопіль, вул. Чуднівська, 77 а, код ЄДРПОУ 35215213) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (юрид. адреса: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, будинок 1, поштова адреса: 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 39, код ЄДРПОУ 23697280):

- 297009,62 грн процентів;

- 39 107,66 грн пені;

- 5041,76 грн судового збору.

Видати наказ.

3. Відмовити у стягненні 256266, 76 грн процентів та 2126,01 грн пені.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17.10.16р.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1 - у справу, 2-4 (сторонам, третій особі) (рек. з пов.)