Рішення № 62029253, 13.10.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження:22-ц/790/4024/16 Головуючий 1 інст. Богдан М.В.

Справа № 639/1523/16-ц Доповідач - Карімова Л.В.

Категорія:сімейні

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного

суду Харківської області в складі:

головуючого - Карімової Л.В.,

суддів колегії: ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Баранкової В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 25 квітня 2016 рокуу справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітніх дітей.

ВСТАНОВИЛА:

11 лютого 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним позовом, який подалі уточнила.

В обґрунтування позову посилалась на те, що вона з ОСОБА_4 перебувала у зареєстрованому шлюбі з 19.02.2005 року, від якого мають двох дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, які є інвалідами з дитинства. Діти проживають разом із нею. Відповідач за рішенням суду сплачує аліменти на утримання дітей на її користь.

Оскільки діти мають цілий комплекс хронічних захворювань, які потребують постійного й системного лікування і, як наслідок, додаткових витрат на це лікування, ОСОБА_3 просила стягувати з відповідача на її користь додаткові витрати на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 2000 грн. щомісячно до досягнення дітьми повноліття.

Розгляд справи відбувся за відсутністю відповідача ОСОБА_4

Рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 25 квітня 2016 рокувідмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3

Додатковим рішеннямЖовтневого районного суду міста Харкова від 03 червня 2016 рокустягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Не погодившись з рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 25 квітня 2016 року, ОСОБА_3звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення районного суду та справу направити на новий розгляд до Жовтневого районного суду міста Харкова.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_3В посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом першої інстанції не враховані надані нею докази щодо наявності у дітей тяжких захворювань, які потребують постійного лікування, та у звязку з чим нею додатково витрачаються кошти на придбання ліків для дітей, а відповідач не надає їй матеріальної допомоги на вказані цілі.

Заслухавши пояснення учасників процесу, що зявилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції скасуванню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності вимог ОСОБА_3 щодо потреби в додаткових витратах на лікування дітей саме у сумі 2000 гривень та щодо розміру витрат, які необхідно зробити в майбутньому для лікування дітей, їх оздоровлення.

Колегія суддів не може в повному обсязі погодитись з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають обставинам справи та доказам, наданими сторонами.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом (ч.2). Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у засіданні (ч.3).

Оскаржуване рішення не відповідає вказаним нормам права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи сторони перебували у шлюбі та мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 25 лютого 2015 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) відповідача, але не менш 30 % про житнього мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 04 лютого 2015 року і до досягнення повнолітнього віку дитини.

У відповідності до довідок № 105 та № 106 від 10.10.2014 року, виданих Управлінням праці та соціального захисту населення Адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради, ОСОБА_3 перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради та отримує допомогу на дітей - інвалідів ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, з 10.06.2013 року по 14.01.2029 року та на ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, з 21.10.2005 року по 21.06.2021 року.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 13.03.2015 року з відповідача стягнуто на користь позивача аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн. щомісячно до досягнення дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, шести років.

З матеріалів справи вбачається, що діти сторін є інвалідами з дитинства та мають ряд тяжких захворювань.

Відповідно до витягів з медичних карт Спеціалізованого медико-генетичного центру, їх захворювання мають неухильно прогресуючий перебіг. Діти є інвалідами дитинства по спадковому генному захворюванню та потребують догляду та безперервної комплексної довічної терапії (а.с.11-12).

ОСОБА_3 на підтвердження своїх позовних вимог про придбання для дітей лікувальних засобів були надані до районного суду копії фіскальних чеків та товарних чеків за період з 30 квітня 2015 року по 04 лютого 2016 року, а саме: фіскальний чек від 01.05.2015 року на суму 79,38 грн.; фіскальний чек від 02.05.2015 року на суму 77,26 грн.; фіскальний чек від 30.04.2015 року на суму 81,90 грн.; фіскальний чек від 02.05.2015 року на суму 60,00 грн.; фіскальний чек від 03.05.2015 року на суму 52,00 грн.; фіскальний чек від 30.09.2015 року на суму 39,10 грн.; фіскальний чек від 30.04.2015 року на суму 132,36 грн.; фіскальний чек від 02.05.2015 року на суму 53,67 грн.; фіскальний чек від 09.09.2015 року на суму 22,00 грн.; фіскальний чек від 23.11.2015 року на суму 24,00 грн.; фіскальний чек від 21.11.2015 року на суму 17,20 грн.; фіскальний чек від 28.11.2015 року на суму 23,55 грн.; фіскальний чек від 07.05.2015 року на суму 11,40 грн.; фіскальний чек від 25.09.2015 року на суму 265,74 грн.; фіскальний чек від 30.04.2015 року на суму 236,65 грн.; фіскальний чек від 30.04.2015 року на суму 239,16 грн.;

фіскальний чек від 02.05.2015 року на суму 230,19 грн.;фіскальний чек від 01.05.2015 року на суму 269,70 грн.; фіскальний чек від 12.05.2015 року на суму 156,75 грн.; фіскальний чек від 13.05.2015 року на суму 400,91 грн.; фіскальний чек від 11.09.2015 року на суму 295,72 грн.;

фіскальний чек від 04.02.2016 року на суму 65,27 грн.; фіскальний чек від 02.05.2015 року на суму 314,81 грн.; фіскальний чек від 12.05.2015 року на суму 156,75 грн. та товарний чек за придбання лікарського препарату цефтума 1,0 від 25.09.2015 року на суму 204,00 грн., що разом складає 3485, 47 грн.

За клопотанням ОСОБА_3 судом апеляційної інстанції досліджені оригінали цих чеків, на придбання лікарських засобів, які відповідають переліку тих лікарських препаратів, що були призначені дітям відповідно до витягів з медичних карток.

У звязку з вищевикладеним, колегія суддів приходить до висновку про наявність особливих обставин, які є підставою для стягнення додаткових витрат та вважає, що позов ОСОБА_3 в частині понесених нею витрат на лікування в сумі 3485, 47 грн., є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Згідно ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обовязків щодо дитини.

На підставі вищезазначених норм права, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1/2 частину понесених нею витрат на лікування дітей в сумі 3485, 47 грн., а саме 1742 ,74 грн.

Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобовязані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обовязком батька (матері) незалежно від сплати ним (нею) аліментів, і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі виникнення спору.

Вирішуючи спір і відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення додаткових витрат на лікування дітей, суд першої інстанції на зазначені положення закону уваги не звернув; у достатньому обсязі не визначив характеру спірних правовідносин; не взяв до уваги наданих позивачкою доказів на підтвердження її вимог про понесення нею додаткових витрат на лікування дітей, та безпідставно звільнив відповідача від обовязку участі в додаткових витратах на дітей.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що вона несе додаткові витрати на лікування неповнолітніх дітей у розмірі 2000 грн. щомісячно, останньою не доведено, тому в задоволенні цієї частини позову слід відмовити.

Надані ОСОБА_3 до суду апеляційної інстанції фіскальні чеки на придбання лікувальних засобів для дітей після ухвалення оскаржуваного рішення суду, не є підставою для задоволення позову ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дітей на майбутнє, оскільки ці докази не були предметом розгляду суду першої інстанції.

Вищезазначене не позбавляє ОСОБА_3 права звернутися до суду з відповідним позовом з наданням доказів відповідно до ст.ст. 58-60 ЦПК України.

У звязку з частковим задоволенням позову ОСОБА_3, колегія суддів вважає за необхідне скасувати і додаткове рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 03 червня 2016 року щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь держави судового збору в розмірі 551,20 грн. та відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України вважає необхідним покласти судові витрати на ОСОБА_4, з якого в дохід держави слід стягнути судовий збір в сумі1157,52 грн., а саме:551,20 грн судовий збір за подання позову ОСОБА_3 до суду першої інстанції та 606, 32 грн. - за подання ОСОБА_3 апеляційної скарги на рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 25 квітня 2016 року, оскільки ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 16 червня 2016 року їй було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судом апеляційної інстанції рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, ст.ст. 309, 313, 314, 316, 317,319, 324 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 25 квітня 2016 рокута додаткове рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 03 червня 2016 року скасувати.

ОСОБА_7 Володимирівни задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, і.н НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, і.н. НОМЕР_2 понесені останньою додаткові витрати на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, 15.01. ІНФОРМАЦІЯ_3 в сумі 1742 (одна тисяча сімсот сорок дві) гривні 74 копійки.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір в сумі 1157 (одна тисяча сто п»ятдесят сім) гривень 52 копійки.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цим рішенням законної сили.

Головуючий:

Судді: