Ухвала суду № 62027527, 13.10.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-кп/781/923/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про залишення апеляційної скарги без руху

13.10.2016 року. Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Кіровоградської області ОСОБА_1, перевіривши апеляційні скарги прокурора та захисника обвинуваченого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_2 за частинами 1, 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 321 КК України на вирок Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 31.08.2016 року, на відповідність вимогам ст. 396 КПК України,

В С Т А Н О В И В:

На вирок Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 31.08.2016 року прокурор та захисник обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_3 подали апеляційні скарги, які не відповідають вимогам ст. 396 КПК України.

Так, прокурор, не оспорюючи фактичних обставин та кваліфікації дій обвинуваченого, просить скасувати повністю вирок суду через невідповідність призначеного судом першої інстанції покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_2 визнати винним та призначити покарання за: ч. 2 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі строком на 8 років; за ч. 1 ст. 317 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки; за ч. 2 ст. 317 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки; за ч. 1 ст. 321 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки; за ч. 3 ст. 321 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років, на підставі ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю злочинів призначити у виді позбавлення волі строком на 8 років 3 місяці.

Як слідує із вироку суду першої інстанції, ОСОБА_2 визнано винним та призначено покарання: за ч. 1 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років; ч. 2 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 років із конфіскацією майна особисто йому належного; за ч. 1 ст. 317 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки; за ч. 1 ст. 321 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік; за ч. 1 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки. За ч. 3 ст. 321 КК України, ОСОБА_2 виправдано. На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років із конфіскацією майна особисто йому належного. На підставі ст. 71 КК України, частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років 3 місяці із конфіскацією майна особисто йому належного.

Із наведеного слідує, що прокурор, у своїй апеляційній скарзі просить визнати винним обвинуваченого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 321 КК України, за яким суд першої інстанції виправдав останнього, при цьому апеляційна скарга прокурора не містить обґрунтування незаконності виправдання обвинуваченого за вказаною статтею закону України про кримінальну відповідальність.

Більш того, в резолютивній частині апеляційної скарги прокурор не ставить питання про скасування вироку суду через безпідставне виправдання обвинуваченого, а вказує лише на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого.

Також, в апеляційні скарзі прокурора відсутня мотивація того, в чому саме полягає незаконність вироку суду першої інстанції в частині засудження ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України, а також необхідності визнання останнього винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 317 КК України, яке взагалі не ставилось в провину ОСОБА_2

Окрім цього, згідно вироку суду першої інстанції ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 307 КК України призначено додаткове покарання у виді конфіскації майна, однак прокурор в апеляційній скарзі не просить призначити таке покарання і знову ж таки в мотивувальній частині скарги відсутнє будь-яке обґрунтування зазначеного прохання.

Не зазначено в резолютивній частині апеляційної скарги прокурора які саме принципи призначення покарання згідно ст.ст. 70, 71 КК України слід застосувати до обвинуваченого.

Не зрозумілим є прохання прокурора щодо необхідності скасування вироку районного суду повністю, оскільки як слідує із апеляційної скарги, апелянт фактично оскаржує вирок суду виключно в частині призначеного покарання.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 396 КПК України, в апеляційній скарзі зазначаються вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

Таким вимогам кримінального процесуального кодексу України не відповідає апеляційна скарга прокурора, а тому відповідно до положень ч. 1 ст. 399 КПК України, її слід залишити без руху та надати термін для усунення зазначених вище недоліків.

Захисник адвокат ОСОБА_3 в своїй апеляційній скарзі просить вирок районного суду стосовно ОСОБА_2 скасувати та увалити новий вирок, згідно якого закрити кримінальні провадження по притягненню обвинуваченого до кримінальної відповідальності за ст.ст. 307, 317, 321 КК України та притягнути його до відповідальності лише за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.

Із поставлених апелянтом перед апеляційним судом вимог слідує, що ним не враховано вимоги ст. 420 КПК України, положення якої визначають вичерпний перелік підстав, за наявності яких суд апеляційної інстанції вправі скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий вирок. Постановлення нового вироку, яким слід закрити кримінальні провадження щодо ОСОБА_2, як це просить захисник - адвокат у своїй апеляційній скарзі, не може бути підставою для скасування вироку суду першої інстанції та ухвалення нового вироку судом апеляційної інстанції.

Натомість, згідно до ст. 417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 КПК України, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває провадження.

Окрім цього, підстави, за яких може бути закрите кримінальне провадження визначаються ст. 284 КПК України та перелік цих підстав є вичерпним.

Також слід зазначити, що захист просить скасувати вирок районного суду повністю, що вказує на необхідність скасування вироку суду в тому числі і в частині виправдання ОСОБА_2 та його засудження за ч. 1 ст. 309 КК України, однак мотивувальні частина апеляційної скарги не містить обґрунтування того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення в цій частині.

З урахуванням викладеного, апелянту слід звертатись до суду апеляційної інстанції із вимогою постановити ухвалу, якою скасувати вирок районного суду в частині засудження його підзахисного та закрити кримінальне провадження, вказавши з якої саме підстави, передбаченої ст. 284 КПК України.

Вказані недоліки апеляційної скарги вказують на недотримання апелянтом вимог ст. 396 КК України, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 399 КПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху та надання терміну для усунення зазначених вище недоліків.

Керуючись ч. 1 ст. 399 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги прокурора та захисника обвинуваченого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_2 за частинами 1, 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 321 КК України на вирок Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 31.08.2016 року, залишити без руху та надати десятиденний термін з моменту отримання копії даної ухвали, для усунення вище вказаних недоліків.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Кіровоградської області ОСОБА_1