Рішення № 62024781, 06.10.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2016 р. Справа № 911/2580/16

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Першого заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі:

1. Державного агентства автомобільних доріг України та

2. Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Бахмацький райавтодор» Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ашбау Україна»

про стягнення 47 543,52 грн

За участю представників:

від прокуратури ОСОБА_1 (посв. №042700 від 11.04.2016);

від позивача 1 не зявились;

від позивача 2 ОСОБА_2 (дов. №07/07/16-1 від 07.07.2016);

від відповідача не зявились.

Обставини справи:

Перший заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державного агентства автомобільних доріг України (далі позивач 1) та Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Бахмацький райавтодор» Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» (далі позивач 2) звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ашбау Україна» (далі відповідач) про стягнення 47 543,52 грн заборгованості, з яких 21 978,86 грн основного боргу, 9 303,08 грн пені, 14 946,46 грн інфляційних втрат та 1 315,12 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань з оплати наданих на підставі договору №5 від 11.03.2014 послуг.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.08.2016 порушено провадження у справі № 911/2580/16, розгляд справи призначено на 15.09.2016.

15.09.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшов супровідний лист №015-11/780 від 14.09.2016 (вх. №18982/16) з доданими до нього документами.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.09.2015 розгляд справи відкладено на 06.10.2016.

Відповідач не скористався своїм правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

В судовому засіданні 06.10.2016 представник прокуратури та представник позивача 2 підтримали позов повністю.

Представник позивача 1 та представник відповідача у судове засідання 06.10.2016 не зявились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка позивача 1 та відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника позивача 1 та представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності за заслухавши пояснення прокурора та представника позивача 2, суд

ВСТАНОВИВ:

11.03.2014 між Філією «Бахмацький райавтодор» Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ашбау Україна» (замовник) укладено договір №5, згідно якого замовник доручив, а виконавець зобовязався надати у березні 2014 року послуги навантажувача ZL50G.

Відповідно до п. 2.1, 2.2 договору ціна однієї машино-години динамічна та визначається згідно розрахунку.

Навантажувач ZL50G 1 маш.год. 358,00 грн з ПДВ.

Згідно п. 3.1, 3.2, 3.3 Розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватись на підставі актів виконаних робіт або товарно-транспортних накладних.

Розрахунки за виконані роботи по цьому договору здійснюються шляхом перерахування відповідних коштів на рахунок виконавця.

Кінцевий розрахунок за роботи виконані підрядником здійснюється замовником в термін 5-ти днів з дати виставлення рахунку підрядником.

Відповідно до п. 7.1, 7.2 договору строк дії договору становить 1 рік з дати укладання. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач 2 за період з березня по липень 2014 надав відповідачу послуги навантажувача на загальну суму 118 409,03 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортним накладними, підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору та рахунками на оплату наданих послуг №3 від 11.03.2014, №4 від 24.03.2014, №6 від 01.04.2014, №8 від 11.04.2014, №11 від 29.04.2014, №12 від 30.04.2014, №18 від 30.05.2014, №20 від 06.06.2014, №23 від 16.06.2014, №31 від 19.06.2014, №34 від 17.07.2014, №37 від 22.07.2014, №44 від 31.07.2014.

Всупереч вимогам договору, відповідач лише частково розрахувався за надані послуги, сплативши при цьому 96 430,17 грн, в зв'язку з чим у відповідача, станом на дату розгляду справи, виникла заборгованість перед позивачем 2 в розмірі 21 978,86 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписок по рахунку позивача 2.

04.08.2016 позивач 2 звернувся до відповідача з вимогою №22 від 04.08.2016, згідно якої просив сплатити заборгованість у розмірі 21 978,86 грн.

Зазначена претензія залишилась без відповіді та задоволення.

Предметом позову є вимоги про стягнення 21 978,86 грн основного боргу, 9 303,08 грн пені, 14 946,46 грн інфляційних втрат та 1 315,12 грн 3% річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини з надання послуг.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та те, що борг відповідача перед позивачем 2 на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 21 978,86 грн боргу за надані послуги згідно договору №5 від 11.03.2014 є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання згідно договору №5 від 11.03.2014, прокурор просить суд за період з 06.08.2014 по 02.08.2016 стягнути з відповідача 9 303,08 грн пені.

Відповідно до п. 4.2 договору за порушення строків оплати виконаних робіт з вини замовника він сплачує виконавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що неоплаченими залишились наступні рахунки;

№34 від 17.07.2014 на суму 7 176,77 грн, строк оплати настав 22.07.2014;

№37 від 22.07.2014 на суму 7 176,77 грн, строк оплати настав 27.07.2014;

№42 від 29.07.2014 на суму 5 382,58 грн, строк оплати настав 03.08.2014;

№44 від 31.07.2014 на суму 2 242,74 грн, строк оплати настав 05.08.2014.

В наданому прокурором розрахунку пені зазначено початок нарахування пені 06.08.2014, відтак оскільки суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог, датою початку нарахування пені необхідно вважати 06.08.2014.

З урахуванням зазначеного суд обмежив період нарахування пені наведений прокурором та здійснює розрахунки пені за наступними періодами:

з 06.08.2014 по 23.01.2015 на заборгованість у розмірі 7 176,77 грн;

з 06.08.2014 по 28.01.2015 на заборгованість у розмірі 7 176,77 грн;

з 06.08.2014 по 04.02.2015 на заборгованість у розмірі 5 382,58 грн;

з 06.08.2014 по 06.02.2015 на заборгованість у розмірі 2 242,74 грн.

Враховуючи вищевикладене, а також періоди нарахування пені визначені судом, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за вищенаведеними періодами становить загалом 1 402,74 грн. Отже, вимога про стягнення 9 303,08 грн пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 402,74 грн.

Крім того, у звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязання з оплати наданих послуг згідно договору №5 від 11.03.2014, позивачем за період з 06.08.2014 по 02.08.2016 нараховано 14 946,46 грн інфляційних втрат та 1 315,12 грн 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних за період з 06.08.2014 по 02.08.2016 складає 14 835,69 грн інфляційних втрат та 1 315,11 грн 3 % річних. Відтак, вимога позивача про стягнення 14 946,46 грн інфляційних втрат та 1 315,12 грн 3 % річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 14 835,69 грн інфляційних втрат та 1 315,11 грн 3 % річних.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 21 978,86 грн основного боргу, 9 303,08 грн пені, 14 946,46 грн інфляційних втрат та 1 315,12 грн 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 21 978,86 грн основного боргу, 1 402,74 грн пені, 14 835,69 грн інфляційних втрат та 1 315,11 грн 3% річних.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судовий збір, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладається судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ашбау Україна» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Воїнів-Інтернаціоналістів, буд. 7Б; ідентифікаційний код 36432474) на користь філії «Бахмацький райавтодор» Дочірнього підприємства «Чернігівський облатодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (14005, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Київська, буд. 17; ідентифікаційний код 32016315) 21 978 (двадцять одну тисячу девятсот сімдесят вісім гривень) 86 коп. основного боргу, 1 402 (одну тисячу чотириста дві гривні) 74 коп. пені, 14 835 (чотирнадцять тисяч вісімсот тридцять пять гривень) 69 коп. інфляційних втрат, 1 315 (одну тисячу триста п'ятнадцять гривень) 11 коп. 3% річних та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень) 00 коп. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено: 18.10.2016.

Суддя В.М. Антонова