Рішення № 62022839, 13.10.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7267/16 Справа № 203/4276/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Казак С. Ю. Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - Григорченка Е.І., Ткаченко І.Ю.,

за участю секретаря - Григор'євій В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАЛТІ ГРУП» про стягнення боргу,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 17 серпня 2016 року, у задоволені позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАЛТІ ГРУП» про стягнення боргу відмовлено повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалите нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, котрим суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, прийняте на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.

Відповідно до п.3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК підставами для скасування рішення суду першої інстанції ї ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно розписки від 19 вересня 2011 року ОСОБА_5 отримала від ОСОБА_4 грошову позику у розмірі 200 000 доларів США, для придбання нерухомості для ТОВ «РЕАЛТІ ГРУП». Гроші отримала повністю в момент написання вказаної розписки та зобов'язалась їх повернути в повному обсязі до 01 січня 2013 року, в разі порушення строку повернення боргу, зобов'язалась сплатити пеню в розмірі 0,1 % за кожен день прострочення виконання зобов'язання. Також ОСОБА_5 в розписці зазначила, що за повернення коштів вона відповідає майном ТОВ «РЕАЛТІ ГРУП» і своїм особистим майном, так як вона є власником та директором ТОВ «РЕАЛТІ ГРУП» (том 1 а.с.4).

Згідно висновку експерта №2952/2953/2954-14 від 05.01.2014 року підпис від імені ОСОБА_5 в розписці від 19.09.2011 року імовірно виконаний останньою.

В дослідницькій частині висновку експертом зазначено, що вирішити в категоричний формі питання щодо належності підпису ОСОБА_5 в розписці від 19.09.2011 року не надається можливим. Встановлені збіжні ознаки підпису стійки, проте за своїм об'ємом та значимістю утворюють сукупність, лише близьку до індивідуальної, а тому достатню лише для імовірного висновку про виконання досліджуваного підпису ОСОБА_5 Виявити більшу кількість збіжностей, у тому числі інформативних, не виявилось можливим внаслідок стислості та простоти побудови підпису. Щодо виявлених розбіжностей, оцінити їх походження експерту не вдалось через значну варіаційність наданих зразків підпису.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог належними та допустимими доказами.

Проте, колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, оскільки суд дійшов їх без повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін у даних правовідносинах, належної правової оцінки зібраних у справі доказів, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, зроблені без урахування усіх обставин по справі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з вимогами ч. 6 ст.147 ЦПК України висновок експерта для суду є не обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст.212 цього Кодексу.

Отже, висновок експерта не має переваг перед іншими засобами доказування, також підлягає дослідженню і перевірці.

Відповідно до ст.. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Крім того, ч.1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором. Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов'язанням її повернення та дати отримання коштів.

Як вбачається з розписки від 19.09.2011 року ОСОБА_5, як директор ТОВ «РЕАЛТІ ГРУП», отримала кошти на купівлю нерухомості для ТОВ «РЕАЛТІ ГРУП». Зобов'язалася повернути кошти в строк до 01 січня 2013 року в повному обсязі. За повернення коштів, відповідає майном ТОВ «РЕАЛТІ ГРУП» і своїм особистим майном, так як є власником та директором ТОВ «РЕАЛТІ ГРУП».

Відповідно до пункту 12.4 Статуту ТОВ «РЕАЛТІ ГРУП» Директор у межах своєї компетенції в) укладає та підписує від імені Товариства господарські та інші договори (угоди, контракти), виступає розпорядником його коштів та майна з врахування обмежень, встановлених цим Статутом.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Отже порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (ч.1, 2 ст. 553 ЦК України).

Договір поруки має бути укладений у письмовій формі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 547 ЦК правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

ЦК не визначає перелік істотних умов, які повинен містити договір поруки.

Оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов'язань і при цьому водночас сама має зобов'язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов'язання та про договори (розділи I та II кн. 5 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов'язання), до істотних умов договору поруки слід віднести:

- визначення зобов'язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо;

- обсяг відповідальності поручителя, оскільки згідно із ч. 2 ст. 553 ЦК порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі, а ч. 2 ст. 554 ЦК встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки;

- відомості про сторони: кредитора і поручителя;

- відомості про боржника (хоча він і не є стороною договору поруки, але згідно із ч. 1 ст. 555 ЦК у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. До того ж до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання (ч. 2 ст. 556 ЦК)).

Отже, виходячи з наведених норм права, розписка в якій ОСОБА_5 зазначила, що поручається за виконання боргових обов'язків своїм майном, не може розглядатися як укладений договір поруки та породжувати будь-яких правових наслідків для сторін.

З висновку експертизи №2952/2953/2954-14 від 05.01.2014 вбачається, що підпис від імені ОСОБА_5 в розписці від 19.09.2011 року імовірно виконаний останньою, а відтиск круглої печатки ТОВ «РЕАЛТІ ГРУП» в оригіналі розписки від 19.09.2011 нанесений кліше круглої печатки ТОВ «РЕАЛТІ ГРУП» (том 1 а.с.198). Доказів щодо втрати, або викрадення печатки відповідачами відповідно до ст. 59, 60 ЦПК України не надано. Проте, суд першої інстанції на вказане уваги не звернув та не надав належної правової оцінки вказаним обставинам в їх сукупності.

Виходячи з наявності оригінального відбитку печаті на розписці та підтвердження вірогідності підпису ОСОБА_5 в розписці, колегія суддів вважає обґрунтованим заявлення позовних вимог саме до ТОВ «РЕАЛТІ ГРУП»

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить із того, що згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вимогами закону та договору. Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позичальникові таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення суми позики підлягають частковому задоволенню, і, з урахуванням ч.1 ст. 11 ЦПК України, слід стягнути із ТОВ «РЕАЛТІ ГРУП» на користь ОСОБА_4 на погашення боргу 200000 доларів США, що станом на 03.03.2015 року еквівалентно 4 964 000,00 грн.

На підставі ч.3 ст. 88 ЦПК України з ТОВ «РЕАЛТІ ГРУП» на користь позивача слід стягнути понесені і документально підтверджені судові витрати у сумі 7460 грн. 41коп.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції із ухваленням нового рішення про стягнення із ТОВ «РЕАЛТІ ГРУП» на користь ОСОБА_4 на погашення боргу 200000 доларів США, що станом на 03.03.2015 року еквівалентно 4 964 000,00 грн. та відмовою у задоволенні позовних вимог щодо стягнення суми боргу в солідарному порядку з ОСОБА_5

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2016 року - скасувати.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАЛТІ ГРУП» про стягнення боргу - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАЛТІ ГРУП» (код ЄДРПОУ 37805297) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1) суму боргу у розмірі 200 000,00 доларів США, що станом на 03.03.2015 року еквівалентно 4 964 000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАЛТІ ГРУП» (код ЄДРПОУ 37805297), на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 7460грн. 41коп.

В задоволенні позовних вимог про стягнення в солідарному порядку заборгованості з ОСОБА_5 відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: