Рішення № 62022776, 10.10.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5421/16 Справа № 196/85/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Бойко Ю. О. Доповідач - Варенко О.П.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Варенко О.П.,

суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2016 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2016 року позивач звернувся з вищезазначеним позовом до відповідачів, посилаючись на те, що 15 червня 2014 року він передав у борг ОСОБА_3 та його дружині ОСОБА_4 73500 доларів США з умовою повернення боргу через один місяць, але гроші не були повернуті ні після 15 липня 2014 року, ні по цей час, у зв'язку з чим просив суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь суми грошового боргу в національній валюті в розмірі 1710106 грн. (один мільйон сімсот десять тисяч сто шість гривень) та штрафу в розмірі 3% річних від суми неповернутого боргу упродовж 18 місяців в сумі 76954 грн. (сімдесят шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири гривні), а загалом 1787060 (один мільйон сімсот вісімдесят сім тисяч шістдесят) гривень, а також судових витрат по справі. Під час розгляду справи позивачем збільшено позовні вимоги до 1959498,97 грн. у зв'язку з неповерненням боргу упродовж 22 місяців.

Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 15.06.2014 року в розмірі 73500,00 доларів США.

В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився з невідомої суду причини, про час розгляду справи повідомлений належним чином.

Вислухавши позивача, його представника та представника відповідача ОСОБА_4, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 про стягнення боргу та трьох процентів річних від простроченої суми, суд першої інстанції виходив із того, що у останньої солідарного обов'язку за зобов'язаннями ОСОБА_3 перед ОСОБА_5 не виникло.

Оскільки борг у сумі 73500 доларів США не є сумою грошових коштів у розумінні ст.1046 ЦК України, а є речами, визначеними родовими ознаками, підстав для застосування ст.625 ЦК України немає.

Проте повністю погодитися з висновками суду не можливо з урахуванням наступного.

Судом встановлено, що 15 червня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір позики в простій письмовій формі (розписка). Відповідно до умов договору позивач передав ОСОБА_3 за згодою його дружини ОСОБА_4 гроші в сумі 73 500 доларів США за умовою повернення через один місяць, з можливістю подальшої пролонгації, що підтверджується розпискою, написаною власноруч відповідачем ОСОБА_3 (а.с.6). Проте, на час розгляду справи гроші позивачу не повернуто.

Таким чином, між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 виникли договірні відносини позики, які регулюються ст.1046 ЦК України, згідно якої, одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

За правилами ст. 526 ЦК, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_3 та користь позивача суми боргу за договором позики.

Проте не врахував, що за правилами ч. 1 ст. 1050 ЦК, наступають наслідки порушення договору позичальником відповідно до вимог ст. 625 ЦК.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання, тому до них слід застосовувати цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України) та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 три проценти річних від простроченої суми в розмірі 52918,51 грн.

Доводи апеляційної скарги позивача щодо солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача суми боргу та 3% річних не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ОСОБА_3 одержав 73500 доларів США від ОСОБА_2 за договором позики від 15 червня 2014 року, тобто після 08 січня 2014 року - дати розірвання шлюбу між відповідачами (а.с.29). В матеріалах справи відсутнє рішення суду про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в період отримання ОСОБА_3 коштів за договором позики.

З урахуванням того, що ОСОБА_4 не є стороною договору, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо відсутності підстав вважати доведеними та обґрунтованими позовні вимоги до неї про солідарне зобов'язання повернення боргу.

Враховуючи встановлені обставини, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні трьох процентів річних від простроченої суми з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 52918,51 грн.

Відповідно до ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 551 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2016 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 три проценти річних від простроченої суми у розмірі 52918 грн. 51 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 551 грн. 20 коп.

В решті рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2016 року - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.П.Варенко

Судді: В.С.Городнича

О.В.Лаченкова