Ухвала суду № 62022714, 12.10.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6243/16 Справа № 188/1622/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Ніколаєва І. К. Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 рокуколегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Каратаєвої Л.О.

при секретарі - Синенко Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2016 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а:

У грудні 2015 року публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, мотивуючи тим, що 08 липня 2014 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №490920226, за умовами якого останньому було надано кредит в розмірі 23.828 грн.08 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 39,90% річних, з кінцевим терміном повернення 09 липня 2019 року.

Зазначали, що 19 жовтня 2015 року відповідачу було направлено вимогу про погашення заборгованості, яка ним була залишена без задоволення.

Посилаючись на те, що позичальник належно не виконує своїх зобов'язань за кредитним договором, просять стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором станом на 24 листопада 2015 року в розмірі 42.479 грн. 41 коп., з яких: 23.882 грн.08 коп. - заборгованість за кредитом; 12.597 грн.33 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 6.000 грн. - штраф.

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2016 року позов ПАТ «Альфа-Банк» задоволено. Вирішено питання стосовно судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 08 липня 2014 року між банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №490920226, за умовами якого останньому було надано кредит (грошові кошти) в розмірі 23.882 грн.08 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 39,90% на рік, з кінцевим терміном повернення 09 липня 2019 року (а.с.4-7).

ОСОБА_2 був ознайомлений та згоден з Умовами надання кредиту, про що свідчить власноручний підпис на кожній сторінці договору №490920226 від 08 липня 2014 року (а.с.4-7).

У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 належним чином не виконує умови договору, а вимогу ПАТ «Альфа-Банк» за вихідним №102-б/б від 19 жовтня 2015 року про дострокове повернення кредиту залишив без задоволення, допустивши станом на 24 листопада 2015 року заборгованість в загальному розмірі 42.479 грн.41 коп., з яких: 23.882 грн. 08 коп. - заборгованість за кредитом; 12.597 грн.33 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 6.000 грн. - штраф (за останні 12 місяців)(а.с.19).

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач допустив заборгованість за кредитним договором, а позивач має право на її стягнення у відповідності до вимог закону.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За правилами ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як вбачається з кредитного договору №500970320 від 26 січня 2015 року, він був укладений за волевиявленням обох сторін, про що свідчить особистий підпис відповідача на кожній його сторінці.

З тексту укладеного сторонами договору вбачається, що грошові кошти у розмірі 23.882 грн.08 коп. надаються шляхом перерахування на рахунок клієнта НОМЕР_1 (п.2.4 кредитного договору).

Також сторонами було визначено відсотки та штрафи (п.2.2, п.12,п.13).

З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач не здійснював погашення заборгованості за кредитним договором.

Остання та єдина проплата за кредитом була здійснена відповідачем 09 жовтня 2015 року.

Відповідно до ст.527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.3 ст.510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї Позичальник зобов'язується повернути (погасити) кредитодавцеві кредит, сплатити проценти згідно умов договору.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Відповідно до ст.623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідками порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення суми кредиту (ч.2 ст.1054 ЦК України і ч.2 ст.1050 ЦК України).

Згідно зі ст.ст. 549,550 ЦК України неустойкою є штраф або пеня, та право на неї виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданим невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, щодо відносин які склалися між сторонами та відповідальності, яка підлягає виконанню.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що 19 вересня 2015 року він отримав лист-вимогу від ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» з вимогою сплатити їм на час звернення 19.580 грн.54 коп. за кредитним договором №490920226 від 08 липня 2014 року, в якій також було зазначено, що ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» виступає повіреним ПАТ «Альфа-Банк» на підставі договору доручення №115-КА2/АБ від 01 червня 2015 року, а отже ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» являється колекторською компанією, якій позивач перепродав борг відповідача по справі і отримав грошову компенсацію (а.с.129), не можуть бути прийняті до уваги, оскільки є безпідставними. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ПАТ «Альфа-Банк» укладав договір відступлення прав вимоги за спірним кредитним договором.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач отримав три листа-вимоги від ТОВ «Кредитекспресс Юкрейн Ел.Е.Сі» стосовно наявності у нього заборгованості за спірним кредитним договором, яка з кожним листом зростає (а.с.131,132,134), також не можуть слугувати підставою для відмови у позові, оскільки згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст.ст.10,60 ЦПК України,).

Згідно з ч.4 ст.10 ЦПК України суд має сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, сприяти здійсненню особами, які беруть участь у справі, в реалізації їх прав. Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією (ст.129 Конституції України).

Відповідно до ч.1 ст.179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при вирішенні справи.

Тобто доводи апеляційної скарги стосовно того, що ПАТ «Альфа-Банк» відступив право вимоги за спірним кредитним договором колекторським організаціям, списавши кредитну заборгованість як проблему, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами, зокрема договором факторингу та ін..

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Керуючись ст.ст.303,307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду чинна з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Каратаєва Л.О.