Ухвала суду № 62022702, 11.10.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7063/16 Справа № 201/10874/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Демидова С. О. Доповідач - Прозорова М.Л.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року

11 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді: Прозорової М.Л.,

суддів: Максюти Ж.І., Макарова М.О.,

при секретарі: Назаренко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2016 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Актив-Банк" до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про звернення стягнення на майно шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26.07.2016 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог (а.с.54-64, т.2).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26.07.2016 року позовні вимоги ПАТ "КБ "Актив-Банк" до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про звернення стягнення на майно шляхом набуття права власності на предмет іпотеки - задоволено.

Суд звернув стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 05.03.2008 pоку, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Литвиненко І.В. за реєстровим номером 477, - нерухоме майно нежитлового призначення, а саме: літ. Е-2 - фізкультурно-оздоровчий комплекс, загальною площею 549,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, ринковою вартістю 3 212 000, 00 грн., що належать на праві приватної власності ОСОБА_2 шляхом набуття на нього права власності за ПАТ "КБ "Актив-Банк" в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 0305/02, укладеним від 05.03.2008 року між ВАТ "КБ "Актив-Банк" та ОСОБА_3 в розмірі 417 726, 37 доларів США (що за курсом НБУ еквівалентно 8 959 733,54 грн.), в тому числі: 197 355,14 доларів США (що за курсом НБУ станом на 16.06.2015 року еквівалентно 4 233 032,90 грн.) - сума простроченої заборгованості за кредитом; 220 371,23 доларів США (що за курсом НБУ станом на 16.06.2015 року еквівалентно 4 726 700, 64 грн.) - сума заборгованості за простроченими процентами за кредитом.

Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 551,20 грн. (а.с.45-51, т.2).

Як на підстави апеляційної скарги, ОСОБА_2 посилається на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи (а.с.54-64, т.2).

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ВАТ "КБ "Актив-Банк", правонаступником якого є ПАТ "КБ "Актив-Банк" та ОСОБА_3 05.03.2008 року було укладено кредитний договір № 0305/02 та дві додаткові угоди до нього. За умовами кредитного договору банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на поточні потреби й надав йому кредит, ліміт заборгованості за яким в сумі не перевищував 178 200,00 доларів США, а останній зобов'язався погашати кредит за наступним графіком: починаючи з березня місяця 2011 року щомісячно, не пізніше п'ятого числа місяця, частинами не менш як 14 850,00 доларів США, та кінцевим строком погашення заборгованості - не пізніше 02.03.2012 pоку; сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі 15,0 % річних. В подальшому, додатковими угодами до кредитного договору сторони погодили, що позичальник погашатиме кредит за наступним графіком: починаючи з березня місяця 2011 року щомісячно, не пізніше п'ятого числа місяця, частинами не менш як 24 850.00 доларів США, та кінцевим строком погашення заборгованості - не пізніше 02.03.2012 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір від 05.03.2008 pоку, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Литвиненко І.В. за реєстровим номером 477, за яким ОСОБА_2 як іпотекодавець передала, а банк прийняв в іпотеку нерухоме майно нежитлового призначення, а саме: літ. Е-2 - фізкультурно-оздоровчий комплекс, загальною площею 549,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Предмет іпотеки належить ОСОБА_2 на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "ЛЕВЛЕКС" від 30.11.2007 року, та зареєстрований за реєстровим № 18654613.

За умовами кредитного договору банк взяті на себе зобов'язання виконав в повному обсязі та надав ОСОБА_3 у користування кредитні кошти в сумі 298 200,00 доларів США.

Натомість, в порушення умов кредитного договору та вимог чинного законодавства ОСОБА_3 не виконує зобов'язання по сплаті кредиту та процентів за користування кредитними коштами.

Станом на 05.05.2015 року загальна заборгованість позичальника - ОСОБА_3 перед ПАТ "КБ "Актив-Банк за кредитним договором № 0305/02 від 05.03.2008 року становить 417 726, 37 доларів США, в тому числі: 197 355,14 доларів США - сума простроченої заборгованості за кредитом; 220 371,23 доларів США - сума заборгованості за простроченими процентами за кредитом.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст.ст. 33,35 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Виходячи із вищенаведених норм, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до вимог ст. 39 Закону України "Про іпотеку" зазначивши розмір вимог, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, опис нерухомого майна, спосіб реалізації та початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації.

Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що кредитний договір в частині визначення валюти кредитування є удаваним правочином та те, що у позивача відсутня індивідуальна ліцензія на використання іноземної валюти, є необґрунтованими та колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки відповідач в судовому порядку кредитний договір та умови кредитування не оскаржувала.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303,307,308,315,319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий

Судді: