Ухвала суду № 62020373, 28.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2016 року м. Київ К/800/62623/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Борисенко І.В., Веденяпіна О.А.,

при секретарі: Корецькому І.О.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Лакма»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.09.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013

у справі № 826/9314/13-а Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства «Лакма»

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання незаконними дій, визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.09.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ «Лакма» просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Відповідач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення грошового зобов'язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 16.05.2013 за № 543/22-6/00204625. Згідно з цими висновками позивач порушив норми пункту 185.1 ст. 185, пункту 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України (ПК): товариством занижено суму податкових зобов'язань із ПДВ у податковому обліку за грудень 2012 року на 7708752,00 грн. за операціями з поставки на користь ПАТ «Банк Кіпру» нерухомого майна, яке перебувало в іпотеці та на яке було звернено стягнення в рахунок погашення заборгованості перед банком.

За наслідками перевірки ДПІ стосовно позивача прийняте податкове повідомлення-рішення від 04.06.2013 № 0004102260 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 7708752,00 грн. за основним платежем та на 1927188,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що на забезпечення виконання позивачем зобов'язань за кредитним договором від 02.07.2008 № 002-71/2008р, укладеним із АБ «АвтоЗАЗбанк», укладено іпотечний договір від 02.07.2008 № 3027. Предметом іпотеки був цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Коноплянська, 12.

У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору за рішенням Господарського суду м. Києва від 29.11.2012 у справі № 5011-56/15943-2012, яке постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 залишено без змін, у рахунок погашення заборгованості ПАТ «Лакма» за кредитним договором від 02.07.2008 № 002-71/2008р було звернуто стягнення на предмет іпотеки та визнано право власності на предмет іпотеки за ПАТ «Банк Кіпру» (правонаступник АБ «АвтоЗАЗбанк»). Державну реєстрацію права власності ПАТ «Банк Кіпру» на цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Коноплянська, 12, здійснено 25.12.2012.

За визначенням підпункту 14.1.191 пункту 14.1 ст. 14 ПК постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до підпункту «а» пункту 185.1 ст. 185 ПК об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (пункт 187.1 ст. 187 ПК).

Застосувавши наведені правові норми, суди попередніх інстанцій зробили обґрунтований та юридично правильний висновок, що операції зі звернення стягнення на нерухоме майно, у тому числі і те, яке перебувало у іпотеці, у рахунок погашення заборгованості є поставкою у розумінні норм підпункту 14.1.191 пункту 14.1 ст. 14 ПК, а отже позивач зобов'язаний був збільшити у податковому обліку за грудень 2012 року податкові зобов'язання із ПДВ за наслідками такої поставки відповідно до правил, встановлених пунктом 187.1 ст. 187 ПК.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Лакма» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.09.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписІ.В. Борисенко підписО.А. Веденяпін