Ухвала суду № 62020368, 21.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2016 року м. Київ К/800/53928/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Маринчак Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2013

у справі № 826/8887/13-а Окружного адміністративного суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ "Хенкель Україна")

до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - Митниця, митний орган)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2013, позов ТОВ "Хенкель Україна" задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення форми "Р" Київської регіональної митниці від 15.03.2013 № 60 та № 61 про визначення ТОВ "Хенкель Україна" податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) із ввізного мита в сумі 81 051,49 грн. та з податку на додану вартість (далі - ПДВ) - 16 210,30 грн.

У касаційній скарзі Митниця, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Хенкель Україна" відмовити.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування сум податкових зобов'язань із ввізного мита та з ПДВ згідно із зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями слугували висновки Митниці, викладені в акті від 28.02.2013 № н/2/13/100000000/31283830 невиїзної документальної перевірки ТОВ "Хенкель Україна" з питань дотримання товариством законодавства України з питань митної справи. Згідно з цими висновками товариство не сплатило податкові зобов'язання за ввізним митом у сумі 64 841,19 грн. та ПДВ в сумі 12 968,24 грн. Цей висновок обґрунтований посиланням на отриману під час верифікації (перевірка достовірності) сертифікатів про походження товару "засоби миючі синтетичні універсальні" (товарна позиція УКТ ЗЕД 3402), який ввозився ТОВ "Хенкель Україна" за вантажними митними деклараціями (далі - ВМД) від 07.02.2012 № 100210000/2012/550475, від 06.02.2012 № 100210000/2012/550468, від 13.02.2012 № 100210000/2012/550643, від 13.02.2012 № 100210000/2012/550630, від 13.02.2012 № 100210000/2012/550625, від 13.02.2012 № 100210000/2012/550658. Так, сертифікати про походження товару форми СТ-1, видані Торгово-промисловою палатою Саратовської області Російської Федерації (далі - ТПП Саратовської області РФ), не визнані митним органом як доказ походження товару, оскільки імпортований позивачем товар вироблений у країні СНД з використанням сировини і матеріалів походженням з третіх країн, які не є учасниками угод про вільну торгівлю країн СНД (у графі 9 сертифіката зазначений критерій "Д" ("Д 3402")). На запит Митниці ТПП Саратовської області РФ підтвердила оригінали сертифікатів про походження, надала акти експертизи, лист виробника з інформацією про коди ТН ЗЕД використаної сировини, копії договорів на закупівлю виробником компонентів на території РФ, але не надала додатків/документів, які підтверджують походження сировини та вартість використаної іноземної сировини для визначення її питомої ваги у кінцевій ціні товару, у зв'язку з чим зроблено висновок, що ТОВ "Хенкель Україна" безпідставно застосовано режим вільної торгівлі.

У судовому процесі встановлено, що згідно з ВМД від 07.02.2012 № 100210000/2012/550475, від 06.02.2012 № 100210000/2012/550468, від 13.02.2012 № 100210000/2012/550643, від 13.02.2012 № 100210000/2012/550630, від 13.02.2012 № 100210000/2012/550625, від 13.02.2012 № 100210000/2012/550658 товариством здійснене митне оформлення товарів "засоби миючі синтетичні універсальні" (товарна позиція УКТ ЗЕД 3402) на умовах вільної торгівлі з країнами СНД. Документи, що підтверджують країну походження товарів є сертифікати форми СТ - 1: від 30.01.2012 № RUUA 2008000238 (1539077), від 01.02.2012 № RUUA 2008000367 (1539377), від 07.02.2012 № RUUA 2008000400 (1539211), від 08.02.2012 № RUUA 2008000473 (1539216), від 09.02.2012 № RUUA 2008000484 (1539387), від 10.02.2012 № RUUA 2008000497 (1539398), видані ТПП Саратовської області РФ. На запити Митниці щодо необхідності отримання копій документів, на підставі яких ТПП Саратовської області РФ були оформлені сертифікати форми СТ-1 (від 30.01.2012 № RUUA 2008000238 (1539077), від 01.02.2012 № RUUA 2008000367 (1539377), від 07.02.2012 № RUUA 2008000400 (1539211), від 08.02.2012 № RUUA 2008000473 (1539216), від 09.02.2012 № RUUA 2008000484 (1539387), від 10.02.2012 № RUUA 2008000497 (1539398)), отримано листи-відповіді ТПП Саратовської області РФ з підтвердженням оригінальності зазначених сертифікатів, надано лист виробника з інформацією про коди ТН ЗЕД використаної сировини. Крім того, листами ТПП Саратовської області РФ від 19.07.2012 № 638, від 28.03.2013 № 300 на запити Митниці від 23.04.2012 № 14/2-11/16992 та від 30.05.2012 № 14/2/11/17452 надано копії договору про придбання матеріалів/сировини іноземного походження, коди і копії договорів на придбання матеріалів/сировини російського походження, та повідомлено, що відповідно до документів, наданих ТОВ "Хенкель Україна", матеріали, що використовуються в виробництві, відрізняються від позиції готової продукції, що підтверджує виконання критерію достатньої обробки (переробки).

Відповідно до пункту 1 статті 36 Митного кодексу України (далі - МК) країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Згідно пунктом 7 статті 36 МК повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Порядок та умови застосування преференційного режиму в рамках міжнародних угод про вільну торгівлю визначено положеннями Правил визначення країни походження товарів, затверджених Угодою про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності незалежних Держав від 20.11.2009 (ратифікована 06.07.2011) (далі - Правила).

Відповідно до положень зазначених Правил "Країною походження товарів" є країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній обробці/переробці.

Відповідно до пункту 6.1 Правил для підтвердження країни походження товару в конкретній державі - учасниці Угоди для цілей надання режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифіката форми СТ - 1.

Пунктом 6.3 Правил передбачено, що під час вивезення товарів з держави - учасниці Угоди сертифікат про походження товару форми СТ-1 видається органом (організацією), уповноваженим державою вивезення відповідно до її національного законодавства.

Стаття 43 МК містить вичерпний перелік документів, що підтверджують країну походження товару.

Відповідно до части 1 цієї статті документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Сертифікат про походження товару у відповідності до частини 3 цієї статті - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення.

Надання будь-яких інших документів для підтвердження країни походження товару, крім тих, що передбачені пунктом 6.1 Правил та статтею 43 МК, в тому числі й документів, які підтверджують виконання критерію достатньої обробки/переробки, чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до пункту 6.6 Правил у разі надання сертифіката, що містить у графі 9 відомості про товарну позицію, у якій класифікується кінцевий товар, відмінні від відомостей, що містяться в митній декларації, питання про можливість надання режиму вільної торгівлі вирішується митним органом країни ввезення після надання імпортером (вантажоодержувачем) висновку про походження товару або акта експертизи, який виданий уповноваженим органом або іншими організаціями відповідно до національного законодавства держави - учасниці Угоди та який однозначно свідчить про те, що товар піддавався достатній обробці (переробці) в державі - учасниці Угоди.

Таким чином, саме сертифікат є документом, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що, у свою чергу, впливає на нарахування відповідних митних платежів митницею під час митного оформлення товарів і після випуску їх відповідно до заявленого митного режиму.

Пунктом 9.1 Правил визначено перелік підстав, за наявності яких сертифікат може бути не визнаний митними органами країни ввезення для цілей надання товарам режиму вільної торгівлі, зокрема, товар, зазначений у сертифікаті, не відповідає умовам, передбаченим пунктом 5.1 цих Правил, на що також посилається відповідач у акті перевірки, визнаючи сертифікати про походження форми СТ - 1 недійними.

ТОВ "Хенкель Україна" надав нормативно встановлені документи на підтвердження країни - походження товару (РФ), а тому при митному оформленні правильно застосував преференційний режим для цих товарів.

Пунктом 35 статті 1 МК в редакції, чинній до 1 червня 2012 року, визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до пункту 19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Згідно з положеннями статті 72 цього Кодексу митне оформлення розпочинається після подання митному орган у митної декларації, а також усіх документів для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи (стаття 69 МК).

За змістом статті 313 МК класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, визначених УКТ ЗЕД, є виключною компетенцією митних органів.

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Якщо митний орган, прийнявши вантажні митні декларації, підтвердив (погодив) вказаний в декларації код імпортованого за товарною номенклатурою та пропустив товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки у класифікації товару, зокрема, з посиланням на результати невиїзної документальної перевірки, за виключенням випадків, коли помилка у визначенні коду викликана зловмисними діями особи, відповідальної за митне оформлення товару.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена Верховним Судом України у постановах від 21.01.2011, 18.09.2012, 04.11.2014 (справи № № 21-64а10, 21-203а12, 21-479а14 відповідно).

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що митний орган не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень - рішень, з приводу правомірності яких виник спір.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Є.А. Усенко

Судді О.А. Веденяпін

Н.Є. Маринчак