Ухвала суду № 62020203, 05.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2016 року м. Київ К/800/10800/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.03.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016 у справі №2а-8036/12/1370 (№876/5964/13) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Габен» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.03.2013, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Габен» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Сихівському районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області 14.04.2016 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 24.05.2016 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.03.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016, прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпунктів 14.1.11, 14.1.13 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.4 статті 135, пункту 141.1 статті 141 Податкового кодексу України, частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», частини четвертої статті 11, частини першої статті 81 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Сихівському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Габен» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.03.2012.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 135.5.4 пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України, що полягало у невключені до складу інших доходів безнадійної заборгованості в сумі 12631809,18грн. Відповідач посилається на те, що зазначена заборгованість є безнадійною кредиторською заборгованістю позивача перед суб'єктами господарювання-нерезидентами, зокрема, перед «Басф» - в сумі 3663338,53грн., «Дау Агросайнс» - в сумі 8627757,43грн. та «Кемінова А/С» - в сумі 340713,22грн. При цьому відповідач вважає, що позивач списав таку заборгованість, однак не включив до складу доходів за І квартал 2012 року.

Перевіркою також встановлено порушення позивачем вимог підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 141.1 статті 141 Податкового кодексу України, що полягало у включенні до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, витрат, пов'язаних з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями перед ЛОД ПАТ «Райфайзенбанк» у зв'язку з отриманням фінансових кредитів. В обґрунтування неправомірності формування витрат за вказаними процентами відповідач посилається на те, що отримані кошти залучені позивачем у сфери, що не відносяться до господарської діяльності підприємства, а саме: надано безпроцентну позику (зворотна фінансова матеріальна допомога) Приватному акціонерному товариству «Агрофірма «Зоря імені Плотинського» в сумі 13157860,90грн. та позики працівникам позивача. Вказані порушення призвели до завищення валових витрат позивача в загальній сумі 3248954,00грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Сихівському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби складено акт від 16.07.2012 №1049/22-10/20832731 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.08.2012 №0002592321, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 4111580,00грн., в тому числі: 3370111,00грн. основного платежу та 741469,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються, зокрема інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають, зокрема, суми безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до абзацу «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Отже, для віднесення заборгованості до безнадійної заборгованості мають бути наявними виключні правові підстави, визначені у законі, зокрема, закінчення строку позовної давності.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини п'ятої статті 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідач в акті перевірки вказує на отримання позивачем інших доходів, передбачених у підпункті 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, у вигляді безнадійної кредиторської заборгованості перед підприємствами нерезидентами «Басф», «Дау Агросайнс» та «Кемінова», оскільки за такою заборгованістю закінчився строк позовної давності. При цьому податковий орган посилається лише на факт списання такої заборгованості позивачем без встановлення обставин щодо договірних зобов'язань між позивачем та нерезидентами «Басф», «Дау Агросайнс» та «Кемінова» (зокрема щодо дати виникнення, дати закінчення строку виконання тощо).

Так, податковим органом під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій не вказувалося, що з дати закінчення строку виконання договору контрагентами позивача минув трирічний строк.

В той же час, згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Габен» за ІІ - IV квартал 2011 року, додаток ІД до рядка 03 декларації, позивачем відображено безнадійну кредиторську заборгованість на суму 14763092,00грн. Згідно наданої позивачем розшифровки рядка 03.24 додатка ІД до декларації, відповідна сума включає списання заборгованості: «Басф» - 3974411,00грн.; «Кемінова» - 340098,00грн.; «Дау Агросаєнсіс» - 10287003,00 грн.; резиденти (кт 71.7) - 276275,00грн.; коригування по резидентах, ТМЦ від яких не включено до складу валових витрат (-114695,00грн.).

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що згідно оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» за І квартал 2012 року сальдо на початок періоду становило 48001797,27грн., обороти за період по дебету - 10999726,76грн., по кредиту -1556169,07грн., сальдо на кінець періоду - 38558239,58грн.

Сальдо на початок періоду по розрахунках з «Басф» склало 1848688,86грн., обороти за період по кредиту - 54195,68грн., сальдо на кінець періоду - 1902884,54грн.

Сальдо на початок періоду по розрахунках з «Дау Агросаєнсіс» становило 10636689,47грн., обороти за період по дебету - 2502436,16грн., обороти по кредиту - 840350,12грн., сальдо на кінець періоду - 8974603,43грн.

Сальдо на початок періоду по розрахунках з «Кемінова» становило 1144625,78грн., обороти за період по дебету - 444,11грн., сальдо на кінець періоду - 1144181,67грн.

Таким чином, згідно бухгалтерського та податкового обліку позивача ним проводилося списання безнадійної кредиторської заборгованості перед нерезидентами «Басф», «Дау Агросайнс» та «Кемінова» у 2011 році на суму 14763092,00грн., яка була відображена у складі інших доходів підприємства, натомість у І кварталі 2012 року таких списань не проводилося, доказів виникнення у позивача безнадійної заборгованості у відповідному періоді податковим органом не надано.

Враховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості доводів відповідача про порушення підприємством пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України є правильним.

Підпунктом 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України передбачено право платника на включення до складу витрат, що враховуються при визначенні оподатковуваного доходу, фінансових витрат, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

У відповідності до пункту 141.1 статті 141 Податкового кодексу України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, умовою відображення у складі витрат нарахованих процентів за користування позикою є факт використання запозичених коштів у господарській діяльності платника, яка передбачає здійснення платником будь-яких операцій, спрямованих на одержання економічного ефекту у вигляді приросту або збереження активів чи їх вартості, та нарахування процентів за правилами бухгалтерського обліку.

Податковий орган в обґрунтування неправомірності віднесення позивачем до складу витрат нарахованих процентів за користування отриманого від ЛОД ПАТ «Райфайзенбанк» кредиту посилався на те, що використання таких коштів не пов'язане з одержанням доходу, зокрема, надання безпроцентної позики Приватному акціонерному товариству «Агрофірма «Зоря імені Плотницького» та працівникам позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитні кошти були надані підприємству на поповнення обігових коштів для витрат, пов'язаних з основною діяльністю підприємства. Таким чином, позивач підтвердив зв'язок кредитної лінії з господарською діяльністю підприємства.

В той же час, податковим органом не надано доказів на підтвердження того, що позивач надавав безпроцентні позики за рахунок коштів, отриманих у кредит від ЛОД ПАТ «Райфайзенбанк», як і не доведено отримання кредитних коштів на витрати, що не появязані з господарською діяльністю підприємства.

За таких обставин, висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 03.08.2012 № 0002592321 є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.03.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016 у справі №2а 8036/12/1370 (№876/5964/13) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ О.А. Веденяпін

___ В.П. Юрченко