Ухвала суду № 62020200, 13.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/1269/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (головує в судовому засіданні), Загороднього А.Ф., Заїки М.М., секретаря судового засідання Ковтонюка С.Д., за участю представника позивача ОСОБА_4,розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві про скасування постанови,

за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року,

встановив:

У жовтні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - ПАТ "Укртрансгаз") звернулось в суд з позовом до відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу від 24.09.2015 р. ВП № 44213701.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року, відмовлено в задоволенні позову.

У касаційній скарзі ПАТ "Укртрансгаз", із посиланням на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове про задоволення позовних вимог. Зазначає, що винесення постанови про стягнення штрафу 24.09.2015 р. одночасно з направленням на адресу позивача вимоги від 24.09.2015 р. про виконання наказу Господарського суду м. Києва від 27.05.2014 р. № 6/521/ без надання строку для відповіді на вказану вимогу та без з'ясування наявності можливості або ж її відсутності виконати вказаний наказ, є протиправним.

Справа вирішується за відсутності представника відповідача, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що 29.07.2014 р. постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження № 44213701 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області, виданого 27.05.2014 р. на виконання постанови Вищого господарського суду України від 19 травня 2014 року у справі № 6/521, згідно з яким зобов'язано ПАТ "Укртрансгаз" виконати заявку ПАТ "Укрнафта" від 25.10.2010 №6ПГ-12/554а шляхом здійснення ПАТ "Укртрансгаз" відбору природного газу з підземних сховищ газу та передачі його ПАТ "Укрнафта" з оформленням актів приймання-передачі, загальним обсягом 2061805,134 тис. куб. м.

У постанові про відкриття виконавчого провадження боржнику встановлено строк для добровільного виконання рішення суду до 05.08.2014 р.

У зв'язку з невиконанням боржником ПАТ "Укртрансгаз" рішення господарського суду добровільно у встановлений державним виконавцем строк, 24.09.2015 р. відповідачем прийнято постанову про накладення на товариство штрафу у розмірі 680 грн.

Розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. Однак з таким висновком погодитись не можна.

Частиною першою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

За правилами статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про оскарження дій органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 30 червня 2015 року (справа № 825/2566/14).

Враховуючи, що позивач є боржником у виконавчому провадженні № 44213701, ним оскаржується постанова державного виконавця при виконанні судового рішення, ухваленого відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України, то даний спір не відноситься до адміністративної юрисдикції, а повинен вирішуватись господарським судом.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Статтею 228 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу.

У зв'язку з цим ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 221, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року скасувати, провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Загородній А.Ф. Заїка М.М.