Ухвала суду № 62019872, 12.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2016 року м. Київ К/800/48669/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Газтеплоенерго»

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.07.2015 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2015 року

у справі № 813/2919/15 (876/8817/15)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Газтеплоенерго» (далі - позивач, ТОВ «Газтеплоенерго»)

до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, Миколаївська ОДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Газтеплоенерго» звернулось у червні 2015 року до суду з адміністративним позовом до Миколаївської ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.06.2015 року № 0000162206.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.07.2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2015 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведення взаєморозрахунків з ТОВ «Денікс Груп» за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, результати якої оформлено актом від 18.05.2015 року № 2/13-21-22-00/33194066, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого товариством занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 77 167,00 гривень.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.06.2015 року: № 0000162206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 77 167,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 19 292,00 гривні.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Положеннями п. 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, правові наслідки правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платника податку.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за № 168/704), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Так, у податковій звітності повинна відображатись лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений в первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат. Господарська операція, яка фактично не відбулась є нікчемною, оскільки не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платником податкового кредиту та валових витрат у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у перевіряємий період позивач (замовник) мав господарські правовідносини з ТОВ «Денікс Груп» (підрядник) за договорами підряду: від 01.08.2015 року № 01/08/14-01п (поточний ремонт модульної котельні в Гімназії по вул. Могилевського, 5а м. Лисичанськ); від 01.08.2015 року № 01/08/14-02п (поточний ремонт модульної котельні в дитячому садочку «Червона шапочка» по вул. Ломоносова, 9а, м. Лисичанськ); від 01.08.2015 року № 01/08/14-03п (поточний ремонт модульної котельні в дитячому лікарняному містечку по кв. 40 років Перемоги, 12-б, м. Лисичанськ); від 01.09.2015 року № 01/09/14-01п (поточний ремонт модульної котельні (гаряча вода) в м. Яворів); від 01.09.2015 року № 01/09/14-02п (поточний ремонт модульної котельні (холодна вода) в м. Яворів); від 01.09.2015 року № 01/09/14-03п (поточний ремонт модульної котельні по вул. Лесі Українки в м. Кам'янець-Подільський).

На підтвердження реального здійснення спірних господарських операцій, обумовлених вказаними правочинами, позивачем долучено до матеріалів справи копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, актів приймання виконаних будівельних робіт, зведених кошторисних розрахунків вартості будівництва за зазначеними договорами, договірних цін за ними, податкових накладних.

З матеріалів справи вбачається, на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова Юрківа О.Р. від 12.05.2015 року у позивача вилучено документи, які посвідчують його взаємовідносини з ТОВ «Денікс Груп», що підтверджується описом речей і документів, які вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 11.06.2015 року.

Однак, судами вірно зауважено, що попри наявність зазначених документів, такі не є достатніми доказами для обґрунтування реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що відповідно до зазначених правочинів підрядник ТОВ «Денікс Груп» виконав роботи по ремонту модульних котелень.

Відповідно до пп. 8.1 наказу № 125 від 23.07.1996 року Державного комітету України по нагляду за охороною праці «Про затвердження Правил будови та безпечної експлуатації парових котлів, що працюють під тиском не більше 0,07 МПа, водогрійних котлів та водопідігрівачів температурою води не вище 115 град.С» виготовлення, монтаж, налагодження, реконструкція та ремонт котлів та їх елементів повинні виконуватися підприємствами чи організаціями, що мають технічні засоби, необхідні для якісного виконання робіт.

Так, підприємства та організації повинні мати дозвіл Держнаглядохоронпраці на виготовлення (до виготовлення) котлів відповідно до вимог інструкції про порядок видачі дозволу на виготовлення, ремонті реконструкцію об'єктів котлонагляду та здійснення нагляду за виконанням цих робіт, ДНАОП 0.0005.08-96.

Відповідно до наявної у матеріалах справи відповіді ТУ Держгірпромнагляду у Львівській області від 18.05.2015 року № 4/05-01-05/1043 у позивача наявний дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки № 807.12.46-33.20 від 12.11.2012 року терміном дії з 12.11.2012 року по 12.11.2017 року з монтажу, демонтажу, налагодження, ремонту, технічному обслуговуванню устаткування підвищеної небезпеки, в той час як у контрагента ТОВ «Денікс Груп», згідно відповіді Держгірпромнагляду у м. Києві від 12.05.2015 року № 04-03/2222, дозволи на виконання робіт та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки відсутні, що свідчить про відсутність у контрагента позивача права на проведення робіт по ремонту устаткування підвищеної небезпеки, зокрема, модульних котелень.

Крім того, при дослідженні наявних у матеріалах справи документів, зокрема, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 31.08.2014 року, актів приймання виконаних будівельних робіт від 31.08.2014 року, а також податкових накладних від 31.08.2014 року № 312 та № 313 судами встановлено, що такі складені та підписані 31.08.2014 року, однак вказана дата є вихідним днем - неділя.

При цьому, в наданих позивачем податкових накладних, складених ТОВ «Денікс Груп» в один день, зокрема, 31.08.2014 року, містяться різні адреси місцезнаходження (податкової адреси) продавця, а саме в одних вказано: АДРЕСА_1, натомість в інших виданих в той же день: м. Київ, 01004, вул. Крутий Узвіз, буд. 6/2, літера А, офіс.

Також, у ході розгляду справи судами, попри твердження представника позивача ОСОБА_4, що ним особисто прийом виконаних робіт не здійснювався, хоча він підписував акти прийому виконаних робіт, приймав роботи не по усіх об'єктах, встановлено, що у наявних в матеріалах справи актах приймання будівельних робіт міститься зазначення, що саме ОСОБА_4 приймав роботи по усіх об'єктах в один день.

Окрім того, згідно з листом ФОП ОСОБА_5 від 17.11.2014 року, ТОВ «Денікс Груп» не орендувало та не орендує приміщень за адресою: АДРЕСА_1.

При цьому, з відповіді ПАТ «Видавництво «Вільна Україна» № 47 на запит старшого слідчого в ОВС СУ ГУ МВС України у Львівській області від 11.02.2015 року слідує, що вказане видавництво ніколи не перебувало у господарських чи будь-яких інших відносинах з ТОВ «Денікс Груп», за адресою: м. Львів, вул. В.Великого, 2 ТОВ «Денікс Груп» ніколи не було зареєстроване та не знаходилось.

Крім того, досудовим слідством в ході проведення слідчих (розшукових) дій у кримінальному упровадженні встановлено, що засновник, директор та бухгалтер ТОВ «Денікс Груп» ОСОБА_6 за адресою його реєстрації ніколи не проживав, фактичне місце перебування його встановити неможливо, що підтверджується листом № 552/9/26-50-22-08 ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, за місцем реєстрації АДРЕСА_1 ТОВ «Денікс Груп» ніколи не перебувало.

Таким чином, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо неможливості реального виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ «Денікс груп» за вказаними правочинами, з урахуванням відсутності доказів реального виконання таких, оскільки у контрагента позивача ТОВ «Денікс Груп» відсутні трудові, виробничі ресурси для фактичного здійснення таких видів будівельних робіт.

Так, судами вірно зауважено, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору не свідчить про реальність вчинення відповідної операції, оскільки реалізація умов договору та його фактичне виконання для цілей ведення податкового обліку має бути підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Разом з тим, обґрунтовано не взято до уваги, доводи позивача про те, що він не міг бути обізнаний в несумлінності свого контрагента, оскільки позивач, за умовами ділового звичаю при виборі контрагентів, повинен був би переконатись не тільки у їх платоспроможності, але й необхідності відповідних ресурсів, зокрема виробничих потужностей, персоналу тощо.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявні у матеріалах справи документи, долучені на підтвердження фактичного виконання робіт за спірними правочинами, не можуть мати юридичної сили та посвідчувати факт реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки такі не відповідають вимогам Закону № 996-ХІV, а виключно обставини щодо розрахунку за надані послуги не можуть братися судом як доказ реального виконання господарської операції.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Газтеплоенерго» - відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.07.2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2015 року у справі № 813/2919/15 (876/8817/15) - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова Судді: (підпис) О.В. Вербицька (підпис) Ю.І. Цвіркун