Ухвала суду № 62019787, 12.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2016 року м. Київ К/800/21993/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Борисенко І.В., Загороднього А.Ф., секретар судового засідання Корецький І.О.,

за участю: представника позивача:Каретної Є.В.,

представника відповідача:Баталової О-М.В.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року у справі № 804/19927/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення,

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - Товариство) звернулось в суд з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - Інспекція), в якому, з урахуванням уточнення до позовних вимог, просило:

- визнати протиправними дії відповідача щодо неврахування відомостей, зазначених Товариством в уточненій податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, поданій 21 листопада 2014 року;

- зобов'язати відповідача зменшити авансові внески з податку на прибуток Товариства за період березень 2014 року - лютий 2015 року на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток у зв'язку із виплатою дивідендів у розмірі 221 091 740, 00 грн. згідно уточненої податкової декларації за 2013 рік та здійснити відповідні коригування даних в інтегрованій картці платника податків Товариства;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 01 грудня 2014 року №144-25 про сплату податкового боргу за авансовими внесками з податку на прибуток підприємств в сумі 15 463 295,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення від 08 грудня 2014 року №6/00191307 про опис у податкову заставу майна Товариства.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року, позовні вимоги задоволені в повному обсязі: визнано протиправними дії Інспекції щодо неврахування відомостей, зазначених Товариством в уточненій податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, поданій 21 листопада 2014 року; зобов'язано Інспекцію зменшити авансові внески з податку на прибуток Товариства за період березень 2014 року - лютий 2015 року на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток у зв'язку із виплатою дивідендів у розмірі 221 091 740,00 грн. згідно уточненої податкової декларації за 2013 рік та здійснити відповідні коригування даних в інтегрованій картці платника податків Товариства; визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Інспекції від 01 грудня 2014 року № 144-25 про сплату податкового боргу за авансовими внесками з податку на прибуток підприємств в сумі 15 463 295,00 грн.; визнано протиправним та скасовано рішення Інспекції від 08 грудня 2014 року № 6/00191307 про опис у податкову заставу майна Товариства.

Посилаючись на порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, відповідач в касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами відповідача не погодився, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем самостійно задекларовано та сплачено суми обов'язкових платежів, що підтверджується наявними копіями платіжних доручень: по авансовим внескам у зв'язку із виплатою дивідендів у 2012 році, по консолідованому податку на прибуток за місцезнаходженням відокремлених підрозділів у 2013 році та по щомісячним авансовим внескам з податку на прибуток у 2014 році.

Товариством 03 березня 2014 року подано звітну податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2013 рік, в якій в рядку 23 декларації визначено суму податкового зобов'язання з щомісячних авансових внесків з податку на прибуток на 2014 рік у розмірі 20 326 157, 00 грн., в рядку 14 декларації позивачем задекларована сума наявної переплати з податку на прибуток за звітний 2013 рік у розмірі 356 312 457, 00 грн., яка включає суму сплачених авансових внесків у зв'язку із виплатою дивідендів за звітний 2013 рік і частково минулий 2012 рік, а також суму сплачених протягом 2013 року щомісячних авансових внесків з податку на прибуток, та які були відображені у додатку ЗП до рядка 13 декларації.

Враховуючи наявну переплату (від'ємне значення об'єкта оподаткування) з податку на прибуток підприємств за наслідками звітного 2013 року, що було відображено у рядку 14 податкової декларації за 2013 рік, платник податків вирішив використати своє право про зарахування сплачених ним протягом 2012 - 2013 років авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів в рахунок погашення поточних зобов'язань з авансових внесків з податку на прибуток згідно декларації за 2013 рік.

Товариство звернулось до Інспекції та просило зарахувати суму надмірно сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів в сумі 104 551 668, 00 грн. в рахунок погашення грошового зобов'язання по авансовим внескам з податку на прибуток, водночас Інспекція зазначила, що за даними особового рахунку платника станом на 15 травня 2013 року сума надмірно сплаченого податку на прибуток приватних підприємств 1 685, 00 грн., за 2012 рік платником нараховано та сплачено авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів 358 794 212, 00 грн.

В листі від 30 серпня 2013 року № 53-14 Товариство просило у Інспекції зарахувати суму надмірно сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів в рахунок сплати грошового зобов'язання по авансовим внескам з податку на прибуток по строку сплати 30 вересня 2013 року в сумі 29 899 518, 00 грн., 30 жовтня 2013 року в сумі 29 899 518, 00 грн., 30 листопада 2013 року в сумі 29 899 518, 00 грн., 30 грудня 2013 року в сумі 14 853 114, 00 грн., у відповідь на який повідомлено, що Податковим кодексом України передбачено визначення суми щомісячних авансових внесків виключно у декларації за попередній звітний рік і не передбачено механізму коригування (зменшення) такої суми протягом року, у платника є можливість здійснити залік сплачених протягом 2013 року (та попередніх періодів) сум авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів у зменшення щомісячних сум авансових внесків по результатам декларування за звітний 2013 рік, сплачені протягом 2013 року авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів, а також невраховані у зменшення податку суми авансових внесків при виплаті дивідендів за попередній рік зменшують суму податкових зобов'язань платника, що підлягають сплаті у декларації за 2013 рік.

На підставі звернень від 07 березня 2014 року № 53-14 та від 20 жовтня 2014 року №53-13 Товариство повторно просило Інспекцію зарахувати суму надмірно сплаченого податку на прибуток в розмірі 20 326 157, 00 грн. в рахунок погашення грошового зобов'язання по сплаті авансового внеску з податку на прибуток, у відповідь на які Інспекція зазначила, що за даними інтегрованої картки платника податків, сума переплати по податку на прибуток приватних підприємств не відповідає розмірам, що заявлені у листах.

21 листопада 2014 року Товариством було подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2013 рік № 9091476948, в якій рядок 14 містить значення «-135796640», рядок 23 містить значення « 1808648», рядок 37 містить значення « 148140072». Вказана уточнена декларація є прийнятою та не містить помилок, про що свідчить квитанція № 2. Рішення про невизнання звітності податковою відносно вищевказаної уточненої декларації контролюючим органом не приймалось.

Інспекцією сформовано та направлено на адресу відповідача податкову вимогу від 01 грудня 2014 року № 144-25 про сплату податкового боргу за авансовими внесками з податку на прибуток підприємств в сумі 15 463 295, 00 грн.

08 грудня 2014 року Інспекцією прийнято рішення №6/00191307 про опис у податкову заставу майна Товариства, на виконання якого 09 грудня 2014 року складено акт опису майна (руда доменна) у податкову заставу на суму 15 463 478,59 грн.

Інспекцією проведено камеральну перевірку Товариства, за результатами якої складено акт від 19 грудня 2014 року № 41/28-01-51-03/00191000, згідно з яким при складанні уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік Товариство двічі здійснило зменшення суми податку на суму нарахованих авансових внесків у зв'язку із виплатою дивідендів у розмірі 221 091 740,00 грн. Згідно висновку акта камеральної перевірки:

- дані камеральної перевірки свідчать про порушення Товариством вимог підпункту 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України та Порядку заповнення Податкової декларації з податку на прибуток підприємства», форму якої затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 30 грудня 2013 року № 872, що призвело до заниження суми авансового внеску, що підлягає сплаті щомісячно (рядок 23 декларації) на суму 18 424 312, 00 грн. та загальна сума заниження за період березень - грудень 2014 року та січень - лютий 2015 року становить 221 091 740, 00 грн.;

- у зв'язку з рознесенням показників зазначеної декларації в інтегровані картки платника (за кодами платежів 110210000 та 11024000) в автоматичному режимі відповідно до алгоритму контролю податкової декларації з податку на прибуток підприємства, розробленому Міністерством доходів і зборів України з метою дотримання вимог підпункту 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 Кодексу, заниження щомісячного авансового внеску не спричинило заниження суми податкового зобов'язання Товариством, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що дії відповідача щодо невідображення даних податкової звітності в даних оперативного обліку платника податків суперечать вимогам чинного законодавства, що призвело до неправомірного відображення інформації про виникнення у позивача податкового боргу та спричинення наслідків, що полягають у винесенні податкової вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно із пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України - платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації. У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань. Згідно з пунктом 2 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, мають сплачувати у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку.

Відповідно до підпункту 153.3.1 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України, у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 цього Кодексу, чи ні.

Згідно з підпунктом 153.3.2 пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Підпунктом 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Авансовий внесок із податку, сплачений у зв'язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є невід'ємною частиною податку на прибуток та не може розцінюватися як податок, який справляється при репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) (підпункт 153.3.8 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України).

Водночас, Законом України від 4 липня 2013 року № 403-VII, що набрав чинності 4 серпня 2013 року, до Податкового кодексу України внесено зміни, які дозволяють платникам податків враховувати сплату авансового внеску під час виплати дивідендів в оплату щомісячних авансів з податку на прибуток.

Так, після доповнень згідно із цим Законом до Податкового кодексу України у його абзацах п'ятому та шостому пункту 57.1 статті 57 встановлено, що на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом. Якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.

Таким чином, наведені законодавчі положення передбачають право платника на зменшення суми авансових внесків з податку на прибуток на суму надміру сплачених авансових внесків до повного погашення суми перевищення авансових внесків, сплачених при виплаті дивідендів.

У справі, що переглядається, суди з огляду на наявну у платника переплату з авансового внеску з податку на прибуток цілком об'єктивно визнали право Товариства на використання такого способу сплати авансових внесків з податку на прибуток у наступних звітних періодах, як погашення за рахунок існуючої переплати з цього платежу, тим самим спростувавши висновок Інспекції про наявність у позивача податкового боргу в оспорюваній сумі.

Оскільки податковим органом не доведено наявності у позивача податкового боргу, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог про скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.

З урахування наведеного, суди першої та апеляційної інстанції прийняли законне та обґрунтоване рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, що передбачені статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін І.В. Борисенко А.Ф. Загородній