Ухвала суду № 62019486, 21.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" вересня 2016 р. м. Київ К/800/39198/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Маринчак Н.Є.,

при секретарі Корецькому І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (правонаступник Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління

Міндоходів у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.03.2013

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014

у справі № 2а-5822/12/1470 Миколаївського окружного адміністративного суду

за позовом Іноземного підприємства «Хімтранс-Україна»

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.03.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 15.06.2011 № 0000642301, від 12.09.2011 № 0001082301, від 29.07.2011 № 0000710070, № 0000720070.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, зменшення сум бюджетного відшкодування з ПДВ та від'ємного значення суми ПДВ згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 26.05.2011 № 1711/23-200/33853462.

Згідно з цим актом товариство порушило норми пункту 3.1 ст. 3, пункту 4.1 ст.4, підпунктів 5.3.2, 5.3.9 пункту 5.3 ст.5, підпункту 8.1.4, 8.4.2 пункту 8.4 ст. 8, пункту 11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), пункту 1.8 ст.1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): завищено валовий доход на загальну суму 1124756,00 грн. у податковому обліку за 4-й квартал 2010 року; завищено валові витрати за 4-й квартал 2010 року на суму 6807759,00 грн., зокрема: 1) 6459779,00 грн. - відсотки по банківському кредиту, на суму яких мала бути збільшена балансова вартість основних фондів; 2) 347980,00 грн. - витрати, які не підтверджені первинними документами (витрати від операційної курсової різниці); 3) завищено амортизаційні відрахування у податковому обліку за 4-й квартал 2010 року на 37342,00 грн. у зв'язку з включенням в балансову вартість поліпшення орендованої вежі, яка компенсована орендарем; 4) завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 342321,00 грн., у тому числі: 191276,00 грн. по результатах попередніх позапланових перевірок та 151045,00 грн. у податковому обліку за жовтень, листопад, грудень 2010 року за наслідками нікчемного правочину з поставки від ТОВ «Ремстройелектро» будівельних послуг. У результаті цих порушень позивачем занижено податок на прибуток на 61067,00 грн. у податковому обліку за 4-й квартал 2010 року, завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у податковому обліку за 4-й квартал 2010 року на 5476078,00 грн.; завищено бюджетне відшкодування на 657793,00 грн., у тому числі: 596345,00 грн. по результатах попередніх перевірок та 61448,00 грн. за теперішньою перевіркою у податковому обліку за листопад-грудень 2010 року.

Висновок про нікчемність правочину між позивачем та ТОВ «Ремстройелектро» обґрунтовано посиланням на те, що ТОВ «Ремстройелектро» є посередником в ланцюгу виконання робіт з гідроізоляції на користь позивача, а також інформацію, встановлену у процесі податкового контролю щодо ознак нікчемності контрагентів останнього - ПП «Альтекс-Юг», ПП «Агропрайд», ПП «Равас», як-то: відсутність у цих підприємств за даними документів податкової звітності основних фондів та трудових ресурсів, відсутність їх за місцезнаходженням, що унеможливлює здійснення ними господарських операцій.

За результатами перевірки ДПІ стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.06.2011 № 0000642301 - про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток у сумі 61067,00 грн. за основним платежем та 15267,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); від 12.09.2011 № 0001082301 - про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 5476078,00 грн. у податковому обліку за 2010 рік; від 29.07.2011: № 0000710070 - про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у податковому обліку за листопад, грудень 2010 року на 61448,00 грн. та № 0000720070 - про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у податковому обліку за жовтень, листопад, грудень 2010 року на 151045,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що для фінансування будівництва комплексу з перевантаження зернових вантажів, про що було укладено договір генерального підряду від 02.02.2010 № 7/1 з ТОВ «Главстрой», позивач уклав з ПАТ «ІНГ Банк Україна» кредитний договір від 09.03.2010 № 10/007. За цим кредитним договором позивач отримав кредит у сумі 16000000 дол. США зі сплатою 4 % річних, 0,4 % комісії за відкриття кредитної лінії і 0,15 % за підтримання кредитної лінії. Витрати на виплату відсотків за кредитом позивач включав до складу валових витрат. Однак, за висновком ДПІ мав на суму цих витрат збільшити вартість основних фондів з наступним нарахуванням амортизації. Цим висновком і обґрунтовано виключення з податкового обліку валових витрат у сумі 6459779,00 грн.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР (втратив чинність з 1 квітня 2011 року, за винятком деяких положень) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку (підпункт 5.5.1 пункту 5.5 цієї статті).

Відповідність витрат платника податків цілям господарської діяльності, їх спрямованість на отримання прибутку, покращення певних показників господарської діяльності є однією з основоположних ознак, які дозволяють врахувати такі витрати в податковому обліку на зменшення об'єкту оподаткування.

Сплата позивачем відсотків за користування коштами, отриманими ним у кредит відповідає цілям його господарської діяльності, відтак суми таких відсотків, як і комісій, передбачених умовами кредитного договору, сплачених на користь банку при отриманні кредиту були правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат відповідного податкового періоду. Висновок контролюючого органу, що ці витрати підлягають амортизації, суперечить нормі підпункту 5.5.1 пункту 5.5.ст.5 Закону № 334/94-ВР, яка є спеціальною нормою по відношенню до норм підпункту 8.1.2 пункту 8.1 ст. 8 цього Закону щодо порядку податкового обліку процентів за борговими зобов'язаннями.

Правильним є також висновок судів попередніх інстанцій про правомірне включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у вартості підрядних послуг (виконання робіт з гідроізоляції) на окремих об'єктах при будівництві комплексу з перевантаження зернових вантажів, отриманих від ТОВ «Ремстройелектро».

До такого висновку суди попередніх інстанцій дійшли на підставі оцінки доказів у справі щодо фактичного придбання цих підрядних послуг у ТОВ «Ремстройелектро», як-то: копій податкових накладних, актів приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в), довідок про вартість виконаних підрядних робіт (ф. КБ-3), підсумкових відомостей ресурсів до локального кошторису, виписок по банківському рахунку. Оцінка цих доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

За відсутності з боку контролюючого органу доказів, які б спростовували достовірність інформації, зазначеної у вище перерахованих документах, щодо поставки позивачу від ТОВ «Ремстройелектро» підрядних послуг, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про недоведеність з боку ДПІ на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України, правомірності зменшення у податковому обліку позивача податкового кредиту, сформованого за наслідками операцій із поставки.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Разом із тим, висновки судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі були зроблені без з'ясування всіх обставин у справі. Так, поза увагою судів залишились інші порушення, які викладені в акті перевірки від 26.05.2011 № 1711/23-200/33853462 та з якими ДПІ пов'язує збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та зменшення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 15.06.2011 № 0000642301 та від 12.09.2011 № 0001082301. Так, суди не встановили наявність або відсутність порушень з боку позивача норм Закону № 334/94-ВР, внаслідок яких, за висновком ДПІ, позивач завищив валові витрати на 347980,00 грн. та амортизаційні відрахування у податковому обліку за 4-й квартал 2010 року на 37342,00 грн.

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про збільшення сум грошових зобов'язань із податку на прибуток та зменшення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Не встановлення судами цих обставин, а також відсутність розрахунку грошового зобов'язання з податку на прибуток (зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування) за кожне із зазначених в акті порушень норм Закону № 334/94-ВР призвели до неможливості виділення із податкових повідомлень-рішень від 15.06.2011 № 0000642301 та від 12.09.2011 № 0001082301 сум грошового зобов'язання та від'ємного значення, донарахованого та зменшеного правомірно, а отже рішення судів у частині задоволення позовних вимог про скасування цих податкових повідомлень-рішень підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд в цій частині позовних вимог до суду першої інстанції.

Відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін щодо порушень, наведених в акті перевірки від 26.05.2011 № 1711/23-200/33853462 та не досліджених у судовому процесі, для чого у разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області задовольнити частково: скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.03.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 в частині задоволення позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 15.06.2011 № 0000642301 та від 12.09.2011 № 0001082301; справу у цій частині позовних вимог направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.03.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а в частині залишення без змін постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.03.2013 та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. УсенкоСудді: ПідписО.А. Веденяпін ПідписН.Є. Маринчак