Ухвала суду № 62019022, 11.10.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Попова О.Г.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

УХВАЛА

іменем України

"11" жовтня 2016 р. Справа № 806/1113/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Охрімчук І.Г.,

за участю секретаря судового засідання Єрикалової О.О.,

представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Коростишівського районного відділа державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "12" серпня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Коростишівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Скасовано постанову Коростишівського районного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 25.05.2012 року (ВП №32761808).

В апеляційній скарзі Коростишівський районний відділ державної виконавчої служби, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову - про відмову в задоволенні позову. Зокрема, апелянт посилається на те, що висновки суду не узгоджуються з обставинами, встановленими під час розгляду справи.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до виконавчого напису нотаріуса Київського міського нотаріального округу № 590, виданого 12 травня 2011 року, державним виконавцем ВДВС Коростишівського РУЮ було відкрито виконавче провадження про стягнення коштів, отриманих від реалізації наданого в іпотеку ОСОБА_4 нерухомого майна житлового будинку на користь ПАТ "Укрсоцбанк" в розмірі 98479,71 грн.

Однак, даних про те, що вказана постанова була направлена позивачу не надано та не встановлено судом.

З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем ВДВС Коростишівського РУЮ 28 березня 2012 року був складений акт опису й арешту майна житлового будинку боржника. Зазначений акт був складений за відсутності ОСОБА_4 (а.с. 11-12).

Згідно квитанції від 05 квітня 2012 року № FJB1209628000130 боржник частково сплатив суму боргу на рахунок ПАТ "Укрсоцбанк" в розмірі 26 000 грн. (а.с.13).

З листа Коростишівського районного відділу державної виконавчої служби від 25 травня 2016 року № 1399 вбачається, що виконавче провадження за виконавчим написом № 590 від 12 травня 2011 року завершено 21 травня 2012 року на підставі п.8 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на день закінчення виконавчого провадження), тому 21 травня 2012 року державним виконавцем винесено постанову про виділення в окреме виконавче провадження виконавчого збору в розмірі 9847,71 грн. та 20,00 грн. витрат на проведення виконавчих дій.

25 травня 2012 року державним виконавцем Коростишівського РУЮ винесено оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження № 32761808 з виконання постанови ВДВС Коростишівського РУЮ № 31891295 від 21 травня 2012 року про стягнення виконавчого збору в сумі 9847,97 грн. та витрат в сумі 20,00 грн., а всього 9867,97 грн. (а.с. 38).

Суд першої інстанції перевіряючи правомірність винесення спірної постанови дійшов висновку, що при прийнятті постанови відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження".

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаним висновком, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються нормами Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999, № 606-XIV (надалі - Закон), які діяли на час їх виникнення.

Статтею 25 зазначеного Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до статті 28 Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.

У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Стягнення виконавчого збору, є саме тим заходом, який застосовується державним виконавцем у випадку невиконання боржником рішення в строк, що ним встановлений.

Також, пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження"передбачено, що витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягується за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з п.п.3.7.1-3.7.3 п. 3.7 зазначеної Інструкції постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до початку його примусового виконання, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником самостійно.

При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

Разом з тим, вимогами п.п. 3.7.4 п. 3.7 Інструкції передбачено, у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 5, 8, 9, 11 - 13 частини першої статті 49 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа) зазначає про виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження та не пізніше наступного робочого дня після завершення такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, про що виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Строк для самостійного виконання боржнику в такому випадку не надається.

Отже, є вірним посилання суду першої інстанції на те, що зазначеною Інструкцією чітко передбачений порядок дій державного виконавця у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішень як майнового, так і немайнового характеру. При цьому згідно вимог Інструкції державний виконавець повинен не пізніше наступного робочого дня після завершення такого виконавчого провадження відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору. Проте, з матеріалів справи вбачається, що державний виконавець закінчив виконавче провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса 21 травня 2012 року, а відкрив виконавче провадження №32761808 за постановою про стягнення виконавчого збору 25 травня 2012 року, тоді як наступник робочий день припадає на 22 травня 2012 року.

Так само, не менш суттєвим є порушення відповідачем вимог Закону щодо надсилання документів виконавчого провадження.

Згідно ч.1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Судом першої інстанції обгрунтовано відхилено доводи відповідача з приводу того, що ОСОБА_4 було належним чином повідомлено про винесення оскаржуваної постанови.

Так, в матеріалах справи дійсно міститься копія повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.39), однак з її змісту не вбачається, який саме документ було направлено боржнику. Повідомлення не містить будь-яких відміток про його здачу на пошту, повернення та не отримання поштового листа адресатом, а запис в журналі реєстрації вихідної кореспонденції, наданий представником відповідача в судовому засіданні, про направлення ОСОБА_4 постанови про відкриття виконавчого провадження за постановою про стягнення судового збору не свідчить про належне надсилання документу виконавчого провадження, а саме рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Окрім того, слід зазначити, що звернення позивача із заявою від 06.04.2012 року про направлення копії постанови про відкриття виконавчого провадження, свідчить про те, що позивач не отримував зазначеної копії.

Отже, неналежне повідомлення позивача про відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом нотаріуса № 590 від 12 травня 2011 року, позбавило позивача права добровільно виконати рішення в зазначений державним виконавцем строк та стало наслідком відкриття виконавчого провадження за постановою про стягнення судового збору від 25 травня 2012 року, а тому судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування судового рішення, визначених ст. 202 КАС України.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Коростишівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "12" серпня 2016 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська

І.Г. Охрімчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "12" жовтня 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу ОСОБА_4 АДРЕСА_2

3- відповідачу Коростишівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області вул.Святотроїцька,6,м.Коростишів,Житомирська область,12501

4 - представнику позивача ОСОБА_5 АДРЕСА_1 - ,