Постанова № 62018993, 12.10.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук М.В.

Суддя-доповідач:Жизневська А.В.

ПОСТАНОВА

іменем України

"12" жовтня 2016 р. Справа № 287/14/16-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Жизневської А.В.

суддів: Котік Т.С.

Охрімчук І.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Олевського районного суду Житомирської області від "19" липня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області про зобов'язання вчинити певні дії ,

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2016 року ОСОБА_3 звернулася до Олевського районного суду Житомирської області з позовом, в якому просила зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області відновити нарахувння та виплату пенсії, призначену за віком на пільгових умовах за нормами ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.06.2015 року по 31.12.2015 рік та з 01.01.2016 року.

Постановою Олевського районного суду Житомирської області від 19 липня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Апелянт в апеляційній скарзі просить скасувати вказану постанову та прийняти нову про задоволення позову.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Постанову Олевського районного суду Житомирської області від "19" липня 2016 р. скасовано в частині відмови у задоволенні позову про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_3 за період з 01 червня 2015 року по 30 вересня 2015 року та залишено позов в цій частині без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що з 2011 року ОСОБА_3 призначено пенсію за віком на пільгових умовах за нормами Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як особі, що потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи. Вказане підтверджено пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 від 04.01.2012 року (а.сп.9 зворот).

Суд першої інстанції встановив, що згідно розпорядження голови Олевської районної державної адміністрації Житомирської області від 12.06.200 року №216, ОСОБА_3 призначено на посаду головного спеціаліста загального відділу апарату Олевської РДА (а.сп. 14).

З 01 квітня 2015 року позивачу призупинено виплату пенсії на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VІІІ від 2 березня 2015 року.

Вказана обставина стала підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задовольнні позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами, внесеними Законом України № 213-VIII від 02.03.2015 року) «тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до цієї статті або право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», щомісячне довічне грошове утримання, призначене відповідно до цієї статті, не виплачується», а тому підстав для поновлення виплати пенсії ОСОБА_3 з 01 червня 2015 року немає.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції.

Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Встановлено, що призупинення виплати пенсії позивачу було здійснено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ від 2 березня 2015 року, який набрав чинності з 01.04.2015 року.

Цим законом до абзацу другого частини 1 статті 47 Закону України № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" були внесені зміни, якими встановлено, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Водночас, пунктом 5 розділу ІІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу"; "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування"; "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Зі змісту зазначеної правової норми вбачається, що вона чітко визначає подію з ненастанням якої припиняють свою дію норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів" та інших спеціальних законів.

Конституційний Суд України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акту, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

У зв'язку із цим, необхідно констатувати, що вказаний в пункті 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону № 213-УІІІ від 02.03.2015 року закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 01.06.2015 року прийнятий не був, а тому з вказаної дати втратили чинність норми Закону України "Про державну службу" та інших спеціальних Законів щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) за цими Законами не призначаються.

Враховуючи те, що з 01.06.2015 року для позивача як державного службовця скасовано норми, що передбачають право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", колегія суддів прийшла до висновку, що відсутні правові підстави для припинення виплати позивачу пенсії за віком, яку призначено відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, з 01.06.2015 року посада, на якій працює позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу", у зв'язку з чим відпали підстави для призупинення виплати йому пенсії на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Аналогічна правова позиція зі спірного питання була висловлена Верховним Судом України у постанові від 24 травня 2016 року справа №333/6710/15-а.

Статею 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи інших людей.

Стаття 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим. 4.Х1.195( (Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини) (далі Конвенція) передбачає, що здійснення прав і свобод, викладених у цій Конвенції, гарантується без будь-якої дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, належності до національних меншин майнового стану, народження або інших обставин.

Зі змісту статті 18 Конвенції вбачається, що обмеження, які дозволяються нею щодо згаданих прав та свобод, можуть застосовуватися тільки з тією метою, з якою вони передбачені.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", оскільки Конституція України, як зазначено у ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акта прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі, коли зі змісту норм Конституції не випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що діями відповідача безпосередньо порушено право позивача на соціальний захист, гарантоване ст.46 Конституції України, обмеження якого неможливе, враховуючи положення норм вище проаналізованого чинного законодавства. А тому висновки суду щодо обгрунтованості позовних вимог у названій частині є вірними.

З огляду на викладене, право позивача на поновлення пенсії підлягає захисту з 01 жовтня 2015 року.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не встановив належним чином всі обставини справи та зробив помилковий висновок про відсутність підстав для часткового задоволення позову.

Згідно ч. 6 ст. 94 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, судовий збір сплачений ОСОБА_3 в суд першої інстанції в розмірі 551,20 грн., що підтверджено квитанцією № 0.0.539475288.1 від 19.04.2016 року підлягає стягненню з відповідача (а.сп.21).

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від "09" вересня 2016 р. судовий збір, який становить 606,32 грн. за апеляційну скаргу ОСОБА_3 був відстрочений до винесення рішення у справі. Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, судовий збір підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань в державний бюджет України.

Постанова суду першої інстанції, у відповідності до приписів ст.202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям нової про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Олевського районного суду Житомирської області від "19" липня 2016 р. скасувати та прийняти нову про часткове задоволення позову.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_3, призначену відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 жовтня 2015 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_3 сплачений нею судовий збір в розмірі 551,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області.

Стягнути на користь державного бюджету України 606,32 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.В. Жизневська

судді: Т.С. Котік

І.Г. Охрімчук

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу ОСОБА_3 АДРЕСА_1

3- відповідачу/ Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області вул.Свято-Миколаївська,31,м.Олевськ,Житомирська область,11002

- ,