Ухвала суду № 62018824, 12.10.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 р.Справа № 820/11823/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Старосуда М.І.

Суддів: Лях О.П. , Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання Антипенко В.А. за участю представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2016р. по справі № 820/11823/15

за позовом ОСОБА_2

до Управління патрульної поліції у м. Харкові, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України

про скасування наказу та поновлення на посаді,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції у м. Харкові, в якому просив суд скасувати наказ Департаменту патрульної поліції України від 07.12.2015 року №20 про його звільнення та поновити його на роботі - на посаді патрульного поліцейської роти №3 батальйону №4 Управління патрульної поліції у м. Харкові.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2016р. року зазначений адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з прийнятою постановою, Департамент патрульної поліції Національної поліції України, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, оскільки суд не врахував, що Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29.07.1991, не регулює порядок проходження служби працівниками Національної поліції і Закон України «Про Національну поліцію» не передбачає право особи відкликання рапорту про звільнення за власним бажанням та не визначає строк такого звільнення.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 04.08.2015 року ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 року проходив службу у званні рядового поліції поліцейської роти №3 батальйону №4 Управління патрульної поліції у місті Харкова.

01.12.2015 року ОСОБА_2 подав рапорт про звільнення зі служби за власним бажанням згідно п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».

03.12.2015 року позивач направив поштою на ім'я начальника Управління патрульної поліції у м. Харкові Юськевич О.С. повідомлення про відкликання рапорту про звільнення за власним бажанням, оскільки рапорт про звільнення не відповідає його волі, а також зазначив, що бажає продовжити нести службу у патрульній поліції м. Харкова.

07.12.2015 року наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №20о/с рядового поліції поліцейської роти №3 батальйону №4 Управління патрульної поліції у місті Харкова ОСОБА_2 звільнено зі служби в поліції відповідно до п.7 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням), з 07.12.2015 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що наказ Департаменту патрульної поліції України про звільнення ОСОБА_2 від 07.12.2015 року №20 о/с є протиправними та підлягає скасуванню, оскільки сторони не дійшли згоди щодо звільнення працівника, а позивач скористався правом відкликати поданий раніше рапорт про звільнення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Спірні відносини регулюються Законом України від 02.07.2015 № 580-VIІI «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VІІІ) та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення № 114).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 580-VІІІ поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно з ч. 1 ст. 48 Закону № 580-VІІІ призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.

Частиною 1 ст. 77 № 580-VІІІ Закону встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв'язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв'язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

Відповідно до ч.4 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580-VIII до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

На час видання спірного наказу про звільнення діяли норми Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991р. №114.

Згідно п.10 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально - економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Підпунктом "ж" п. 63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ передбачено, що особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Згідно п. 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Зі змісту пунктів 64 та 68 Положення № 114 слідує, що звільнення особи рядового і молодшого начальницького складу зі служби в органах внутрішніх справ за власним бажанням можливе не раніше, як за три місяці з дати подання рапорту безпосередньому керівнику.

Згідно ч.2 ст.161 КАС України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Верховним Судом України у справах №21-99а12, №21-122а12, №21-236а11 (постанови Верховного Суду України від 9 квітня 2012 р., від 29 травня 2012 р., від 5 грудня 2011 р.) висловлено наступні правові позиції: за змістом п. 68 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМУ від 29 липня 1991 р. №114, звільнення таких осіб зі служби, на підставі підпункту «ж» п. 64 зазначеного Положення, до спливу тримісячного строку від дня попередження нею про своє бажання звільнитися, якщо сторони не домовилися про звільнення у більш короткий строк, є безпідставним.

Таким чином, у межах передбаченого п. 68 Положення строку з дня подання рапорту про звільнення, сторони вправі дійти взаємної згоди про звільнення в певний строк. Такою домовленістю слід вважати зазначення у рапорті конкретної дати, з якої працівник має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого п. 68 Положення строку.

З наявної в матеріалах справи копії рапорту про звільнення позивача вбачається, що останній не зазначав дату звільнення.

Отже, у відповідача були відсутні підстави для звільнення позивача зі служби до спливу тримісячного строку від дня попередження позивачем про своє бажання звільнитися за власним бажанням, оскільки дотримання тримісячного строку при звільненні осіб, на яких поширюється дія Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, є обов'язковим як для адміністрації так і для підлеглого.

Як зазначено вище, позивач 01.12.2015 року подав рапорт про звільнення зі служби за власним бажанням згідно п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», а відповідач в порушення п.68 зазначеного Положення, тобто до спливу тримісячного строку від дня попередження позивача про своє бажання звільнитися, 07.12.2015 року звільнив його зі служби в поліції відповідно до п.7 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням), з 07.12.2015 року.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що направлення позивачем 03.12.2015 року поштою на ім'я начальника Управління патрульної поліції у м. Харкові повідомлення про відкликання рапорту про звільнення за власним бажанням та його звернення до суду про поновлення на посаді свідчать про бажання позивача продовжувати службу в Національній поліції.

Посилання апелянта, що Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29.07.1991, не регулює порядок проходження служби працівниками Національної поліції, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки Закон України «Про Національну поліцію» визначає підстави для звільнення зі служби, а Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ регулює порядок такого звільнення і, окрім того, відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну поліцію», національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, тобто по своїй суті є реорганізованим органом внутрішніх справ.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наказ Департаменту патрульної поліції України №20 о/с від 07.12.2015 року про звільнення позивача зі служби є протиправними та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи, правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2016р. по справі № 820/11823/15 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі - з 13.10.2016 року.

Головуючий суддя (підпис)Старосуд М.І.Судді(підпис) (підпис) Лях О.П. Яковенко М.М.