Ухвала суду № 62018075, 11.10.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2016 р.м. ОдесаСправа № 814/1046/16

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Князєв В.С.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Миколаївської митниці Державної фіскальної служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Миколаївській митниці Державної фіскальної служби, а саме: визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 18 березня 2016 року № 504000006/2016/000009/2; визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 18 березня 2016 року № 504010000/2016/00013.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 року задоволено заявлені позовні вимоги.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам справи, так як подані позивачем документи для здійснення митного контролю та митного оформлення вантажу не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а тому заявлена митна вартість не підтверджена документально, внаслідок чого митним органом правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості та прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації.

В свою чергу, підприємством подано заперечення на вказану апеляційну скаргу з яких вбачається, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги та скасовано оскаржувані рішення митного органу, так як підприємством надано усі необхідні документи для здійснення митного контролю та митного оформлення вантажу для застосування першого методу обчислення митної вартості товару.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" та ВАТ "Единая торговая компания", РФ (далі - ВАТ "ЄТК") укладено зовнішньоекономічний контракт № RF/RD/79-13/11-M від 01 квітня 2013 року, відповідно до умов якого, з урахуванням додаткової угоди від 27 квітня 2015 року № 15 та специфікації № 31 від 24 листопада 2015 року, продавцем - ВАТ "ЄТК" - здійснювалась поставка натру їдкого (гідроксид натрію), в обсязі 7500 тон, за ціною 252,67 доларів США за тонну, на загальну суму 1 895 025,00 доларів США.

При цьому, вказаним контрактом передбачалось, що ціна на товар за 1 тонну в перерахунку на 100% основної речовини розраховується за формулою: FОВ МЕD Low мінус 39,33 доларів США, де FОВ МЕD Low - середнє котирування FОВ МЕD Low, що публікується агентством IСIS, розрахована на підставі IСIS рriсing Саustic Soda (Europe, Меditerranean) weekli report за попередні періоду відвантаження два місяці з 21 числа першого місяця по 20 число другого місяця. Розрахована вказаним чином ціна зазначається в Специфікації, що підписується Сторонами до 25 числа місяця, що передує місяцю відвантаження.

Виконуючи умови вищевказаного контракту, з метою ввезення товару на територію України, позивачем 15 грудня 2015 року надано контролюючому органу для митного оформлення електронну митну декларацію № 504010000/2016/000651.

При цьому, митна вартість товару у вищезазначеній митній декларації заявлена за основним (першим) методом оцінки - за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються.

На етапі перевірки митної вартості товару, митним органом зроблено висновок, що подані позивачем документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відсутня інформація щодо страхування оцінюваного товару, не подано повних відомостей щодо ціни товару; рахунок-фактура № 8К-06 від 03 березня 2016 року містить ідентичний підпис головного бухгалтера та керівника, що ставить під сумнів дійсність інформації, зазначеної в ньому).

Внаслідок чого, 17 березня 2016 року митним органом направлено на адресу товариства повідомлення № 22728 із запитом про надання додаткових документів, а саме: 1) бухгалтерську документацію: щодо оплати складових митної вартості (страхування); страховий поліс; щодо формування ціни товару з документальним обґрунтуванням ціни товару (зокрема, витрат на доставку товару до пункту призначення, страхування, зниження на 39,33дол.США); щодо вартості соди каустичної, гідроксид натрію (луг натрію їдкого, очищений); щодо вартості соди каустичної, гідроксид натрію (луг натрію їдкого технічного); 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 3) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 4) копію митної декларації країни відправлення. (арк. спр. 13).

На виконання зазначеної вимоги та для підтвердження заявленої митної вартості товару товариством направлено на адресу контролюючого органу лист № 83/101-10 від 18 березня 2016 року, яким надано наступні запитувані документи та інформація:

1) біржові котирування Саustic Soda (Europe) міжнародної біржової організації ІСIS pricing за останні 4 тижня, що формували цінову політику на каустичну соду згідно умов Контракту та Специфікації № 31, датовані 23 жовтня 2015 року, 30 жовтня 2015 року, 06 листопада 2015 року, 13 листопада 2015 року та 20 листопада 2015 року.

2) копію митної декларації країни відправлення № 10401090/030316/0002940 від 03 березня 2016 року, згідно якої загальна кількість та ціна товару відповідають даним, зазначеним у митній декларації, оформленій позивачем;

3) щодо надання платіжних документів про оплату товару, позивачем повідомлено Митницю про те, що оплата за даний товар згідно умов додаткової угоди № 13 від 12 березня 2015 року здійснюється протягом 12 робочих днів з дати відвантаження товару, а отже надати такі платіжні документи станом на 18 березня 2016 неможливо.

В свою чергу, вартість товару сплачена підприємством згідно з платіжним дорученням від 23 березня 2016 року № 1421.

4) щодо обґрунтування надання знижки на товар на 39,33 дол. товариством повідомлено, що формування ціни шляхом зменшення її, на суму 39,33 дол. США, є результатом комерційних переговорів і регламентовано Додатковою угодою № 15 від 27 квітня 2015 року до Контракту.

5) щодо надання інших документів, зазначених в запиті, Митницю повідомлено про те, що такі документи відсутні в силу об'єктивних причин, зокрема - товар (сода каустична), що є предметом Контракту, не страхувався; витрати на транспортування товару до місця призначення включені у вартість товару; інших договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов'язаних з Контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається - не укладалось, а тому вони не можуть бути надані;

6) стосовно підписантів інвойсу, Митниці надано копію листа ВАТ "ЄТК" від 18 березня 2016 року № 250/776 та копію довіреності від 23 грудня 2015 року № ЕТК/273, згідно яких вказаний інвойс підписали уповноважені продавцем особи.

За результатами розгляду поданих позивачем документів, 18 березня 2016 року митним органом прийнято рішення № 504000006/2016/000009/2 про коригування митної вартості товарів, яким визначено митну вартість задекларованого позивачем товару (гідроксиду натрію), за ціною 454,30 доларів США за тонну.

Митну вартість товару, який імпортується, скориговано митним органом із застосуванням резервного методу визначення митної вартості, що ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митних вартостях, зокрема, на митній вартості товару, який постачався згідно з митною декларацією від 11 березня 2016 року № 204050002/2016/352.

У зв'язку з прийняттям відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, декларанту відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови № 504010000/2016/00013 від 18 березня 2016 року (арк. спр. 15 - 16).

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок, що оскільки відповідач мав можливість визначити митну вартість товару за основним методом і позивач надав йому всі необхідні для цього документи то відмова у митному оформленні товару та подальше коригування його вартості за допомогою другорядного методу носять протиправний характер.

Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 318 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно ч. 2, 3 ст. 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 9.

Згідно ст. 53 Митного кодексу України визначає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч. 2 вищезазначеної статті зазначається перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Такими, зокрема, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Судовою колегією встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності відмови контролюючого органу у митному оформленні товару позивача та подальше коригування його митної вартості.

Так, підставою для прийняття оскаржуваних рішень митного органу стало ненадання товариством усіх належних документів для здійснення митного оформлення товару за першим методом, з чим не погоджується судова колегія, з огляду на наступне.

В даному випадку, відмова у наданні ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» договорів із третіми особами, що пов'язані з поставкою товару за контрактом №RF/RD/79-13/11-M від 01 квітня 2013 року, та інших документів підтверджуючих митну вартість товару, не є безумовною підставою для коригування заявленої митної вартості товару, так як надання таких документів митному органу є лише факультативною вимогою при неможливості визначення митної вартості товару на основі вже наданих документів.

При цьому, є безпідставними посилання митного органу на те, що задекларований товар має підвищений клас небезпеки, а тому підлягає обов'язковому страхуванню, зі входженням вказаної суми страхування до митної вартості товару.

Так, згідно п. 26 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страхування», в Україні існує такий вид обов'язкового страхування, як страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів.

Проте, страхування товару та страхування відповідальності перевізника небезпечних вантажів є різними за змістом видами страхування.

За змістом п. 8 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, подаються у випадку, якщо здійснювалося страхування.

В даному випадку, вантаж, що є предметом контракту, не страхувався, оскільки страхування вантажу не є обов'язковим при поставці товару на умовах CPT.

За офіційними правилами тлумачення торгівельних правил ІНКОТЕРМС, термін СРТ означає, що продавець здійснює поставку покупцю у вказане місце призначення. Відповідно до умов СРТ у покупця немає обов'язку перед продавцем щодо укладення договору страхування. При цьому страхування може бути здійснено продавцем, покупцем, ними двома, або зовсім не здійснюватись. Отже, термін СРТ передбачає можливість, а не обов'язок страхування товару.

Також, з урахуванням даних, опублікованих агентством ICIS щодо середніх цін на товар, наданих декларантом та даних щодо його кількості, ціна товару відповідає формулі її обрахунку (п. 2.3 контракту та додаткових угод до нього) та співпадає з ціною, сплаченою декларантом відповідно до платіжного доручення.

Колегія суддів не погоджується з вимогою митного органу щодо необхідності обґрунтування підприємством заниження ціни імпортованого товару на 39,33 доларів США, так як надання знижки покупцю являється результатом комерційних переговорів, в свою чергу, митною вартістю товару за ціною договору щодо товарів, що імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Крім того, постачальник товару обґрунтовано відмовився надавати позивачу договори, рахунки та платіжні документи щодо його операцій з іншими суб'єктами господарювання, посилаючись на те, що такі документи містять комерційну таємницю, яка не підлягає розголошенню.

В свою чергу, посилання митного органу на відсутність повноважень у підписантів наданого митниці інвойсу, спростовуються зібраними матеріалами у справі, зокрема, копією довіреності від 23 грудня 2015 року № ЕТК/273, згідно якої вказаний інвойс підписали уповноважені продавцем особи.

Колегія суддів зазначає, що витребуванню митним органом підлягають ті документи, що дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може вважатися підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митну вартість товарів неможливо визначити шляхом застосування попереднього методу.

В даному випадку, позивачем надано всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару за першим методом, а тому відмова митного органу у митному оформленні товару та подальше коригування його вартості за допомогою наступних методів є протиправними.

Такої правової позиції дотримується і Верховний суд України у своїй постанові від 30 червня 2015 року, у справі 814/283/14.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Миколаївської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 року - без змін.

Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Миколаївську митницю Державної фіскальної служби.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло