Ухвала суду № 62017831, 13.10.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2016 р. Справа № 876/2986/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Кухтея Р. В., Яворського І. О.;

за участю секретаря судового засідання - Мельничук Б. Б.;

представника позивача - Терека Я. Т.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу фермерського господарства «Колос» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2016 року в справі за позовом фермерського господарства «Колос» до Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області про зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

07 грудня 2015 року Закарпатським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву фермерського господарства «Колос» до Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області про зобов'язання відповідача надати згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ФГ «Колос» для ведення сільгоспвиробництва (сінокосіння і випас скота) на земельні ділянки: № 8 орієнтовною площею 62,7 га, № 9 орієнтовною площею 21,9 га, № 14 орієнтовною площею 42,5 га (згідно акту про право колективної власності на землю від 29 листопада 1996 року серії ІІ-ЗК № 000054), розташовані за межами населеного пункту міста Виноградів на території Виноградівського району в міждамбовому просторі річки Тиса.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що відмова Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області щодо надання згоди на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення сільськогосподарського виробництва ФГ «Колос» є неправомірною та порушує охоронювані законом права та інтереси позивача.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Зазначену постанову мотивовано тим, що відповідач не є компетентним органом, до відання якого відноситься надання згоди на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок у власність, якщо такі землі не відносяться до державної форми власності.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем - фермерським господарством «Колос», подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального та процесуального права.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить її задовольнити.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, суд, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим здійснювати розгляд справи за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що ФГ «Колос» є правонаступником КСГП « 8 Березня» (а.с.15-18).

На підставі рішення загальних зборів КСГП « 8 Березня» від 30 грудня 1998 року та згідно акта прийому передачі залишкових матеріальним цінностей (земельних ресурсів) КСГП « 8 Березня», фермерському господарству «Колос» від 26 червня 2000року було передано земельні ділянки, які належали на праві колективної власності на землю КСГП « 8 Березня», згідно державного акту на право колективної власності на землю від 29 листопада 1996року серії ІІ-ЗК №000054.

Також встановлено, що 21 липня 2015 року ФГ «Колос» звернулося до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області з клопотанням про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ФГ «Колос» для ведення сільгоспвиробництва (сінокосіння і випас скота) на земельні ділянки: № 8 орієнтовною площею 62,7 га, № 9 орієнтовною площею 21,9 га, № 14 орієнтовною площею 42,5 га (згідно акту про право колективної власності на землю від 29 листопада 1996 року серії ІІ-ЗК №000054), розташовані за межами населеного пункту міста Виноградів на території Виноградівського району в міждамбовому просторі річки Тиса, яке мотивоване тим, що рішенням загальних зборів КСГП «8 Березня» від 30 грудня 1998 року, та згідно акта прийому передачі залишкових матеріальних цінностей (земельних ресурсів) КСГП «8 Березня», фермерському господарству «Колос» від 26 червня 2000 року було передано земельні ділянки, які належали на праві колективної власності на землю КСГП «8 Березня», згідно державного акту на право колективної власності на землю від 29 листопада 1996 року серії ІІ-ЗК №000054 розташовані за межами населеного пункту міста Виноградів та території Виноградівського району в міждамбовому просторі річки Тиса, в зв'язку з необхідністю оформлення документів про право власності на землю на дані ділянки для ФГ «Колос».

14 серпня 2015 року Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області фермерському господарству «Колос» надано відповідь щодо розгляду клопотання в якій зазначено, що клопотання не може бути задоволено, оскільки не надано документів, які підтверджують право користування ФГ «Колос» вказаними земельними ділянками. Також роз'яснено, що у відповідності до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування третіх осіб.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.п. 1-3, 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03 березня 2015 року № 16, відповідач є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та йому підпорядковане. Голова місцевої державної адміністрації координує діяльність відповідача і сприяє йому у виконанні покладених на нього завдань.

Відповідач відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Закарпатської області.

У відповідності до ч. 1 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Згідно до ч. 2 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (ч.1 ст. 20 Земельного кодексу України).

Згідно ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Статтею 31 Земельного кодексу України встановлено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно до ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою, щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» для отримання земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства у заяві до уповноваженого органу громадяни зазначають: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що до компетенції ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області відноситься вирішення питань щодо передачі у користування чи у власність лише земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.

Відповідно до ст.78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Встановлено, що позивачем, як підставу для задоволення його заяви від 20 липня 2015 року № 35 було подано відповідачеві копії акту на право колективної власності на землю від 29 листопада 1996 року серії ІІ-ЗК №00054 та акту прийому передачі залишкових матеріальних цінностей (земельних ресурсів) КСГП «8 Березня» фермерському господарству «Колос» від 26 червня 2000 року.

Таким чином судом першої інстанції вірно вказано, що вищевказані землі не перебувають у державній власності, відтак у Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області відсутня компетенція щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ФГ «Колос» для ведення сільгоспвиробництва (сінокосіння і випас скота) на земельні ділянки: № 8 орієнтовною площею 62,7 га, № 9 орієнтовною площею 21,9 га, № 14 орієнтовною площею 42,5 га (згідно акту про право колективної власності на землю від 29 листопада 1996 року серії ІІ-ЗК № 000054), розташовані за межами населеного пункту міста Виноградів на території Виноградівського району в міждамбовому просторі річки Тиса.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу фермерського господарства «Колос» - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2016 року в справі № 807/2409/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: І. О. Яворський

Р. В. Кухтей

Ухвалу складено в повному обсязі 13 жовтня 2016 року.