Ухвала суду № 62017638, 12.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/1275/16 Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

12 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретаря судового засідання Тищенко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 р. у справі за адміністративним позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В :

06.07.2016 р. Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Сервіс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2015 році у сумі 18000 грн. та пені у розмірі 738,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем недотримані нормативи створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 р. у задоволені позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем виконано зазначені вимоги законодавства щодо працевлаштування інваліда.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 р., як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що в порушення ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України» підприємства, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу і забезпечують працевлаштування інвалідів, що відповідачем не було виконано.

Сторони, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, до суду не прибули. За приписами ч.1 ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у 2015 році середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу ТОВ «Сервіс» становила 13 осіб, що підтверджується розрахунком середньорічної чисельності працюючих штатних працівників ТОВ «Сервіс» у 2015 році (а.с. 24), штатним розкладом ТОВ «Сервіс» (а.с. 93) та уточнюючим звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів від 12.07.2016 (а.с. 38), та відповідно норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для позивача повинен становити 1 особа. Аналогічна кількість штатних працівників (середньооблікова - 13 осіб) вбачається і з наявної у матеріалах справи податкової звітності (а.с. 107-141).

В січні-лютому 2015 у ТОВ «Сервіс» на посаді лікаря-лаборанта працював 1 інвалід, а саме ОСОБА_2 3-ої групи інвалідності, що підтверджується копією посвідчення № НОМЕР_2 від 31.12.2000 (а.с. 25), копіями відомостей нарахування заробітної плати працівникам ТОВ «Сервіс» (а.с. 26,27) та уточнюючим списком працівників інвалідів - штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у 2015 році від 12.07.2016 (а.с. 91).

Відповідно до наказу № 121 від 10.03.2015 про звільнення інваліда 3 групи ОСОБА_2 (а.с. 92) створене додаткове робоче місце реєстратора для працевлаштування інваліда.

З березня по вересень 2015 року ТОВ «Сервіс» було розміщено рекламу, яка транслювалась по каналах кабельного телебачення наступного тексту: «ТОВ «Сервіс» запрошує на роботу співробітників, в тому числі інвалідів», що підтверджується довідкою ТОВ «Телерадіокомпанія «Тім» (а.с. 74).

У вересні 2015 року до ТОВ «Сервіс» на ім'я директора поступили заяви від інваліда 3-ої групи ОСОБА_3 про прийняття її на роботу на посаду реєстратора (а.с. 78) та про зберігання за нею робочого місця до його одуження, так як вона не може вийти на роботу у зв'язку з різким погіршенням стану здоров'я (а.с. 79).

З лютого 2016 року наказом № 129 від 26.02.2016 (а.с. 60) на посаду реєстратора працевлаштовано ОСОБА_3, яка є інвалідом 3-ої групи, що підтверджується копією посвідчення № НОМЕР_1 (а.с. 76) та довідкою МСЕ-ЧНВ № 045618 (а.с. 77).

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів»(надалі Закон № 875) визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до ст. 7 Закону № 875 законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Статтею 17 Закону № 875 визначено, що метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою ті іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Статтею 18 Закону № 875 встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з частиною 1 статті 20 Закону № 875 підприємства, установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менше, ніж установлено нормативом, передбаченим ч. 1 статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на повідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, зайняте інвалідом.

Статтею 19 вказаного Закону встановлено для підприємств, установ і організацій нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. Частиною першою статті 18 названого Закону передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів.

За приписами ст. 12 Закону України «Про охорону праці» підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Відповідно до ч. 3 ст. 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендації МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації і знань, з урахуванням його побажань.

Враховуючи вищевказане та встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем були створені умови для працевлаштування інваліда, що відповідає вимогам Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Доводи апелянта, що відповідачем не проінформовано відповідні органи, які займаються працевлаштуванням інвалідів, про створення таких робочих місць для інвалідів, а саме неподання звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 року до 01 березня 2016 року, не заслуговують на увагу, оскільки відповідач до зазначеного часу виконав вимоги, встановлені чинним законодавства щодо нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Також не заслуговують на увагу й інші доводи апелянта щодо не вивчення судом першої інстанції додаткових розрахунків та інших письмових доказів щодо сум нарахованої заробітної плати, які впливають на розмір адміністративно-господарських санкцій в разі не виконання ТОВ «Сервіс» нормативу створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, оскільки суди першої та апеляційної інстанції прийшли до висновку про виконання ТОВ «Сервіс» такого нормативу, тому підстави застосування адміністративно-господарських санкцій відсутні.

Таким чином, оскільки в діях відповідача не вбачається бездіяльності щодо незабезпечення працевлаштування інвалідів у звітному періоді, судом першої інстанції вірно відмовлено у задоволені позовних вимог про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій і пені.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Повний текст ухвали виготовлено 17.10.2016 р.

Керуючись ст. 41, 195 ч.1, ст. 196 ч.1 п.2, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 р., залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 р. у справі за адміністративним позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Епель О.В.

Кобаль М.І.