Рішення № 62009418, 10.10.2016, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/5946/16-ц

Провадження №2/461/1750/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2016 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.

секретаря судових засідань ОСОБА_1,

за участю:

позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представника позивача ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Інституту біології клітини Національної академії наук України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6 управління держпраці у Львівській області про стягнення грошової допомоги та зобовязання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом доІнституту біології клітини Національної академії наук України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6 управління держпраці у Львівській області, в якому просить стягнути з відповідача грошову допомогу при виході на наукову пенсію у розмірі шести посадових окладів, а саме 33165,80 грн. та зобовязати відповідача провести нарахування та виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку з 12.01.2011 року по 31.01.2011 року у розмірі 3517,5 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що12.01.2011 року рокуостання була звільнена з провідного інженера відділу молекулярної генетики та біотехнології Інституту біології клітини Національної академії наук України у зв'язку з виходом на наукову пенсію. 13.01.2011 року була прийнята на контрактну форму праці на ту саму посаду в вищевказаній установі. У відповідностідо ст.24 Закону України «Про наукову, наукову-технічну діяльність» останній повинна була бути виплачена грошовадопомогав розмірі 6 місячних посадових окладів (ставок) з урахуванням надбавок і доплат, що не було здійснено відповідачем в зв'язку з чим, позивач змушенабула звернутися до суду за захистомсвоїх прав та інтересів.

В судовому засіданніпозивач та її представники підтрималипозовні вимоги в повному обсязі, просили позов задоволити.

Представниквідповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, зокрема зазначив, що позивачем пропущений тримісячний строк звернення до суду з таким позовом у звязку чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи у судове засідання не зявився, однак через канцелярію суду подав клопотання, в якому зазначив, що позовні вимоги підтримує, просить розгляд справи проводити без його участі.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами у справі, щоОСОБА_2 з 13.07.1972 року по 12.01.2011 року працювала на посаді провідного інженера відділу молекулярної генетики та біотехнології Інституту біології клітини Національної академії наук України, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією трудової книжки (а.с.6).

Відповідно до наказу № 4-к від 12.01.2011року ОСОБА_2 звільнено за власним бажанням та у зв'язку з виходом на пенсію відповідно дост.38 КЗпП України та надано грошову компенсацію за 47 календарних днів невикористаної щорічноївідпустки, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією вказаного наказу(а.с.8).

Згідно запису в трудовій книжці ОСОБА_2 13.01.2011 року прийнято на посаду провідного інженера відділу молекулярної генетики та біотехнології Інституту біології клітини Національної академії наук України за контрактом (а.с.6).

Наказом № 29-к від 12.01.2011року звільнено ОСОБА_2 у зв'язку з скороченням штату працівників на підставіст.40 КЗпП України та надано грошову компенсацію за 2 календарних дні невикористаної щорічноївідпустки, що підтверджується копією заяви (а.с.9).

Відповідно до довідки №1087/02-14 від 06.10.2016 року, виданої Пенсійним фондом України в Залізничному районі м.Львова, ОСОБА_2 отримує пенсію згідно ЗУ «Про наукову, науково-технічну діяльність» з 13.01.2011 року.

Слід зазначити, щостаттею 4 КЗпП Українивизначено, що законодавство про працю складається зКодексу законів про працю Українита іншихактів законодавства України, прийнятихвідповідно до нього.

Регулювання оплатипраці працівників незалежновід форм власності підприємства, організації, установи здійснюється шляхомустановлення розміру мінімальної заробітної платита інших державнихгарантій. Відповідно доч.3ст.94 КЗпП України, питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівниківна оплатупраці та їх захистувизначається Кодексом, Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципівздійснення трудових правовідносин - відплатністьпраці, який дістав відображення у пункті 4 частини І Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованоїЗаконом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, за якимусі працівникимаютьправо насправедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов'язку оплатити результатипраціробітника, існуютьтакожінші зобов'язанняроботодавця матеріального змісту. Ці зобов'язання стосуються тих витрат, які переважно спрямованіна охорону працічи здоров'я робітника(службовця) або назабезпечення мінімальноналежного рівня його життя.

У відповідності дост.12 Закону України «Про оплату праці» норми оплати праці (зароботув надурочнийчас; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за часпростою, якиймав місце не з вини працівника;працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченійтривалості їх щоденної роботи тощо) ігарантії для працівників (оплатащорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків;для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження вмедичний заклад; дляпереведених за станом здоров'я на легшу нижче оплачувануроботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку звиробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які маютьдітейвіком дотрьох років, переведених на легшу роботу; прирізних формахвиробничого навчання, перекваліфікаціїабо навчання іншихспеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разіпереїздуна роботудоіншої місцевості, службовихвідряджень, роботи упольових умовах тощо встановлюютьсяКодексом законів про працю Українита іншимиактами законодавства України. Норми і гарантії в оплатіпраці, передбачені частиною першою цієїстаттіта Кодексом законів про працю України, ємінімальними державними гарантіями.

Статтею 24 Закону України «Пронаукову, наукову-технічну діяльність»в редакції від 01.01.2011 року, яка діяла на момент звільнення ОСОБА_2, при виходіостанньої на пенсію з посадинаукового (науково-педагогічного) працівника науковому(науково - педагогічному) працівнику видається грошовадопомога у розмірішестимісячних посадових ставок (окладів) з урахуванням надбавок і доплат за наявностістажу наукової роботи не менше: для чоловіків - 12,5 років; для жінок - 10 років.

Постановою Кабінету Міністрів Українивід 04.03.2004 року № 257затверджено Перелік посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств,установ, організацій, вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсіювідповідно достатті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", відповідно до пункту 3 даного переліку визначено, що провідний інженер наукової установивходить до переліку посад, які надають право на отримання призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсіювідповідно достатті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність".

Таким чином,визначена статтею 24 ЗаконуУкраїни «Пронаукову, наукову-технічнудіяльність»грошовадопомога у розмірішестимісячних посадовихставок (окладів) з урахуванням надбавок і доплатдля наукового працівникапри виходіна пенсію з посадинаукового (науково-педагогічного) працівника за наявностістажу наукової роботине менше: для чоловіків - 12,5 років; для жінок - 10 років - є гарантією держави оплати праці.

Статтею 24 Закону України «Про наукову і наукову-технічну діяльність»визначено, що не вимагаєтьсязвернення працівника з відповідною заявою, оскільки грошова допомога безумовно видається працівниковіпри виході на пенсію.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 13.05.2016 року подано заяву про виплату грошовоїдопомоги у розмірішестимісячних посадовихокладів.

Судом встановлено, щопозивачаОСОБА_2 було звільнено з посадипровідного інженера, якавходить до Переліку посад наукових працівників державних наукових установ та організацій, перебування на якихдає правона одержання пенсії та грошовоїдопомогипри виході на пенсію відповідно до ЗаконуУкраїни «Про наукову і наукову-технічнудіяльність», затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 1999 року № 923.

Також, судом встановлено, що ОСОБА_6 управлінням держпраці у Львівській області здійснено перевірку Інституту біології клітини Національної академії наук України та виявлено порушення законодавства в частині ст.98 КЗпП України та ЗУ «Про наукову та науково-технічну діяльність». За результатами проведеної перевірки складено акт, керівнику установи внесено припис на усунення та недопущення в подальшому виявлених порушень. Щодо невиплати шести місячних окладів грошової допомоги при виході на пенсію на керівника установи складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.41 КУпАП. Також, даною перевіркою виявлено, що відповідачем ОСОБА_2 не проведено нарахування та виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Відтак, судом встановлено факт порушенняз бокувідповідачанормтрудового законодавства по відношеннюдо позивачки ОСОБА_2, що в свою чергу спростовує доводи представника відповідача всудовому засіданні.

Таким чином, зважаючи на вказані обставини та факти судом встановлено, що всупереч нормам чинного законодавства відповідачем- Інститутом біології клітини Національної академії наук Українине виплаченогрошову допомогуОСОБА_2 провідному інженеру відділу молекулярної генетики та біотехнології у відповідностідост.24 Закону України «Про наукову і наукову-технічнудіяльність».

Зважаючи на вказані обставини, позивач ОСОБА_2 має право на отриманнягрошової допомогив розмірі шести місячних посадових окладів (ставок) з урахуванням надбавок і доплат.

Так, згідно з довідкою Інституту біології клітини Національної академії наук України про заробіток для обчислення пенсії від 07.01.2010 року №21, позивач у листопаді 2010 року отримала 4746,88 грн. заробітної плати, у грудні 2010 року 6559,64 грн. За це період було 45 робочих днів. Відтак середньоденна заробітна плата становить 251,25 грн. Місячний посадовий оклад складає 5527,63 грн. Відтак, відповідач має виплатити позивачу грошову допомогу за шість місяців при виході на пенсію у розмірі 33165,78 грн. (з розрахунку 5527,63 грн. х 6 місяців = 33165,78 грн.).

Щодо вимоги про зобовязання відповідача провести нарахування та виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку суд зазначає наступне.

Положенням частини 1статті 116 Кодексу законівпро працюУкраїни, визначено, що при звільненні працівника виплатавсіх сум, що належатьйому відпідприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівникв день звільнення не працював, то зазначені суми мають бутивиплачені не пізніше наступного дня післяпред'явлення звільненим працівником вимоги пророзрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівникаперед виплатоюзазначених сум.

Частиною 1статті 117 КЗпП Українивизначено,що в разі невиплатиз вини власника абоуповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначенівстатті 116 цього Кодексу, при відсутностіспору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівниковійого середній заробітокза весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Частиною другоюстатті 233 КЗпП Українипередбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праціпрацівникмає право звернутисядо суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Необхідно зазначити, щопід заробітною платою, що належитьпрацівникові, або, за визначенням, використаним у частинідругій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розумітиусі виплати, на отримання яких працівник має правозгідно з умовами трудовогодоговору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб,які перебуваютьу трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи булоздійснененарахування таких виплат.

В судовому засіданніпозивач та її представниквказали, щовідповідачем не було виплачено встановленуст.24 Закону України «Про наукову, наукову-технічнудіяльність» належну ОСОБА_2 грошову допомогу у розмірі шестимісячних посадових ставок.

Вказаневище булопідтверджено в судовому засіданні представником відповідача,та більше того, вказано, щоустановоюне проводилось нарахуваннятакої допомоги, посилаючись на те, що позивачка не зверталась з письмовими заявами щодо виплати їй у відповідності донаказу№ 4-к від 12 січня 2011 року вказаної вище грошової допомоги.

Такимчином, вказані вище обставини свідчать про пряме порушення з бокувідповідача гарантії державищодо оплати праці ОСОБА_2

Слід вказати, що у Постанові Верховного суду Українивід 29 січня 2014 року(у справі 6-144ц13) визначено правову позицію з приводуне проведенняз винивласника або уповноваженогоним органурозрахунку з працівником устроки, передбаченіст.116 КЗпП України, де визначено, щонепроведення з вини власникаабо уповноваженого ним органурозрахунку з працівникому строки, передбаченістаттею 116 КЗпП України, є підставоюдля відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобтовиплатипрацівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичногорозрахунку. Післяухваленнясудового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавецьне звільняється від відповідальності, передбаченоїстаттею 117 КЗпП України, а саме виплатисереднього заробітку за час затримкирозрахунку при звільненні.

Встановленісудом обставини та фактисвідчать про законність вимогОСОБА_2 про стягнення середнього заробіткуз відповідачаза весь час затримкирозрахунку поденьфактичного розрахункуз 12.01.2011 року по 31.01.2011 року у сумі 3517,50 грн., виходячи з наступного розрахунку (14 робочих днів помножити на середньоденну заробітну плату, яка складає 251,25 грн. = 3517,50 грн.).

В судовому засіданні представником відповідачабуло подано заяву про застосування строку позовної давностіпокликаючись на те, щогрошова допомогау зв'язку з виходомна пенсію, що передбаченаЗаконом України «Про наукову та науково-технічнудіяльність» не єзаробітною платою, а томудо вимог про стягнення такої грошової допомоги повинензастосовуватись визначенийстрокпозовної давності три місяці.

В судовому засіданні позивачта її представник заперечили протизадоволення вказаної заяви, подали клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Свою заяву мотивували тим, що про обовязок відповідача виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі шести місячних заробітних плат у звязку з виходом на пенсію ОСОБА_2 дізналася лише 13.05.2016 року. Строк позовної давності пропустила у звязку з тим, що потребувала часу для звернення за захистом своїх прав до ОСОБА_6 управління держпраці у Львівській області, а також у звязку з перебуванням як на амбулаторному, так і на стаціонарному лікуванні.

Відповідно до вимог ст.1та ст.2 Закону України «Про оплату праці»заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконувану роботу відповідно до встановлених норм праці ( норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок ( окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Окрім того, згідно Інструкції зі статистики заробітної плати (затвердженанаказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, зареєстрована в міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713) фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати, фонду додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Згідно п. 3.6 вказаної Інструкції - одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію згідно з діючим законодавством та колективними договорами (включаючи грошову допомогу державним службовцям та науковим (науково-педагогічним) працівникам) відноситься до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці.

Отже, виходячи з норм зазначеногоЗаконута системного аналізу діючого законодавства, грошова допомога у зв'язку з виходом на пенсію, що передбаченаЗаконом України «Про наукову та науково-технічну діяльність» не є заробітною платою, а тому до вимог про стягнення такої грошової допомоги повинні застосовуватися визначені законом строки позовної давності.

В свою чергу,рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2013 від 15 жовтня 2013 рокувирішувалося питання щодо офіційного тлумачення положень частини другоїстатті 233 Кодексу законів про працю Україниу системному зв'язку з положеннями статей1,12 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року.

Поряд з цим,рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012вирішено, що положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю Україниу взаємозв'язку з положеннями статей116,117,237-1цьогоКодексуслід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого починається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Так, частиною 1статті 233 КЗпП Українипередбачено скорочені строки позовної давності для зверненняпрацівника до суду: одинмісяць - у справах прозвільнення; три місяці - щодо вирішення інших трудовихспорів.

Відповідно до ч.1ст.261 ЦК Україниперебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Матеріалами справи підтверджується, що право на отримання виплати вихідної допомоги при виході на пенсію згідноЗакону України «Про наукову та науково-технічну діяльність»виникло 12.01.2011 року - на момент звільнення ОСОБА_2 у зв'язку з виходом на пенсію.

В свою чергу, судомвстановлено, що позивач, звільнившись з роботи у зв'язку з виходом на пенсію ще у 2011 році відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» до 13.05.2016 року не зверталася до відповідача з вимогою про виплату їй такої грошової допомоги та не оскаржувала її дії у встановленому законом порядку. З вимогою про виплату вихідної допомоги ОСОБА_2 звернулася лише 13.05.2016 року.

Відтак строк позовної давності починає діяти з 13.05.2016 року та закінчується 13.08.2016 року. Однак, згідно виписки №4330 із медичної карти стаціонарного хворого від 19.08.2016 року ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні з 10.08.2016 року по 19.08.2016 року. Даний факт також підтверджує витяг №1272 з медичної карти амбулаторного хворого від 06.10.2016 року, де зазначено, що після стаціонарного лікування з 23.08.2016 року по 06.10.2016 року ОСОБА_2 перебувала на амбулаторному лікуванні.

Окрім того, з листа ОСОБА_6 управління держпраці у Львівській області №4368/4/15-04 від 14.07.2016 року, який отримано позивачем 25.07.2016 року ОСОБА_2 стало відомо про порушення відповідачем законодавства про працю щодо не нарахування останній грошової допомоги у звязку з виходом на пенсію.

Зогляду на викладене суд дійшов висновку, що строк позовної давності необхідно поновити.

Статтею 60 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.88ЦПК Україниз відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений судовий збір у розмірі 1102,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.116, 117,233 КЗпП України, Закону України «Пронаукову, наукову-технічнудіяльність»,Закону України «Про оплату праці»,ст.ст.10, 11, 60, 79, 88, 208, 212-215, 218 ЦПК України,суд

В И Р І Ш И В:

Поновити ОСОБА_2 строк звернення до суду.

Позов ОСОБА_2 до Інституту біології клітини Національної академії наук України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6 управління держпраці у Львівській області про стягнення грошової допомоги та зобовязання до вчинення дій задоволити.

Стягнути з Інституту біології клітини Національної академії наук України (код ЄДРПОУ 25255758) на користь ОСОБА_2 грошову допомогу при виході на наукову пенсію у розмірі шести посадових окладів, що складає 33165,78 грн.

Стягнути з Інституту біології клітини Національної академії наук України (код ЄДРПОУ 25255758) на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку за період з 12.01.2011 року по 31.01.2011 року у сумі 3517,50 грн.

Стягнути з Інституту біології клітини Національної академії наук України (код ЄДРПОУ 25255758) на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1102,40 грн.

Рішення постановлене в нарадчій кімнаті, у судовому засіданні 10.10.2016 року проголошено його вступну та резолютивну частини. Повний текст рішення суду буде виготовлений 13.10.2016 року.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд м.Львова протягом 10 днів з моменту його проголошення. У разі, якщо судове рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Зубачик Н.Б.