Ухвала суду № 62009198, 13.10.2016, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/2344/16-ц

провадження №2/619/1311/16

УХВАЛА

13 жовтня 2016 року Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді - Нечипоренко І.М.

за участю: секретаря судового

засідання - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства «Ідея банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет застави, вилучення предмета застави,

установив:

ПАТ «Ідея банк», після зміни позовних вимог, просить стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №910.72043 в сумі 50915,03грн.; в рахунок погашення кредитних зобовязань ОСОБА_3 звернути стягнення на користь позивача на предмет застави, який належить ОСОБА_4, а саме автомобіль ВАЗ 217030, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1; вилучити у ОСОБА_4 зазначений вище автомобіль.

Від позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій просить накласти арешт на автомобіль ВАЗ 217030, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4 та вилучити даний автомобіль з передачею його на відповідальне зберігання заставодержателю ПАТ «Ідея Банк» на відповідальне зберігання, оскільки відповідач ОСОБА_3 тривалий час не виконує зобовязання, без згоди позивача здійснив відчуження спірного автомобіля, тому у позивача є побоювання щодо неналежного поводження із заставним транспортним засобом. Невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Перевіривши заяву, матеріали справи, суд вважає, що заява позивача підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Пленум Верховного Суду України в п.4 Постанови №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розяснив судам, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно до ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ухвали судді від 22 липня 2016 року провадження у даній справі відкрито.

Згідно даних Регіонального сервісного центру в Харківській області спірний автомобіль з 06.01.2015 року належить ОСОБА_4

Матеріали справи свідчать, що між сторонами дійсно виник спір про право.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Частиною 3 ст. 152 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідно до обраного позивачем виду забезпечення позову судом, у такому разі, фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, оскільки про це йдеться в позовних вимога позивача, що суперечить роз'ясненням Верховного Суду України, викладених в постанові Пленуму від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та встановленим нормамЦПК України.

Відповідно до ч. ч. 1-3ст. 152 ЦПК Українипозов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення майна з-під арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Закон, передбачаючи такий вид (спосіб) забезпечення позову, як накладення арешту на майно (п. 1 частини першоїст. 152 ЦПК України), поряд з цим передбачає також самостійним способом забезпечення позову передачу речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам (п. 7 частини першоїст. 152 ЦПК України), що фактично є нічим іншим, як обмеженням права користування спірним майном.

Таким чином, із викладеного випливає, що п. 1 частини першоїст. 152 ЦПК Українимає стосуватися арешту без передачі речі іншій особі, тобто без позбавлення відповідача права володіння і користування майном. А отже, в цьому випадку йде мова про арешт майна шляхом заборони його відчуження.

Суд вважає, що заборона відчуження автомобіля унеможливить його відчуження відповідачами до вирішення спору між сторонами.

Крім того, заява ПАТ «Ідея Банк» про забезпечення позову не містить відомостей про те, у яких саме відносинах перебувають ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_4, наявності у позивача безпечного місця для зберігання спірного автомобіля. До того ж, вилучення автомобіля порушує право відповідача ОСОБА_4 на володіння, користування належним їйу на праві власності автомобілем.

Ухвали суду, які оформлюються окремим процесуальним документом, постановляються в нарачій кімнаті. Ухвали суду, постановлені окремим процесуальним документом, підписуються суддею і приєднуються до справи.

Керуючись ст. 151-153 ЦПК України, суддя

постановив:

Заяву позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Ідея банк» задовольнити частково.

До завершення розгляду справи по суті заборонити ОСОБА_4 відчужувати у будь-який спосіб право власності на автомобіль ВАЗ 217030, 2010 року випуску, номер шасі (кузова, рами) ХТА217030А0232444, реєстраційний номер НОМЕР_1.

В іншій частині заяви відмовити.

Копію ухвали направити до Регіонального сервісного центру МВС в Харківській області та відділу державної виконавчої служби Дергачівського районного управління юстиції Харківської області.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Харківської області через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом пяти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя І. М. Нечипоренко