Постанова № 62006192, 11.10.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2016 р. Справа№ 910/11026/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Гройсберг К.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Горєлов О.Л. - представник, дов. № 448 від 26.09.2016;

від відповідача: не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Юкрейніан Кемікал Продактс"

на рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2016

у справі № 910/11026/16 (суддя Андреїшина І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Плюс Україна"

до Приватного акціонерного товариства "Юкрейніан Кемікал Продактс"

про стягнення 256 280,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта Плюс Україна" з позовом до Приватного акціонерного товариства "Юкрейніан Кемікал Продактс" про стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості, що складає 232 000,00 грн., трьох процентів річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання, що складає 8 341,13 грн., суми інфляційних втрат, що складає 15 939,23 грн.; витрат по сплаті судового збору.

Рішенням від 22.08.2016 господарський суд міста Києва позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача на 212 000,00 грн. основного боргу, 8 341,13 грн. три проценти річних, 15 939,23 грн. інфляційні втрати та 3 694,21 грн. витрат по сплаті судового збору; провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 10 000,00 грн. припинено; у позовних вимогах про стягнення 10 000,00 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2016 у справі № 910/11026/16 повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2016 апеляційну скаргу ПАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс" було прийнято до провадження та призначено розгляд справи в судовому засіданні.

В судове засідання 11.10.2016 повноважний представник позивача не з'явився та про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Після обговорення судова колегія дійшла висновку, що неявка повноважного представника позивача, який був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті. У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.

Також представником відповідача через відділ канцелярії 11.10.2016 було подано клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 128 448,23 грн., на підставі ст. 601 ЦК України.

В матеріалах справи відсутні докази подання такої заяви до суду першої інстанції.

Слід зазначити, що у п. 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України", із змінами і доповненнями, вказано, що частиною першою статті 104 ГПК не передбачено можливості скасування або зміни рішення у зв'язку із зміною стану розрахунків між сторонами (наприклад, зменшення або збільшення заборгованості), якщо така зміна сталася після прийняття рішення місцевого господарського суду.

Колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про припинення провадження у справі, на підставі ст. 601 ЦК України.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 15.06.2015 між позивачем та відповідачем укладено договір № 1573-3 поставки товарів, відповідно до п. 1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, позивач, за договором продавець, зобов'язується поставити (передати у власність) відповідачу, за договором покупцю, визначений пунктом 1.2 договору товар, а відповідач зобов'язується приймати поставлений товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Згідно із п.п. 4.1, 4.2 договору № 1573-3 загальна сума договору становить 2 000 000,00 грн., з урахуванням ПДВ; підставою для оплати є рахунок позивача; оплата після поставки товару з відстроченням платежу до 7-ми банківських днів.

За своєю правовою природою договір № 1573-3 є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 2.3 договору № 1573-3 датою поставки товару є дата передачі товару позивачем відповідачу, відповідно до накладної на відпуск товару.

Факт постачання позивачем відповідачу товару згідно із умовами договору № 1573-3 та одержання товару відповідачем підтверджується видатковими накладними № Ок00000000000043 від 02.10.2015 на суму 878 484,00 грн., № Но00000000000334 від 12.11.2015 на суму 9 516,00 грн., № Ян00000000000344 від 29.01.2016 на суму 54 000,00 грн., підписаними обома сторонами, товарно-транспортними накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, належним чином засвідчені копії яких наявні у матеріалах справи.

Позивачем у претензії від 12.04.2016, надісланій на адресу відповідача, повідомлено, що станом на 12.04.2016 відповідач не оплатив вартість поставленого товару та просив сплатити заборгованість у сумі 312 000,00 грн.

Відповіді на претензію відповідачем не надано.

Як вказує позивач у позовній заяві та не заперечується відповідачем, останнім було частково сплачено за поставлений позивачем товар грошові кошти у розмірі 710 000,00 грн., а як вбачається із акту звіряння взаєморозрахунків відповідачем також було сплачено позивачу грошові кошти, а саме: 10.06.2016 у розмірі 10 000,00 грн. та 14.06.2016 у розмірі 10 000,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, позовна заява була подана позивачем 13.06.2016, згідно із датою вхідного штампу господарського суду міста Києва.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи положення п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України та сплату відповідачем частину заборгованості перед позивачем на суму 10 000,00 грн. після подання позову до господарського суду міста Києва, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу з відповідача на користь позивача в сумі 10 000,00 грн. підлягає припиненню, у зв'язку з відсутністю предмету спору, а спір в частині стягнення основного боргу у розмірі 10 000,00 грн., сплачених 10.06.2016, не підлягає задоволенню.

З урахуванням положень ст. 530 ЦК України, приписів п. 4.3 договору № 1573-3 строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті вартості поставленого товару на момент розгляду справи настав.

Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Так як відповідач не надав суду доказів оплати за поставлений товар на суму 212 000,00 грн., то колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що місцевим господарським судом правомірно стягнуто з відповідача основний борг за поставлений товар у розмірі 212 000,00 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 193, ч. 1. ст. 216 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, здійснивши перерахунок сум 3% річних та інфляційних нарахувань, перевіривши періоди нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань, апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що суми 3% річних у розмірі 8 341,13 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 15 939,23 грн., є правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Принагідно слід зазначити, що відсутність рахунку-фактури не є перешкодою для оплати поставлених позивачем товарів, зважаючи на зазначення їх вартості у накладних.

Крім того, ненадання рахунку про оплату послуг не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України; тому наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку сплатити надані послуги (зазначена правова позиція узгоджується з постановою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 29.09.2009 за № 37/405).

Отже доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Юкрейніан Кемікал Продактс" на рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2016 року у справі № 910/11026/16 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2016 року у справі № 910/11026/16 залишити без змін.

3. Справу № 910/11026/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім