Ухвала суду № 62005872, 04.10.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 жовтня 2016 рокусправа № 808/830/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Прокопчук Т.С. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 липня 2016 року по справі № 808/830/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГА ДЕВЕЛОПМЕНТ» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними дій з проведення перевірки, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГА ДЕВЕЛОПМЕНТ» звернулось до суду з адміністративний позовом, в якому просило визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області по проведенню в період з 25.08.2015 року по 01.09.2015 року документальної позапланової невиїзної перевірки правомірності нарахування ДСД ТОВ «МЕГА ДЕВЕЛОПМЕНТ» відповідальній за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність від 11.09.2007 року із ЗАТ «АВС» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2015 року; визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення від 24.09.2015 року № 0001462201, яким ТОВ "МЕГА ДЕВЕЛОПМЕНТ" зменшено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку з податку на додану вартість на суму 4559365 гривень за звітний податковий період - травень 2015 року та визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1139841,25 гривень.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 липня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нове рішення, відмовивши позивачеві у задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, висновки суду першої інстанції про недотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки позивача є необґрунтованими, оскільки обов'язковою умовою проведення перевірки діючим податковим законодавством визначена обставина направлення на адресу платника податків копії наказу про проведення перевірки, а не факт її отримання. Також помилковими є висновки суду першої інстанції і про невідповідність форми спірного податкового повідомлення-рішення. Оскільки позивачем завищена сума бюджетного відшкодування, що було встановлено під час перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення за формою «В1», як це передбачено наказом № 985. Крім того, суд вказав на порушення контролюючим органом приписів п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України, не врахувавши, що зазначеній у ній строк не підлягає застосуванню до порядку відшкодування податку на додану вартість, який визначений статтею 200 цього ж Кодексу. Залишені і поза увагою суду доводи відповідача про те, що на відповідний запит контролюючого органу позивачем не були надані документи на підтвердження формування витрат по будівництву житлового комплексу, а за інформацією, отриманою від ОУ ДПІ у Жовтневому р-ні м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області в ході відпрацювання ДСД ТОВ «МЕГА ДЕВЕЛОПМЕНТ» був виявлений факт подвійного декларування однієї і тієї ж суми відшкодування за різні періоди ( 4,5 млн. грн. за травень та червень 2015 року). Основною причиною виникнення від'ємного значення ПДВ, як зазначає апелянт, стало проведення з жовтня 2007 року по липень 2012 року будівельних робіт житлового комплексу, які станом на 14.08.2015 року не закінчені, а об'єкт не введено в експлуатацію. Оскільки під час проведення перевірки не надано документи, які підтверджують формування витрат по будівництву в бухгалтерському обліку підприємства (головні книги, журнали-ордери, інші регістри бухгалтерського обліку, які підтверджують оприбуткування отриманих послуг, тощо), податкова декларація позивача свідчить, що за останні 12 календарних місяців позивач не мав оподатковуваних поставок, під час перевірки не надано документи, що свідчать про введення основних фондів в експлуатацію та відображення у бухгалтерському обліку на рахунку 10 «Основні засоби», тому суми ПДВ за такими операціями не можуть бути включені до складу бюджетного відшкодування.

Позивач у поданих до суду письмових запереченнях на апеляційну скаргу просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що ухвалена з правильним застосуванням норм матеріального та дотриманням норм процесуального права. Вказує на безпідставність доводів контролюючого органу про те, що отримання платником податку наказу на проведення перевірки не є обов'язковою передумовою її проведення і достатнім є направлення наказу на адресу платника податків. Посилається на правовий висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 27.01.2015 року у праві № 21-425а14, відповідно до якого з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Також зазначає, що фактично була проведена камеральна перевірка, оскільки відповідач не перевіряв первинну документацію позивача, а позапланова виїзна перевірка, як зазначено в наказі від 21.08.2015 року № 343 про призначення проведення перевірки та позапланова невиїзна перевірка, як зазначено в акті перевірки, не проводились. Щодо винесення податкового повідомлення-рішення невідповідної форми, а саме форми «В1» замість форми «В3» зазначає, що відповідно до підпункту 7.5.3 пункту 7.5 Регламенту, затвердженого Наказом ДФСУ № 522 у разі з'ясування за результатами перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування (недотримання вимог пункту 200.4 та 200.5 Податкового кодексу України) податковий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення-рішення про відмову у наданні бюджетного відшкодування за формою «В3». Однак, контролюючий орган, встановивши відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування направив податкове повідомлення за формою «В1», безпідставно здійснивши нарахування штрафних (фінансових) санкцій, в той час, як приписи чинного законодавства не дають повноважень для їх нарахування у випадку відсутності права на отримання бюджетного відшкодування. Зазначає, що відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. Згідно висновків акту перевірки - контролюючий орган охоплює періоди з жовтня 2007 року по січень 2015 року, без врахування строку давності у 1095 днів. У періоди, які залишаються в межах строку давності ( з січня 2012 року по січень 2915 року) сума від'ємного значення складає 11725,00 грн. Судом першої інстанції було витребувано та досліджено первинну бухгалтерську документацію, яка свідчить про дотримання позивачем норм чинного законодавства при формуванні податкового кредиту під час виконання договору про спільну діяльність від 11.09.2007 року , укладеного із ЗАТ «АВС».

У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та письмових запереченнях на неї.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість оскарженої постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її скасування.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі наявних у справі письмових доказів, в період з 25.08.2015 року по 01.09.2015 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка правомірності нарахування ДСД ТОВ "МЕГА ДЕВЕЛОПМЕНТ" (33652135) ВІДПОВІДАЛЬНИЙ ЗА УТРИМАННЯ ТА ВНЕСЕННЯ ПОДАТКІВ ДО БЮДЖЕТУ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ДОГОВОРУ ПРО СПІЛЬНУ ДІЯЛЬНІСТЬ ВІД 11.09.2007 року із ЗАТ "АВС" (код за ЄДРПОУ 262795888) бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2015 року, за результатами якої складено акт від 07.09.2015 року № 950/08-28-22-01/262795888 на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 24.09.2015 року № 0001462201, яким ТОВ "МЕГА ДЕВЕЛОПМЕНТ" було зменшено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку з податку на додану вартість на суму 4 559 365 гривень за звітний податковий період - травень 2015 року та визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 139 841,25 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 24.09.2015 року №0001462201 прийняте без належних на те законодавчих підстав. ДСД ТОВ "МЕГА ДЕВЕЛОПМЕНТ" дотримано норми чинного законодавства при формуванні податкового кредиту під час виконання договору про спільну діяльність від 11.09.2007 року, укладеного з ЗАТ "АВС". Завищення сум від'ємного значення попередніх звітних періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у сумі 4 559 365 гривень та порушення порядку формування податкового кредиту судом не встановлено, а тому податкове повідомлення - рішення від 24.09.2015 року №0001462201 є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Щодо доводів апелянта про помилковість рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправними дій з проведення перевірки.

На виконання приписів статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України колегією суддів врахована постанова Верховного Суду України від 27 січня 2015 року у справі № 21-425а14, прийнята за результатами розгляду заяв про перегляд судових рішень з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. В цій постанові Верховний Суд України зазначив, що особливості регулювання проведення документальної невиїзної перевірки, встановлені статтею 79 Податкового кодексу України, не виключають необхідності дотримання загальних вимог до наявності підстав та порядку проведення документальних позапланових перевірок. Пунктом 79.2 цієї статті передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої перевірки. Реалізація такого права за відсутності обов'язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможлива. Окрім того, незважаючи на проголошену підпунктом 79.3 статті 79 Податкового кодексу України необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 цього ж Кодексу (права платника податків). Таким чином, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Як встановлено судом, копія наказу про призначення перевірки та письмове повідомлення про дату та місце проведення такої перевірки були отримані позивачем 03.09.2015 року, що підтверджується довідкою відділення поштового зв'язку № 96 УДППЗ "Укрпошта" від 07.10.2015 року, в той час як перевірка була розпочата контролюючим органом 25.08.2015 року.

За наведених обставин позивач не мав можливості у встановленому законом порядку оскаржити наказ про проведення перевірки; не мав позивач і можливості скористатись правом на не допуск до перевірки з огляду на її вид, як невиїзної; не міг він реалізувати своє право бути присутнім під час проведення перевірки та надавати пояснення і додаткові документи.

Відтак, визнання судом першої інстанції протиправними дій по проведенню є обґрунтованим і рішення суду в цій частині скасуванню не підлягає з огляду, у тому числі, на безпідставність доводів апелянта. Враховуючи встановлену обставину протиправності самої перевірки, її наслідки також не мають правових наслідків.

Щодо форми спірного податкового повідомлення-рішення.

Так, апелянт посилається на правильність прийняття контролюючим органом спірного податкового повідомлення-рішення за формою «В1» згідно з додатком 5 наказу № 985.

Колегія суддів зазначає, що, по-перше, наказ Державної податкової адміністрації України № 985 від 22.10.2010 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 року за № 1440/18735) «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків» втратив чинність 08.01.2013 року. Тому посилання апелянта на відповідність форми спірного податкового повідомлення - рішення цьому наказу є безпідставним. По-друге, станом на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення (24.09.2015 року) діяв наказ Міністерства фінансів України № 1236 від 28.11.2012 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.12.2012 року за № 2135/22447) «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків». Пунктом 2.2. Розділу 2 Порядку передбачалось, що податкове повідомлення рішення складається за формою згідно з додатком 5 у разі перевищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (форма "В1"), у тому числі, якщо заявлені до відшкодування суми податку на додану вартість на момент перевірки відшкодовані платнику податку; за формою згідно з додатком 7 про відмову у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість (форма "В3").

За висновками, викладеними в Акті перевірки № 950/08-28-22-01/262795888, порушення позивачем податкового законодавства призвело до завищення суми від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку в сумі 4559365 грн. (з жовтня 2007 року по січень 2015 року). Разом з тим, на стор. 14 цього ж Акту контролюючий орган вказав на відсутність права позивача на отримання сум бюджетного відшкодування за відповідні періоди, які відображені у Додатку 2 ( з грудня 2007 року по липень 2010 року) до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2015 року. На стор. 15 Акту також наявний висновок і про те, що позивачем заявлено суму бюджетного відшкодування за травень 2015 року по періодах з жовтня 2007 року по квітень 2012 року на суму 4549054 грн., що перевищує 1095 днів на отримання права на бюджетне відшкодування.

Таким чином, Акт перевірки містить і висновок як про відсутність права на бюджетне відшкодування, так і про завищення суми від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за травень 2015 року на суму 4559365 грн. При цьому, наслідком таких висновків є прийняття різних за формою податкових повідомлень-рішень.

Судом першої інстанції встановлено, що перевіркою було охоплено період з жовтня 2007 року по січень 2015 року і нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 139 841,25 грн. виходячи із суми завищення бюджетного відшкодування за весь цей період, що є порушенням контролюючим органом пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України. При цьому, доводи апелянта зводяться до помилкового застосування судом першої інстанції приписів цієї норми, яка не регулює порядок бюджетного відшкодування. Проте, спірним податковим повідомленням-рішенням, у тому числі, застосовані штрафні (фінансові) санкції, тобто визначено грошове зобов'язання з їх сплати, а відтак, в цій частині контролюючий орган мав дотриматись строку, визначеному статтею 102 Податкового кодексу України.

За наведених вище обставин спірне податкове повідомлення-рішення не може вважатись правомірним, тому, на думку колегії суддів, постанова суду першої інстанції про його скасування є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 200 цього ж Кодексу передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, вірно застосований матеріальний закон та не допущено порушень процесуального права, оскаржене судове рішення має бути залишено без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 липня 2016 р. по справі № 808/830/16- залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: Т.С. Прокопчук

Суддя: С.В. Чабаненко