Постанова № 62005608, 11.10.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2016 року Справа № 904/2226/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Дармін М.О., Подобєд І.М.

При секретарі Логвіненко І.Г.

За участю представників сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "УКРСОЦБАНК", м. Київ на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2016 року у справі № 904/2226/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "УКРСОЦБАНК", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮМІН", м. Дніпропетровськ

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості у розмірі 333955, 29 доларів США

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2016 року у справі №904/2226/15 ( суддя Мартинюк С.В.) заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Юмін» про відстрочку виконання рішення суду від 18 травня 2015 року задоволено частково.

Cуд відстрочив виконання рішення господарського суду від 18 травня 2015 року до 09 липня 2017 року. В іншій частині заяви відмовлено.

Не погодившись з зазначеною ухвалою, публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначену ухвалу, у задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання рішення у справі №904/2226/15 відмовити у повному обсязі, стягнути судовий збір у сумі 1378грн.

В обґрунтування своєї скарги позивач посилається на те, що вказана ухвала є незаконною, прийнята без всебічного та повного аналізу матеріалів справи та доказів, з грубим порушенням процесуального законодавства, без дослідження заперечень, наданих позивачем і відповідно підлягає скасуванню.

Зокрема, апелянт вважає, що під час розгляду справи судом не було залучено до участі у справі представників державної виконавчої служби, для отримання пояснень щодо ходу виконання судового рішення, не було з'ясовано за рахунок яких надходжень у майбутньому боржник планує виконати рішення суду, не було належним чином перевірено фінансовий стан боржника, не було зроблено запитів до ДВС України щодо підтвердження факту неперерахування на користь боржника відшкодування з ПДВ та взагалі щодо наявності заборгованості зі сплати ПДВ, не було отримано будь-якої інформації, щодо поточної діяльності боржника та наявності у боржника працівників, майна, тощо, судом не були належним чином перевірені обставини на які посилався боржник у своїй заяві.

Також скаржник звертає увагу, що рішення про стягнення заборгованості знаходиться на виконанні понад 3 місяців і весь цей час боржник жодного разу не звертався до банку з метою розв'язання цієї ситуації та не пропонував будь-яких шляхів її розв'язання так само боржник не звертався з відповідною заявою і до ДВС щодо встановлення графіку погашення заборгованості чи визначення майна, яке може бути використане для задоволення вимог стягувача.

Всі ці обставини на думку позивача, є підставою для скасування ухвали суду , яка прийнята не у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26 вересня 2016 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 11 жовтня 2016 року.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив ухвалу суду скасувати .

Представник відповідача заперечував проти доводів позивача, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду першої інстанції залишити без змін.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси», в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що надає право суду розглянути справу без їх участі.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню з відмовою у задоволенні заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2015 року у справі № 904/2226/15 (суддя Ярошенко В.І.) стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юмін" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" заборгованість у сумі 333 955,29 доларів США та 73 080 грн. витрат по сплаті судового збору.

Звертаючись до суду із заявою про відстрочку виконання рішення суду від 18 травня 2015 року, товариство з обмеженою відповідальністю «Юмін» посилалось на скрутне фінансове становище, а також на те, що виконання рішення суду по справі № 904/2226/15 є на даний момент неможливим, може призвести до зупинення виробничого процесу підприємства, неможливості виплати заробітної плати його працівникам, податків, обов'язкових платежів та зборів. Разом з тим, заявник посилається на значну дебіторську та кредиторську заборгованість підприємства, зазначає, що дебіторська заборгованість підприємства складає 5 903 000грн., а кредиторська заборгованість перед підприємством складає 6 587 000,00 грн.

На підтвердження наведених в заяві обставин ТОВ "Юмін" надав баланс станом на 30.06.2016 року та звіт про фінансові результати станом на перше півріччя 2016 року, оборотно-сальдову відомість за перше півріччя 2016 року, довідки ТОВ "Юмін" щодо наявності кредиторської та дебіторської заборгованості.

Задовольняючи заяву частково, та надаючи відстрочку виконання рішення суду до 9 липня 2017 року, господарський суд першої інстанції виходив з наявності значної дебіторської заборгованості перед боржником, обмеженість грошових коштів на рахунках та здійснення заходів для можливості погашення заборгованості, що є винятковими обставинами, в розумінні ст. 121 ГПК України, враховуючи майнові інтереси обох сторін.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 року № 9 підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, надання відстрочки виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках в разі наявності обставин, що ускладнюють таке виконання або роблять його неможливим.

В зв'язку з тим, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права Позивача, при її наданні суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати інтереси як заявника, так і Позивача.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів всіх сторін, які приймають участь у справі. З цією метою, під час вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання, суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан.

Як вбачається із змісту заяви про відстрочку виконання судового рішення у даній справі, заявник посилається на важкий фінансовий стан та відсутність у нього коштів. В обґрунтування цього заявник подав баланс станом на 30.06.2016 року та звіт про фінансові результати станом на перше півріччя 2016 року, оборотно-сальдову відомість за перше півріччя 2016 року, довідки ТОВ "Юмін" щодо наявності кредиторської та дебіторської заборгованості.

На думку колегії суддів, господарський суд не надав належної правової оцінки викладеним у заяві доводам та дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для її задоволення, оскільки доказів на підтвердження виняткових обставин у боржника, що ускладнюють виконання рішення суду, подано не було.

Посилання відповідача на незадовільний фінансовий стан, який виник з наведених вище обставин, за змістом ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, не може вважатися обставиною, що може слугувати підставою для розстрочки виконання рішення.

В той же час, колегія суддів зауважує, що з урахуванням балансу інтересів сторін, довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Також, боржник не надав доказів неможливості виконання рішення суду, а сам лише результат фінансової діяльності підприємства не може бути єдиною підставою для розстрочки виконання рішення.

На думку колегії суддів, господарський суд не дотримався балансу інтересів обох сторін, не врахував, що в першу чергу мав зробити, можливі негативні наслідки для стягувача при затримці виконання рішення, дослідив матеріальні інтереси лише відповідача. При цьому, взагалі не дослідив матеріальні інтереси позивача, який також знаходиться у скрутному фінансовому становищі, у зв'язку з чим надання відстрочки виконання рішення суду може призвести до негативних наслідків та повної неплатоспроможності позивача.

Неповне з'ясування обставин справи є порушенням вимог : статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи та ст..38 ГПК України , яка зобов'язує суд у разі , якщо подані сторонами докази є недостатніми, витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору. (Постанова ВГСУ від 23 жовтня 2007 року у справі № 44/35-07).

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України ( п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.76 «Про судове рішення»).

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду по встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні ( п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.76 « Про судове рішення»).

Обґрунтованість рішення полягає у правильності встановлення фактичних обставин справи та правильній оцінці доказів. Від цього залежить правильність правової кваліфікації спору.

Відповідно до ст.6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний судовий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов»язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Зокрема, у справі «Pullarv.UnitedKingdom» Європейський суд з прав людини вказав, що судова практика передбачає два критерії для встановлення безсторонності суду в сенсі п.1 ст.6 Конвенції. По-перше, потрібно встановити, що суд був суб'єктивно безсторонній, тобто жоден із його членів відкрито не проявляв упередженість та особисту зацікавленість. Особиста безсторонність презюмується доти, доки не буде доведено інше, По-друге, суд повинен бути об'єктивно безсторонній, тобто передбачається існування достатніх гарантій, щоб виключити будь-які сумніви щодо цього.

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити , що сторони були заслухані, та для того , щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя Рішення у справі «Hirvisaariv.Finland» від 27 вересня 2001р. п.30.

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя ( рішення у справі «Гірвісааріі проти Фінляндії» ),№ 49684/99, п.30 від 27 вересня 2001 року).

Оскільки з матеріалів справи неможливо встановити, матеріальне становище якої сторони стягувача чи боржника є більш скрутним, то колегія суддів вважає за необхідне користуватися правовою позицією Європейського суду з прав людини, відповідно до якої відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Крім того, колегія суддів бере до уваги, що борг існує вже тривалий час і з моменту набрання рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18 травня 2015 року у справі №904/2226/15 законної сили, відповідач не здійснив жодних дій, направлених на погашення заборгованості. Більш того, як довів позивач, боржник відчужив своє майно, не здійснивши погашення боргу.

Наполягаючи на скрутному фінансовому становищі, відповідач не зазначає конкретних джерел фінансування підприємства, з яких товариство з обмеженою відповідальністю «Юмін» має намір сплатити всю заборгованість у липні 2017 року.

Відповідачем не було доведено того, що відстрочка виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18 травня 2015 року у справі №904/2226/15 до 09 липня 2017 року сприятиме виконанню цього рішення та зробить реальною можливість отримання присуджених до стягнення суми позивачем.

Оскільки відповідачем не доведено наявність конкретних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, а судом не приймається до уваги матеріальне становище відповідача та відсутні виняткові випадки, які мали б своїм наслідком відстрочення виконання судового рішення, колегія суддів не погоджується з ухвалою господарського суду про задоволення заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Юмін» про відстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18 травня 2015 року у справі №904/2226/15.

Відповідно до п. 4 до ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За наведених вище обставин, які були встановлені у ході апеляційного провадження у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, доходить висновку, що доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для відстрочення виконання судового рішення знайшли своє підтвердження, оскільки, прийнявши відповідну ухвалу у даній справі, місцевий господарський суд не навів відповідних обґрунтувань щодо необхідності такої процесуальної дії.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2016 року у справі № 904/2226/15 підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18 травня 2015 року.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, то судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-106 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк - задовольнити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2016 року у справі № 904/2226/15 - скасувати.

У задоволені заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Юмін» про відстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18 травня 2015 року у справі № 904/2226/15 - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Юмін» на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1378,00 грн.

Видачу наказу з урахуванням необхідних реквізитів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 13 жовтня 2016 року

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Судді М.О.Дармін

І.М.Подобєд