Постанова № 62004615, 11.10.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2016 р. Справа№ 910/9615/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

За участю представників:

Від позивача: Малярчук Ю.Б.- представник;

Від відповідача: Пархомчук Р.І. - представник;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БУРМАШ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2016

у справі № 910/9615/16 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУРМАШ"

про стягнення заборгованості у розмірі 711 799 грн. 29 коп.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариства "Укргазвидобування" (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУРМАШ" (далі, відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 711 799 грн. 29 коп.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної поставки товару за Договором поставки №УГВ11826/11-15 (закупівля товару за власні кошти) від 09.10.2015, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 254 680 грн. 53 коп. та штраф у розмірі 457 118 грн. 76 коп.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2016 у справі №910/9615/16 позовні вимоги задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУРМАШ" на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" пеню у розмірі 254 680грн. 45 коп., штраф у розмірі 457 118 грн. 76 коп. та судовий збір у розмірі 10 676 грн. 99 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "БУРМАШ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2016 у справі №910/9615/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, суперечить фактичним обставинам справи та є помилковим.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не враховано, що сторони продовжили строк дії договору до 29 лютого 2016 Додатковою угодою №3 від 25 листопада 2015 до Договору поставки № УГВ11826/11-15 (закупівля товару за власні кошти) від 09 жовтня 2015. Тобто, на думку відповідача, граничний строк поставки товару згідно положень Договору поставки сторонами перенесено до 29 лютого 2016 та у зв'язку з цим, безпідставно застосовано судом першої інстанції до відповідача штраф за прострочення поставки товару понад 30 днів згідно п. 7.11. Договору.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "БУРМАШ" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді: Отрюха Б.В, суддів: ОСОБА_2. та Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2016 поновлено строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУРМАШ" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.09.2016.

23.08.2016 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2016 у справі №910/9615/16.

Розпорядженням №09-52/4957/16 від 21.09.2016 начальника відділу Київського апеляційного господарського суду у зв'язку із звільненням у відставку та припиненням повноважень судді ОСОБА_2. відповідно до підпункту 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/9615/16.

Відповідно до протоколу повторної автоматичної зміни складу колегії суддів, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУРМАШ" у справі № 910/9615/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді: Отрюха Б.В, суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУРМАШ" прийнято до провадження.

В судовому засіданні, призначеному на 22.09.2016, повноважні представники позивача та відповідача надали пояснення по справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУРМАШ" відкладено на 11.10.2016 для детального вивчення справи новою колегією суддів.

В судовому засіданні, призначеному на 11.10.2016, представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів, викладених відповідачем у апеляційній скарзі, просив у її задоволенні відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення суду скасувати.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 09.10.2015 року між Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БУРМАШ" (Постачальник) було укладено Договір поставки №УГВ11826/11-15 (закупівля товару за власні кошти), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити Покупцю товар, зазначений в специфікації/-ях, що додається/ються до Договору і є його невід'ємною/-ими частиною/-ами, а Покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно до п.1.2 Договору найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість Договору вказується у специфікації/-ях.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується у специфікації/-ях до цього Договору.

Згідно з п.5.2 Договору обсяг поставки товару визначається в рознарядках Покупця, узгодженої до поставки товару. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання Постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється.

Як встановлено п.5.3 Договору датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання - передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з дати підписання сторонами акту приймання - передачі товару або видаткової накладної.

Пунктом 7.11 Договору передбачено, що у разі невиконання Постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у специфікації/-ях до даного Договору, останній сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Відповідно до п.10.1 Договору Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін і діє до 31.12.2015 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання зобов'язань.

Специфікацією №1 до Договору поставки №УГВ11826/11-15 (закупівля товару за власні кошти) від 09.10.2015 року Сторони узгодили найменування товару, одиницю виміру, ціну за одиницю, загальну вартість товару, що поставляється по цій специфікації - 12 021 600 грн. 00 коп., строк поставки: граничний строк поставки - грудень 2015 р.

Специфікацією №2 до Договору поставки №УГВ11826/11-15 (закупівля товару за власні кошти) від 09.10.2015 року Сторони узгодили найменування товару, одиницю виміру, ціну за одиницю, загальну вартість товару, що поставляється по цій специфікації - 4 177 200 грн. 00 коп., строк поставки: граничний строк поставки - грудень 2015 р.

Специфікацією №3 до Договору поставки №УГВ11826/11-15 (закупівля товару за власні кошти) від 09.10.2015 року Сторони узгодили найменування товару, одиницю виміру, ціну за одиницю, загальну вартість товару, що поставляється по цій специфікації - 5 760 600 грн. 00 коп., строк поставки: граничний строк поставки - грудень 2015 р.

Специфікацією №4 до Договору поставки №УГВ11826/11-15 (закупівля товару за власні кошти) від 09.10.2015 року Сторони узгодили найменування товару, одиницю виміру, ціну за одиницю, загальну вартість товару, що поставляється по цій специфікації - 8 064 840 грн. 00 коп., строк поставки: граничний строк поставки - грудень 2015 р.

Специфікацією №5 до Договору поставки №УГВ11826/11-15 (закупівля товару за власні кошти) від 09.10.2015 року Сторони узгодили найменування товару, одиницю виміру, ціну за одиницю, загальну вартість товару, що поставляється по цій специфікації - 2 698 584 грн. 00 коп., строк поставки: граничний строк поставки - грудень 2015 р.

Додатковою угодою №1 до Договору поставки №УГВ11826/11-15 (закупівля товару за власні кошти) від 09.10.2015 року Сторони дійшли згоди зменшити ціну на товар у зв'язку з чим специфікації викласти в наступній редакції, зокрема: Специфікація №1 загальна вартість товару, що поставляється по цій специфікації - 10 458 720 грн. 00 коп., Специфікація №2 загальна вартість товару, що поставляється по цій специфікації - 3 634 176 грн. 00 коп., Специфікація №3 загальна вартість товару, що поставляється по цій специфікації - 5 011 740 грн. 00 коп., Специфікація №4 загальна вартість товару, що поставляється по цій специфікації - 7 016 436 грн. 00 коп., Специфікація №5 загальна вартість товару, що поставляється по цій специфікації - 2 347 776 грн. 00 коп.

Додатковою угодою №2 від 25.11.2015 року до Договору поставки №УГВ11826/11-15 (закупівля товару за власні кошти) від 09.10.2015 року Сторони дійшли згоди пункт 3 специфікацій в редакції Додаткової угоди №1 до Договору поставки №УГВ11826/11-15 (закупівля товару за власні кошти) від 09.10.2015 року викласти в наступній редакції: "строк поставки товару: граничний строк поставки - січень 2016 року".

Додатковою угодою №3 від 25.11.2015 року до Договору поставки №УГВ11826/11-15 (закупівля товару за власні кошти) від 09.10.2015 року Сторони продовжили строк дії договору до 29.02.2016 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання зобов'язань.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач листом №11/1-2533 від 26.10.2015 року надіслав на адресу відповідача реквізити на відвантаження ТМЦ в листопаді - грудні 2015 року за специфікаціями №№1-5 (а.с.-53).

Також, листом №11/1-2637 від 11.11.2015 року позивач просив відповідача прискорити поставку готової продукції відповідно до наданої рознарядки №11/1-2533 від 26.10.2015 року та надати уточнений графік поставки з розбивкою по місяцях (а.с.-55).

Позивач надіслав листом №11/1-33 від 12.01.2016 року на адресу відповідача реквізити на відвантаження ТМЦ у січні 2016 року за специфікаціями №№1-4 (а.с.-54).

На виконання умов Договору поставки №УГВ11826/11-15 (закупівля товару за власні кошти) від 09.10.2015 року відповідач поставив товар, а позивач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується Актами прийому - передачі товару №1 від 18.11.2015 року на суму 6 269 796 грн. 00 коп., №2 від 18.12.2015 р. на суму 4 009 392 грн. 00 коп., №3 від 30.01.2016 року на суму 11 659 392 грн. 00 коп., №4 від 10.03.2016 року на суму 6 530 268 грн. 00 коп.(а.с.-60-63).

У зв'язку з неналежним виконанням умов Договору позивач звернувся до відповідача з претензіїю №11/1-09-2040 від 22.03.2016 з вимогою сплатити пеню у розмірі 254 680 грн. 53 коп. та штраф у розмірі 457 118 грн. 76 коп., яка була залишена без відповіді і виконання.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з порушенням строків виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, позивач у відповідності до пункту 7.11. Договору нарахував відповідачу пеню у розмірі 254 680 грн. 53 коп. та штраф у розмірі 457 118 грн. 76 коп

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як було зазначено вище, додатковою угодою №2 від 25.11.2015 року до Договору поставки №УГВ11826/11-15 (закупівля товару за власні кошти) від 09.10.2015 року Сторони дійшли згоди пункт 3 специфікацій в редакції Додаткової угоди №1 до Договору поставки №УГВ11826/11-15 (закупівля товару за власні кошти) від 09.10.2015 року викласти в наступній редакції: "строк поставки товару: граничний строк поставки - січень 2016 року".

Судом першої інстанції встановлено, що всупереч умовам Договору поставки №УГВ11826/11-15 (закупівля товару за власні кошти) від 09.10.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БУРМАШ" здійснило поставку товару на суму 6 530 268 грн. 00 коп. з прострочкою, що підтверджується Актом прийому - передачі товару №4 від 10.03.2016 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

У зв'язку з чим позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 01.02.2016 р. по 10.03.2016 р. у розмірі 254 680 грн. 53 коп. та 7% штрафу у розмірі 457 118 грн. 76 коп.

Частиною. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України вказано, що виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Стаття. 230 Господарського кодексу України зазначає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов'язань.

Пунктом 7.11 Договору передбачено, що у разі невиконання Постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у специфікації/-ях до даного Договору, останній сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Виходячи з того, що сторони умовами договору передбачили застосування у разі порушення терміну поставки продукції пені та штрафу від суми несвоєчасно поставленого товару та несвоєчасно виконаних робіт (послуг); спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські санкції, зокрема, штраф, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов"язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання, тому, колегія суддів погоджується з місцевим судом, що вимоги позивача є обґрунтованими.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду України, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог у зв'язку з невірним розрахунком позивача та погоджується з розрахунками суду першої інстанції відносно стягнення з відповідача на користь позивача пені за загальний період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання з 01.02.2016 року по 10.03.2016 року у розмірі 254 680 грн. 45 коп.

Також, колегія суддів погоджується з Господарським судом міста Києва, що позивачем правомірно нараховано у відповідності до п.7.11 Договору поставки №УГВ11826/11-15 (закупівля товару за власні кошти) від 09.10.2015 року 457 118 грн. 76 коп. штрафу.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не враховано, що сторони продовжили строк дії договору до 29 лютого 2016 Додатковою угодою №3 від 25 листопада 2015 до Договору поставки , колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки, як було зазначено вище, Додатковою угодою №2 від 25.11.2015 року до Договору поставки сторони дійшли згоди, що пункт 3 специфікацій в редакції Додаткової угоди №1 до Договору поставки виклали в наступній редакції: "строк поставки товару: граничний строк поставки - січень 2016 року".

Тобто, колегія суддів зазначає, що поняття "строк дії договору" та "строк поставки" за своєю правовою природою є різними та не тотожними.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "БУРМАШ" є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУРМАШ" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2016 у справі № 910/9615/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2016 у справі № 910/9615/16 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/9615/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко