Постанова № 62004303, 04.10.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2016 р. Справа№ 910/27504/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Іоннікової І.А.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 04.10.2016 року

розглянувши апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Капарол Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2016 року

по справі № 910/27504/15 (суддя: Босий В.П.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Г-Лог»

до дочірнього підприємства «Капарол Україна»

про стягнення 14 025 120,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.07.2016 року у справі № 910/27504/15 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Г-Лог» задоволено повністю. Стягнуто з дочірнього підприємства «Капарол Україна» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Г-Лог» заборгованість у розмірі 7 718 498 грн. 70 коп., пеню у розмірі 1 943 504 грн. 81 коп., проценти у розмірі 3 683 506 грн. 57 коп., 3% річних у розмірі 108 488 грн. 70 коп., інфляційні у розмірі 571 121 грн. 40 коп. та судовий збір у розмірі 206 700 грн. 00 коп.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач - дочірнє підприємство «Капарол Україна» звернувся з апеляційного скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2016 року у справі № 910/27504/15 та прийняти нове рішення про відмову у позові повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2016 року у складі колегії суддів, головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., ОСОБА_1 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції склад колегії суддів змінювався. Так, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 03.10.2016 року у зв'язку з припиненням повноважень судді ОСОБА_1., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідем, визначено новий склад суду: головуючий суддя - Тищенко О.В, судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2016 року справу № 910/27504/15 прийнято до провадження у визначеному складі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає подану апеляційну скаргу відповідача безпідставною та необгрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 06.09.2016 року представник ДП «Капарол Україна» надав суду свої пояснення по справі в яких, підтримав подану апеляційну скаргу у повному обсязі на підставі доводів зазначених у скарзі. Представник відповідача просив суд апеляційної інстанції скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову повністю. При цьому, представник скаржника у судове засідання 04.10.2016 року не з'явився та подав до суду клопотання про в якому просив розглядати дану справу за його відсутності.

Представники товариства з обмеженою відповідальністю «Г-Лог» у судових засіданнях апеляційного господарського суду 06.09.2016 року та 04.10.2016 року також надали суду свої пояснення по справі в яких, заперечили проти задоволення апеляційної скарги, вважають скаргу необґрунтованою та безпідставною. Представники позивача просили суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Враховуючи викладене, заслухавши пояснення представників позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки відповідач про дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, участь представника що не з'явився, у судовому засіданні 04.10.2016 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про витребування додаткових доказів та про відкладення розгляду справи не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі. Крім того, як зазначалося вище, відповідач повідомив суд про відсутність його представника у судовому засіданні та просив суд розглядати справу за відсутності його представника.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч.1 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а продовження зазначеного строку розгляду справи у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України без клопотання сторони по справі, не передбачено ГПК України.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне вказати про те, якщо представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Такої ж правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України зокрема у своїй постанові від 07.07.2016 року по справі 910/21819/15.

До того ж суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

25.11.2010 року між ТОВ «Г-Лог» (товариство, орендодавець) та ДП «Капарол Україна» (підприємство, орендар) було укладено договір оренди (найму) логістичного комплексу з підприємствами торгівлі, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області за реєстровим №4483 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає орендареві, а орендар приймає в тимчасове платне користування на умовах оренди логістичний комплекс з підприємствами торгівлі (комплекс), розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Віта Поштова, вул. Карла Маркса, 200-А.

Пунктом 1.3 договору визначено, що комплекс передається в оренду для здійснення орендарем своєї господарської діяльності відповідно до цілей та умов договору та використання його за цільовим призначенням - логістичний комплекс з підприємствами торгівлі.

За змістом п. 6.2.5 договору зобов'язання щодо здійснення платежів, передбачені цією статтею або іншими умовами договору, будуть вважатися виконаними належним чином у момент, коли суми грошових коштів, які відповідають повному розміру платежів, будуть зараховані на поточний рахунок орендодавця, зазначений в договорі, або інший рахунок орендодавця, про який орендар повідомлений належним чином.

Згідно з п. 7.4 договору розмір орендної плати, з урахуванням її індексації, за один місяць визначається як сума у гривнях, що обчислюється за наступною формулою: орендна плата = площа комплексу х орендна ставка х In. Орендна ставка за використання орендарем комплексу складає: за приміщення, зазначені в технічному паспорті, виданому КП «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» 18.10.2010 р., за номерами 1-23, 34-56, 63-65 загальною площею 871,3 кв.м. (далі іменуються - офісні приміщення) - 110,74 грн., але в будь-якому разі орендна ставка у гривнях повинна бути еквівалента 13,95 доларам США відповідно до курсу долара США, встановленого Національним банком України на день оплати орендної плати; за приміщення, зазначені в технічному паспорті, виданому КП «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» 18.10.2010 р., за номерами 24-33, 57-62 загальною площею 2029,8 кв.м. (далі іменуються - складські приміщення), насосна, що зазначена літ. «Б», загальною площею 61,6 кв.м., контрольно-пропускний пункт, що зазначений літ. «В», загальною площею 27,7 кв.м. (далі іменуються - споруди) - 59,14 грн., але у будь-якому випадку орендна ставка у гривнях повинна бути еквівалентна 7,45 доларам США відповідно до курсу долара США, встановленого Національним банком України на день оплати орендної плати. Іn (індекс) на момент укладання договору дорівнює 1 (одиниці); Починаючи з третього повного календарного року строку оренди, орендодавець має право щорічно, в будь-який період року, але не більш одного разу на рік, збільшувати Іn (індекс) з урахуванням річного усередненого рівня зміни гармонізованого індексу споживчих цін (НІСР annual average inflation rate) за попередній календарний рік, визначеного для Евросоюзу (European Union) за інформацією на сайті hptt://ерр.eurostat.ес.europa.eu/portal/

page/portal/eurostat/home/ згідно формули:

«новий Іn» = Іn, діючий на день обчислення «нового Іn» х (1+ НІСР annual average inflation rate).

Пунктом 7.4 договору передбачено, що якщо інше не передбачене цим договором, орендна плата сплачується орендарем щомісяця авансом не пізніше 20 числа місяця, який передує місяцю, за який сплачується орендна плата.

Відповідно до п. 7.13 договору орендна плата нараховується з дня підписання орендарем акта приймання-передачі комплексу, та до підписання орендодавцем акта приймання-передачі комплексу, на підставі якого комплекс повертається орендодавцеві відповідно до п. 18.4.

За актом приймання-передачі логістичного комплексу після закінчення будівництва 3-го поверху в оренду від 28.11.2012 року позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нерухоме майно, що є предметом договору.

Договором про внесення змін та доповнень №2 до договору від 07.12.2013 року пункту 7.4 договору було викладено його у такій редакції:

«Розмір орендної плати, з урахуванням її індексації, за один місяць визначається як сума у гривнях, що обчислюється за наступною формулою: орендна плата = площа комплексу х орендна ставка х In. Орендна ставка за використання орендарем комплексу складає: за приміщення, зазначені в технічному паспорті, виданому КП «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» після введення об'єкта в експлуатацію після реконструкції від 03.10.2012, за номерами 1-23, 34-56, 63-85 загальною площею 1 217 кв.м. (далі іменуються - офісні приміщення) - 115,81 грн., але у будь-якому випадку орендна ставка у гривнях повинна бути еквівалентна 14,49 доларам США відповідно до курсу долара США, встановленого Національним банком України на день оплати орендної плати; за приміщення, зазначені в технічному паспорті, виданому КП «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» після введення об'єкту в експлуатацію після реконструкції 03.10.2012, за номерами 24-33, 57-62, 86 загальною площею 2082,2 кв.м. (далі іменуються - складські приміщення), насосна, що зазначена літ. «Б2, загальною площею 61,6 кв.м., контрольно-пропускний пункт, що зазначений літ. «В», загальною площею 27,7 кв.м. (далі іменуються - споруди) - 59,14 грн., але у будь-якому випадку орендна ставка у гривнях повинна бути еквівалентна 7,45 доларам США, відповідно до курсу долара США, встановленого Національним банком України на день оплати орендної плати. Іn (індекс) на момент укладання договору дорівнює 1 (одиниці); Починаючи з третього повного календарного року строку оренди, орендодавець має право щорічно, в будь-який період року, але не більш одного разу на рік, збільшувати Іn (індекс) з урахуванням річного усередненого рівня зміни гармонізованого індексу споживчих цін (НІСР annual average inflation rate) за попередній календарний рік, визначеного для Евросоюзу (European Union) за інформацією на сайті hptt://ерр.eurostat.ес.europa.eu/portal/page/portal/eurostat/

home/ згідно формули:

«новий Іn» = Іn, діючий на день обчислення «нового Іn» х (1+ НІСР annual average inflation rate)».

Крім того за умовою пункту 6.1 договору оренди сторони передбачили, що плата включена до поняття «Платежі», які згідно з іншим пунктом 9.4 договору сплачуються саме за рахунками позивача (орендодавця).

Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2015 року відповідачем було повернуто позивачу з оренди нерухоме майно - логістичний комплекс, що підтверджується актом приймання-передачі логістичного комплексу за договором від 30.12.2015 року.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором, у зв'язку з чим у жовтні 2015 року ТОВ «Г-Лог звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ДП «Капарол Україна» та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 7 718 498,70 грн., неустойку у розмірі 5 627 011,38 грн., та 679 610,10 грн. 3% річних та інфляційних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Під час розгляду справи № 910/27504/15 у суді першої інстанції, ухвалою господарського суду міста Києва від 09.12.2015 року було призначено судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експерта поставлено наступне питання: на яку суму документально підтверджується заборгованість з орендної плати дочірнього підприємства «Капарол Україна» перед товариством з обмеженою відповідальністю «Г-Лог» за договором оренди (найму) логістичного комплексу з підприємствами торгівлі від 05.11.2010 року у період з лютого 2014 року по жовтень 2015 року?

Так, за висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №24425/15-45/3611/16-45 від 28.04.2016 року заборгованість з орендної плати підприємства перед товариством за договором у період з лютого 2014 року по квітень 2015 року відсутня, так як ДП «Капарол Україна» перераховано на рахунок ТОВ «Г-Лог» грошові кошти в сумі 5 127 568,36 грн. за послуги, що зазначені в актах надання послуг за вказаний період. Підтвердити чи спростувати заборгованість з орендної плати підприємства перед товариством за договором у період з травня по жовтень 2015 року не видається за можливе з огляду на відсутність в матеріалах справи первинних документів. При цьому, підприємством було перераховано орендної плати за офісні та складські приміщення за 2015 рік в тому числі за травень - грудень 2015 року в сумі 2 432 362,96 грн. згідно платіжного доручення №5344 від 19.12.2014 року на підставі рахунка на оплату від 18.12.2014 року № 22, що можна вважати передоплатою за надання послуг оренди.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 11.07.2016 року у справі № 910/27504/15 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Г-Лог» задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 7 718 498 грн. 70 коп., пеню у розмірі 1 943 504 грн. 81 коп., проценти у розмірі 3 683 506 грн. 57 коп., 3% річних у розмірі 108 488 грн. 70 коп., інфляційні у розмірі 571 121 грн. 40 коп. та судовий збір у розмірі 206 700 грн. 00 коп.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду з таким висновком місцевого господарського суду про задоволення позову, погодитися не може та вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, позивач передав в оренду, а відповідач прийняв та використовував спірне приміщеннями за договором у період з лютого 2014 року по грудень 2015 року.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд не взяв до ваги як належний доказ по справі висновок судово-бухгалтерської експертизи №24425/15-45/3611/16-45 від 28.04.2016 року, в якому судові експерти дійшли до висновку, що у відповідача заборгованість з орендної плати у період з лютого 2014 року по квітень 2015 року відсутня, а у період з травня по жовтень 2015 року підтвердити чи спростувати заборгованість з орендної плати не видається за можливе з огляду на відсутність в матеріалах справи первинних документів. Суд першої інстанції зазначив, що під час складання вказаного висновку, експертами не було в повній мірі досліджено умови договору щодо порядку нарахування орендної плати, визначеної положеннями п. 7.4 договору.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність заборгованості відповідача з орендної плати в сумі 7 718 498,70 грн., що склалася за період з квітня по грудень 2015 року. Такий висновок суд зробив із посиланням на пункт 7.4 договору, згідно з яким, якщо інше не передбачене цим договором, орендна плата сплачується орендарем щомісяця авансом не пізніше 20 числа місяця, який передує місяцю, за який сплачується орендна плата.

На думку місцевого господарського суду, відповідач протягом квітня по жовтень 2015 року не доплачував позивачеві орендну плату, так як помилково керувався виставленими позивачем рахунками замість регулярних платежів за формулою, що вказана в пункті 7.4 договору.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Аналізуючи вказану вище норму, можна дійти до висновку, що обов'язковим для визначення саме в договорі оренди є строки внесення орендної плати. При цьому, закон не встановлює конкретної форми, в який має відбуватися погодження сторін щодо розміру орендної плати. Отже, виходячи із загальних умов щодо волевиявлення (ст. 205 ЦК України), на переконання колегії суддів, погодження сторін може відбуватися у формі конклюдентних дій (виконання однією стороною та прийняттям виконання або зустрічним виконанням від іншої).

Проте, при прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд не врахував той факт, що в спірний період (з квітня по грудень 2015 року) сторонами шляхом взаємних письмових конклюдентних дій було погоджено інший розмір орендної плати.

Так, як встановлено судом апеляційної інстанції, 18.12.2014 року позивачем був виставлений відповідачу рахунок № 22, в якому детально, помісячно визначено загальну суму орендної плати за користування орендним приміщенням в сумі 3 648 544,44 грн. (з ПДВ) за період з січня по грудень 2015 року, тобто включаючи спірний період.

На підставі вказаного рахунку, відповідач повністю оплатив рахунок позивача на суму 3 648 544,44 грн. (з ПДВ), що підтверджується платіжним дорученням № 5344 від 19.12.2014 року, про що й було зазначено у висновку судової експертизи.

Крім того, прийняття позивачем орендної плати за 2015 рік в розмірі, встановленому у рахунку № 22, підтверджується, зокрема, підписаними сторонами актами надання послуг за січень-квітень 2015 року, що підписані без зауважень, та податковими накладними від 30.09.2015 року № 2, від 31.10.2015 року № 2 та від 20.11.2015 року № 2, в яких по номенклатурі послуг «орендна плата за офісні та складські приміщення» без застереження «часткова» з 01.09.2015 року по 20.11.2015 року проведена отримана від відповідача передоплата.

Також, судова колегія звертає увагу на те, що у пункті 6.1 договору оренди сторони передбачили, що плата включена до поняття «Платежі», які згідно з іншим пунктом 9.4 договору сплачуються саме за рахунками позивача (орендодавця).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що позивач, письмово - виставивши рахунок № 22 від 18.12.2014 року висловив погодження сплати орендної плати за 2015 рік у конкретному розмірі - 3 648 544,44 грн. У свою чергу відповідач виконав обов'язок зі сплати орендної плати за 2015 рік в тому обсязі, в якому просив позивач - 3 648 544,44 грн. Крім того, відповідач актами наданих послуг та зареєстрованими податковими накладними за частину 2015 року погодився з отриманою сумою орендних платежів від відповідача.

Тобто, на переконання колегії суддів, в силу вимог ч. 1 ст. 286 ГК України взаємними діями - виставленням рахунку № 22 зі сторони позивача та його повною оплатою зі сторони відповідача - сторони письмово погодили орендну плату на весь 2015 рік (включаючи спірний період) в конкретній сумі, яка була повністю сплачена відповідачем.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу, що матеріалами справи не підтверджена будь-яка інша заборгованість по сплаті орендних платежів за договором у відповідача. На переконання колегії суддів, вказані дії сторін відповідають умовам п.п. 6.1, 9.4, 17.3.1 договору та повністю змінює звичайний порядок розрахунку орендної плати, встановлений п. 7.4 договору.

Відсутність у відповідача заборгованості по спірному договору за заявлений позивачем період також підтверджується висновком судово-бухгалтерської експертизи №24425/15-45/3611/16-45 від 28.04.2016 року в якому судові експерти дійшли до висновку, що у відповідача заборгованість з орендної плати у період з лютого 2014 року по квітень 2015 року відсутня, так як ДП «Капарол Україна» перераховано на рахунок ТОВ «Г-Лог» грошові кошти в сумі 5 127 568,36 грн. за послуги, що зазначені в актах надання послуг за вказаний період. Підтвердити чи спростувати заборгованість з орендної плати підприємства перед товариством за договором у період з травня по жовтень 2015 року не видається за можливе з огляду на відсутність в матеріалах справи первинних документів. При цьому, судовими експертами було встановлено, що підприємством було перераховано орендної плати за офісні та складські приміщення за 2015 рік в тому числі за травень - грудень 2015 року в сумі 2 432 362,96 грн. згідно платіжного доручення №5344 від 19.12.2014 року на підставі рахунка на оплату від 18.12.2014 року № 22, що можна вважати передоплатою за надання послуг оренди.

На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд необґрунтовано та помилково не взяв до уваги вказаний висновок судової експертизи як належний доказ по справі. На думку суду першої інстанції, під час складання вказаного висновку, експертами не було в повній мірі досліджено умови договору щодо порядку нарахування орендної плати, визначеної положеннями п. 7.4 договору.

Однак, з такими висновками колегія суддів апеляційного господарського суду погодитися не може, оскільки, як встановлено судом, при проведенні даної судової експертизи, судовими експертами було досліджено всі матеріали справи, зокрема умови спірного договору про що зазначено в описовій частині висновку, первинні та зведені документи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у разі наявності питань щодо повноти чи ясності висновку судових експертів суд мав би викликати їх в судове засідання і заслухати їх пояснення з приводу висновку. У разі, коли після надання пояснень судових експертів, неясність або неповнота не були усунені судом може бути призначена додаткова експертиза. При цьому, висновок експерта визнається неповним, якщо досліджено не всі надані йому об'єкти або не дано вичерпних відповідей на всі поставлені перед експертом питання, а неясним - він викладений нечітко або носить непевний, неконкретний характер.

Натомість, вказаних дій місцевий господарський суд не вчинив. Разом з цим, на переконання колегії суддів, висновок експерта №24425/15-45/3611/16-45 від 28.04.2016 року є повним та ясним, ґрунтується на оцінці та співставленні первинних і зведених документів сторін - актів наданих послуг, банківських документів, актів звірення взаєморозрахунків тощо, та є належним доказом по справі.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд не надав належну оцінку правовідносинам що склалися між сторонами, а саме те, що взаємними діями - виставленням рахунку № 22 зі сторони позивача та його повною оплатою зі сторони відповідача - сторони письмово погодили орендну плату на весь 2015 рік (включаючи спірний період) в конкретній сумі, тобто повністю змінили звичайний порядок розрахунку орендної плати, встановлений п. 7.4 договору.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у відповідача відсутня заборгованість перед відповідачем за заявлений період по спірному договору. Оскільки у відповідача відсутня заборгованість, то позов ТОВ «Г-Лог» до ДП «Капарол Україна» про стягнення 7 718 498 грн. 70 коп. заявлено безпідставно, та задоволенню не підлягає.

Оскільки, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість заявленого позову щодо стягнення основної суми боргу то й у стягненні пені у розмірі 1 943 504 грн. 81 коп., процентів у розмірі 3 683 506 грн. 57 коп., 3% річних у розмірі 108 488 грн. 70 коп. та інфляційних втрат у розмірі 571 121 грн. 40 коп. слід відмовити.

У відповідності до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2016 року, прийняте після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з не правильним застосуванням норм матеріального права, є таким що не відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, апеляційна скарга дочірнього підприємства «Капарол Україна» підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2016 року у справі № 910/27504/15 скасуванню.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України. Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Капарол Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2016 року у справі № 910/27504/15 - задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2016 року у справі № 910/27504/15 - скасувати.

3. Прийняти по справі № 910/27504/15 нове рішення суду, яким у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Г-Лог» до дочірнього підприємства «Капарол Україна» про стягнення - відмовити.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Г-Лог» (02140, м. Київ, вул. Гришка, 3-А; ідентифікаційний код 35519323) на користь дочірнього підприємства «Капарол Україна» (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 35-А; ідентифікаційний код 32593100) 227 370 (двісті двадцять сім тисяч триста сімдесят) грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

5. Видачу відповідного наказу по справі № 910/27504/15 доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 910/27504/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді К.В. Тарасенко

І.А. Іоннікова