Постанова № 62004238, 11.10.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2016 року Справа № 904/4984/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Дармін М.О., Подобєд І.М.

Секретар судового засідання Логвіненко І.Г.

Представники сторін:

від позивача: Стерлікова А.А. , довіреність № 59д від 21.06.2016 р.;

від відповідача: Гаращук К.С. , довіреність № 87 від 16.07.2016 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БДО", м. Дніпро

та Українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак", м. Київ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2016 року у справі № 904/4984/16

за позовом Українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БДО", м. Дніпро

про стягнення 237 860,59 грн.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2016 року ( суддя Колісник І.І.) позовні вимоги Українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак" задоволено частково.

Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "БДО" на користь Українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак" збитки у сумі 100 008,00 грн., судовий збір у сумі 1500,12 грн.

У решті позовних вимог відмовлено.

Повернуто Українському державному підприємству "Укрхімтрансаміак" з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у сумі 2 329,22 грн., про що винесено ухвалу.

Не погодившись з рішенням господарського суду, сторони по справі: позивач - Українське державне підприємство "Укрхімтрансаміак" та відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «БДО» звернулись з апеляційними скаргами.

В своїй апеляційній скарзі відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «БДО» просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2016 року та відмовити українському державному підприємству «Укрхімтрансаміак» у задоволені позову повністю.

В обґрунтування своєї скарги відповідач посилається на те, що рішення суду винесено при неповному з'ясуванні обставин справи, неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, зокрема, щодо поважності причин пропуску строку позовної давності ( статті 266,267 Цивільного кодексу України).

Апелянт вважає, що судом порушено норми процесуального права, а саме - статті 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позовну заяву підписано особою, яка не мала права її підписувати.

В апеляційній скарзі позивач - Українське державне підприємство "Укрхімтрансаміак" просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2016 року в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення збитків у розмірі 94262,35 грн. та неустойки у розмірі 43426,24грн. скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити, в іншій частині рішення залишити без змін.

В обґрунтування своєї скарги позивач посилається на те, що суд прийшов до хибного висновку щодо неспіврозмірності між договорами, укладеними позивачем з відповідачем та ТОВ «Аудиторська фірма «Капітал Груп» та безпідставно відмовив у задоволені вимоги позивача щодо відшкодування збитків у розмірі 94262,35грн.

Ухвалами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 вересня 2016рокута 26 вересня 2016 року апеляційні скарги прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя - Березкіна О.В. (доповідач), судді: Дармін М.О., Іванов О.Г. Розгляд справи призначено на 11 жовтня 2016року.

Представник позивача- Українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак", в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2016 року в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення збитків у розмірі 94262,35 грн. та неустойки у розмірі 43426,24грн. скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити, в іншій частині рішення залишити без змін. Щодо апеляційної скарги відповідача по справі, просив її залишити без задоволення.

Представник відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «БДО» в судовому засіданні просив скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2016 року, прийняти нове рішення, яким відмовити українському державному підприємству «Укрхімтрансаміак» у задоволені позову повністю. Щодо апеляційної скарги позивача - заперечував проти її задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 квітня 2013 року між українським державним підприємством "Укрхімтрансаміак" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "БДО" (виконавець) був укладений договір про надання інформаційно-консультаційних послуг № 60/02А (договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору виконавець зобов'язується надавати замовнику інформаційно-консультаційні послуги (послуги), а замовник зобов'язується приймати і оплачувати надані послуги.

Види, перелік послуг, обсяг, форма надання, терміни надання, вартість, порядок оплати та інші умови надання послуг встановлюються сторонами в додатковій угоді, яка після підписання є невід'ємною частиною договору (пункт 1.2 договору).

Згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 договору виконавець зобов'язаний надавати послуги, передбачені договором, якісно та на високому професійному рівні і в установлені строки.

Терміни надання послуг встановлюються додатковими угодами до цього договору (пункт 3.2 договору).

Пунктом 3.3 договору встановлено, що у випадку, якщо замовник на підставі письмового запиту виконавця і в узгоджений сторонами строк не забезпечить виконавця усією необхідною інформацією та/або документами, строк виконання відповідних послуг і передачі звітних документів автоматично збільшується на період такої прострочки замовника. При цьому виконавець зобов'язується передати замовнику письмове повідомлення про продовження строку надання послуг у зв'язку з несвоєчасним або неповним наданням інформації та/або документів. Зазначене повідомлення виконавець надсилає замовнику поштою, кур'єром або передає нарочно не пізніше робочого дня, наступного за останнім днем узгодженого сторонами строку надання інформації та/або документації, з додатковою відправкою у той же час факсом або сканованого варіанту на електронну пошту.

По закінченню надання послуг, передбачених кожною окремою додатковою угодою до договору, виконавець направляє замовнику акт приймання-здачі наданих послуг (виконаних робіт) (далі - акт). Датою складання акту є дата його двостороннього підписання сторонами договору (пункт 4.1 договору).

Відповідно до пункту 5.1 договору вартість послуг та порядок оплати встановлюються сторонами в додаткових угодах до договору.

Розрахунки за цим договором здійснюються в гривнях у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця. Замовник самостійно несе витрати, пов'язані зі списанням грошових коштів зі свого рахунку, а виконавець самостійно несе витрати, пов'язані із зарахуванням зазначених коштів на свій поточний рахунок (пункт 5.4 договору).

Сторони дійшли згоди стосовно того, що надані виконавцем послуги будуть ґрунтуватися на інформації, документації замовника і виконавець не несе відповідальності за ненадання або неналежне надання послуг, якщо воно спричинене ненаданням замовником необхідної інформації, документації, її неповнотою або неправдивістю (пункт 8.1 договору).

Цей договір набуває чинності з моменту підписання і скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2013 року, а в частині зобов'язань, що виникли протягом терміну дії договору, - до їх повного виконання (пункт 3.1 договору).

Також 22 квітня 2013 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору (далі - додаткова угода № 1), відповідно до пункту 1.1 якої сторонами узгоджено, що під інформаційно-консультаційними послугами розуміється перевірка податкового обліку УДП "Укрхімтрансаміак" за такими податками і звітами:

· податок на прибуток - квартальні декларації за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року;

· ПДВ - місячні декларації за період з 01.04.2011 року по 31.03.2013 року,

· рентна плата за транспортування аміаку територією України - місячні декларації за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року.

У якості результатів послуг виконавець надасть свої висновки з податкової перевірки у вигляді письмового Звіту про податковий аудит (далі - Звіт) російською мовою, в якому будуть викладені виявлені виконавцем помилки податкового обліку замовника і зазначені короткі рекомендації по виявленим помилкам (пункт 4 додаткової угоди № 1).

За умовами пункту 5 додаткової угоди № 1 термін початку податкової перевірки - 25.04.2013 року, передача проекту звіту замовнику - 31.05.2013 року.

Згідно з пунктом 6 додаткової угоди № 1 замовник зобов'язаний протягом п'яти робочих днів після отримання від виконавця проекту звіту затвердити проект або надіслати виконавцеві у письмовій формі чи електронною поштою зауваження стосовно його змісту і строків на їх виконання.

Після усунення виконавцем усіх зауважень замовника до проекту звіту виконавець передає замовнику остаточний звіт разом з актом приймання-здачі наданих послуг (виконаних робіт) (пункт 7 додаткової угоди № 1).

Строк надання виконавцем остаточного звіту - протягом п'яти робочих днів після обговорення проекту звіту із замовником та усунення вказаних замовником зауважень (друге речення пункту 4 додаткової угоди № 1 до договору).

Вартість послуг становить 200 016,00 грн., у т.ч. ПДВ 33 336,00 грн. (пункт 8 додаткової угоди № 1)

Пунктом 9 додаткової угоди № 1 встановлено, що оплата послуг здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця в наступному порядку:

- передоплата в розмірі 50% вартості послуг - після підписання договору;

- решта 50% вартості послуг - протягом трьох робочих днів з моменту підписання акту приймання-здачі послуг (виконаних робіт) або з моменту, коли послуги вважаються виконаними належним чином відповідно до пункту 4.2 договору (залежно від дати, що настала раніше).

Звертаючись до Товариства з обмеженою відповідальністю «БДО» із позовом про стягнення 237 860,59 грн., з яких: 194 434,35 грн. - збитки, 43 426,24 грн. - неустойка, позивач - Українське державне підприємство «Укрхімтрансаміак» посилалось на те, що в межах договору про надання інформаційно-консультаційних послуг № 60/02А від 22.04.2013 року та додаткової угоди до договору № 1 від 22.04.2013 року ним було перераховано відповідачеві 50% передоплати у сумі 100 008,00 грн. за виконання інформаційно-консультаційних послуг, а саме перевірки податкового обліку підприємства позивача. Оскільки відповідач у встановлений договором строк послуг не надав, позивач був змушений звернутись до ТОВ "Аудиторська фірма "Капітал" про закупівлю аналогічних послуг, внаслідок чого поніс збитки у сумі 194 434,35 грн., які складаються з суми попередньої оплати за договором, який не був виконаний відповідачем та витрат, які зробив позивач на оплату послуг, наданих іншою особою.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції визнав причини пропуску строку позовної давності поважними, а права позивача такими, що підлягають захисту.

Стягуючи на користь позивача 100 008,00 грн. збитків, господарський суд першої інстанції виходив з того, що на виконання спірного договору позивач відповідно до платіжного доручення № 662 від 30.04.2013 року сплатив відповідачеві грошові кошти у сумі 100 008,00 грн. , проте відповідач не надав означені послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що означена сума є збитками позивача, завданими йому невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг і які підлягають відшкодуванню виконавцем.

Відмовляючи у стягненні збитків у сумі 94 426,35 грн., як додаткових витрат позивача у вигляді різниці у вартості послуг з аудиту податку на прибуток та додану вартість за договорами з відповідачем і ТОВ "Аудиторська фірма "Капітал Груп", господарський суд першої інстанції виходив з того, що ці збитки не можуть вважатися правомірно заявленими до стягнення з огляду на те, що ця сума не є різницею у вартості послуг з аудиту податку на прибуток та додану вартість, яку позивач вважає збитками, оскільки вона визначена ним шляхом порівняння фактичних його витрат на ці послуги, сплачені на користь ТОВ "Аудиторська фірма "Капітал Груп" із загальною сумою договору - 200 016,00 грн., до складу якої окрім вартості послуг з аудиту цих двох обов'язкових платежів входить також вартість послуг з аудиту рентної плати за транспортування аміаку територією України. Отже, співставлення цих двох величин не є співрозмірним.

Крім того, стверджуючи про можливість віднесення такої різниці у вартості послуг до збитків, позивачем не надано доказів неможливості отримання ним аналогічних послуг у той період часу від інших виконавців за тією ж вартістю.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

За приписами частини третьої статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з постанови Вищого господарського суду України від 04.04.2016 року у справі №904/10393/14, договір про надання інформаційно-консультативних послуг № 60/02А від 22.04.2013 р. та додаткова угода №1 від 22.04.2013 р. до нього укладено між сторонами у спрощений порядок.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до платіжного доручення № 662 від 30.04.2013 року позивач сплатив відповідачеві грошові кошти у сумі 100 008,00 грн. за вказаним рахунком у якості попередньої оплати. (а.с. 35 том 1).

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

За умовами пункту 5 додаткової угоди № 1 відповідач повинен був надати позивачеві договірні послуги не пізніше 31.05.2013 року.

Проте, у порушення умов договору, відповідач у встановлений договором строк, а сааме, не пізніше 31.05.2013 року, послуги не виконав, належних та допустимих доказів на підтвердження надання послуг у визначений договором строк відповідач суду не надав.

При цьому, доводи відповідача про передачу ним позивачеві проекту звіту не є підставою для звільнення його від відповідальності про стягнення збитків з огляду на наступне.

Як вбачається з листа позивача № 848 від 07.08.2015 року щодо повернення на адресу відповідача проекту звіту, він був направлений відповідачем поштою лише 31.07.2015 року, тобто з прострочкою на два роки і два місяці після передбаченого договором строку - 31.05.2013 року (а.с. 42 том 1, а.с. 2 том 2).

При цьому посилання відповідача на відсутність прострочки з його боку у зв'язку з прострочкою позивача у наданні необхідних документів є безпідставним.

Так, згідно з частиною четвертою статті 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Обґрунтовуючи невиконання позивачем вимог відповідача щодо надання йому необхідних документів, останній надав господарському суду копії його листів від 25.04.2013 року вих. №369/04А, від 26.04.2013 року вих. № 370/04А, від 27.05.2013 року б/н (а.с. 6 - 24 том 2). Разом з тим жодного доказу на підтвердження надсилання цих листів на адресу позивача відповідач надати суду не зміг.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування вимог та заперечень покладено на сторони.

Частиною першою статті 906 Цивільного кодексу України передбачено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За частиною першою статті 225 цього Кодексу до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, серед іншого, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо) понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Системний аналіз вказаних законодавчих норм дозволяє дійти висновку, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

За відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність не настає.

Невиконання відповідачем у встановленим договором строк своїх зобов'язань об'єктивно надало позивачеві передбачене статтею 621 Цивільного кодексу України право звернутися за отриманням послуги до іншого виконавця - ТОВ "Аудиторська фірма "Капітал Груп" на підставі укладеного з ним договору № 1019-Суп від 27.06.2013 року.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що належних та допустимих доказів на підтвердження надання послуг у визначений договором строк відповідач суду не надав, що свідчить про його вину у заподіянні збитків, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що перерахована позивачем відповідачу сума попередньої оплати у розмірі 100 008,00 грн., фактично є збитками, завданими замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг і яка підлягає відшкодуванню виконавцем.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у стягненні збитків у розмірі 94 426,35 грн., як додаткових витрат позивача у вигляді різниці у вартості послуг з аудиту податку на прибуток та додану вартість за договорами з відповідачем і ТОВ "Аудиторська фірма "Капітал Груп".

Як вбачається з матеріалів справи, 27.06.2013 року між позивачем та ТОВ "Аудиторська фірма "Капітал" (далі - Виконавець) укладено договір № 1019-Суп про надання аудиторських послуг, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором виконавець надає аудиторські послуги (далі - Послуги), а замовник приймає та оплачує належно надані виконавцем послуги. Аудиторські послуги за цим договором надаються шляхом:

· перевірки податкового обліку замовника з податку на прибуток за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року;

· перевірки податкового обліку замовника з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 року по 31.03.2013 року, а саме перевірки податкових накладних, перевірки порядку реєстрації податкових накладних та правильності розподілу податкового кредиту і віднесення розподіленого ПДВ до складу витрат;

· перевірки касових операцій, заробітної плати та авансових звітів замовника за період з 01.04.2011 року по 31.03.2013 року;

· перевірки земельного податку за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року.

Вартість послуг виконавця за договором становить 346 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 57 666,67 грн. (пункт 2.1 договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань (пункт 3.1 договору).

Обґрунтовуючи розрахунок 94 426,35 грн. збитків, що є частиною збитків у загальній сумі 194 434,35 грн., позивач зазначив її як від'ємне значення між сумою договору, укладеного з відповідачем (200 016,00 грн.) та вартістю послуг з аудиту податку на прибуток та податку на додану вартість у сумі 294278,35 грн. за договором, укладеним із ТОВ "Аудиторська фірма "Капітал Груп".

Вартість послуг з аудиту податку на прибуток та податку на додану вартість у сумі 294278,35 грн. позивач підтверджує копією витягу з робочих документів ТОВ "АФ "Капітал Груп" щодо перевірки позивача згідно з укладеним між ними договором № 1019-Суп від 27.06.2013 року (а.с. 221 том 1).

Проте, ця сума є меншою і фактично складає 94 262,35 грн. (200 016 - 294 278,35 = 94 262,35).

Однак навіть ця сума не є різницею у вартості послуг з аудиту податку на прибуток та додану вартість, яку позивач вважає збитками, оскільки вона визначена ним шляхом порівняння фактичних його витрат на ці послуги, сплачені на користь ТОВ "Аудиторська фірма "Капітал Груп" із загальною сумою договору - 200 016,00 грн., до складу якої окрім вартості послуг з аудиту цих двох обов'язкових платежів входить також вартість послуг з аудиту рентної плати за транспортування аміаку територією України.

Отже, співставлення цих двох величин не є співрозмірним.

Крім того, стверджуючи про можливість віднесення такої різниці у вартості послуг до збитків, позивачем не надано доказів неможливості отримання ним аналогічних послуг у той період часу від інших виконавців за тією ж вартістю.

З огляду на вищезазначене, висновки суду першої інстанції про відмову у стягненні зазначеної суми збитків є обґрунтованими.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач пропустив строк позовної давності, проте визнав пропуск строку з поважної причини.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

За частиною другою статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)

Відповідно до частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Абзацом першим пункту 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року (із змін. і доп.) "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" передбачено, що у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

За обставинами справи перебіг строку позовної давності за позовними вимогами починається з 01.06.2013 року та з урахуванням нормативних приписів статей 257, 261 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення збитків закінчується 01.06.2016 року.

Позивач звернувся з позовом до суду 10.06.2016 року (а.с. 59 том 1).

За статтею 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Під час розгляду справи сторони в межах своїх процесуальних прав та обов'язків, передбачених статтями 22, 33 Господарського процесуального кодексу України, не надали суду доказів на підтвердження переривання строку позовної давності за вимогами у спірних правовідносинах. Посилання позивача на акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.04.2013 року по 31.12.2014 року є лише підтвердженням перерахунку відповідачеві грошових коштів у сумі 100 008,00 грн., а не доказом визнання відповідачем заборгованості.

Разом з тим частиною п'ятою статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач тривалий час активно домагається відновлення свого порушеного права, використовуючи при цьому різні правові підстави захисту, зокрема, шляхом звернення із позовом до відповідача, однак з підстав, відмінних від зазначених у позові у цій справі, на підтвердження чого в матеріалах справи є рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2015 року, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 року та постанова Вищого господарського суду України від 04.04.2016 року у справі № 904/10393/14 (а.с. 14 - 33 том 1).

Не можливість позивачем передбачити тривалість судової процедури з розгляду справ, є поважною причиною пропуску ним строку позовної давності для захисту своїх прав, порушення яких обґрунтовано визнано судом першої інстанції, і з урахуванням поважності причин пропуску строку та його тривалість - дев'ять днів, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про необхідність захисту порушеного права позивача.

Висновки суду першої інстанції про відмову у стягненні неустойки також є законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини шостої статті 232 цього Кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За умовами пункту 6.1 договору у випадку порушення строку надання послуг з вини виконавця, він сплачує замовнику неустойку за кожен день прострочки надання послуг у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої протягом прострочки, від вартості послуг відповідної додаткової угоди.

Отже, з урахуванням умов договору та нормативних приписів частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування неустойки можливе лише протягом шести місяців від початку прострочки відповідачем виконання договірного зобов'язання, а саме за період з 01.06.2013 року по 01.12.2013 року.

Заявлена позивачем до стягнення пеня нарахована у загальній сумі 43 426,24 грн. за загальний період з 04.11.2015 року по 03.05.2016 року, тобто поза межами законом передбаченого строку.

Відсутність підстав для задоволення заявленого у цій справі позову в частині стягнення неустойки унеможливлює застосування строку позовної давності за заявою відповідача.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача щодо підписання позовної заяви неповноважною особою з огляду на наступне.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Відповідно до пункту 7.6 статуту Українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак" директор діє від імені підприємства в межах, встановлених законодавством України, цим статутом та має право делегувати повноваження за цим статутом визначеному ним заступнику.

На час відсутності директора підприємства виконання обов'язків покладається на заступника директора, якому делеговані повноваження за цим статутом згідно з наказом (пункт 7.8 статуту).

З наказу директора ОСОБА_3 № 84 від 30.05.2016 року вбачається, що у зв'язку з його хворобою виконання обов'язків директора з 31.05.2016 року покладено ним на заступника директора із загальних питань ОСОБА_4, яким і було підписано позовну заяву № 621 від 09.06.2016 року (а.с. 9, 58 том 1).

Як вбачається з табелю обліку використання робочого часу у червні 2016 року, директор підприємства ОСОБА_3 у червні місяці не працював з не з'ясованих причин 11 робочих днів, у тому числі - 9 червня 2016 року, і у подальшому був звільнений за порушення умов контракту, що свідчить про те, що ОСОБА_4 мав відповідні повноваження керівника на підписання позовної заяви.

На думку колегії суддів, висновок господарського суду про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог є законним, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам.

Інші доводи апеляційних скарг сторін є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують, а лише зводяться до переоцінки досліджених господарським судом доказів та встановлених обставин справи.

Оскільки суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому судове рішення у відповідності до п.1 ч.1 ст. 103 ГПК України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БДО" та Українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2016 року у справі № 904/4984/16- залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови підписано 17 жовтня 2016 року

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О.Дармін

Суддя І.М.Подобєд