Постанова № 62004150, 12.10.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

12.10.2016 справа №905/3409/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівТатенко В.М., Колядко Т.М., Ломовцева Н.В.за участю представників сторін: від позивача:Не з'явивсявід відповідача:Не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київна ухвалу господарського судуДонецької області від16.08.2016 рокупо справі№ 905/3409/15 (суддя Курило Г.Є.)за позовомПублічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго», м. Запоріжжя в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест - ресурс», м. Донецькдо відповідачаПублічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київпростягнення 3' 706,18 грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Дніпроенерго», м. Запоріжжя в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест - ресурс», м. Донецьк (далі - «Позивач») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк (далі - «Первісний відповідач») вартості нестачі вантажу у розмірі 3' 706,18 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.01.2016 року у справі № 905/3409/15 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест - ресурс» задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з відповідача на користь позивача основний суму вартості нестачі вантажу в розмірі 3' 706,18 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1' 218,00 грн..

На виконання рішення Господарського суду Донецької області від 27.01.2016 року у справі № 905/3409/15 судом видано наказ від 09.02.2016 року.

21.06.2016 року до Господарського суду Донецької області від Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест - ресурс» надійшла заява № 10/1193 від 03.06.2016 року про здійснення заміни первісного відповідача його правонаступником, мотивуючи це реорганізацією останнього та - входження до новоствореної юридичної установи - Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», що підтверджується наданим заявником витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», Постановою Кабінету Міністрів України №200 «Про утворення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та додатків до неї.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.08.2016 року у справі № 905/3409/15 зазначену заяву Позивача було задоволено та здійснено правонаступництво Відповідача в порядку ст. 25 Господарського процесуального кодексу України з Державного підприємства «Донецька залізниця» на Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця».

Не погодившись з прийнятою судом ухвалою, Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду Донецької області від 16.08.2016 року у справі № 905/3409/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені заяви Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест - ресурс» про заміну відповідача на правонаступника.

В якості підстав для скасування оскаржуваного судового акту скаржник зауважує, що при винесенні спірної ухвали, судом першої інстанції були порушенні ст.ст. 104, 107 Цивільного кодексу України, а також судом не було застосовано п.5 Постанови Кабінету Міністрів України №200 «Про утворення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №604 «Про деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції», з яких вбачається, що майно Державного підприємства «Донецька залізниця», як підприємства розміщеного на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, а отже, це майно фактично не увійшло до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», виходячи з цього відсутній сам передавальний акт, який є обов'язковою умовою проведення реорганізації підприємства.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

11.10.2016 року до відділу організаційної роботи, документального забезпечення та канцелярії Донецького апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» надійшли заперечення № 10/1609 від 11.10.2016 року на апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», які були досліджені судом та приєднані до матеріалів справи.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, поважність причин неявки суду не повідомили.

Приймаючи до уваги те, що явка представників сторін (учасників судового процесу) у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників позивача та відповідача.

Відповідно до статей 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась, складено протокол судового засідання.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваного судового акту місцевого господарського суду у повному обсязі.

Незважаючи на те, що ані ст.25, ані ст.106 Господарського процесуального кодексу України прямо не передбачає можливості апеляційного оскарження ухвали місцевого суду про запровадження процесуального правонаступництва, але враховуючи, що:

- відсутність вказівки у процесуальному законі про можливість апеляційного оскарження не може ототожнюватися із законодавчою забороною такого оскарження у розумінні п.8 ч.3 ст.129 Конституції України (рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 р. N 11-рп/2007 та від 11.03.2010 р. N 8-рп/2010);

- спірна ухвала запроваджує майнові наслідки для Скаржника, надаючи йому статус боржника у виконавчому провадженні на користь Позивача згідно із ч.5 ст.8 Закону України «Про виконавче провадження», і останній позбавлений можливості заперечити законність її ухвалення в порядку ч.2 ст.6 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів у світлі запроваджених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантій дійшла висновку про прийнятність оскаржуваної ухвали для апеляційного перегляду.

Втім, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, у разі припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Беручи до уваги положення ч.6 ст.2 Закону України «Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», а також факт реєстрації Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», положення статей 1, 2 статуту якого визначають положення щодо правонаступництва, апеляційний суд погоджується з правомірністю задоволення місцевим господарським судом клопотання Позивача про здійснення в порядку ст.25 Господарського процесуального кодексу України правонаступництва Відповідача з Державного підприємства «Донецька залізниця» (ідентифікаційний код 01074957) на Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (ідентифікаційний код 40075815)

Твердження апелянта відносно порушення судом при винесенні рішення ст.ст.104, 107 Цивільного кодексу України, а також незастосування п.5 Постанови Кабінету Міністрів України №200 «Про утворення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №604 "Про деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції» відхиляється апеляційним господарським судом, з огляду на таке:

- по-перше, ч.6 ст.2 Закону України «Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» має спеціальний (пріоритетний у застосуванні) характер по відношенню до загальних норм ст.ст.104, 107 Цивільного кодексу України, що вбачається з п.2 Перехідних та прикінцевих положень цього Закону, і за своїм змістом не покладає факт правонаступництва створеного ПАТ «Українська залізниця» за правами і обов'язками визначених підприємств Укрзалізниці в залежність від обов'язкового попереднього припинення означених підприємств (у тому числі - і первісного Відповідача);

- по-друге, системний аналіз ч.ч.3 і 9 ст.2 Закону України "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", та послідовності дій зі створення ПАТ "Українська залізниця", визначений Постановою КМУ №200 від 25.06.2014р., дає підстави для висновку, що злиття підприємств, на базі яких мало створюватися ПАТ "Українська залізниця", у тому числі - складанні відповідних передавальних актів та формування статутного фонду, мало хронологічно передувати державної реєстрації їх правонаступника - ПАТ "Українська залізниця" - моменту набуття ним статусу суб'єкта правовідносин у розумінні ст.ст.91, 92 Цивільного кодексу України. Отже, факт створення правонаступника за умов чинності ч.3 ст.2 Закону і перебування первісного Відповідача серед переліку підприємств, на базі яких мало бути створено ПАТ "Українська залізниця" як їх правонаступник, є цілком самодостатнім для правонаступництва;

по-третє, за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які за ч.1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" презюмуються достовірними, ПАТ "Українська залізниця" визначена правонаступником у тому числі і первісного Відповідача у цій справі, що узгоджується і зі змістом ч.2 п.2 Статуту ПАТ "Українська залізниця", затвердженого постановою КМУ №735 від 02.09.2015р., які не були змінені чи скасовані у встановленому діючим законодавством порядку на підтвердження наведених Скаржником аргументів щодо відсутності правонаступництва;

по-четверте, ч.1 ст.2 Закону України "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" уповноважує Кабінет Міністрів України прийняти рішення про створення означеного ПАТ, проте його статус як правонаступника відповідних підприємств (у тому числі - первісного Відповідача) безпосередньо визначений цим Законом і можливість запровадження винятків чи обмежень щодо такого правонаступництва за підприємствами визначеного переліку, у тому числі - в залежності від здійснення/нездійснення дій з інвентаризації майна у розумінні згадуваної Скаржником Постанови КМУ №604 від 12.11.2014р., вказаним Законом не передбачена.

За висновком апеляційного суду, наведені вище обставини утворюють у Позивача як кредитора у зобов'язанні, щодо якого в межах справи № 908/3409/15 було винесено рішення, законні підстави вважати Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" таким, що набуло статусу боржника по зобов'язаннях Державного підприємства "Донецька залізниця", оскільки припущення ймовірності покладання можливості здійснення прав кредитора (в даному випадку - домогтися виконання судового рішення) щодо особи, яка за чинними нормативними актами вже визначена правонаступником, в залежність від здійснення інвентаризаційних дій щодо певної частини майна правопопередника, проведення яких (дій) не тільки жодною мірою не залежать від дій Позивача, але й навіть не регламентовані певним проміжком часу , призвело б до:

- невиправданого надмірного затягування виконання судового рішення і порушення гарантій, встановлених ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. в контексті правової позиції, приведеної в п.п.33, 34 рішення ЄСПЛ у справі "Ромашов проти України", адже у зв'язку із проведенням Антитерористичної операції на території, на якій розташоване майно первісного Відповідача через відсутність щодо певної частини такої території можливості функціонування органів державної влади України (а отже - і ефективного здійснення всіх заходів примусового виконання рішення, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" щодо такого первісного Відповідача), Позивач об'єктивно обмежений у можливості отримати присуджене судом від первісного Відповідача;

- непропорційного втручання в контексті його оцінки, приведеної в п.48 рішення ЄСПЛ у справі "Жовнер проти України", в гарантоване ст.1 Першого протоколу права мирного володіння майном (яким за усталеною практикою ЄСПЛ є і борги за судовим рішенням - п.45 рішення ЄСПЛ у справі "Агротехсервіс" проти України"), адже набуття кредиторами підприємств, на базі яких згідно визначених чинних нормативних актів створено ПАТ "Українська залізниця", статусу кредиторів останнього як правонаступника таких підприємств за Законом, не може залежати (набуття статусу) від ознак того, на якій саме території України знаходиться і здійснює свою діяльність відповідний первісний боржник. Дискримінація кредиторів за цією ознакою є неприйнятною у світлі ст.14 згадуваної Конвенції, тим більше, що і Закон України "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" не містить з цього приводу будь-яких спеціальних застережень відносно ДП "Донецька залізниця".

У світлі наведеного посилання скаржника на продовження здійснення з боку Державного підприємства «Донецька залізниця» діяльності як самостійним господарюючим суб'єктом жодною мірою не впливає на факт правонаступництва.

За таких обставин ухвала господарського суду Донецької області від 16.08.2016 року у справі № 905/3409/15 про задоволення заяви Позивача про заміну первісного Відповідача у справі його правонаступником винесена цілком у відповідності до приписів норм матеріального та процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України як підстави для скасування ухвали колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги відноситься на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 25, 99, 101 - 106, Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 16.08.2016 року у справі № 905/3409/15 - залишити без змін.

Головуючий суддя: В.М. Татенко Судді: Т.М. Колядко Н.В. Ломовцева

Надруковано 6 примірників:

2 - позивачу;

1 - відповідачу;

1 - до справи;

1 - ГСЗО;

1 - ДАГС.