Постанова № 62003876, 11.10.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2016 Справа № 912/1323/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. (доповідач);

суддів: Верхогляд Т.А., Пархоменко Н.В.

при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Шершнюк А.А. представник за довіреністю № 98-мр/з від 04.05.2016;

від відповідача: Німак Є.Ю. представник за довіреністю б/н від 21.12.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Торгстрой» на рішення господарського суду Кіровоградської області від 01.06.2016 по справі № 912/1323/16 (суддя Болгар Н.В.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Торгстрой», смт. Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровської області

до Кіровоградської міської ради, м. Кіровоград

про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення дії договору оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 01.06.2016 по даній справі відмовлено в задоволенні позову повністю.

Рішення місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову мотивоване наявністю заперечень відповідача проти укладення з позивачем додаткової угоди про продовження строку дії договору на новий строк, а також не доведеністю позивачем підстав для звернення за захистом його прав на земельну ділянку шляхом визнання у судовому порядку додаткової угоди до договору укладеною.

Непогоджуючись з прийнятим рішенням господарського суду позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована незаконністю та необґрунтованістю рішення, прийняттям його з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, без надання належної оцінки фактичним обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на відсутність наданої місцевим господарським судом належної оцінки тим доводам та наявним в матеріалах справи доказам позивача, які свідчать про наступне:

- вчинення позивачем дій спрямованих на виконання умов договору оренди земельної ділянки щодо оформлення документів (розроблення проектної документації) на отримання дозволу на виконання будівельно-монтажних робіт торгівельного центру;

- понесення значних фінансових витрат (близько 615000,00 грн.) з метою здійснення забудови орендованої земельної ділянки та її використання за цільовим призначенням;

- необґрунтовану відмову органу містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради в погодженні позивачу проектної документації;

- відмови відповідача у видачі позивачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, що передбачено Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (статті 26 та 29).

Також, апелянт вважає такими, що суперечать приписам ст. 33 Закону України «Про оренду землі» листи заступника міського голови з питань виконавчих органів ради від 20.07.2015 № 4452/52-05-22, від 12.02.2016 № 775/52-05-22 та від 02.03.2016 № 1132/52-05-22, якими одноособово відхилено пропозиції позивача щодо укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди на спірній земельній ділянці, оскільки питання регулювання земельних правовідносин у відповідності до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільських, селищних, міських рад. Вказані листи, на думку апелянта, не ґрунтуються на прийнятому у встановленому Законом порядку рішенні та не є повідомленням відповідача про відмову в поновленні строку дії договору оренди землі.

Крім того апелянт посилається на належне виконання ним умов договору та на продовження користування ним спірною земельною ділянкою після спливу терміну дії договору.

04.07.2016 ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прийнято до розгляду в судову засіданні на 26.07.2016.

26.07.2016 у судовому засіданні представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, згідно якого останній просив суд винести рішення, яким повністю відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «АТБ-Торгстрой», а рішення місцевого господарського суду по даній справі залишити без змін.

Ухвалою від 26.07.2016 строк розгляд справи продовжено до 20.09.2016, а судове засідання призначено на 30.08.2016.

У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Білецької Л.М., розпорядженням керівника апарату суду від 29.08.2016 № 1107/16 на підставі протоколу автоматичної заміни складу колегії суддів справу призначено до розгляду у новому складі, а саме: Паруснікова Ю.Б. - головуючий суддя, суддів: Верхогляд Т.А., Пархоменко Н.В.

Ухвалою від 30.08.2016 розгляд даної справи відкладався на 04.10.2016.

Ухвалою від 04.10.2016 у судовому засіданні оголошено перерву до 11.10.2016.

11.10.2016 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а скаргу без задоволення, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом 02.02.2006 між Кіровоградською міською радою (далі - орендодавець, або відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-Торгстрой» (далі - орендар, або позивач) укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір), відповідно до умов якого (п. 1.) орендодавець на підставі рішення Кіровоградської міської ради від 22.07.2004 № 1148 «Про розгляд звернень фізичних та юридичних осіб з питань регулювання земельних відносин» надає, а орендар приймає в строкове платне користування (з правом суборенди) земельну ділянку загальною площею 3354,78 га по угіддях (землі вулиць, набережних, площ, майданів) для будівництва (розміщення) та послідуючого комерційного використання супермаркету (далі - об'єкт), яка знаходиться на перехресті вулиці Героїв Сталінграда та проспекту Правди в місті Кіровограді.

Пунктом 8. договору визначено, що договір укладено на 10 (десять) років і він діє до 02.02.2016. Після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар при належному виконанні обов'язків відповідно до умов договору, має переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно пункту 31 з дня державної реєстрації цього договору орендар зобов'язаний згідно чинного законодавства приступити до використання земельної ділянки.

Згідно пункту 35 дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його укладено.

Договір набирає чинності після підписання сторонами, нотаріального посвідчення та його державної реєстрації (пункт 41).

Згаданий договір посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу, Озерним Г.М., за № 177 та зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії державного підприємства центру державного земельного кадастру, про що у державному реєстрі земель внесено запис від 03.02.2006 за № 7 (а. с. 10-14 том 1).

За актом про передачу та прийом земельної ділянки (в натурі) позивачу передано земельну ділянку у придатному стані для подальшого використання за цільовим призначенням (а. с. 223 том 1).

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 21.02.2012 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.05.2012 по справі № 5013/2601/11 встановлено, що орендар приступив до використання земельної ділянки шляхом отримання вихідних даних для проектування об'єкту будівництва, однак відповідно до акту інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Кіровоградській області від 09.11.2011 № 129/2011-Ка на момент перевірки будівельні (підготовчі) роботи з будівництва супермаркету не виконувались, а замовник до інспекції ДАБК за дозволом на виконання будівельних робіт не звертався.

Згідно пояснень позивача, невикористання ним земельної ділянки відповідно до її цільового призначення та умов договору оренди сталося з причин відмови Кіровоградською міською радою у видачі дозвільних документів для будівництва запроектованого об'єкту.

Фактично після отримання вихідних даних для проектування та проектування об'єкту будівництва орендар не використовував земельну ділянку за призначенням, обумовленим договором. Земельна ділянка не має кадастрового номеру.

За результатами перегляду в касаційному порядку вказані рішення та постанова по даній справі 10.12.2012 залишені без змін Вищим господарським судом України.

За результатами розгляду клопотання позивача про надання містобудівних умов та обмежень, а також його звернення до Управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради про видачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, останній листами від 09.04.2012 № 875 та від 25.06.2014 № 1850 відмовив позивачу у видачі містобудівних умов та обмежень на будівництво супермаркету на спірній земельній ділянці, оскільки обумовлена договором земельна ділянка відноситься до території зелених насаджень загального користування, рекреаційної зони активного відпочинку (Р2) (а. с. 20-21 том 1).

18.06.2015 під час дії договору, позивач передав Кіровоградській міській раді листа від 16.06.2015 (вх. № 4003), в якому просив поновити укладений 02.02.2006 договір оренди земельної ділянки площею 3354,78 кв. м., яка знаходиться на перехресті вулиці Героїв Сталінграду та проспекту Правди у місті Кіровограді та укласти додаткову угоду про поновлення зазначеного договору. Проект додаткової угоди додавався до вказаного листа (а. с. 22-23 том 1).

Листом від 20.07.2015 № 4452/52-05-22 за підписом заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Г. Литвина, орендареві повідомлено про заперечення орендодавця в поновленні договору оренди спірної земельної ділянки (а. с. 24 том 1).

Крім того, після закінчення строку дії договору орендодавець в особі міського голови Кіровоградської міської ради А. Райковича, висловив свої заперечення щодо поновлення договору оренди та просив повернути спірну земельну ділянку Кіровоградській міській раді (лист від 12.02.2016 № 775/52-05-22 (а. с. 25 том 1)).

Про заперечення у поновленні договору оренди та повернення спірної земельної ділянки Кіровоградській міській раді після закінчення строку дії договору йдеться також у листі заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів О. Грабенка (лист від 02.03.2016 вих. № 1132/52-05-22 (а. с. 84-85 том 1)).

Предметом виникнення даного спору є відмова відповідача в поновленні строку дії договору оренди земельної ділянки.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із орендою землі здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Порядок, умови і правові конструкції поновлення договору оренди землі унормовані ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

За приписами частин 1-5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Разом з тим, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Незважаючи на формальне визначення договору, який орендар має укласти на новий строк, як додаткової угоди до договору, строк якого закінчився, фактично це буде новий договір, оскільки його умови можуть бути змінені за згодою сторін, і у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Таким чином, при продовженні договору оренди землі у спосіб реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк, незмінними стовідсотково будуть залишатися лише сторони договору оренди землі (з урахуванням положень про правонаступництво), розмір земельної ділянки та її цільове призначення. Інші ж умови можуть змінюватися.

Поновлення договору оренди земельної ділянки у такий спосіб можливе виключно за інших рівних умов з іншими особами-претендентами на право оренди цієї земельної ділянки.

Пролонгація відбувається автоматично, проте в силу приписів частин 7-9 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» у місячний строк обов'язково має бути укладена додаткова угода, яка засвідчує юридичний факт поновлення договору.

Так, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, матиме місце при укладенні договору оренди:

- з новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право;

- у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору на тих самих умовах, які були запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права;

- укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб.

Таким чином суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача в частині поновлення строку дії договору в порядку переважного права орендаря згідно частин першої - п'ятої ст. 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки позивачем не доведено наміру відповідача укласти договір оренди землі з іншим орендарем.

Натомість для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» необхідна наявність таких юридичних фактів, як-то: 1) орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; 2) орендар належно виконує свої обов'язки за договором; 3) відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; 4) сторони укладають додаткову угоду про поновлення договору оренди.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України (постанови від 25.02.2015 по справах № 6-219цс14 та № 6-10цс15, постанови від 18.03.2015 по справах № 6-3цс15 та № 6-4цс15).

Відтак, стаття 33 Закону України «Про оренду землі» містить дві різні правові конструкції, а зміст права, підстави та обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до частин першої-п'ятої зазначеної статті, не є тотожними змісту та підставам захисту його права, яке виникає за частиною шостою наведеної вище статті.

Наведене є підставою для висновку про застосування до обох правових конструкцій поновлення договору оренди землі ч. 3 наведеної норми, відповідно до якої орендар має надіслати проект додаткової угоди орендодавцеві, і оскільки про пролонгацію може бути остаточно відомо лише через місяць після закінчення строку дії договору то надіслати проект про продовження договору на той самий строк і на тих самих умовах після спливу цього місячного строку і відмови у місячний строк укласти відповідну саме ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» додаткову угоду.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України (постанова від 13.04.2016 по справі № 911/3378/15).

Таким чином, у разі поновлення договору після закінчення строку його дії за відсутності заперечень орендодавця в місячний термін, орендар має надіслати проект додаткової угоди орендодавцеві незалежно від того чи надсилався проект додаткової угоди в порядку частин першої - п'ятої статті 33 Закону (в порядку переважного права орендаря).

Матеріали справи не містять доказів звернення позивача після спливу місячного терміну по закінченню строку дії договору з проектом додаткової угоди до відповідача, що є обов'язковим в силу вищенаведеного.

Більш того, матеріали справи не містять будь-якого звернення позивача до відповідача після закінчення строку дії договору стосовно продовження терміну дії договору в порядку ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (у тому числі на умовах додаткової угоди надісланої в порядку ч.ч. 1-5 ст. 33 вказаного Закону).

Докази того, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору, що є необхідною умовою поновлення строку дії договору в порядку частин 6 - 8 статті 33 Закону в матеріалах справи відсутні.

Так, відповідно до умов договору земельна ділянка надавалася позивачу для будівництва супермаркету (п. 1. договору).

Таким чином належними доказами використання земельної ділянки могли бути дії позивача щодо отримання дозвільних документів на будівництво та безпосередньо будівництво об'єкту.

При цьому матеріали справи містять відомості щодо відмови позивачу в отриманні дозвільних документів датовані 25.06.2014 (а. с. 21 том 1).

Позивачем не наведено доказів щодо оскарження відмови в отриманні дозвільних документів та вчинення будь-яких інших дій стосовно будівництва об'єкта з 2014 року до моменту звернення з позовом по даній справі.

За викладених обставин суд першої інстанції прийшов до правомірних висновків щодо ненадання позивачем доказів використання земельної ділянки після закінчення строку дії договору.

Додатково доданий орендарем до матеріалів справи (на вимогу колегії суддів) договір на проведення проектно-вишукувальних робіт з розробкою технічної документації від 08.02.2016 № 20 не може свідчити про користування земельною ділянкою, оскільки за вказаним договором (п. 1.1.) замовник - ТОВ «АТБ-Торгстрой» доручає виконавцеві - КП «Кіровоградський земельно-кадастровий центр», а останній зобов'язався виготовити технічну документацію із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки площею 3354,78 кв.м. для розміщення супермаркету.

На думку колегії суддів, вказані обставини не можуть свідчити про використання позивачем земельної ділянки за призначенням, оскільки виготовлення технічної документації щодо відновлення меж спірної земельної ділянки після закінчення строку дії договору не може розцінюватися як використання земельної ділянки для будівництва відповідно до умов договору (п. 1 договору), а є лише діями щодо визначення меж земельної ділянки.

Докази сплати позивачем земельного податку після закінчення строку дії договору також не можуть свідчити про користування земельною ділянкою (не можуть бути достатніми доказами), оскільки як зазначалося вище належними доказами користування земельною ділянкою слід вважати дії позивача щодо будівництва об'єкту. Крім того, за умови поновлення строку дії договору (як вважає позивач) позивач повинен сплачувати відповідно до умов договору орендну плату, а не земельний податок.

Отже, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог з підстав, визначених частинами 6-8 статті 33 Закону України «Про оренду землі» у встановленому законом порядку, право користування земельною ділянкою за цим договором є припиненим, а нормами діючого законодавства не передбачено внесення змін до договорів правовідносини за якими припинені і які не є чинними.

Доводи апелянта про необґрунтовану відмову органу містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради в погодженні позивачу проектної документації, а також неправомірної відмови відповідачем у видачі позивачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки, у разі безпідставної відмови органами містобудування та міськрадою у погодженні та видачі документів необхідних для початку будівництва, позивач не був позбавлений права оскаржити таку відмову до суду, чого ним зроблено не було.

Посилання апелянта на понесення ним значних фінансових витрат (близько 615000,00 грн.) здійснених в рамках укладеного з Виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради соціального договору від 26.02.2010 про участь позивача в фінансуванні робіт по реконструкції пам'ятника Героям Громадської та Великої Вітчизняної війни і території скверу Слави в м. Кіровограді колегія суддів також вважає такими, що не засвідчують факт використання спірної земельної ділянки за цільовим призначенням, оскільки основною метою цього договору для позивача, як інвестора, було сприяння міськвиконкомом в оформленні документів на отримання дозволу на виконання будівельно-монтажних робіт торгового центру та заходу на будівельний майданчик, чого взагалі зроблено не було.

Доводи апелянта про підписання міським головою та його заступниками листів з запереченнями проти поновлення договору з перевищенням повноважень колегія суддів вважає правомірними, оскільки в силу п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання регулювання земельних правовідносин вирішується селищною, сільською, міською радами виключно на пленарних засіданнях.

Вказана норма Закону є одним із засобів забезпечення провідної ролі відповідних місцевих рад як органів місцевого самоврядування, які покликані представляти відповідні територіальні громади та здійснювати від свого імені та в їхніх інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування. Виключна компетенція місцевих рад означає, що ніякі інші органи чи посадові особи не мають права приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції рад.

В цій частині висновки місцевого господарського суду слід вважати неправомірними, але вказані висновки не призвели до прийняття незаконного рішення, а тому відсутні підстави для його скасування.

Посилання апелянта на висновок про надання в оренду земельної ділянки від 13.10.2004 № 3732, як доказ правомірності надання земельної ділянки в оренду, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки правомірність укладеного договору оренди не є предметом спору по даній справі.

З огляду на вище зазначене рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Торгстрой» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 01.06.2016 по справі № 912/1323/16 залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено 17.10.2016

Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков

Судді: Т.А. Верхогляд

Н.В. Пархоменко