Постанова № 62003680, 12.10.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2016 року Справа № 904/6932/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Пархоменко Н.В. (доповідач)

суддів: Верхогляд Т.А., Вечірка І.О.,

при секретарі судового засідання Крицькій Я.Б.,

за участю представників сторін:

від позивача: Семенець І.І., представник, довіреність №79/14 від 24.01.2014 року;

від відповідача: не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;

від третьої особи: не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2016 року у справі №904/6932/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубний завод", м. Новомосковськ Дніпропетровської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна", м. Дніпро

про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (вих. №55138-11-б/б від 02.04.2016 року) просило стягнути з Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №154-МВ/13 від 20.12.2013 року в розмірі, яка виникла станом на 10.07.2015 року та складається із: простроченої заборгованості по кредиту у сумі 4 440 000,00 доларів США, заборгованості по пені за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 20 469 824,20 грн., строкової заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 13 764,00 доларів США, простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 208 081,38 доларів США, заборгованості по пені за прострочення сплати процентів у сумі 756 718,02 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2016 року (суддя Ніколенко М.О.) у справі №904/6932/15 позов задоволений повністю: стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №154-МВ/13 від 20.12.2013 року в розмірі, яка виникла станом на 10.07.2015 року та складається із: простроченої заборгованості по кредиту у сумі 4 440 000,00 доларів США, заборгованості по пені за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 20 469 824,20 грн., строкової заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 13 764,00 доларів США, простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 208 081,38 доларів США, заборгованості по пені за прострочення сплати процентів у сумі 756 718,02 грн., судовий збір у розмірі 73 080,00 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване неналежним виконанням третьою особою договору про відкриття кредитної лінії №154-МВ/13 від 20.12.2013 року в частині своєчасного повернення кредиту за договорами про надання траншу №21, №22, №23 та №24 у загальній сумі 4 440 000,00 доларів США та в частині своєчасної сплати відсотків за користування кредитом за договорами про надання траншу №21-24 у період з лютого 2015 року по червень 2015 року у сумі 208 081,38 доларів США, а також строкової заборгованості по сплаті відсотків у сумі 13 764,00 доларів США. Враховуючи наявність прострочення виконання зобов'язання місцевий господарський суд дійшов до висновку про правомірність заявлених вимог про стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 20 469 824,20 грн. та пені за несвоєчасну сплату відсотків у сумі 756 718,02 грн. Оскільки відповідач поручився за виконання зобов'язань третьої особи за кредитним договором згідно договору поруки №379-П/13, місцевий господарський суд дійшов до висновку про правомірність заявлених вимог до відповідача (поручителя). Розглянувши клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме майно відповідача, місцевий господарський суд відмовив у його задоволенні з посиланням на необґрунтованість.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2016 року у справі №904/6932/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом не досліджено виконання зобов'язання позивачем щодо надання кредиту третій особі та, відповідно виникнення обов'язку щодо повернення кредиту третьою особою. Крім того, винесення оскаржуваного рішення призвело до того, що позивач має на даний момент одночасно два рішення суду, за якими він наділений можливістю стягнути одну й ту саму заборгованість двічі з різних боржників (з відповідача у справі №904/6932/15 та третьої особи у справі №904/6939/15).

Апелянт наголошує на тому, що в порушення норм чинного законодавства, господарським судом було прийняте рішення відповідно до якого прострочена заборгованість по кредиту, строкова та прострочена заборгованість по процентах стягнуті в іноземній валюті, а саме в доларах США, а згідно з вимогами чинного законодавства України, платежі здійснюються виключно у національній валюті, відповідно іноземна валюта в цьому разі може бути лише способом вираження грошових зобов'язань. Також апелянт звертає увагу апеляційного господарського суду на розрахунок пені, а саме застосування курсу долара США на дату розрахунку, а не на дату виникнення заборгованості, що призвело до збільшення суми. Крім того, приймаючи рішення у справі місцевий господарський суд залишив поза увагою приписи статей 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо зменшення суми штрафних санкцій.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.08.2016 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2016 року у справі №904/6932/15 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Пархоменко Н.В. (доповідач), суддів: Верхогляд Т.А., Вечірка І.О., розгляд скарги призначений у судове засіданні на 12.10.2016 року.

У судове засідання, яке відбулось 12.10.2016 року, представник апелянта не з'явився, про день, час та місце розгляду скарги був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали) - судової повістки №4900045289295, яке отримане відповідачем 23.08.2016 року.

Публічне акціонерного товариства "Альфа-Банк" проти задоволення апеляційної скарги заперечує та просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін. Позивач зазначає, що матеріали справи містять докази як надання кредиту третій особі так і виникнення обов'язку з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом. Позивач звертає увагу апеляційного суду, що матеріали справи містять докази в підтвердження права банку надавати кредит в іноземній валюті. Оскільки кредит наданий в доларах США, є правомірними й вимоги щодо повернення кредиту в іноземній валюті. Позивач зазначає, що пеня нарахована відповідно до приписів пункту 10.1.3 кредитного договору, а розрахунки здійснені з урахуванням офіційного курсу Національного банку України станом на звернення з позовом до суду.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду скарги був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали) - судової повістки №4900045289538, яке отримане третьою особою 22.08.2016 року.

У судовому засіданні 12.10.2016 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 20.12.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк" (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" (Позичальник) укладений договір про відкриття кредитної лінії №154-МВ/13, відповідно до пункту 1.1 якого Банк відкриває Позичальнику мультивалютну відновлювальну кредитну лінію та на підставі додаткових угод до договору окремими частинами (траншами) надає Позичальнику кредит у порядку і на умовах, визначених цим договором. Позичальник, у свою чергу, зобов'язується використати кредит з метою, зазначеною у пункті 1.5 цього договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього договору та повернути Банку кредит у терміни встановлені цим договором.

Цей договір вважається укладеним з дати його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання зобов'язань позичальника за цим договором (пункт 12.3 договору).

У період з 08.01.2014 року по 29.01.2015 року сторонами укладені додаткові угоди №1-24 до договору про відкриття кредитної лінії №154-МВ/13 від 20.12.2013 року (про надання траншу), якими визначалася суми траншу (у доларах США), відсотки за користування кредитом та строк повернення кредиту (а.с. 35-74, том 1).

Так, додатковими угодами №21-24 до договору про відкриття кредитної лінії №154-МВ/13 від 20.12.2013 року (про надання траншу) встановлені проценти за користування кредитом у розмірі 12,4% річних.

Відповідно до пункту 6.2 кредитного договору проценти нараховані за місяць, Позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця у строк з 1 числа по 5 число (включно) місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.

Згідно з пунктом 10.1 кредитного договору повернення кредиту, сплата процентів за користування ним здійснюється окремо щодо частини кредиту у кожній з валют, у валюті, в якій цю частину надано, що надалі іменується "валюта Кредиту". Всі платежі Позичальника за цим договором (повернення кредиту, сплата процентів і т.д.) здійснюється шляхом переказу коштів з будь-якого поточного рахунка Позичальника на відповідний рахунок, зазначений у пункті 13.3 цього договору або письмово повідомлений Банком. Для цілей цього договору днем здійснення Позичальником будь-якого платежу за цим договором вважається день зарахування коштів на відповідний рахунок (пункт 10.3 кредитного договору).

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору про відкриття кредитної лінії №154-МВ/13 від 20.12.2013 року, згідно додаткових угод про надання траншу Банком надавався Позичальнику кредит (банківські виписки містяться в матеріалах справи).

Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" умов кредитного договору в частині своєчасного повернення кредиту, наданого за договорами про надання траншу №21-24 у загальній сумі 4 440 000,00 доларів США, відсотків за користування кредитом за договорами про надання траншу №21-24 у період з лютого 2015 року по червень 2015 року у сумі 208 081,38 доларів США, строкової заборгованості по сплаті відсотків у сумі 13 764,00 доларів США, а також сплати пені за несвоєчасне повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, у зв'язку з чим просить стягнути вказану заборгованість, що і є причиною виникнення спору.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк" заявлена до стягнення заборгованість по кредиту, наданому за договорами про надання траншу №21-24 у загальній сумі 4 440 000,00 доларів США (за договором про надання траншу №21 у сумі 1 300 000,00 доларів США, за договором про надання траншу №22 у сумі 1 300 000,00 доларів США, за договором про надання траншу №23 у сумі 1 300 000,00 доларів США, за договором про надання траншу №24 у сумі 540 000,00 доларів США).

Згідно додаткової угоди №20 Позичальник зобов'язаний повернути транш 15.01.2015 року, згідно додаткових угод №21-24 Позичальник зобов'язаний повернути транш 27.03.2015 року.

З огляду на приписи пункту 1.1 кредитного договору, пунктів 5 додаткових угод №21-24 про надання траншу, строк повернення кредиту у сумі 4 440 000,00 доларів США є таким, що настав.

Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк" заявлена до стягнення заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом, наданим за договорами про надання траншу №21-24, які нараховані за період з лютого 2015 року по червень 2015 року у сумі 208 081,38 доларів США, а також строкова заборгованості по сплаті відсотків за період з 01.07.2015 року по 09.07.2015 року у сумі 13 764,00 доларів США.

З огляду на приписи пункту 6.2 кредитного договору строк оплати процентів за користування кредитом, наданих згідно додаткових угод №21-24, є таким, що настав.

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись відповідно до договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 11.1 кредитного договору за прострочення повернення кредиту чи його частини та/або сплати процентів та /або комісії за управління кредитною лінію позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня.

Передбачена цим договором пеня (крім пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом, наданим у валюті, іншій, ніж долари США та пені за прострочення повернення кредиту чи його частини, наданого у валюті іншій, ніж долари США) розраховується у доларах США і сплачується у гривнях у еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на день їх сплати, а у випадку звернення Банком в суд щодо стягнення заборгованості, - за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на день підписання позовної заяви представником Банку (пункт 10.1.3 кредитного договору).

Позивачем заявлена до стягнення пеня за прострочення повернення кредиту, наданого за договорами про надання траншу №№8, 13-18, 20-24 за загальний період з 16.09.2014 року по 10.07.2015 року (по кожному траншу окремо із врахуванням часткових оплат) у сумі 20 469 824,20 грн.

Позивачем заявлена до стягнення пеня за несвоєчасну сплату відсотків, нарахованих за січень-червень 2015 року, за загальний період з 06.02.2015 року по 10.07.2015 року (по кожному місяцю окремо із врахуванням часткової оплати) у сумі 756 718,02 грн.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" за договором про відкриття кредитної лінії №154-МВ/13 від 20.12.2013 року станом на 10.07.2015 року складає: заборгованість по кредиту у сумі 4 440 000,00 доларів США, пеня за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 20 469 824,20 грн., строкова заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 13 764,00 доларів США, прострочена заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 208 081,38 доларів США, пеня за прострочення сплати процентів у сумі 756 718,02 грн. Вказану заборгованість стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" та Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (поручителя за договором поруки №381-П/13 від 30.12.2013 року) рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2016 року у справі №904/6939/15, яке постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 року залишено без змін.

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

З метою забезпечення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" (боржник) за кредитним договором, 20.12.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" (поручитель) та Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк" (Банк) був укладений договір поруки №379-П/13, відповідно до пункту 2.1 якого відповідач поручився за виконання Позичальником наступних обов'язків, що виникли на підставі Основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому:

- обов'язок повернути Банку наданий за Основним договором Кредит. Загальна сума якого у будь-який момент часу не перевищуватиме ліміт Кредитної лінії. Кожен з траншів, шляхом надання яких наданий такий Кредит, повинен бути повернутий у валюті, у якій його надано, та у останній день строку, що складає 6 місяців з дати укладання додаткової угоди, на підставі якої цей транш надано, або у останній день будь-якого меншого чи більшого строку, якщо такий буде визначений згідно з Основним договором та/або Додатковою угодою, а транші надані менше ніж на 6 (шість) місяців до дня закінчення строку дії Кредитної лінії, - у день закінчення строку дії Кредитної лінії;

- обов'язок сплачувати Банку проценти за користування Кредитом, наданим за кредитною лінією, у наступному розмірі: 25% річних за користування частиною Кредиту, наданою у гривнях, 15,75 % річних за користування частиною Кредиту, наданою у доларах США, 14,5% річних за користування частиною Кредиту, наданою у євро, та 18,5% річних за користування частиною Кредиту, наданою у російських рублях, або у будь-якому іншому (більшому або меншому) розмірі, якщо такий буде встановлений шляхом зміни Основного договору у строки визначені в Основному договорі;

- обов'язок сплачувати Банку комісію за управління Кредитною лінією у розмірі і строки визначені в Основному договорі;

- обов'язок у випадках, передбачених Основним договором або законодавством України, достроково (до настання строків повернення / сплати, зазначених вище у цьому пункті), повернути Банку Кредит, сплатити проценти за користування ними і виконати інші обов'язки, що передбачені Основним договором або випливають з нього;

- обов'язок сплатити Банку неустойку (пеню, штрафи) в разі невиконання або неналежного виконання Боржником своїх зобов'язань за Основним договором;

- обов'язок відшкодувати збитки понад суму неустойки (пені, штрафів), що заподіяні Банку невиконанням або неналежним виконанням Боржником своїх зобов'язань за Основним договором, які підтверджені відповідними офіційними документами.

Боржник та поручитель відповідають перед Банком за порушення обов'язків, перелічених у статті 2 цього договору, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і боржник (пункт 3.1 договору поруки).

Відповідно до пункту 5.3 договору порука за цим договором припиняється, якщо протягом вісімнадцяти місяців від дня настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого порукою, Банк не пред'явить до поручителя вимоги або позову, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно зі статтею 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Доказів сплати кредиту у сумі 4 440 000,00 доларів США, сплати прострочених відсотків за користування кредитом за період з лютого 2015 року по червень 2015 року у сумі 208 081,38 доларів США, а також сплати строкової заборгованості по відсоткам за період з 01.07.2015 року по 09.07.2015 року у сумі 13 764,00 доларів США, сплати пені за прострочення повернення кредиту та сплати відсотків матеріали справи не містять.

За викладеного апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про задоволення з відповідача (поручителя) заборгованості за кредитним договором №154-МВ/13 від 20.12.2013 року в розмірі 4 661 845,38 доларів США та 21 226 542,22 грн.

Апеляційний господарський суд також погоджується із висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову позивача, в якій позивач просив накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно відповідача на суму 5 700 739,68 доларів США.

В пункті 3 постанови пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" визначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Оскільки до заяви про забезпечення позову не надано належних доказів на її підтвердження, а наведені у заяві доводи носять характер припущення на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, апеляційний господарський суд погоджується із місцевим господарським судом про необґрунтованість вказаної заяви, та, відповідно, підстав для її задоволення.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта про те, що місцевим господарським судом не досліджені обставини надання кредиту Позичальнику, оскільки обставини надання кредиту, а також заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №154-МВ/13 встановлені рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 904/6939/15, яке набрало законної сили.

Доводи апелянта про те, що повторне стягнення з поручителя (відповідача) заборгованості, яка вже стягнута рішенням у справі №904/6939/15 фактично збільшить суму боргу вдвічі відхиляються апеляційним господарським судом з таких підстав.

Із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 Цивільного кодексу України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та Цивільного кодексу України.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 року у справі №6-1206цс15.

Щодо доводів апелянта про стягнення основної заборгованості і заборгованості зі сплати відсотків в іноземній валюті апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року №483 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року №1429/10028) використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).

У зв'язку з наведеним місцевий господарський суд правильно виходив з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

Кредит правомірно наданий позивачем в іноземній валюті, тому вимога позивача про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, відповідає вимогам частини третьої статті 533 Цивільного кодексу України.

Стосовно доводів апелянта про неправильне нарахування пені, а саме застосування курсу долара США не станом на день виникнення зобов'язання, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Умовами кредитного договору (пункт 10.1.3 кредитного договору) передбачено, що у випадку звернення Банком в суд щодо стягнення заборгованості пеня розраховується у доларах США і сплачується у гривнях у еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на день підписання позовної заяви представником Банку.

Позовну заяву про стягнення заборгованості підписано представником Банку 30.07.2015 року, офіційний курс Національного банку України щодо долара США складав 22,073558 грн., пеня за прострочення виконання зобов'язань розрахована станом на 10.07.2015 року (офіційний курс Національного банку України щодо долара США складав 21,848187 грн.).

З наведеного вбачається, що позивачем застосований гривневий еквівалент за офіційним курсом Національного банку України не станом на дату подання позову (30.07.2015 року, а раніше станом на 10.07.2015 року), однак вказана помилка не призвела до порушення прав відповідача оскільки застосований позивачем курс долара США є меншим, в порівнянні з датою подання позову, відповідно, заявлена сума пені є меншою.

Крім того, заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №154-МВ/13 від 20.12.2013 року станом на 10.07.2015 року щодо пені за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 20 469 824,20 грн. та пені за прострочення сплати процентів у сумі 756 718,02 грн. підтверджена рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2016 року у справі №904/6939/15, яке постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 року залишено без змін.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Таким чином, апеляційний господарський суд не вбачає підстав, передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, для зміни або скасування рішення суду першої інстанції та, відповідно, підстави для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубний завод".

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на відповідача (апелянта).

Керуючись статтями 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2016 року у справі №904/6932/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2016 року у справі №904/6932/15 залишити без змін.

Повна постанова складена - 13.10.2016 року.

Головуючий суддя Н.В. Пархоменко

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя І.О. Вечірко