Постанова № 62003671, 10.10.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2016 року Справа № 904/6624/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі: колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Подобєда І.М., Березкіної О.В.,

секретар судового засідання: Однорог О.В.,

представники сторін:

від позивача: Никоненко А.Г., представник, довіреність №б/н від 19.01.2016 р.;

від відповідача: Цаберяба І.О., представник, довіреність №0107-1/16 від 01.07.2016 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Укрспецмонтаж" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2015 року у справі №904/6624/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Укрспецмонтаж", м. Дніпропетровськ

про розірвання договору, стягнення 1 210 588 грн. 53 коп. та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

В липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (надалі - ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Укрспецмонтаж" (надалі - ТОВ НВП "Укрспецмонтаж") на свою користь 1 020 861 грн. 53 коп. заборгованості, 178 573 грн. 18 коп. пені, 11 153 грн. 69 коп. 3% річних та 45 384 грн. 14 коп. понесених витрат по сплаті судового збору; про розірвання договору фінансового лізингу №UA77L-13-03 від 12.04.2013 року, укладеного між ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" та ТОВ НВП "Укрспецмонтаж"; про зобов'язання ТОВ НВП "Укрспецмонтаж" передати позивачу бульдозер Caterpillar модель D3K, серійний номер CAT00D3KCFFF01101 кількістю 1 шт.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2015 року у справі №904/6624/15 (суддя Мартинюк С.В.) позов задоволено частково; з ТОВ НВП "Укрспецмонтаж" на користь ТОВ "Катерпіллар Файненішл Україна" стягнуто 743 647 грн. 73 коп. заборгованості за лізинговими платежами, 137 848 грн. 14 коп. пені, 8 089 грн. 43 коп. 3% річних та 20 227 грн. 70 коп. судового збору; договір фінансового лізингу №UA77L-13-03 від 12.04.2013 року, укладений між ТОВ НВП "Укрспецмонтаж" та ТОВ "Катерпіллар Файненішл Україна", розірвано; ТОВ НВП "Укрспецмонтаж" зобов'язано передати ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" бульдозер Caterpillar модель D3K, серійний номер САТ00D3KCFF01101 кількістю 1 шт; в решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд його скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апелянт зазначає, що:

- судом не встановлено, які відсотки за кредитом вимагає стягнути позивач, та чи є вони компенсацією або винагородою в розумінні ч. 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»;

- за умовами укладеного між сторонами договору тільки при наявності факту пред'явлення лізингодавцем лізингоодержувачу письмової вимоги про сплату пені, останній зобов'язаний здійснити її сплату протягом 5 робочих днів з моменту одержання такої вимоги; відповідної вимоги відповідач від позивача не отримував;

- місцевий господарський суд в рішенні посилається на ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, тоді як пеня стягнута з березня 2014 року по липень 2015 року;

- в частині позовних вимог щодо стягнення пені в позові слід відмовити за пропуском позовної давності.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх необґрунтованими та безпідставними.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Між ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" (лізингодавець) та ТОВ НВП "Укрспецмонтаж" (лізингоодержувач) укладений договір фінансового лізингу №UA77L-13-03 від 12.04.2013 року (надалі - договір), за умовами якого лізингодавець зобов'язався придбати предмет лізингу, зазначений у додатку №1 до даного договору, і надати його лізингоодержувачу в тимчасове володіння й користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених у договорі й Загальних Умовах договорів фінансового лізингу №UA771-12 (надалі - Загальні умови), з переходом права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача за умови дотримання відповідних вимог, встановлених Загальними Умовами, які є невід'ємною частиною договору.

Предметом лізингу за договором є бульдозер Caterpillar модель D3K XL, що зазначено в специфікації, яка є додатком №1 до договору.

За своєю правовою природою договір, що є підставою пред'явленого позову, є договором фінансового лізингу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України та Закону України "Про фінансовий лізинг".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ст. 2 зазначеного Закону відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положенням Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлі-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються Законом України "Про фінансовий лізинг".

На виконання умов договору позивач передав відповідачу предмет лізингу - бульдозер Caterpillar модель D3K XL серійний номер CAT00D3KCFFF01101, що підтверджується актом прийому-передачі обладнання від 29.04.2013 року (а.с. 84, т.1).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що загальна сума лізингових платежів за договором складається з відшкодування вартості предмета лізингу, процентів, збільшених відповідно до п. 4.4 договору.

Згідно п. 4.4 договору та додаткової угоди №1 до нього суми лізингових платежів не є фіксованими, оскільки проценти, що підлягають сплаті у складі поточного лізингового платежу, збільшуються на наступні коефіцієнти:

- добуток сум, що надійшли лізингодавцеві в рахунок сплати поточного лізингового платежу, збільшується на коефіцієнт Кfхі0, Кfхі0 =(Рхі - Рх0)/Гх0;

- добуток частини поточного лізингового платежу, що залишився непогашеним станом на дату виставлення рахунку-фактури збільшується на коефіцієнт Кfхе0, Кfхе0 =(Fх0 - Fх0)/Fх0;

- добуток сум, що надійшли лізингодавцеві протягом поточного періоду нарахування в рахунок погашення заборгованості за попередніми лізинговими платежами (без урахування будь-якого збільшення/зменшення процентів за такими лізинговими

платежами), збільшується на коефіцієнт Кfхі1, Кfхі1= (Fхі - Fх1)/Fх0;

- добуток суми заборгованості за попередніми лізинговими платежами (без урахування будь-якого збільшення/зменшення процентів за такими лізинговими платежами), що залишилась непогашеною станом на дату виставлення рахунку-фактури за поточний період нарахування, збільшується на коефіцієнт Кfхе1, Кfхе1=(Fхe - Рх1)/РхО.

При цьому для цілей розрахунку зазначених коефіцієнтів:

FхО- курс гривні до долара США на дату, яка передує даті укладання цього договору або курс гривні до долара США станом на дату, яка передує даті передачі предмета лізингу у випадку зміни максимального курсу продажу долара США на Міжбанківській валютній біржі на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті передачі, більш ніж на 1% в порівнянні з курсом гривні до долара США, встановленим на міжбанківській валютній біржі на дату, що передує даті укладання договору;

Fхі - курс гривні до долара США на дату, що передує даті зарахування на банківський рахунок лізингодавця відповідних платежів від лізингоодержувача;

Fхе - курс гривні до долара США станом на дату, що передує даті виставлення рахунку-фактури за поточний період нарахування;

Fх1 - курс гривні до долара США станом на дату, що передує даті виставлення рахунку-фактури за попередній період нарахування.

Згідно п. 4.5 договору лізингоодержувач сплачує лізингові платежі в розмірі, передбаченому додатком №3 до договору, збільшеному відповідно до п. 4.4 договору, не пізніше кінцевої дати сплати. За 5 банківських днів до кінцевої дати сплати у відповідний період нарахування лізингодавець надсилає лізингоодержувачеві рахунок-фактуру електронною поштою або факсимільним зв'язком.

29.04.2013 року між сторонами укладена додаткова угода №1 до договору, якою встановлений уточнений графік платежів; 30.05.2014 року укладена додаткова угода №2 до договору, яка містить уточнений загальний графік платежів.

Відповідно до ч.2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі можуть (що не є обов'язковим) включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Сторонами узгоджено у п. 4.1 договору, що загальна сума лізингового платежу складається з відшкодування вартості предмета лізингу та процентів, що не суперечить вищезазначеній нормі.

Сума процентів, а не відшкодування вартості предмету лізинга або відсотків за кредитом у складі лізингових платежів є змінною величиною та порядок їх нарахування визначений у п. пункту 4.4 договору, про що й зазначив у своєму рішенні суд першої інстанції.

Збільшення ж лізингових платежів відповідно до зміни курсу долара США допускається згідно з діючим законодавством і його законність підтверджена судовою практикою, зокрема, постановою Верховного суду України від 07.10.2014 року у справі № 910/763/13.

Позивач вказує, що станом на день подання позову до суду неоплаченими є лізінгові платежі за період користування предметом лізингу з липня 2014 року по червень 2015 року; загальна сума заборгованості лізингоодержувача становить 1 020 861 грн. 53 коп. з яких 277 213 грн. 80 коп. відшкодування вартості предмету лізингу, а 743 647 грн. 53 коп. проценти.

Відповідно до приписів ст. ст. 525, 526, ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Факт лізингу підтверджується актами надання послуг, наявними в матеріалах справи. Суми лізингових платежів при виставленні рахунків розраховувались позивачем відповідно до умов договору.

Відповідачем не надано суду доказів сплати позивачу заборгованості у заявленому розмірі.

Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача у спірний період 743 647 грн. 73 коп. заборгованості за лізинговими платежами.

Враховуючи той факт, що право власності на предмет лізингу до відповідача не перейшло, вимога позивача про стягнення з нього вартості частини лізингових платежів, що складають відшкодування вартості предмета лізингу, яке залишилось у власності позивача в сумі 277 213 грн. 80 коп., є неправомірною та задоволенню не підлягає.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 14.10 Загальних умов визначено, що у випадку прострочення сплати будь-якого платежу лізингоодержувачем, він буде зобов'язаний сплатити лізингодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з дати сплати, визначеної відповідним договором (з урахуванням Загальних умов) і по дату фактичної сплати лізингоодержувачем простроченої суми у повному обсязі.

Зазначена пеня нараховується тільки при наявності факту пред'явлення лізингодавцем лізингоодержувачеві письмової вимоги про виплату такої пені.

Позивачем 08.07.2015 року направлено відповідачу повідомлення за вих. №177/07 про порушення договору фінансового лізингу №UA77L-13-03 від 12.04.2012 року, в якому він вимагає, в тому числі, сплатити пеню.

Щодо отримання повідомлення про сплату пені апелянт в своїй скарзі зазначив, що цінний лист за №0302206318356 відправлено позивачем на невідому адресу із поштовим індексом 49015 м. Дніпропетровськ, який пролежав у поштовому відділенні місяць, його було повернуто ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" 13.08.2015 року. Вказує, що юридичною та фактичною адресою ТОВ НВП 'Укрспецмонтаж" є м. Дніпропетровськ, вул. Дубовика. 11, індекс 49075, тобто, відповідач не одержував вказану вимогу, внаслідок чого підстави для нарахування пені та стягнення її у судовому порядку відсутні.

Повідомлення про порушення договору фінансового лізингу №UA77L-13-03 від 12.04.2013 року та вимога про виплату пені за договором були направлені позивачем за адресою 49015, м.Дніпропетровськ, пров. Ізюмський 19. Саме зазначена адреса була вказана як контактна інформація відповідача в договорі фінансового лізингу, адреса відповідача в преамбулі договору фінансового лізингу, адреса відповідача в преамбулі Загальних умов.

Згідно п. 23.5 Загальних умов всі повідомлення в процесі виконання кожного договору, зокрема повідомлення про незгоду, відмову, неможливість і тому подібне, повинні направлятися сторонам у письмовій формі, якщо інше не передбачено цими Загальними Умовами. Всі такі повідомлення направляються сторонами один одному за адресами й іншими реквізитами, які зазначені у відповідному договорі.

Також п. 15.2. Загальних Умов встановлено, що лізингоодержувач зобов'язаний у письмовій формі повідомляти лізингодавця про будь-які зміни, внесені лізингоодержувачем до своїх установчих документів, незалежно від факту їх державної реєстрації, у строк - не пізніше наступного робочого дня з дати їх настання. Доказів повідомлення позивача про зміну своєї адреси відповідач не надав, тому заперечення апелянта відносно неотримання вимоги на оплату пені є безпідставними.

Окрім того, 28.08.2015 року позивачем були направлені відповідачеві повідомлення про порушення договору фінансового лізингу №UA77L-13-03 та вимога про виплату пені за договором фінансового лізингу №UA77L-13-03 які, згідно інформації Укрпошти (а.с. 237, т.1), отримані відповідачем 01.09. 2015 року.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 178 573 грн. 18 коп., яка нарахована за період з 02.12.2013 року по 15.07.2015 року.

Розрахунок пені здійснено позивачем окремо по кожному черговому лізинговому платежу з дотриманням обмежень, встановлених ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України. Вищезазначену вимогу колегія суддів вважає такою, що підлягає задоволенню частково, в розмірі 137 848 грн. 14 коп., без врахування суми, що компенсує предмет лізингу, на яку була нарахована пеня.

Щодо посилання апелянта на пропуск позивачем позовної давності в частині вимог щодо стягнення пені, слід зазначити, що у відповідності до ч.3 ст. 101 Господарського процесуального кодексу в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, тоді як з матеріалів справи не вбачається, що заява про застосування позовної давності при вирішенні спору була подана відповідачем до місцевого господарського суду.

Вимога щодо стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково, в розмірі 8 089 грн. 43 коп., оскільки їх нарахування повинно бути здійснено на лізингові платежі в частині відсотків (без врахування компенсації вартості предмета лізингу) за період з 02.12.2013 року по 15.07.2015 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право вимагати розірвання договору у передбачених законом та договором випадках.

Відповідно до ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом, а згідно ч.1 ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Апелянт вказує, що позивачем не доведено факту дотримання порядку відмови від договору, який встановлений п.23.5 Загальних умов, що є підставою для відмови у задоволенні позову в частині розірвання договору.

Відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена умовами укладеного між сторонами договору, є правом наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів.

Враховуючи, що законодавством передбачено право лізингодавця відмовитись від договору лізингу у випадку прострочення сплати лізингових платежів більше 30 днів (ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг"), приписи ст. 782 Цивільного кодексу України, прострочення сплати лізингових платежів на п'ять місяців слід вважати істотним порушенням умов договору лізингу, при якому відповідач позбавив позивача того, на що він розраховував при укладенні договору лізингу, тобто істотно порушив його умови.

З огляду на викладене вимога позивача щодо розірвання договору є такою, що підлягає задоволенню.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3.4.7 Загальних умов встановлено, що у разі дострокового розірвання або припинення договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу в стані, в якому його було одержано у володіння і користування відповідно до договору лізингу та Загальних умов, з урахуванням нормального зносу, якщо інше не обумовлено договором.

Враховуючи вимогу позивача про розірвання договору лізингу, що в свою чергу зумовлює припинення зобов'язання, у відповідача виникає обов'язок повернути предмет лізингу, а відтак позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції заявлялось клопотання про призначення судово-економічної експертизи, в обґрунтування якого він посилався на ті обставини, що при вирішенні даного спору існує необхідність дослідження обґрунтованості визначення кожної із складових лізингових платежів спірного періоду, що заявлені до стягнення, із врахуванням, в тому числі, збільшення процентів у складі лізингового платежу за формулою, передбаченою п. 4.4 договору; встановлення даного питання потребує необхідності застосування спеціальних знань у галузі економіки для співставлення наявності у справі доказової інформації для забезпечення можливості її належної правової оцінки.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.

Призначаючи експертизу у справі, суду необхідно виходити з того, що висновок експертизи має слугувати аргументом у процесі встановлення об'єктивної істини і не може бути замінений іншими засобами доказування.

Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про залишення клопотання відповідача без задоволення, оскільки відповіді на запропоновані ним питання для проведення експертизи не потребують спеціальних знань, їх віднесено до компетенції суду.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Укрспецмонтаж" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2015 року у справі №904/6624/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя І.М. Подобєд

Суддя О.В. Березкіна

(Повний текст постанови складено 13.10.2016 року)