Рішення № 62001816, 13.10.2016, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2016 р. Справа № 917/1457/16

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 39600

до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеварний завод", 39621, м. Кременчук, Полтавська область, вул.І.Приходька, 141

про стягнення 98446,43 грн.

Суддя Киричук О.А.

Представники :

від позивача: ОСОБА_1, паспорт КН № 087530, виданий 12.03.2016р.

від відповідача: не з»явився

Розглядається позовна заява про стягнення 98446,43 грн. заборгованості за договором поставки товару № 0072-СН від 22.01.2014р., з них: 51 990,00 грн. основного боргу, 42 696,43 грн. інфляційних, 3760,00 грн. 3% річних.

Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

13.10.2016р. позивач через канцелярію суду надав пояснення по справі.

Крім того, позивачем 13.10.2016р. через канцелярію суду подана заява про зменшення позовних вимог (вх. № 12602), в якій позивач зменшує позовні вимоги в частині інфляційних нарахувань та просить стягнути з відповідача 51 990,00 грн. основного боргу, 42 412,37 грн. інфляційних, 3760,00 грн. 3% річних.

Дослідивши заяву позивача про зменшення позовних вимог, господарський суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.11., п. 3. 12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, розглянувши подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд приймає її до розгляду та розглядатиме справу в подальшому з її врахуванням.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог за обґрунтуванням, наведеним у позовній заяві з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач, повідомлений належним чином про час та місце судового засідання, про що свідчать матеріали справи, відзив на позов не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи.

Керуючись ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, оцінивши надані докази, суд встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, 22 січня 2014 року між Приватним підприємцем ОСОБА_1 - Постачальник (надалі Позивач) та Публічним акціонерним товариством „Кременчуцький сталеливарний завод" - Покупець (надалі Відповідач) був укладений договір поставки № 0072-СН ( далі - договір).

Умовами договору визначено, зокрема, наступне:

- п. 1.1. В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю визначений цим Договором товар (надалі іменується "товар"), а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

- п. 1.2. Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією - (ями) (надалі іменується "специфікація"), що є додатками до цього Договору.

Специфікація № 1

Найменування товару :

Шнур силіконовий 9973.736.00.001 в кількості50 кг по ціні 273,00 грн. всього 13 650,00 грн.

Шнур силіконовий 9973.736.00.002 в кількості 50 кг по ціні 273,00 грн. всього 13 650,00 грн.

Шнур силіконовий 9973.736.00.005 в кількості 50 кг по ціні 273,00 грн. всього 13 650,00 грн.

Трубка силіконова 6x3 ТУ 38 105 1165-90 в кількості 50 м. по ціні 47,50 грн. всього 2 375,00 грн.

Разом: 43 325,00

ПДВ: 8665,00

Усього: 51990,00

- п. 1.3. Загальна ціна товару за цим Договором становить 51 990,00 грн. (п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот дев'яносто грн. 00 коп.), в тому числі ГІДВ.

- п. 2.4. Датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної або дата на товарно-транспортній накладній перевізника або дата календарного штемпеля залізничної накладної чи квитанції про приймання вантажу.

- п. 6.1. Розрахунки за товар здійснюються протягом 60 календарних днів з дати поставки.

- п. 9.2. Товар приймається Покупцем згідно видаткової накладної. Відвантаження товару Покупцю здійснюється після пред'явлення останнім довіреності на право отримання товарно-матеріальних цінностей.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов Договору ним було відвантажено обумовлений у договорі товар, що підтверджується відповідними документами, а саме: видатковою накладною № РН - 0000009 від 11.02.2014 р. на загальну суму 51990,00 грн.

Як вказує позивач, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого за договором товару не здійснив, і за ним рахується заборгованість в сумі 51 990 грн.

При прийнятті рішення зі спору суд виходив з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст.712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.

Отже, змістом договору купівлі продажу є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

За змістом статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що підписаною між сторонами видатковою накладною № РН - 0000009 від 11.02.2014 р., та довіреністю № НОМЕР_1 від 10.02.2014р., виданою відповідачем на отримання цінностей, підтверджується факт поставки позивачем товару відповідачу на загальну суму 51 990 грн.

Сторони у п.6.1. договору узгодили, що розрахунки за товар здійснюються протягом 60 календарних днів з дати поставки.

З огляду на визначений у договорі порядок розрахунку, зобов"язання по оплаті отриманого товару у відповідача виникло 12.04.2016р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару за договором поставки не виконав, заборгованість становить 51 990,00 грн.

За даних обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 51 990,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних за період з 12.04.2014р. по 08.09.2016р. у розмірі 3760,00 грн. та інфляційні нарахування за аналогічний період у розмірі 42 412,37 грн. (розрахунок наведений у позові та поясненнях за вх. № 12603 від 13.10.2016р.).

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач контррозрахунку заявлених до стягнення розмірів 3% річних та інфляційних нарахувань не надав, про неправильність проведених позивачем нарахувань суд не повідомляв.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань, суд прийшов до висновку, що заявлені розміри відповідають вимогам Цивільного кодексу України, є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню (розрахунок сум здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. і 29 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Кременчуцький сталеливарний завод" (39621, м. Кременчук, вул. Івана Приходька, 141, ЄДРПОУ 05756783) на користь приватного підприємця ОСОБА_1 що знаходиться за адресою : 39600, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 51 990,00 грн. основного боргу, 42 412,37 грн. інфляційних, 3760,00 грн. 3% річних, 1378,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено ____.2016р.

Суддя Киричук О.А.