Ухвала суду № 61996719, 13.10.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

13 жовтня 2016 року Справа № 917/433/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді: Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І., розглянувши матеріали касаційної скарги Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавській області на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2016р.

у справі №917/433/16 Господарського суду Полтавської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні системи автоматизації"

до Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавській області

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України в Полтавській області

про стягнення 112 035, 06 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Подана касаційна скарга Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавській області на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2016р. у справі №917/433/16 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 ГПК України з наступних підстав.

Частиною 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Згідно з частиною другою статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору та порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок і розмір сплати судового збору передбачено Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пп. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру встановлено: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява містить вимогу майнового характеру - стягнення 112 035,06 грн.

Враховуючи наведене, скаржник під час звернення зі скаргою повинен був сплатити судовий збір у розмірі 120% ставки від 1,5 відсотка ціни позову.

Проте, до касаційної скарги скаржником додане платіжне доручення №1099 від 10.08.2016 р. про сплату судового збору в розмірі 2016,54 грн., дана сума є меншою, ніж визначено вказаними нормами Закону України "Про судовий збір".

Виходячи з наведеного, скаржником сплачено судовий збір не в повному обсязі.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до касаційної скарги не додано доказів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України і підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст. 86, 111, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавській області на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2016р. у справі №917/433/16 повернути скаржнику.

Головуючий суддя(доповідач) І.В. Алєєва

Суддя Т.Б. Дроботова

Суддя Л.І. Рогач