Постанова № 61996513, 12.10.2016, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

__________Справа № 299/2554/16-а

Номер рядка звіту 83

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2016 м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у особі головуючого судді А.А.Надопта, при секретарі С.С.Онисько, за участю позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Виноградівському районі про визнання протиправним рішення суб»єкта владних повноважень та зобов»язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач працював в органах прокуратури України з 20.07.1987р. по 26.03 2004р. та набув право на пенсію за вислугу років. На теперішній час Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Виноградівському районі, як отримувач пенсії, призначеної у 2005 році на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. № 1789-ХІІ (далі - Закон № 1789-ХІІ) у розмірі 90% середнього заробітку.

Обгрунтовуючи свої вимоги позивач вказує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України №763 від 30.09.2015р. та № 1013 від 09.12.2015р., працівникам прокуратури були підвищені посадові оклади. На підставі викладеного, прокуратурою Закарпатської області позивачу надано довідку за № 85-18 вих. 2016 від 11.05.2016 р. про те, що станом на 01.12.2015р. заробітна плата на посаді, з якої він був звільнений з органів прокуратури у зв'язку із виходом на пенсію, збільшилась.

В травні 2016р. позивач звернувся із заявою до Управління ПФУ в Виноградівському районі з проханням зробити перерахунок пенсії з урахуванням наданої довідки прокуратури Закарпатської області № 85-18 вих. 2016р. від 11 травня 2016 року, проте, згідно Виписки протоколу №41 про відмову в перерахуванні пенсії прийнято Рішення Відповідачем від 04.07.2016 р., позивачу відмовлено у проведенні перерахунку, мотивуючи тим, що з 01.06.2015р. відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. № 213 у зв'язку з неприйняттям Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. У зв'язку з цим підстави для проведення перерахунку пенсії та здійснення доплат відсутні.

Позивач вважає відмову відповідача незаконною та необгрунтованою, такою, що грубо порушує його права, законні інтереси та норми Конституції України, оскільки застосування Управлінням ПФУ при вирішенні питання щодо перерахунку пенсії п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII є безпідставним, так як умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів та слідчих визначено ст.50-1 Закону № 1789-ХІІ.

Відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку із підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників або у зв'язку із звільненням з роботи. Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015р. №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» працівникам прокуратури збільшено посадові оклади, що згідно зі ст.50-1 Закону № 1789-ХІІ є підставою для перерахунку пенсії за вислугою років, а відтак на підставі наведеного, вважаючи, що відповідач порушив його права щодо належного пенсійного забезпечення, позивач просить суд визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Виноградівському районі від 11 травня 2016 року щодо відмови в перерахунку йому пенсії в розмірі 90% місячної (чинної) заробітної плати відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991р. (в редакції Закону, що діяла на час призначення мені пенсії) на підставі довідки прокуратури Закарпатської області № 85-18 вих.2016р. від 11.05.2016р.; скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Виноградівському районі м. Виноградова від 2016р. щодо відмови мені у проведенні перерахунку пенсії; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Виноградівському районі м.Виноградів здійснити перерахунок призначеної йому пенсії за вислугу років у розмірі 90% місячної (чинної) заробітної плати відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991р. (із змінами, в редакції Закону, що діяла на час призначення мені пенсії) на підставі довідки прокуратури Закарпатської області № 85-18 вих. 2016р. від 11.05.2016р. починаючи з травня 2016р. без обмеження її максимального розміру та здійснювати відповідні виплати, а також стягнути на його користь сплачений судовий збір.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підримав в повному обсязі з підстав, наведених в позовній заяві та просив суд їх задоволити; представник відповідача в судове засідання не з»явився, хоча про місце і час розгляду даної справи повідомлений судовою повісткою, яку особисто отримав 26.09.2016р., заяв та клопотань про відкладення слухання справи або причини своєї неявки до суду не подав, а відтак суд вважає за можливе, проти чого не заперечує і позивач, справу розглянути у відсутності відповідача, взявши до уваги письмові заперечення відповідача від 29.09.2016р. (долучені до матеріалів справи).

Так, відповідно до письмового заперечення відповідач вважає дії Управління ПФУ України в Виноградівському районі як такі, що не суперечать вимогам чинного законодавства, Рішенням від 04.07.2016 р. позивачу правомірно відмовлено у проведенні перерахунку пенсії, оскільки відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. № 213 у зв'язку з неприйняттям Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, а відтак підстави для проведення перерахунку пенсії та здійснення доплат відсутні .

Отже, заслухавши пояснення позивача та дослідивши матеріали справи у їх сукупності та вза"язку, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до вимог ст.71 ч.1-2 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача, якщо він заперечує проти задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування. їхніх посадових і службових осіб інших суб»єктів при здійснені ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб»єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України передбачено інший порядок судового провадження.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова особа чи службова особа або інший суб"єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Цей спір є публічно-правовим, оскільки виник із публічно-правових відносин за участю суб"єкта владних повноважень Управління ПФУ у Виноградівському р айоні.

У відповідності до п.1 ч.1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб"єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Наведене дає підстави для віднесення справи, що розглядається до адміністративної юрисдикції.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з того, що Конституція України (ст.3) визначає, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов"язком держави.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивач з 2005р. перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду в Виноградівському районі та отримує пенсію за вислугу років, призначену на підставі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90% суми заробітної плати.

В травні 2016р. позивач звернувся до пенсійного органу з завою про перерахунок пенсії, у якій просив зробити перерахунок пенсії за вислугу років починаючи з 01.12.2015р. та виплатити заборгованість, що виникла на день такого перерахунку з урахуванням раніше проведених виплат. До даної заяви позивачем було надано довідку про заробітну плату від 11.05.2016 року №18-666, видану Прокуратурою Закарпатської області \а.с.11-12\.

В подальшому 04.07.2016р. за №3408/08 \а.с.13-14\ управління Пенсійного фонду України в Виноградівському районі надало відповідь позивачу з відмовою в проведенні перерахунку з посиланням на п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», проте суд не може погодитись з прийнятим відповідачем рішенням, оскільки воно не відповідає нормам матеріального права та встановленим у суді обставинам справи.

При цьому суд, погоджуючись з доводами позивача, вважає, що в даному випадку при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, яка визначає розмір пенсії у відсотках без обмеження її граничного розміру, що діяла на момент призначення пенсії .

При цьому, свій висновок суд обґрунтовує наступним.

Так, відповідно до ч.1 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. №1789-ХП (у редакції чинній на момент призначення позивачу пенсії) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік. роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Частиною 18 ст.50-1 вказаного Закону передбачалось, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Всі зміни до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» та інших нормативних актів, які були внесені (прийняті) після призначення позивачу пенсії у жовтні 2003р., зокрема, щодо зменшення пенсії у відсотках, обмеження граничного розміру пенсії, тощо, не можуть бути застосовані при перерахунку пенсії, а тільки при призначенні пенсії працівникам прокуратури.

Згідно зі ст.22 Конституції України закріплені нею права і свободи людини і громадянина, не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

З матеріалів справи видно, що позивач працював в органах прокуратури та набув права на пенсійне забезпечення у 2004 році за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на час набуття такого права.

Таким чином, враховуючи наведені правові норми та фактичні обставини справи, виходячи з принципу незворотності дії законів у часі, суд дійшов висновку, що положення п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213 стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Крім того суд вважає, що не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії також те, що Кабінетом Міністрів України не визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено ч.18 ст.50- 1 Закону України «Про прокуратуру».

Так, відповідно до ч.13 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ держава взяла на себе обов'язок забезпечити не лише нарахування але й перерахунок пенсії працівникам прокуратури виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за перерахунком.

За вказаних обставин, відсутність встановленого КМУ порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, не може бути підставою для позбавлення особи права на перерахунок пенсії, що гарантоване законом.

Так, необхідною умовою для перерахунку пенсії є документи, додатково подані пенсіонером щодо розміру місячного заробітку за відповідною посадою станом на час звернення за перерахунком пенсії. При цьому, такий перерахунок дійсно має здійснюватися виходячи із норм законодавства, які були чинними на момент призначення пенсії позивачу, тобто в розмірі 90% від заробітної плати.

З урахуванням наведеного, суд приходить до обгрунтованого переконання, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися саме норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Приведені в письмовому запереченні на позов доводи відповідача, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з вимогами позивача.

Слід також зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Державного департаменту України з питань виконання покарань, тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Суд також вважає, що судові витрати по справі, які понесла позивачка, слід стягнути на її користь з Державного бюджету України, оскільки відповідно до вимог ст.94 ч.1 ЦПК України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є об»єктом владних повноважень суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. В даному випадку відповідно до платіжних доручень від 22.09.2016р. \а.с.1\ позивач сплатив 551,20 грн. судового збору.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 4,6, 9,11,12,18,49,51,71,94,158-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Виноградівському районі про визнання протиправним рішення суб»єкта владних повноважень та зобов»язання вчинити певні дії задоволити повністю.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Виноградівському районі від 11 травня 2016 року щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку його пенсії в розмірі 90% місячної (чинної) заробітної плати відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991р. (в редакції Закону, що діяла на час призначення мені пенсії) на підставі довідки прокуратури Закарпатської області № 85-18 вих.2016р. від 11.05.2016р.

Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Виноградівському районі м від 11.05.2016р. щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Виноградівському районі здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років у розмірі 90% місячної (чинної) заробітної плати відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991р. (із змінами, в редакції Закону, що діяла на час призначення мені пенсії) на підставі довідки прокуратури Закарпатської області № 85-18 вих. 2016р. від 11.05.2016р. починаючи з травня 2016р. без обмеження її максимального розміру.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені ним та документально підтвердженні судові витрати по справі- 551,20 грн. сплаченого нею судового збору.

Відповідно до ст.186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Поний текст постанови виготовлено 13.10.2016р.

Головуючий ОСОБА_2