Ухвала суду № 61996151, 11.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/12478/2016 Головуючий в 1 інстанції - Жук М.В.

Доповідач - Желепа О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Кравець В.А., Рубан С.М.

при секретарі Перетятько А.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 20 липня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Одинадцята Київська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_2 звернулася до Оболонського районного суду м. Києва із позовною заявою до ОСОБА_3, третя особа: Одинадцята київська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним.

Ухвалою суду від 24.06.2016 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху з наданням строку на усунення її недоліків, а саме зазначення вартості нерухомого майна з метою визначення підсудності її позову.

На виконання ухвали, ОСОБА_2 надіслала заяву, в якій зазначила, що не має можливості визначити вартість спірного майна.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 20.07.2016 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Одинадцята Київська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним - повернуто позивачу для подання до належного суду.

Не погодившись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій просила її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Вказувала на те, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, а саме ст. 109 ЦПК України. Зазначила, що судом безпідставно було залишено позовну заяву без руху, оскільки предметом спору є визнання заповіту недійсним, що не підлягає грошовій оцінці. Тому в заяві про відмову усунення начебто недоліків позовної заяви позивач перш за все вказував про те, що вимоги суду щодо доплати судового збору за ставками майнових спорів є незаконними та необґрунтованими, оскільки спір не має характеру майнового. Суд всупереч прямим вказівкам позивача та предмету спору самостійно визначив предмет позову та замість підготовки до розгляду справи про визнання правочину недійсним, з невідомих підстав сформулював на власний розсуд позовні вимоги у вигляді виключно спору про нерухоме майно. Судом не враховано , що позов пред'явлений до фізичної особи (ОСОБА_3), а його місце проживання: АДРЕСА_1, що адміністративно віднесено до Оболонського району м. Києва.

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представника позивача, який доводи скарги підтримав, та представника відповідача, який заперечував проти задоволення скарги, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що з позову вбачається спір з приводу нерухомого майна, а саме: земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, Садове товариство «Осокорки ЗА» та нежитлову будівлю (базу відпочинку), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, а тому правила підсудності мають визначатись за ст.. 114 ЦПК України.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції є обґрунтованим та в повній мірі відповідає вимогам цивільно-процесуального законодавства України.

Згідно ст. 109 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування; позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Згідно з ч. 1 ст. 114 ЦПК України, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Виходячи з аналізу зазначеної правової норми правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності /недійсності/ договорів (правочинів) щодо такого майна.

Крім того, відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» позови про визнання правочинів недійсними щодо нерухомого майна та застосування наслідків недійсності пред'являються відповідно до частині першої статті 114 ЦПК України за місцезнаходженням майна або основної її частини. Кваліфікація об'єктів як нерухомого майна здійснюється відповідно до статей 181, 190 та 191 ЦК України.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач пред'явив позов до відповідача та просив зокрема визнати недійсний заповіт відповідно до якого позивачу заповідалося зокрема наступне нерухоме майно:

земельна ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, Садове товариство «Осокорки ЗА»

нежитлова будівля (база відпочинк), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

Згідно з п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Вивчивши матеріали даної справи та предмет заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що в даному випадку спір виник з приводу нерухомого майна, оскільки спір пов'язаний з неправомірним набуттям , на думку позивача права власності відповідачем на нерухоме (спірне) майно, а тому суд першої інстанції вірно застосував правила ст. 114 ЦПК України, яка регулює правила виключної підсудності у цивільних справах щодо нерухомого майна.

Посилання в апеляційній скарзі, що позовні вимоги не стосуються нерухомого майна не відповідають дійсності, оскільки зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати недійсним заповіт складений ОСОБА_5 в тому числі і щодо нерухомого майна, зазначеного вище.

Доводи скарги про те, що судом безпідставно було залишено позовну заяву без руху, колегія суддів не приймає, оскільки суд поверну позовну заяву не у зв'язку з не усуненням недоліків позовної заяви, а у зв'язку з її непідсудністю.

При цьому, місцевий суд встановив, що будь-яке спірне нерухоме майно не знаходиться на території Оболонського району м. Києва, а тому справа, виходячи з вимог ст. 114 ЦПК України не може розглядатись в Оболонському суді міста Києва.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки суду першої інстанції про необхідність повернення позовної заяви для подання до належного суду, з врахуванням правил виключної підсудності, не впливають.

Ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону, а тому відповідно до ст. 312 ЦПК України, колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 20 липня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Судді: