Ухвала суду № 61996098, 06.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/11339/2016 Головуючий в 1-й інстанції - Цокол Л.І.

Доповідач-Чобіток А.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого -Чобіток А.О.

суддів - Немировської О.В., Шебуєвої В.А.

при секретарі - Казанник М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 червня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування ,-

в с т а н о в и л а:

У вересні 2015 року позивач пред»явив вказаний позов до відповідача та зазначав,що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько ОСОБА_5.За життя 25 жовтня 2013 року батько склав заповіт,який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округ ПетрикН.П.,відповідно до якого батько заповів все належне йому на день смерті майно сину ОСОБА_3 і таким чином позбавивши ОСОБА_4 права спадкування на його спадщину.

Посилаючись на те, що ОСОБА_4 не підтримував зв»язку з батьком, який тривалий час до смерті потребував допомоги через похилий вік та тяжку хворобу, перебував у безпорадному стані, а відповідач ухилявся він виконання своїх обов»язків як син утримувати свого батька, позивач просив усунути ОСОБА_4 від спадщини, яку він успадковує відповідно до ст.1241 ЦК України незалежно від змісту заповіту (обов»язкова частка).

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 червня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Зазначає, що судом неповно з»ясовані обставини справи, в зв»язку з чим суд прийшов до помилкового висновку про недоведеність перебування спадкодавця в безпорадному стані за його життя та ухилення відповідача від надання допомоги батьку.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з"явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги , обставини справи , колегія суддів приходить до наступного.

Встановлено, що ОСОБА_5, який є батьком сторін у справі, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 84 років, про що Відділом державної реєстрації смерті реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції ІНФОРМАЦІЯ_2 зроблено відповідний актовий запис за № 3305 .

ОСОБА_5 25 жовтня 2013 року склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №1173, яким заповідав все своє майно ОСОБА_3, позивачу у даній справі.

Після відкриття спадщини , сторони звернулись до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Сидоревич В.А. із заявами про прийняття спадщини після померлого батька, ОСОБА_5.

При цьому, відповідач ОСОБА_4,1950 року народження, зазначив, що є непрацездатним за віком, внаслідок чого має право на обов'язкову частку у спадщині, що відкрилась після смерті ОСОБА_5.

Пред"явивши даний позов на підстав 1224 ЦК України , ОСОБА_3 зазначав, що відповідач не виконував свій обов"язок щодо утримання батька , який останні роки життя тяжко хворів, знаходився у безпорадному стані, та потребував сторонньої допомоги , яка з боку ОСОБА_4 не надавалась. Відповідач не телефонував померлому, не спілкувався з ним, чого останній вкрай потребував.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на їх підтвердження. При цьому судом враховано, що хоча померлий ОСОБА_5 і потребував сторонньої допомоги, в зв»язку з віком та хворобою, проте отримував останню як з боку ОСОБА_3, так і з боку родичів та знайомих, зваживши при цьому і на те, що в період з 2011 року по 2013 року відповідач отримував окрім пенсії, заробітну плату нижче середнього заробітку, а померлий ОСОБА_5 отримував пенсію станом на листопад 2011 року - 2 572,13грн., станом на вересень 2013 року - 3 255,00грн. та мав відкритий рахунок в ПАТ «КБ «Приватбанк», на якому за період з 28.05.2012 рокупо 27.12.2014 року знаходилась загальна сума, що склала 22 145,46 грн. , залишок якої становить 532,63грн..

Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального та процесуального права, які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами та відповідає роз»ясненням , викладеним у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 року за № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування».

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції позивач не надав доказів щодо умисного ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцю чи його бездіяльності, спрямовану на уникнення від обов»язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, зважаючи і на ту обставину, що донька відповідача , ОСОБА_8 та її родина надавали допомогу померлому.

Не надано позивачем і доказів того, що відповідач мав фізичну та матеріальну можливість надавати допомогу спадкодавцю, а спадкодавець потребував допомоги саме від відповідача у справі.

Колегія суддів вважає, що при розгляді даної справи, судом першої інстанції належним чином перевірена сукупність обставин, за наявності яких можливе застосування ч. 5 ст. 1224 ЦК України та обґрунтовано відмовлено в усуненні відповідача від обов»язкової частки у спадщині після померлого батька, ОСОБА_5.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення постановленого по даній справі та відсутність підстав до його скасування.

Керуючись ст.ст.304,307,308,313-315,319 ЦПК України,колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - Судді -