Ухвала суду № 61996017, 28.09.2016, Апеляційний суд міста Києва

Справа № 753/13174/15-ц С№ апеляційного провадження: 22-ц/796/10343/2016Головуючий у суді першої інстанції: Трусова Т.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Шкоріна О.І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі головуючого-судді: Шкоріної О.І.,

суддів: Антоненко Н.О.,Стрижеуса А.М.,

при секретарі: Юрченко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 червня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Служба у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації як органу опіки та піклування про встановлення батьківства, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом та зазначала, що у неї та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_7. Оскільки у зареєстрованому шлюбі вони не перебували, відповідно до п.3 ст.49 Закону Республіки Казахстан «Про шлюб та сім'ю» у свідоцтві про народження дитини прізвище батька було записано за її прізвищем - ОСОБА_3, а ім'я та по батькові батька за її вказівкою - ОСОБА_8. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер. Посилаючись на те, що за життя ОСОБА_6 визнавав себе батьком дитини, турбувався про неї та про сина, до початку свого тяжкого онкологічного захворювання надавав постійну матеріальну допомогу, просила встановити, що ОСОБА_9 є батьком ОСОБА_10.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15 червня 2016 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Служба у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації як органу опіки та піклування про встановлення батьківства

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі. В апеляційній скарзі посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи, що мають суттєве значення для правильного її вирішення.

В судове засідання не з'явилися сторони, будучи у встановленому законом порядку

повідомленими про день та час розгляду справи, що підтверджується зворотними повідомленнями про вручення поштового відправлення /а.с. 135-137, 139/, про причини своєї неявки суд не повідомили, а тому колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у їх відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого у справі рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Актау Мангістауської області Республіки Казахстан позивач ОСОБА_11 народила сина ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 10).

Враховуючи, що на той час ОСОБА_11 у шлюбі не перебувала, реєстрація народження дитини проведена відповідно до положень пункту 3 статті 49 Закону Республіки Казахстан «О браке и семье», за приписом якого при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків або при відсутності рішення суду про встановлення батьківства, прізвище батька дитини у книзі запису народжень записується по прізвищу матері, ім'я та по батькові батька дитини - за її вказівкою (т. 1 а.с. 11, 99).

В актовому записі про народження ОСОБА_10 №225, складеному 6 лютого 2001 року Актауським міським відділом ЗАГС, його батьком зазначений ОСОБА_12.

Громадянин Росії ОСОБА_9, батьківство якого позивач просить встановити, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у станиці Тамань Темрюкського району Краснодарського краю Російської Федерації (т. 1 а.с. 33).

ОСОБА_9 залишив заповіт, відповідно до якого заповів своїй дружині ОСОБА_5 земельну ділянку та житловий будинок у станиці ТаманьТемрюкського району Краснодарського краю (т. 1 34, 243).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів на підтвердження спільного проживання та ведення спільного господарства позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_9 до народження дитини або спільне виховання чи її утримання ними, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання ОСОБА_9 за життя свого батьківства щодо сина ОСОБА_7.

Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на встановлених обставинах та відповідає вимогам матеріального закону, який регулює спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Сімейний кодекс України набрав чинності з 1 січня 2004 року.

У пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про практику застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у ст. 128 СК України істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у ст. 53 КпШС, суди, вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини.

Так, при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми КпШС, беручи до уваги підстави визнання батьківства, зокрема: докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства, або спільне проживання й ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання та утримання ними дитини.

Належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували факт визнання ОСОБА_9 свого батьківства щодо сина ОСОБА_3 - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 ні позивачем, ні її представником у передбаченому ст..ст.10, 60 ЦПК України порядку ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надано.

Надані стороною позивача докази, зокрема, покази свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку, необхідних для встановлення батьківства фактів не підтверджують.

Отже, висновки суду відповідають обставинам справи та доводами апеляційної скарги, які фактично зводяться до переоцінки доказів, не спростовуються.

Оскільки для вирішення спору про визнання батьківства висновки генетичної експертизи правового значення не мають, доводи апеляційної скарги щодо безпідставного не призначення судом першої інстанції цієї експертизи підлягають відхиленню.

Колегія суддів вважає, що рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, передбачених ст.309 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції по даній справі немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 червня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: