Ухвала суду № 61995923, 28.09.2016, Апеляційний суд міста Києва

Справа № 757/497/16-ц С№ апеляційного провадження: 22-ц/796/11075/2016Головуючий у суді першої інстанції: Гладун Х.А.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Шкоріна О.І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого-судді Шкоріної О.І.,

суддів: Антоненко Н.О., Стрижеуса А.М.,

при секретарі:Юрченко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-промислова фірма «Агроділо», ОСОБА_3 до Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області, Апеляційного суду Кіровоградської області, Держави України в особі Кабінету Міністрів України, третя особа: Президент України Порошенко Петро Олексійович про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок державного бюджету, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2016 року позивачі ТОВ «АПФ «Агроділо», ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом, в якому просили за рахунок Державного бюджету України на користь ТОВ «АПФ «Агроділо» відшкодувати матеріальну шкоду в сумі 260000 грн., на користь ОСОБА_3 відшкодувати моральну шкоду в сумі 102000 грн. В обґрунтування своїх вимог посилаються на те, що правоохоронні органи Кіровоградської області чинять протиправну бездіяльність, а судова система працює неефективно, створює штучні перешкоди у доступі до правосуддя шляхом постановлення протиправних, на думку позивачів, ухвал про залишення позову без руху з підстав несплати позивачами судового збору.

Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 20 квітня 2016 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-промислова фірма «Агроділо», ОСОБА_3 до Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області, Апеляційного суду Кіровоградської області, Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, третя особа: Президент України Порошенко П.О. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок державного бюджету - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник Кабінету Міністрів України - ОСОБА_5 проти доводів апеляційної скарги заперечувала і просила рішення залишити без змін.

Інші учасники процесу в судове засідання не з»явилися, будучи повідомленими про день та час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштових відправлень ( а.с.166-170). Від ОСОБА_6, представника Президента України, Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності. За таких обставин та зважаючи на вимоги ч.2 ст.305 ЦПК України колегія вважала за можливе розглянути справу у відсутності осіб, які в судове засідання не з'явилися.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із недоведеності фактів протиправності поведінки органів судової влади та правоохоронних органів, заподіяння позивачам майнової та моральної шкоди, а також причино - наслідкового зв'язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального закону.

Стаття 56 Конституції України проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 1176 ЦК України передбачено, що право на відшкодування шкоди завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частина друга). Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили (частина п'ята). Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах (частина шоста).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст..ст.1166, 1167 ЦК України, відповідно до ч.1 яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння та вину особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними.

Належних та допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння позивачам шкоди, протиправності поведінки органів судової влади та правоохоронних органів, причинного зв'язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою позивачами у передбаченому ст..ст.10,60 ЦПК України порядку суду не надано.

Саме по собі скасування судових рішень судами вищих інстанцій не дає підстав уважати, що дії суддів є протиправними, в їх діях присутня вина і в наслідок таких дій особам заподіяно матеріальну та моральну шкоду.

Отже, за таких обставин висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог є законними і обґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що суд першої інстанції неправомірно не застосував до спірних правовідносин положення статей 1173, 1174 ЦК України колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Статті 1173, 1174 ЦК України передбачають спеціальні підстави і умови відповідальності при завданні фізичній або юридичній особі шкоди у позадоговірних правовідносинах, які відрізняють їх від інших норм, що містять загальні правила позадоговірної (деліктної) відповідальності у цивільно-правових правовідносинах і полягають у спеціальному суб'єктному складі відповідальних осіб, спеціальній сфері діяльності цих суб'єктів та характері їх дій (владно-адміністративній, юридично- обов'язковий, односторонній).

До суб'єктів відповідальності за цими нормами належать створені відповідно до Конституції України і правових актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, органи державної влади і управління, які реалізують надані державою функції та повноваження у сфері управління, а також органи місцевого самоврядування, створені на підставі Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», їх виконавчі органи та посадові або службові особи вказаних державних органів.

Сферою застосування зазначених норм є правовідносини із заподіяння шкоди фізичній або юридичній особі у зв'язку з прийняттям зазначеними суб'єктами незаконних рішень, вчинення ними незаконних дій чи неправомірної бездіяльності при здійсненні ними своїх владних повноважень, визначених Конституцією і законодавством України.

Судові та правоохоронні органи, їх посадові особи не відносяться до суб'єктів відповідальності за цими нормами.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.

З огляду на викладене, передбачених ст.309 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції по даній справі немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: