Ухвала суду № 61995763, 04.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/12339/2016 Головуючий в 1 інстанції - Белоконна І.В.

Доповідач - Желепа О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 року, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Іванченка М.М., Рубан С.М.

при секретарі Перетятько А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 липня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача ПАТ «Універсал Банк» про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 28 лютого 2008 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір, відповідно до якого відповідач надав грошові кошти в сумі 106 600,00 швейцарських франків, а позивач зобов'язався повернути зазначені кошти відповідно до графіку погашення.

Проте, як стверджує позивач, вищезазначений договір був укладений з порушенням його прав як споживача, оскільки перед підписанням Кредитного договору, позивач не був письмово поінформований про наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; суму, на яку кредит може бути виданий (окремий документ з детальним розписом загальної вартості кредиту для споживача); тип відсоткової ставки; строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо).

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 19.07.2016 в задоволені позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору - відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив про його скасування з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

В скарзі вказував на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим. Зазначив, що анкета-заява, на яку посилається суд, як на безумовний доказ ознайомлення позивача із всіма істотними умовами кредитного договору, не містить інформації, необхідність надання якої було прямо передбачено п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції станом на 28 лютого 2008 року). Суд не взяв до уваги того, що сума процентів, які позивач повинен сплатити на користь відповідача за весь термін кредиту, складає 117 205,89 швейцарських франків, тоді як загальна сума кредиту складає 106 600,00 швейцарських франків. Також позивача не було проінформовано про обов'язок сплатити за ініціювання кредиту суму в розмірі 1 тисяча 186 швейцарських франків (п.9.8 Кредитного договору), нотаріальні послуги, держмито, пенсійний збір за укладання договорів іпотеки, страхування (відповідні розділи таблиці Графіку платежів);

В судове засідання апеляційного суду позивач не з'явився подав до апеляційного суду клопотання про відкладення розгляду справи до 29 лютого 2017 року у зв'язку з його перебуванням у відрядженні у м. Житомирі.

Вказане клопотання не може бути задоволено, оскільки ЦПК України передбачений 2 місячний строк розгляду справи в апеляційному суді.

В апеляційній скарзі позивач повністю виклав свою правову позицію, явка до апеляційного суду не є обов'язковою, а тому колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача.

Представник відповідача до апеляційного суду також не з'явився, про розгляд справи повідомлений.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судом встановлено і це вбачається із матеріалів справи, що 28 лютого 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №014-2008-458, відповідно до якого відповідач надав грошові кошти в сумі 106 600,00 швейцарських франків, а позивач зобов'язався повернути зазначені кошти відповідно до графіку погашення (а.с.4- 6).

Зі спірного кредитного договору, заяви та графіку вбачається, що договір між сторонами підписаний, він містить всі істотні умови, передбачені законом для такого виду договорів, які були погоджені сторонами договору.

Кредитний договір №014-2008-458 від 28 лютого 2008 року, укладений між сторонами з дотриманням вимог закону, так як у відповідності до вимог ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» містить суму кредиту, розмір відсоткової ставки, розмір щомісячного платежу та строк повернення грошових коштів.

Дані обставини підтверджуються підписом позивача на анкеті-заяві позичальника на отримання кредиту, яка була досліджена судом першої інстанції (а.с.22-25).

Вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними.

Висновок районного суду про безпідставність заявлених позовних вимог відповідає цим обставинам та вимогам Закону.

Доводи скарги про те, що анкета-заява, не містить положень, які обов'язково повинні бути узгоджені відповідно п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції станом на 28 лютого 2008 року), колегія не приймає виходячи з наступного.

Так, згідно з ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» (в редакції станом на момент укладення кредитного договору), перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі

про:

1) особу та місцезнаходження кредитодавця;

2) кредитні умови, зокрема:

а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений;

б) форми його забезпечення;

в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача;

г) тип відсоткової ставки;

ґ) суму, на яку кредит може бути виданий;

д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на

страхування, юридичне оформлення тощо);

е) строк, на який кредит може бути одержаний;

є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги;

ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови;

з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється;

и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію;

і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

При цьому, зазначеними статтями встановлено відповідальність у вигляді можливості розірвання договору з боку споживача, але не передбачено підстав для визнання договорів споживчого кредиту недійсними.

Згідно ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються, зокрема, детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту.

В укладеному між сторонами у письмовій формі договорі, який складається з: кредитного договору; додатку № 1 до кредитного договору «Перелік та вартість послуг, що надаються кредитором та третіми особами і пов'язані з отриманням та обслуговуванням кредиту» додатку № 2 «Графік платежів» чітко визначені всі умови кредитування, зокрема, розмір наданого кредиту, строк, на який наданий кредит, порядок його надання та повернення, розмір плати за користування кредитними коштами, права та обов'язки позикодавця і позичальника, відповідальність сторін, тому зазначене дає підстави вважати, що відповідачем надано позивачу повну, достовірну та детальну інформацію про сукупну вартість кредиту відповідно до умов кредитного договору.

Зі змісту графіку платежів вбачається, що вартість послуг, пов'язаних з одержанням кредиту та укладанням кредитного договору та орієнтовна сукупна вартість кредиту з урахуванням відсоткової ставки за кредитом визначені у валюті укладеного кредитного договору, а саме, в швейцарських франках.

Таким, чином підписуючи кредитний договір, додаток № 1 до кредитного договору, графік платежів та анкету-заяву про надання кредиту позивач підтвердив факт отримання в повному обсязі інформації (в письмовій формі) щодо кредитування та орієнтовної сукупної вартості кредиту у кредитора відповідно до вимог чинного законодавства про захист прав споживачів.

Тобто посилання позивача на те, що при укладенні кредитного договору було порушено законодавство про «Про захист прав споживачів» є безпідставними та спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Обставини на які посилається позивач, як на підстави для задоволення апеляційної скарги, зокрема щодо неправильного застосування норм матеріального права, порушення відповідачем вимог Закону України «Про захист прав споживачів», - не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а його доводи щодо порушенням судом вищезазначених норм не ґрунтуються на жодній з підстав недійсності правочину, передбачених як ЦК України, так Законом України «Про захист прав споживачів», а тому колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, дав належну оцінку доводам позивача та наданим доказам та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним кредитного договору.

Рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді: