Постанова № 61994947, 30.09.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 вересня 2016 року № 826/24331/15

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріглі Україна" до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків про скасування податкової вимоги № 131-11 від 15.10.2015 та рішення про опис майна,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріглі Україна" (далі - ТОВ "Ріглі Україна", позивач) з позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків (далі - податковий орган, відповідач), в якому позивач просить суд:

- скасувати податкову вимогу № 131-11 від 15.10.2015;

- скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 15.10.2015 № 23128/10/28-10-23-23.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковим органом протиправно винесено податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу, оскільки відповідно до декларації з податку на прибуток за результатами господарської діяльності за 2014 рік позивачем задекларовано переплату з податку на прибуток підприємств в сумі 27 966 808,00 грн., яка повинна бути відображена відповідачем у в інтегрованій картці позивача.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, в обґрунтування свої позиції зазначив, що станом 25.11.2015 року в картах особового рахунку позивача обліковується податковий борг з податку на прибуток у розмірі 6 803 143,74 грн., який виник за рахунок несплати задекларованих грошових зобов'язань, а тому за наявності податкового боргу у позивача відповідачем відповідно до Податкового кодексу України правомірно прийнято податкову вимогу та рішення про опис майна боржника, а позов є необґрунтованим та безпідставним.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, враховуючи заперечення відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріглі Україна", ідентифікаційний номер 30777122, місце знаходження юридичної особи: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100 літ, а., зареєстроване 04.04.2000 як юридична особа, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 20). Свою діяльність здійснює на підставі Статуту.

Основним видом економічної діяльності позивача є: 46.39 несанкціонована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 25.02.2015 на адресу відповідача надіслано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств з додатком до рядка 13 Податкової декларації про зменшення нарахованої суми податку, що підтверджується квитанцією № 2 від 25.02.2015 (а.с.15).

Відповідно до вказаної декларації за результатами господарської діяльності за 2014 рік позивачем нарахованих податок на прибуток від діяльності, що підлягає патентуванню в сумі 13980344,00 грн. (рядок 11 Податкової декларації) При цьому, відповідно до податкової декларації сума податку на прибуток зменшена на загальну суму 41947152,00, яка складається зі сплаченого позивачем авансового внеску з податку на прибуток протягом 2013 року в розмірі 30163452,00 грн. та суми сплаченого позивачем авансового внеску з податку на прибуток у зв'язку з виплатою дивідендів в розмірі 11783700,00 грн. Таким чином, за результатами 2014 року позивач задекларував переплату з податку на прибуток в розмірі 27966808,00 грн.

Однак, - відповідач, керуючись статтями 20, 59, 60 Податкового кодексу України, сформував та направив позивачу податкову вимогу від 15.10.2015 № 131-11.

Згідно з п. 88.1 ст. 88 Податкового кодексу України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Заступником начальника Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників Коротковою І.М., відповідно до ст. 89 Податкового кодексу України прийнято рішення про опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків ТОВ "Ріглі Україна" у податкову заставу.

Не погоджуючись з податковою вимогу та рішенням відповідача про опис майна у податкову заставу позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до абз. 4 п. 57.1 ст. 57 ПК України - платники податку на прибуток щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації

Згідно до п. 46.1. ст. 46 ПК України - податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Пункт 59.3 статті 59 Податкового кодексу України встановлює, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно з пунктом 59.4 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За правилами пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Таким чином, необхідною підставою для надсилання податкової вимоги та опису майна у податкову заставу є наявність у платника податкового боргу.

При цьому за визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Шляхом логічного аналізу зазначених вище норм, суд приходить до висновку, що однією з обов'язкових умов для надсилання (вручення) контролюючим органом платнику податків податкової вимоги, а також для виникнення права податкової застави, є наявність, несплаченої у визначений законодавством строк, узгодженої суми грошового зобов'язання.

Так, суд приходить до висновку, що сумою податкового боргу відповідач вважає несплачену у встановлений строк суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, самостійно визначеної позивачем у податковій декларації.

Як було вже було зазначено, позивачем на адресу відповідача було надіслано податкову декларацію з податку на прибуток за 2014 рік. Відповідно до податкової декларації, а саме рядка 11 позивачем нараховано податок на прибуток від діяльності, що підлягає патентуванню в сумі 13980344,00 грн. При цьому, відповідно до рядка 13 декларації сума податку на прибуток зменшена на загальну суму 41347152,00 грн., що складається зі сплаченого позивачем авансового внеску з податку на прибуток протягом 2013 року в розмірі 30163452,00 грн. та суми сплаченого позивачем авансового внеску з податку на прибуток у зв'язку з виплатою дивідендів в розмірі 11783700,00 грн. Таким чином, за результатами 2014 року позивач задекларував переплату з податку на прибуток в розмірі 27966808,00 грн.

Крім того, відповідно до рядка 23 податкової декларації позивач узгодив розмір щомісячного авансового внеску з податку на прибуток у розмір 1165029,00 грн. та здійснив починаючи з березня 2015 року погашення узгодженого податкового зобов'язання з щомісячних авансових внесків.

Також, на підтвердження відсутності податкового боргу позивачем до матеріалів справи надано Акт звірки № 3874-20 від 16.05.2014, з якого вбачається, що станом на 31 .03.2014 позивач мав позитивне сальдо розрахунків з бюджетом в сумі 26366913,00 грн. Крім того, позивачем до матеріалів справи надано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2013 рік, з якої вбачається, а саме рядка 14, що позивачем задекларовано переплату з податку на прибуток в сумі 26366913,00 грн., яка 28.02.2014 отримана податковим органом.

Позивачем до матеріалів справи також надані платіжні доручення про сплату у 2013 - 2014 роках щомісячних авансових платежів з податку на прибуток.

Суд критично оцінює заперечення відповідача та зазначає, що оскаржуваною податковою вимогою сума боргу позивача у загальному розмірі 5 638 114,74 грн. не підтверджується документально та спростовується наданими позивачем платіжними документами про сплату узгоджених сум грошових зобов'язань.

Згідно з п.1 ч. 3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. я ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Разом з тим, частиною 2 ст.71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду даної справи відповідачем в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, не доведено суду, а судом не встановлено наявності з боку позивача порушень по сплаті (перерахуванню) податків, визначена оскаржуваною податковою вимогою сума боргу позивача не підтверджується документально, а тому у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскаржених податкової вимоги та рішення про опис майна товариства у податкову заставу.

Наведені відповідачем доводи не спростовують висновків суду у даній справі та не доводять зворотного.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкову вимогу № 131-11 від 15 жовтня 2015 року та рішення про опис майна у податкову заставу від 15 жовтня 2015 року № 23128/10/28- 10-23-26.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур