Постанова № 61993245, 06.10.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2016 р. Справа № 805/1486/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Козаченка А.В., розглянувши в порядку письмового провадження, адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства “Тельманівський кар’єр” про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства “Тельманівський кар’єр” про стягнення коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач у порушення вимог Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” і Постанови Кабінету Міністрів України “Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 31.01.2007 року № 70 не виконав нормативи по створенню 1 робочого місця для працевлаштування інвалідів, отже мав сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2015 році у розмірі 3 330, 77 грн. Оскільки відповідачем суму адміністративно-господарських санкцій не сплачено, йому була нарахована пеня у розмірі 85, 93грн.

На підставі викладеного позивач просив стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів за 2015 рік у загальному розмірі 3 416, 70 грн.

Представник позивача через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без своєї участі.

Представник відповідача через канцелярію суду надав письмові заперечення, згідно яких просив відмовити у задоволенні позову та розглянути справу без своєї участі.

З’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

Згідно Наказу № 19/05/1 від 19.05.2014 року, встановлено факт примусової зупинки виробничої діяльності ПАТ «Тельманівський кар’єр» з причин, що не залежать від адміністрації підприємства з 20.05.2014 року до закінчення антитерористичної операції на території Тельманівського району Донецької області.

Згідно звіту ПАТ «Тельманівський кар’єр» про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік за формою № 10-П1, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 130; з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) 4; кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (осіб) 5.

Згідно звіту про фінансові результати за 2015 рік, у графі «Фінансовий результат від операційної діяльності: прибуток» - дані відсутні.

З листа Штабу Антитерористичного центру при СБУ від 14.06.2016 року № 33/2/2-6345 вбачається, що с. Гранітне Волноваського району включено до переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

Згідно довідки від 11.07.2016 року № 11/07-5, станом на 01.01.2015 року на ПАТ «Тельманівський кар’єр» кількість працюючих інвалідів складає 7 осіб. На 01.02.2015 року у 2 осіб закінчився термін дії довідки про інвалідність, нові дані щодо інвалідності цими робітниками до ПАТ «Тельманівський кар’єр» не надавалися. У березні 2015 року звільнився один інвалід, та з 01.04.2015 року на ПАТ «Тельманівський кар’єр» числиться 4 працюючих інваліда. У період з 01.01.2015 року по теперішній час інваліди з приводу працевлаштування не зверталися.

Судом у Волноваського районного центру зайнятості було витребувано інформацію щодо попиту на робочу силу з боку відповідача, проте листом від 02.09.2016 року № 03-33/3672 повідомлено, що протягом 2015 року звітність за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» до центру зайнятості від відповідача не надходила.

З приводу спірних відносин суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 7 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Так, згідно ст. 17 цього Закону, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Статтею 19 зазначеного Закону встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною 9 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” зазначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Таким чином, відповідачем у відповідності до викладених приписів законодавства не було виконано нормативу по створенню 1-го робочого місця по працевлаштуванню інвалідів, тому згідно до вимог ст. 20 вказаного Закону ПАТ «Тельманівський кар’єр» мав сплатити позивачеві адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до п. 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (далі – Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007р. № 70, обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

З урахуванням вимог ст. 20 Закону позивач нарахував ПАТ «Тельманівський кар’єр» адміністративно-господарські санкції за не створені робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2015 році у розмірі 3 330, 77 грн., що підтверджується відповідним розрахунком.

Відповідачем у встановлений ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” строк (до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу) не були сплачені адміністративно-господарські санкції у розмірі 3 330, 77 грн., що дає підстави для нарахування пені відповідно до ст. 20 вищезазначеного Закону і п. 4 Порядку, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення.

Таким чином, розмір нарахованої пені становить 85, 93 грн., що підтверджується розрахунком, наданим позивачем.

Частиною 3 ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 № 875-XII, передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 4 статті 20 Закону України від 01.03.1991 року №803-XII “Про зайнятість населення” підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк – про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством.

Отже, у відповідності до викладених приписів законодавства відповідач не виконав норматив по створенню 1 робочого місця для працевлаштування інвалідів.

Доказів щодо стприяння створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році відповідачем не надано.

Також суд зазначає, що Наказ № 19/05/1 від 19.05.2014 року не містить положень щодо заборони вступати трудові відносини, а тому посилання представника відповідача щодо знаходження підприємства у простої як підстави для незаключення трудових відносин з інвалідами є необгрунтованими.

Таким чином, доведеним є факт невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році, а відтак на підставі ст. 20 Закону № 875 відповідач повинен був до 15.04.2016, сплатити суму адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи встановлений факт невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році у кількості 1 особи, беручи до уваги невиконання відповідачем вимог Закону (ч. 3 ст. 18, ч. 1 ст. 19 Закону № 875), суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій і пені за 2015 рік у загальному розмірі 3 416, 70 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 112, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства “Тельманівський кар’єр” про стягнення коштів – задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Тельманівський кар’єр” (87123, с. Гранітне, в. Южна, б. 21, Волноваський район, Донецька обл., код ЄДРПОУ 04628681) на користь Державного бюджету України адміністративно – господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2015 році, у сумі 3 330, 77 грн. (три тисячі триста тридцять) грн. 77 коп. та пеню у сумі 85 (вісімдесят три) грн. 93 коп., на р/р 31216230700001 в ГУ ДКСУ у Донецькій області, ЄДРПОУ ГУ ДКСУ 38033949, МФО 834016, код платежу 50070000, ЄДРПОУ відділення Фонду 13492430.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Апеляційна скарга на постанову може бути подана до адміністративного суду апеляційної інстанції через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Козаченко А.В.