Ухвала суду № 61992549, 03.10.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 645/5659/16-к Головуючий 1 інстанції: Іващенко С.О.

Провадження № 11кп/790/1593/16 Доповідач: Савченко І.Б..

Категорія: ч.1 ст.121 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області:

головуючого - судді - - Савченка І.Б.,

суддів - - Шабельнікова С.К., Ємця О.П.,

при секретарі - - Боровській О.В.,

за участю прокурора - - Левчені Г.М.,

захисника - - ОСОБА_6,

потерпілого - - ОСОБА_7,

законного представника - - ОСОБА_8,

обвинуваченого - - ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові апеляційні скарги захисника ОСОБА_6, потерпілого ОСОБА_7, обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2016 року відносно ОСОБА_9,-

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2016 року

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Харкова, українець, громадянин України, який має середню освіту, не одружений, офіційно не працюючий, інвалід по зору з дитинства, студент 1-го курсу ХПЛБТ №22, раніше судимий 21.06.2013 року Комінтернівським районним судом м. Харкова за ст.186 ч.1 КК України до 6 міс. позбавлення золі із застосуванням ст.ст.75, 104 КК України з випробувальним терміном 1 рік; 14.08.2013 року Фрунзенським районним судом м. Харкова за ст.185 ч.3 КК України до 3-х років 1 міс. позбавлення волі із застосуванням ст.ст.75,104 КК України з випробувальним терміном 1 рік 6 міс., зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1

визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та йому призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зараховано у строк покарання перебування ОСОБА_9 у попередньому ув'язненні із розрахунку: один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Вказаним вироком встановлено, що 09.05.2015 року близько 19.30 год., неповнолітній ОСОБА_9, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, разом зі своїми знайомими - неповнолітнім ОСОБА_10 неповнолітньою ОСОБА_11 та ОСОБА_12 знаходився в приміщенні сауни кафе «Оазіс», розташованого за адресою: м. Харків, вул.. Осипенка, 55-А, та вживали алкогольні напої. Там між неповнолітнім ОСОБА_9 та неповнолітнім ОСОБА_10 виник конфлікт, у зв'язку з чим:неповнолітній ОСОБА_10 подзвонив своєму брату ОСОБА_7 та передав апарат мобільного телефону неповнолітньому ОСОБА_9. В ході телефонної розмови неповнолітній ОСОБА_9 висловлював образи та погрози «підрізати» на адресу ОСОБА_7, після чого домовились про зустріч біля кафе «Охота», що розташоване за адресою: м. Харків, вул.. Рибалка. 56. По дорозі до призначеного місця зустрічі, неповнолітній ОСОБА_9 зайшов до супермаркету «Фора», за адресою: м. Харків, вул.. Рибалка, 24/17, де у м'ясному відділенні взяв ніж, який завернув у полімерний пакет та пішов на зустріч з ОСОБА_7. Підійшовши до дитячого майданчика, розташованому навпроти кафе «Охота», ОСОБА_9 зустрівся з ОСОБА_7, який прийшов зі своїм батьком ОСОБА_13 та знайомим ОСОБА_14. Після чого неповнолітній ОСОБА_9 та ОСОБА_7 відійшли від усіх на відстань 25 метрів, де між ними продовжувався словесний конфлікт. В ході сварки, неповнолітній ОСОБА_15, знаходячись на відстані одного кроку від ОСОБА_7, тримаючи ніж у правій руці, наніс ним удар у область грудної клітини зліва. Після чого потерпілий схопив ОСОБА_16 за праву руку, в якій був ніж, і тримав її своїми руками. ОСОБА_9 не перекладав та не намагався перекладати ніж у іншу вільну руку, щоб продовжити наносити удари ножем потерпілому. Через декілька секунд до ОСОБА_9 підбіг ОСОБА_10, який схопив за шию ОСОБА_9 та разом з потерпілим повалили обвинуваченого на землю, однак останній не випускаючи ножа з руки, розмахував ним та наніс удар у ліве передпліччя руки ОСОБА_7, від чого останній відпустив ОСОБА_17 та відійшов на кілька метрів, покликавши свого батька - ОСОБА_13. Підбігший ОСОБА_13 почав вибивати ніж рукою з правої руки ОСОБА_9, однак останній продовжував розмахувати ножем, спричинивши собі різану рану лівого ліктьового суглоба. В цей час ОСОБА_10 вихватив ніж з руки ОСОБА_9 та відкинув його на декілька метрів в траву.

Своїми умисними, протиправними діями неповнолітній ОСОБА_9 згідно висновку судово-медичної експертизи № 1318-С/15 від 03.06.2015р., спричинив ОСОБА_7 проникаюче колото-різане поранення грудної клітини ліворуч з пошкодженням легеня та діафрагми, що відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень та різану рану лівого передпліччя, що належить до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров'я.

Не погодившись із зазначеним рішенням районного суду, захисником - адвокатом ОСОБА_6 подана на нього апеляційна скарга, в якій він просить вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04.02.2016 року змінити у частині призначення покарання, пом'якшити міру покарання ОСОБА_9 та призначити йому мінімальне покарання у рамках санкції ч.1 ст.121 КК України з застосуванням ст.75 КК України та звільнити від відбування покарання з випробовуванням.

На думку захисника суд не врахував , що ОСОБА_9 є неповнолітнім, інвалідом по зору з дитинства, у скоєному щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину, заподіяна шкода відшкодована у повному обсязі, має постійне місце проживання та навчання, де характеризується позитивно.

Суд не прийняв до уваги клопотання потерпілого ОСОБА_18, який прохав суд не позбавляти обвинуваченого волі.

Крім того, суд необґрунтовано відмовив стороні захисту долучити до справи клопотання навчального закладу «Харківський професійний ліцей будівельних технологій» та клопотання мешканців будинку №4 по місту проживання ОСОБА_9 про поблажливість до обвинуваченого та прохання не позбавляти його волі.

Суд не прийняв до уваги пояснення свідка ОСОБА_19, яка пояснила, що неповнолітній ОСОБА_9 страждає атрофією сітчатки очей і потребує постійного спеціалізованого лікування, а бабуся обвинуваченого є інвалідом 2 групи.

Також, не погодившись із вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04.02.2016 року, потерпілий ОСОБА_7 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції змінити, пом'якшити призначене судом покарання і звільнити обвинуваченого від відбування покрання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог потерпілий зазначив, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_9 можливо без позбавлення його волі, він щиро розкаявся у скоєному, визнав в повному обсязі свою провину, відшкодував матеріальну та моральну шкоду, вибачився за скоєне, та вони примирилися між собою. Районний суд не врахував ті обставини, що ОСОБА_9 є неповнолітнім, інвалідом дитинства по зору, навчається в професійному училищі, проживає разом із батьками, характеризується позитивно.

Обвинувачений ОСОБА_9 подав на вирок апеляційну скаргу, в якій спочатку просив рішення районного суду змінити , пом'якшити призначене йому судом першої інстанції покарання, застосувавши ст.75 КК України. В обґрунтування своїх апеляційних вимог обвинувачений зазначив, що при призначені покарання районний суд не врахував те, що він свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю, у його вчиненні розкаявся, активно сприяв його розкриттю, відшкодував потерпілому в повному обсязі матеріальну та моральну шкоду, примирився з ним, те, що він є інвалідом дитинства по зору, позитивно характеризується.

В доповненні до апеляційної скарги обвинувачений зазначив, що вирок суду слід скасувати за відсутністю в його діях складу злочину, оскільки в суді не було доведено, що він знаходився у стані алкогольного сп'яніння. Обвинувачений зазначає, що він не мав умислу на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, а ОСОБА_18 випадково наколовся на ніж.

Заслухавши доповідь судді; пояснення захисника, потерпілого та обвинуваченого, які підтримали свої апеляційні скарги та просили їх задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти їх задоволення, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції шляхом допиту обвинуваченого; потерпілого ОСОБА_7; свідків-очевидців ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_10, ОСОБА_11; свідка ОСОБА_20; вивчення письмових доказів, які містяться в матеріалах справи, у тому числі: протоколів огляду місця події, висновків цитологічних, імунологічних експертиз , протоколів слідчих експериментів, об'єктивних висновків судово-медичних експертиз ( у тому числі за результатами слідчих експериментів з обвинуваченим та потерпілим) висновків судово-цитологічної експертизи, повно та всебічно встановив фактичні обставини справи і винність ОСОБА_21 в умисному спричиненні тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_7

В мотивувальній частині вироку, суд навів переконливі докази вини ОСОБА_21 в спричиненні ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень , розкрив їх зміст та дав їм належну оцінку, з якою колегія суддів погоджується і наводити їх вдруге вважає недоцільним (а.с.155-159 т.2) .

Посилання обвинуваченого в апеляції про та що він не наносив удару ножем потерпілому спростовуються , як поясненнями ОСОБА_21 в суді першої інстанції про те, що в зв'язку з сутінками та поганим зором не бачив куди наніс удар ножем; поясненнями потерпілого про навмисний та цілеспрямований удар ножем , який зробив обвинувачений; поясненнями свідків, які бачили , що обвинувачений розмахував ножем а потім потерпілий повідомив про поранення; висновками судово-медичної експертизи відповідно яких виникнення тілесних ушкоджень у потерпілого при обставинах на які посилався обвинувачений неможливо. Посилання обвинуваченого щодо безпідставності зазначення судом про скоєння злочину у стані алкогольного сп'яніння спростовується висновком судово-психіатричної експертизи.

Надаючи оцінку доводам апеляційних скарг потерпілого, захисника та обвинуваченого щодо суворості покарання, колегія суддів зазначає, що при призначенні покарання суд першої інстанції діяв з дотриманням вимог ст.65 КК України. З достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, наявність обставини, що пом'якшує та обтяжує покарання, і призначив передбачене ч.1 ст.121 КК України покарання, яке є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_9 та запобігання вчинення ним нових злочинів.

Всі обставини щодо особи обвинуваченого, стану його здоров'я, сімейного стану, примирення з потерпілим, зазначені в апеляційних скаргах захисника , потерпілого і обвинуваченого, враховані судом при призначенні покарання як вбачається з вироку.

При цьому колегія суддів враховує, що ОСОБА_9 раніше вже двічі притягався до кримінальної відповідальності у тому числі за тяжкі злочини. Не зважаючи на те, що суд двічі вже звільняв обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, ОСОБА_9 відповідних висновків для себе не зробив і вчинив тяжкий насильницький злочин, який посягає на здоров'я та життя людини. Позиція обвинуваченого в доповненнях до апеляційної скарги також ставить під сумнів щирість його каяття.

При таких обставинах доводи апеляційних скарг захисника, потерпілого та обвинуваченого щодо щирого каяття, визнання своєї провини, сприяння досудовому та судовому слідству, інвалідності по зору з дитинства, наявності позитивних характеристик, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, хоча і підтверджені матеріалами справи, але в достатній мірі не впливають на суспільну небезпечність особи обвинуваченого та скоєного ним злочину і не дають підстав для пом'якшення призначеного покарання та звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.

Тому колегія суддів вважає, що покарання, призначене судом першої інстанції ОСОБА_9 не можна вважати таким, що не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і є явно несправедливим через суворість.

Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_6, потерпілого ОСОБА_7, обвинуваченого ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2016 року відносно ОСОБА_9 залишити без змін.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_9 в строк відбуття покарання за вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2016 року строк попереднього ув'язнення з 04 лютого 2016 року по 04 жовтня 2016 року включно у співвідношенні один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, що тримається під вартою,- в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий -

Судді -