Рішення № 61992108, 12.10.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 538/725/15-ц Номер провадження 22-ц/786/2566/16Головуючий у 1-й інстанції Хоменко О. А. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Панченка О.О.,

Суддів: Омельченко Л.М., Триголова В.М.,

При секретарі: Кальник А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 01 серпня 2016 року

по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками, -

В С Т А Н О В И Л А :

В квітні 2015 року ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3. звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4., в якій просили суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_2 Лохвицького району шляхом знесення самочинного будівництва - гаража, зобов'язати ОСОБА_4. усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 шляхом знесення паркану, а також зобов'язати відповідача відновити межові знаки за адресою АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 01 серпня 2016 року в задоволенні вказаного позову відмовлено повністю.

Підставою став пропуск позивачами строку позовної давності, передбаченого ст. 257 ЦК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_2., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Зокрема, зазначають, що застосування судом першої інстанції строку позовної давності є необґрунтованим, та не відповідає обставинам справи.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю серія НОМЕР_1 від 11 червня 2002 року, виданого Червонозаводською міською радою народних депутатів на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками земельної ділянки, площею 0, 167 га, яка розташована на території АДРЕСА_2. Землю було передано для обслуговування житлового будинку та ведення підсобного господарства (а.с. 17).

Відповідно до даного Акта співвласником вказаної земельної ділянки був і ОСОБА_3. Але згідно договору дарування земельної ділянки від 22 січня 2008 року посвідченого державним нотаріусом Другої Лохвицької державної нотаріальної контори ОСОБА_3 1/3 частину земельної ділянки за вищезгаданою адресою подарував іншому співвласнику ОСОБА_1 (а.с. 18).

Згідно Договору купівлі - продажу земельної ділянки від 31.12.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Лохвицького районного нотаріального округу Полтавської області, ОСОБА_3 став власником земельної ділянки, площею 0,173 га за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 5).

Земельна ділянка по АДРЕСА_3, площею 0,1770 га на підставі державних актів НОМЕР_2 та НОМЕР_3 га від 14.06.2005 року належить ОСОБА_4 (а.с. 59, 60).

Звертаючись до суду з позовом, позивачі вказували, що за весь час володіння земельними ділянками з боку сусіда ОСОБА_4. створювалися перешкоди в користуванні земельними ділянками, що належать їм на праві приватної власності та постійно порушувалися межі їхніх земельних ділянок. На земельні ділянки позивачів були видані державні акти на право власності, але до Державного земельного кадастру інформація не була внесена.

Технічна документація із землеустрою щодо складення правовстановлюючих документів, виконана ПП «Меридіан» у 2005 році, посвідчує право приватної власності ОСОБА_4. на земельну ділянку, площею 0, 1770 га розташовану по АДРЕСА_3 (а.с. 51-58).

Технічна документація зі складання правовстановлюючих документів, що посвідчують право приватної власності на землю ОСОБА_1. та ОСОБА_2. по АДРЕСА_2 та ОСОБА_3. по АДРЕСА_1 відсутня.

Згідно висновку № 153 додаткової судової земельно-технічної експертизи від 29 квітня 2016 року встановлено, що має місце порушення землекористування, зокрема порушення меж між земельними ділянками ОСОБА_1. (співвласник ОСОБА_2.) за адресою АДРЕСА_2 та ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_3, ОСОБА_2. за адресою АДРЕСА_1 та ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_3 та відбулося накладення земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих документів нормативно правових актів на дані земельні ділянки (а.с. 112 - 135).

Так, судом першої інстанції було встановлено, що відповідач самовільно зайняв частину земельних ділянок що належать позивачам, однак відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивачі пропустили строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно положень ст. 152 ЗК України власник або землекористувач земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Відповідно до вимог ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст. 319 ЦК України).

Право на судовий захист та його спосіб передбачено ст. 16 ЦК України, і зокрема ст. 391 цього ж Кодексу, відповідно до яких власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до п. 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» за змістом статті 391 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги власника чи іншого володільця про усунення перешкод у здійсненні ним права користування чи розпорядження своїм майном, що не пов'язані з позбавленням володіння, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі. У зв'язку із цим тривалість порушення права не перешкоджає задоволенню такої вимоги судом.

Оскільки судом встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що відповідач самовільно зайняв частину земельних ділянок, які перебувають у власності позивачів і не звільнив їх і на даний час, то правопорушення має триваючий характер.

Так, як встановлено висновком № 153 додаткової судової земельно-технічної експертизи від 29 квітня 2016 року, фактичний порядок користування земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3., АДРЕСА_3 ОСОБА_4. та АДРЕСА_2 ОСОБА_1., ОСОБА_2. в м. Червонозаводське Лохвицького району Полтавської області не відповідає правовстановлюючим документам на дані земельні ділянки та вимогам нормативно правових актів з питань землеустрою та землекористування.

З додатку 7 висновку, видно, як змінилася межа земельних ділянок згідно Державних актів ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_4 до фактичного користування земельними ділянками. Також видно, що відбулося зміщення лінії межі зі сторони земельної ділянки ОСОБА_3. в сторону земельної ділянки ОСОБА_4. Площа захопленої земельної ділянки, останнього становить 0,0142 га, та зі сторони ОСОБА_4. в сторону земельної ділянки ОСОБА_2. Площа захопленої земельної ділянки останнього становить 0, 0006 га. Також, відбулося зміщення лінії межі зі сторони земельної ділянки ОСОБА_4. в сторону земельної ділянки ОСОБА_1. Площа захопленої її земельної ділянки становить 0,0133 га, та зі сторони ОСОБА_1. в сторону земельної ділянки ОСОБА_4. Площа захопленої його земельної ділянки становить 0,0021 га.

Отже вбачається, що в результаті зміщення ліній меж, ОСОБА_4 було захоплено 0, 0006 га земельної ділянки, що належить ОСОБА_2 та 0,0133 га земельної ділянки, що належить співвласникам ОСОБА_1. і ОСОБА_2.

Крім того, вбачається, що має місце порушення землекористування, зокрема порушення меж та накладення земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих документів на земельні ділянки власників ОСОБА_3., ОСОБА_4., однак у відповідності до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК Україні, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 106 ЗК України, власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Згідно ч. 1 ст. 107 ЗК України, основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

Таким чином, враховуючи межі позовних вимог та оскільки права власників земельних ділянок, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 порушені, то колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме про зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення паркану по АДРЕСА_1, а також відновити межові знаки за вказаними адресами: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 Лохвицького району Полтавської області.

Разом з тим, колегія суддів, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самовільного гаража по АДРЕСА_2, оскільки спірний гараж літ. «Д», згідно висновку №77 судової земельно-технічної експертизи від 14.12.2015 року розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_3 у м. Червонозаводське (власник ОСОБА_4), а його конструктивне і об'ємно-планувальне рішення відповідає вимогам будівельних норм та правил. Згідно вказаного висновку експертизи, розташування гаража не відповідає будівельним вимогам п. 7.50 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських селищ» в частині розташування по відношенню до будівель та споруд іншого призначення, згідно з якою, відстань від гаража до житлових будинків слід приймати 10 м. Однак, позивачами не надано належних доказів, яким саме чином вказана невідповідність гаража будівельним вимогам, порушує їхні права.

Також, згідно листів № 7/16-09-21/180 від 21.08.2014 року та № 7/16-03/1-15/10 від 17.11.2014 року Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області, позаплановою перевіркою Інспекції ДАБК у Полтавській області від 20.08.2014 року виявлено факти про проведення будівельних робіт самовільно гр.. ОСОБА_4 по будівництву гаража по АДРЕСА_3 На забудовника ОСОБА_4. складено протокол про адміністративне правопорушення та надано припис на усунення порушень чинного законодавства.

Однак, з вказаних листів Інспекції ДАБК у Полтавській області не вбачається, що такі порушення зачіпають інтереси позивачів ОСОБА_1. та ОСОБА_2. чи порушують права останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було ухвалене рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до положень п.4 ч.1. ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст.. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, п. 4 ч.1 ст. 309, 314, 316 ЦПК України, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 01 серпня 2016 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 шляхом знесення паркану.

Зобов'язати ОСОБА_4 відновити межові знаки за адресою: Полтавська область, Лохвицький район, АДРЕСА_2 шляхом звільнення земельної ділянки, площею 0,0006 га, що належить ОСОБА_3 та за адресою: АДРЕСА_1 шляхом звільнення земельної ділянки, площею 0,0133 га, що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відповідно до додатку № 7 до висновку № 153 додаткової судової земельно-технічної експертизи від 29 квітня 2016 року по цивільній справі № 538/725/15-ц.

В іншій частині позовних вимог відмовити за недоведеністю.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/ Панченко О.О.

Судді: /підпис/ Омельченко Л.М. /підпис/ Триголов В.М.

КОПІЯ

ВІРНО: суддя Апеляційного суду

Полтавської області ____ Панченко О.О.